ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 817/48/18
адміністративне провадження № К/9901/62929/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Мороз Л.Л., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку попереднього судового засідання адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 (суддя Недашківська К.М.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 (колегія у складі суддів Б.С. Моніч, М.М. Капустинський, І.Г. Охрімчук)
у справі № 817/48/18
за позовом ОСОБА_1
до Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області
про визнання дій незаконними та стягнення коштів,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області та Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
2. У позові просила:
- стягнути з Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області повний розмір відшкодування нарахованої допомоги по безробіттю за період з 29.07.2009 по 13.06.2012 з урахуванням нарахованої та виплаченої допомоги в розмірі 28 090 грн.;
- стягнути з Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області та Головного територіального управління юстиції у Рівненській області завдані матеріальні та моральні збитки за неправомірні дії та подачу неправдивої інформації в розмірі 10 000 грн.;
- визнати дії старшого державного виконавця Корольчук Н.І. протиправними.
3. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.03.2018 допущено заміну первісного відповідача - Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на належного - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області.
4. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 у задоволені позову відмовлено.
5. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07.05.2018 - без змін.
6. 03.10.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на зазначені рішення. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове про задоволення позову щодо стягнення допомоги по безробіттю в повному розмірі.
7. Ухвалою від 22.11.2018 Верховний Суд відкрив касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами встановлено, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 по справі №2а-6532/09/1770:
- визнано протиправними дії Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області щодо відмови ОСОБА_1 в наданні статусу безробітної;
- зобов`язано Гощанський районний центр зайнятості Рівненської області надати ОСОБА_1 статус безробітної у період з 29.07.2009 по 13.06.2012;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
9. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2016 по справі №2а-6532/09/1770 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 скасовано в частині відмови у задоволені позову та прийнято в цій частині нову, якою:
- зобов`язано Гощанський районний центр зайнятості Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період з 29.07.2009 по 13.06.2012 з урахуванням раніше виплачених сум;
- стягнуто з Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області на користь ОСОБА_1 1000 грн на відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 залишено без змін.
10. На виконання цієї постанови Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи:
- №1 від 12.02.2016 про зобов`язання Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період з 29.07.2009 по 13.06.2012 з урахуванням раніше виплачених сум;
- №2 від 12.02.2016 про стягнення з Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області на користь ОСОБА_1 1000 грн на відшкодування моральної шкоди;
- №3 від 16.05.2016 про зобов`язання Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області надати ОСОБА_1 статус безробітної у період з 29.07.2009 по 13.06.2012.
11. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, виконавчий лист Рівненського окружного адміністративного суду №2, виданий 12.02.2016 року по справі №2а-6532/09/1770 визнано таким, що не підлягає виконанню.
12. Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Корольчук Н.І. від 27.02.2017 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду №2а-6532/09/1770 виданого 12.02.2016 про зобов`язання Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю за період з 29.07.2009 по 13.06.2012 з урахуванням раніше виплачених сум, у зв`язку з тим, що надійшла ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 10.05.2016 по справі №2а-6532/09/1770 про визнання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду №2, виданого 12.02.2016 таким, що не підлягає виконанню.
13. Зазначену постанову скасовано постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Гресько О.Р. від 04.09.2017, після чого постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального юстиції в Рівненській області Корольчук Н.І. від 04.09.2017 відновлено виконавче провадження.
14. Згідно платіжних доручень №2160 від 06.04.2015 та № 701 від 05.12.2017 Гощанським районним центром зайнятості Рівненської області сплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю відповідно у розмірах 2 160 грн. та 13 912,57 грн.
15. Вважаючи, що допомога по безробіттю нарахована та виплачена не у повному розмірі, позивач звернулась до суду з позовом у даній справі.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі повністю довели правомірність своїх дій, а позивач не довів обґрунтованість позовних вимог.
17. Зокрема, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Гощанським районним центром зайнятості було виконано судові рішення щодо зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу допомогу по безробіттю за період з 29.07.2009 по 13.06.2012.
18. Суди відхилили посилання позивача на мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю» від 19.01.2017 №132 (далі - Постанова № 132), вказавши, що положення цього акту застосовуються з 01.04.2017.
19. Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що спір, який виник між позивачем та відповідачами щодо стягнення допомоги, вже було розглянуто судами, а сума стягнення, яку вказує позивач, стосується періоду, якому вже надавалася правова оцінка у справі №2а-6532/09/1770.
20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині протиправності дій старшого державного виконавця Корольчук Н.І., суди вказали про те, що такі дії вже були предметом розгляду в адміністративній справі №817/165/17.
