ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 817/1605/17
касаційне провадження № К/9901/48770/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Управління) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 (суддя Недашківська К.М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді - Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 № 193879-13.
На обґрунтування зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на те, що нарахування йому Управлінням податку на майно за 2016 рік є безпідставним, оскільки: об`єкт нерухомого майна - будівля телятника згідно довідки КП «Дубровицьке міське бюро технічної інвентаризації» від 15.09.2017 № 76 є непридатним використання, оскільки знаходиться у неробочому стані; відповідно до положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з урахуванням того, що видом діяльності, який здійснює ФОП ОСОБА_1 , є розведення свійської птиці (01.47).
Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 27.11.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 № 193879-13.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: належний позивачу об`єкт житлової нерухомості не є об`єктом оподаткуванням податком на майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки нежитлова будівля телятника, що належить позивачу на праві власності, використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарським товаровиробником при розведення свійської птиці.
Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 21.05.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що ФОП ОСОБА_1 не надав жодного письмового підтвердження щодо дійсного використання будівлі телятника для сільськогосподарського виробництва.
ФОП ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.07.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12.047.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на виконання Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VІІI Мочулищенська сільська рада Дубровицького району Рівненської області прийняла рішення від 26.01.2015 № 279 «Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та затвердила Положення про порядок справляння податку на майно, відмінне від земельної ділянки. Зазначеним Положенням було встановлено, що: об`єктом оподаткування є об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка (пункт 3.1 статті 3); базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пункт 4.1 статті 4); не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (підпункт «ж» пункту 3.2 статті 3).
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.11.2017 видом діяльності, який здійснює ФОП ОСОБА_1 , є розведення свійської птиці (01.47).
Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14.04.2005 ОСОБА_1 (покупець) придбав у Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» (продавець) нежитлову будівлю телятника загальною площею 2452,00 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 .
Управління прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.06.2017 № 193879-13, яким визначила ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 33788,56 грн.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 266 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції та введено новий вид податку - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
В свою чергу, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що не є об`єктом оподаткування податком на майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Відповідно до статті 5 Національного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), такий вид діяльності як розведення свійської птиці (01.47) віднесено до діяльності сільського господарства.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з тих підстав, що нежитлова будівля телятника загальною площею 2452,00 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 , фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, яким являється ФОП ОСОБА_1 , видом діяльності якого за КВЕД є розведення свійської птиці (01.47). Відтак, нерухомість за цією адресою не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту ж підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк