ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2020 року
Київ
справа №817/1670/17
адміністративне провадження №К/9901/49583/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року (головуючий суддя Недашківська К.М.)
та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року (у складі головуючого судді Моніча Б.С., суддів: Капустинського М.М., Охрімчук І.Г.)
у справі № 817/1670/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Рівненській області ( далі - ГУ НП в Рівненській області)
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ від 28 вересня 2017 року №218 о/с про його звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VІІІ, в частині звільнення за власним бажанням - пункт 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"; зобов`язати начальника Головного управління Національної поліції в Рівненській області внести зміни в наказ від 28 вересня 2017 року №218 о/с та звільнити його зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач був зобов`язаний внести зміни до наказу про його звільнення з поліції в частині формулювання підстав звільнення, а саме: з пункту 7 (за власним бажанням) на пункт 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки ним до ГУ НП в Рівненській області було надано Свідоцтво про хворобу, однак відповідач відмовився внести відповідні зміни.
3. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Наказом керівника Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 7 листопада 2015 року №12 о/с ОСОБА_1 призначено старшим інспектором Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, як такого, який прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестації, та мав спеціальне звання майор міліції.
6. Наказом начальника УКЗ ГУНП в Рівненській області від 12 жовтня 2016 року №255 о/с позивача призначено виконуючим обов`язки начальника сектору превенції Корецького відділення поліції Костопільського відділу поліції ГУ НП в Рівненській області.
7. 30 серпня 2017 року позивач подав на ім`я начальника ГУ НП в Рівненській області рапорт про звільнення зі служби у зв`язку з наявною вислугою років та погіршенням стану здоров`я.
8. Наказом начальника УКЗ ГУНП в Рівненській області від 28 вересня 2017 року №218 о/с позивача звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
9. 1 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про передачу примірника Свідоцтва про хворобу №131 для внесення змін до наказу від 28 вересня 2017 року №218 о/с в частині звільнення зі служби в поліції на пункт 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію».
10. За результатами розгляду вказаної заяви, відповідачем надана відповідь від 13 листопада 2017 року №2777/116/12/01-2017 про відсутність підстав для внесення змін до наказу від 28 вересня 2017 року №218 о/с, оскільки звільнення позивача відбулося до моменту отримання Свідоцтва про хворобу №131.
11. Не погоджуючись з такими висновками відповідача щодо відсутності підстав для внесення змін до наказу від 28 вересня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що з моменту подання рапорту про звільнення до відповідача та до моменту винесення наказу про звільнення позивач не звертався із заявами, рапортами з проханням не вирішувати питання про його звільнення до отримання висновків про стан його здоров`я та закінчення лікування.
13. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що отримання лише Свідоцтва ВЛК про непридатність до служби після винесення наказу про звільнення не є підставою для внесення змін до наказу в порядку пункту 13 розділу VI «Проведення лікарської експертизи поліцейським» Положення №285.
14. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясували всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зазначає, що рапорт про його звільнення не зобов`язував та не давав права відповідачу звільняти його зі служби. Вважає, поданий ним рапорт юридично неграмотним в частині зазначення дати звільнення і вказана дата, на його думку, не повинна була враховуватись відповідачем під час прийняття рішення про його звільнення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
16.Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02 липня 2015 року "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).
18. За приписами частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Тобто зазначена норма містить вичерпний перелік підстав для звільнення особи зі служби в поліції.
19. Частиною другою статті 77 Закону №580-VIII встановлено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
20. Судами встановлено, що позивач 30 серпня 2017 року подав рапорт про звільнення, в якому зокрема зазначив, що у зв`язку з наявністю вислуги років та погіршенням стану здоров`я просить звільнити його зі служби в поліції та перед звільненням видати направлення на проходження ВЛК», крім того у рапорті позивач наполягав на даті його звільненні, а саме: 28 вересня 2017 року.
21. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на момент прийняття відповідачем наказу від 28 вересня 2017 року №218 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції існувала лише одна підстава для звільнення за власним бажанням на підставі поданого рапорту.
22. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі рапорту позивача від 30 серпня 2017 року, останньому було видано направлення на ВЛК, за результатами чого сформовано Свідоцтво про хворобу від 30 жовтня 2017 року №131 про непридатність до служби в поліції.
23. У касаційній скарзі позивач зазначає, що вказане Свідоцтво про хворобу є підставою для внесення змін до наказу про звільнення, а саме: в частині формулювання підстави для звільнення: не за пунктом 7 (за власним бажанням), а за пунктом 2 (через хворобу).
24. Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
25. Відповідно до частини дев`ятої статті 95 Закону №580-VIII, поліцейські зобов`язані щороку проходити комплексний медичний огляд (диспансеризацію), а за необхідності - цільові медичні огляди, психофізіологічні обстеження і тестування в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України.