21. Суди зазначили, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання чи неналежного виконання рішення суду в іншій справі, суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення.
22. Також суди вказали про те, що позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягає завдана їй відповідачами матеріальна та моральна шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв`язку з бездіяльністю зазначених суб`єктів владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.
23. Позивач у касаційній скарзі стверджує про доведеність завдання їй відповідачами матеріальної та моральної шкоди внаслідок подання Гощанським районним центром зайнятості Рівненської області державному виконавцю недостовірних відомостей про виконання рішення суду, прийняттям державним виконавцем неправомірних рішень, сплатою позивачем судового збору за подання скарг в інших судових справах.
24. Також позивач наголосила на помилковості висновків судів попередніх інстанції про незарахування до її страхового стажу, який враховується при призначенні допомоги по безробіттю, періодів навчання та догляду за дитиною. Вказала на неправомірність незастосування судами Постанови №132 та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Постанова № 100) при розрахунку розміру спірної допомоги.
25. Окремо скаржник звернула увагу на те, що суд першої інстанції надав їй відстрочку зі сплати судового збору, хоч суд апеляційної інстанції від сплати збору позивача звільнив.
26. 11.12.2018 до Верховного Суду надійшли заперечення Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області на касаційну скаргу. Відповідач просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
(а) щодо тотожності вимог про стягнення допомоги по безробіттю
28. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій посилались на те, що спір, який виник між позивачем та відповідачами щодо стягнення допомоги, вже був розглянуто судами, а сума стягнення, яку вказує позивач, стосується періоду, якому вже надавалася правова оцінка у справі №2а-6532/09/1770.
29. Колегія суддів вважає такі висновки судів помилковими з огляду на таке.
30. Як встановив суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про стягнення спірної допомоги за період з 29.07.2009 по 13.06.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд у постанові від 20.01.2016 по справі №2а-6532/09/1770 вказав про необхідність нарахування Гощанським районним центром зайнятості допомоги по безробіттю, який в даному випадку має дискреційні повноваження.
31. Тобто у справі №2а-6532/09/1770 судами вирішено питання виключно щодо права позивача на отримання допомоги по безробіттю у певний період. Спір же щодо розміру такої допомоги, який має місце у справі, що розглядається, суди у межах згаданої справи не вирішували.
32. Таким чином, відсутні підстави вважати, що спір у даній справі фактично є спором про зобов`язання виконувати рішення суду у справі № 2а-6532/09/1770 шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки у даному випадку має місце спір не про право та період, а про розмір належної до виплати допомоги.
33. У свою чергу, помилковість мотивів судів у цій частині не призвело до неправильного вирішення спору по суті.
(б) щодо застосування Постанови №132
34. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
35. Частинами першою, другою статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
36. Згідно частин першої, третьої статті 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків..
Допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.
37. Аналіз викладених норм свідчить, що за загальним правилом розмір допомоги по безробіттю залежить від страхового стажу особи протягом 12 місяців, що передували її реєстрації як безробітної, але у будь-якому випадку розмір такої допомоги не може бути меншим від встановленого правлінням Фонду мінімального розміру.
38. Постановою № 132 правління Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття установило з 01.04.2017 мінімальний розмір допомоги по безробіттю: для осіб, зазначених у частині другій статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у розмірі 544 гривні; для осіб, зазначених у частині першій статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у розмірі 1 280 гривень.
39. Оскільки спірним у цій справі є розмір допомоги по безробіттю за період з 29.07.2009 по 13.06.2012, то суди вірно вказали, що встановлений з 01.04.2017 Постановою № 132 мінімальний розмір допомоги по безробіттю на спірні правовідносини не розповсюджується.
40. Безпідставним є також посилання позивача на Постанову № 100, яка регулює порядок обчислення середньої заробітної плати та не визначає розмір чи порядок застосування мінімального розміру допомоги по безробіттю.
(в) щодо врахування періодів навчання та догляду за дитиною
41. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
42. Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності (частин перша статті 6 та частина перша статті 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»)
43. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошує на тому, що розмір допомоги по безробіттю за спірний період невірно розрахований відповідачем з огляду на неврахування до страхового стажу періодів навчання та догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
44. Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, крім пенсій (за винятком пенсії по інвалідності) та виплат за страхуванням на випадок безробіття, включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
45. Згідно пункту 4 статті 4, частини третьої статті 20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є соціальною відпусткою, яка надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
46. Отже, до страхового стажу на випадок безробіття включається період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, така відпустка надається роботодавцем за заявою особи, про що видається відповідний наказ (розпорядження).
47. Як встановили суди попередніх інстанцій, позивач не перебувала у трудових відносинах чи у відпустці по догляду за дитиною і така відпустка їй не надавалась. Фактично позивач була непрацюючою особою, якій у зв`язку із народженням дитини надавалась соціальна допомога по догляду за дитиною.
48. Проте, норми чинного законодавства не передбачають включення до страхового стажу на випадок безробіття час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку без надання у встановленому порядку відповідної відпустки.
49. Не включається до страхового стажу на випадок безробіття також і навчання у професійно-технічних навчальних закладах. Період такого навчання за денною формою є поважною причиною виключно для перерви страхового стажу (частина перша статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
50. Суд вважає за необхідне наголосити на необхідності розмежування понять страхового стажу на випадок безробіття, визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який є періодом (строком), що враховується при призначенні допомоги по безробіттю, та стажу роботи за статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який є періодом (строком), що враховується при визначенні права особи на трудову пенсію. Такий стаж роботи не стосується страхового стажу на випадок безробіття та, відповідно, не враховується при визначенні розміру спірної допомоги.
51. Таким чином, необґрунтованим є посилання позивача в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи положень статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункти «д», «ж» частини третьої якої передбачають включення до стажу роботи, а не до страхового стажу на випадок безробіття, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі та час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
(г) щодо дій старшого державного виконавця
52. Позивач заявляв вимоги про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Корольчук Н.І., оскільки остання сприяла посадовим особам Гощанського районного центру зайнятості Рівненської області у невиконанні судового рішення, подавала до суду неправдиву інформацію внаслідок чого були ухвалені неправосудні рішення, неодноразово виносила незаконні постанови про закінчення виконавчого провадження.
53. Суди попередніх інстанцій встановили, щодо спір щодо окремих дій Корольчук Н.І. під час виконання рішення у справі №2а-6532/09/1770 та щодо закінчення виконавчого провадження вже був предметом розгляду судів у справі № 817/165/17.
54. Інших протиправних дій державного виконавця Корольчук Н.І. судами першої та апеляційної інстанцій встановлено не було.
55. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
56. Зважаючи на висновок суду про те, що тотожний спір вже розглядався у справі № 817/165/17, суд не повинен був вирішувати його по суті та ухвалювати судове рішення, а мав закрити провадження.
57. З огляду на це, суд не застосував до спору п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. Тому рішення суду у цій частині слід скасувати, а провадження у цій частині - закрити.
(д) щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди
58. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) (п. 57).
59. У постанові від 15.08.2019 у справі № 823/782/16 Верховний Суд зробив висновок, що відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
60. Суд враховує, що у межах даної справи не було встановлено протиправності дій, рішень чи бездіяльності відповідачів. Обставини, на які покликається позивач, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до справи.
61. Стверджуючи про завдання відповідачами матеріальної шкоди, позивач також вказує на неодноразове оскарження нею рішень, дій та бездіяльності відповідачів у зв`язку із чим виникала необхідність сплати судового збору та прибуття до судів, на що витрачалося чимало коштів.
62. Проте, колегія суддів наголошує, що судовий збір, як і витрати, пов`язані із прибуттям до суду, входять до складу судових витрат, відшкодування (розподіл, повернення) яких здійснюється в порядку процесуального законодавства, а не шляхом подання позову про їх стягнення у якості матеріальної шкоди.
63. Відтак, Суд підтримує висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факту завдання моральних страждань та душевних переживань, наявність втрат немайнового та майнового характеру, що настали у зв`язку з неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів.
(е) щодо стягнення судового збору
64. У касаційній скарзі позивач звертає увагу на те, що суд першої інстанції надав їй відстрочку зі сплати судового збору, хоч нею надані докази щодо наявності підстав для звільнення від сплати такого збору.
65. Згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
66. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
67. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» установлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
68. З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.
69. Суд ураховує, що Закон України «Про судовий збір» не містить переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
70. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, обравши для позивача за своїм внутрішнім переконанням відстрочення, а не звільнення від сплати судового збору, вимоги статті 8 Закону України «Про судовий збір» не порушив.
71. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.
72. Відповідно до статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
73. Оскільки Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, то підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 КАС, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Корольчук Н.І., провадження у справі у цій частині закрити.
3. Змінити рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року, виключивши з мотивувальної частини висновок про те, що спір у даній справі є спором про зобов`язання виконувати рішення суду у справі № 2а-6532/09/1770 шляхом ухвалення нового судового рішення.
4. В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 травня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Л.Л. Мороз
Суддя С.М. Чиркін