26. Статтями 50, 61, 65, 77 Закону Закону №580-VIII, частини десятої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України", статті 70 "Основи законодавства України про охорону здоров`я" та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, Міністерством внутрішніх справ України винесено наказ "Про затвердження Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС" від 3 квітня 2017 року №285 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 р. за № 559/30427) (далі - Положення №285).
27. Відповідно до пункту 8 розділу III "Організація проведення лікарської та військово-лікарської експертизи" Положення №285, особи, що проходять медичний огляд, надають лікарям - членам ВЛК оригінал документа, що посвідчує особу (паспорт, службове посвідчення, військовий квиток чи приписне свідоцтво).
28. Перед медичним оглядом проводяться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітини, електрокардіографія, загальні аналізи крові та сечі, аналіз крові на цукор, обстеження на сифіліс (реакція Вассермана), гепатити В, С та ВIЛ-інфікування, для осіб старше 40 років - вимірювання рівня внутрішньоочного тиску (пункт 9).
29. Медичний огляд осіб у ВЛК проводиться з обов`язковим обстеженням лікарями-спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматологом, стоматологом, психіатром та лікарем-психологом або практичним психологом закладів охорони здоров`я МВС. Жінки обов`язково обстежуються гінекологом (пункт 11).
30. Відповідно до пункту 15 розділу III "Організація проведення лікарської та військово-лікарської експертизи" Положення №285, у разі виникнення необхідності уточнення діагнозу захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва) чи їх наслідків ВЛК може запропонувати особі, що проходить лікарську (військово-лікарську) експертизу, амбулаторне або стаціонарне обстеження в закладах охорони здоров`я МВС.
31. У випадках, коли проведення необхідного дослідження стану здоров`я у закладах охорони здоров`я МВС неможливе, стаціонарне або амбулаторне обстеження може проводитись у інших закладах охорони здоров`я (за їх згодою).
32. Правилами пункту 16 розділу III "Організація проведення лікарської та військово-лікарської експертизи" Положення №285 визначено, що до направлення ВЛК на стаціонарне обстеження додається Акт дослідження стану здоров`я (далі - Акт дослідження) (додаток 5). Після проведеного обстеження заповнений Акт дослідження завіряється підписами начальника закладу охорони здоров`я і лікаря, що проводив обстеження, та скріплюється печаткою цього закладу. Акт дослідження розглядається з урахуванням усіх даних про стан здоров`я і фізичного розвитку та є додатковим матеріалом при прийнятті остаточного експертного рішення ВЛК щодо придатності особи до служби або навчання.
33. Відповідно до пункту 19 розділу III "Організація проведення лікарської та військово-лікарської експертизи" Положення №285, постанова ВЛК щодо придатності (непридатності) особи до служби, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК (додаток 9) і оформлюється Довідкою (додаток 10) або свідоцтвом про хворобу.
34. Про прийняте рішення ВЛК інформує відповідний підрозділ кадрового забезпечення чи командира військової частини (пункт 19). Наведені норми свідчать, що Довідка (додаток 10) або Свідоцтво про хворобу виносяться саме на час фактичного огляду особи.
35. Враховуючи викладене, рішення ВЛК про непридатність особи до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати звільненню.
36. Таким чином, після звільнення позивача на підставі наказу від 28 вересня 2017 року зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, між сторонами були припинені трудові та службові відносини, у зв`язку із чим відповідач втратив повноваження на зміну наказу про звільнення позивача, при цьому, в даному випадку відсутні були також і підстави для зміни наказу.
37. Щодо посилань скаржника на відсутність у нього можливості звернення до відповідача, оскільки він перебував на лікуванні, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений був можливості подавати рапорт або заяву для відкликання попереднього рапорту або його не розгляду, однак з жодними заявами у період з дати подання рапорту до звільнення він не звертався.
38. Крім того, судами правильно надано оцінку отриманому позивачем Свідоцтву про хворобу, яке не може слугувати підставою для внесення змін до наказу про звільнення позивача, з огляду на наступне.
39. Відповідно до пункту 13 розділу VI "Проведення лікарської експертизи поліцейським" Положення №285, колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень). У такому випадку вони звертаються до підрозділу кадрового забезпечення за місцем колишньої служби для отримання направлення на проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи до ВЛК за місцем проживання. Перегляд раніше прийнятої постанови ВЛК проводиться за заявою колишнього поліцейського, колишньої особи рядового чи начальницького складу.
40. Зазначена норма Положення №285 стосується права колишнього поліцейського ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань. Однак, позивачем не ініціювалося питання щодо визначення його стану здоров`я (в частині придатності до служби) на момент звільнення.
41. Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що після звільнення позивача зі служби в поліції, встановлення факту непридатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, жодним чином не впливає на формулювання підстав для звільнення. Крім того, позивач погоджується зі своїм звільненням, однак просить лише змінити підстави звільнення, що не можливо зробити після прийняття наказу про звільнення зі служби.
42. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
43. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 345 350 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року у справі № 817/1670/17 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду