ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 818/543/17
адміністративне провадження № К/9901/37845/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року (суддя Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року (судді: Калиновський В.А. (головуючий), Бондар В.О., Кононенко З.О.) у справі №818/543/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиспортінвест" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиспортінвест" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2016:
№0014391304/46679, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 105 088,59 грн та пені у сумі 16 864,43 грн;
- №0014431304/46678, відповідно до якого нараховано грошове зобов`язання з військового збору у вигляді штрафних (фінансових) санкцій у сумі 11 100,85 грн та пені у сумі 1 703,42 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою було виявлено порушення вимог податкового законодавства, а саме несвоєчасно було сплачено нараховані суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору в періоди з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.07.2016. Проте, позивач вважає, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій та пені проведено не у відповідності з первинними документами, такий розрахунок не є достовірним, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позивачем протягом січня 2015 року - червня 2016 року сплата податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснювалася із затримкою. Проте, оскільки розрахунки штрафних (фінансових) санкцій та пені з податку на доходи фізичних осіб та військового збору проведені не у відповідності з первинними документами (копії платіжних доручень про сплату податку на доходи фізичних осіб та військового збору), суди дійшли висновку, що такі розрахунки не є достовірним, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №2877/18-19-13-04-09/37282737/120 від 05.10.2016, оформленого за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2015 по 31.07.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно було сплачено нараховані суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору в періоди з 01.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2016 по 31.07.2016.
На підставі акту перевірки контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.10.2016 №0014391304/46679 та №0014431304/46678.
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС в Сумській області та Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги Головного управління ДФС у Сумській області від 21.12.2016 №11964/10/18-28-10-01-04-96/116/СК та рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 10.03.2017 №4844/6/99-99-11-02-01-15 позивачу було відмовлено у задоволенні скарг, а податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. В доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на їх неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій, зазначає, що суди підтвердили порушення позивачем вимог законодавства щодо своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що не заперечувалось і самим позивачем, проте безпідставно скасували оскаржувані податкові повідомлення - рішення з посиланням на неправильний обрахунок фінансових санкцій та пені, а саме не у відповідності з первинними документами, оскільки контролюючим органом були враховані такі документи, зокрема і платіжні доручення.
9. Позивачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
10.2. Пункт 57.1 статті 57.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
10.3. Пункт 87.9 статті 87.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
10.4. Пункт 126.1 статті 126.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
10.5. Пункт 129.1 статті 129.
Пеня нараховується:
129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;
б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
129.1.3. у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.
10.6. Підпункт 129.3.1 пункт 129.3 статті 129.
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.
10.7. Пункт 129.4 статті 129.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків - фізичних осіб.
10.8. Пункт 129.5 статті 129.
Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов`язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
10.9. Підпункти 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
10.10. Пункт 171.1 статті 171.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
10.11. Пункт 176.2 статті 171.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
10.12. Пункт п.16-1 підрозділу 10 розділу XX.
Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
11. Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерств доходів і зборів України від 07.04.2016 № 422.
11.1. Пункт 2 Розділу І.
Інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
11.2. Пункт 1 Розділ ІІ.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
11.2. Пункт 2 Розділ ІІ.
ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі:
нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску);
сплати податків, зборів та єдиного внеску за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску.
11.2. Пункт 4 Розділ ІІ.
Після рознесення сум до ІКП автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 7 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом в залежності від строку затримки сплати суми грошового зобов`язання.
13. Пеня нараховується у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Пеня нараховується:
- після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня;
- у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.
14. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Зокрема, після рознесення сум до автоматично проводиться розрахунок пені та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.
Отже, в ІКП міститься повна інформація щодо нарахованих та сплачених сум податків та зборів в хронологічному порядку.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що розрахунки штрафних (фінансових) санкцій та пені з податку на доходи фізичних осіб та військового збору проведені контролюючим органом не у відповідності з первинними документами, а саме з податковими розрахунками та платіжними дорученнями, у зв`язку з чим і було скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.
Проте колегія суддів вважає вказаний висновок передчасним та таким, що зроблений без належного дослідження доказів та встановлення всіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
Як вбачається з рішень судів першої та апеляційної інстанцій суди вказали, що зазначені у розрахунку штрафу та пені суми зобов`язань позивача з податку на доходи фізичних осіб, не відповідають сумам зобов`язань, зазначеним у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, що подавались позивачем, а суми сплачених податкових зобов`язань та строки їх сплати не відповідають дійсним сумам та строкам сплати. Аналогічний висновок суди зробили і відносно розрахунку штрафу та пені щодо військового збору.
Проте на підставі яких саме первинних документів суди дійшли вказаного висновку у судових рішеннях не зазначено, відповідного посилання на досліджені докази та аналізу судові рішення не містять.
Колегія суддів зауважує, що наявність відповідних розрахунків сум зобов`язань, поданих позивачем до контролюючого органу, та платіжних доручень не дає можливості в повному обсязі здійснити аналіз строку сплати (погашення) зобов`язань, у разі якщо платник податків мав (має) заборгованість, яка згідно приписів пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України погашається згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати визначеного платником податків.
Проте суди вищевказаного при прийнятті рішень до уваги не взяли.
Колегія суддів зазначає, що аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, свідчить про те, що саме в інтегрованій картці платника податків міститься повна інформація щодо нарахованих та сплачених сум податків та зборів в хронологічному порядку. В ІКП обліковуються і суми нарахованої пені.
Проте суди не врахували, що вихідні дані, які необхідні для обрахування як штрафу (фінансових санкцій) так і пені містяться саме в інтегрованій картці платника, не витребували інтегровану картку позивача, матеріали справи такої не містять, та не дослідили таку.
Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимог статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України не витребували та не дослідили ІКП, як доказ, який має істотне значення для вирішення справи.
17. Посилання суду апеляційної інстанції на те, що, оскільки позовною вимогою Товариства було скасування податкових повідомлень-рішень в повному обсязі у зв`язку із завищеним та неправильним розрахунком штрафних (фінансових) санкцій та пені, то суд першої інстанції не мав законних підстав для скасування зазначених рішень у певній частині, не є такими що ґрунтуються на основних засадах та принципах адміністративного судочинства. Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт несвоєчасної сплати платником податків податкового зобов`язання (збору) в певній сумі, що має наслідком нарахування фінансових санкцій та пені за певний період часу, мають всі повноваження визначити такий період та розрахувати суму фінансових санкцій та пені, які мають бути застосовані до платника податків, як міра відповідальності за допущене порушення вимог законодавства. Також суди, мають право зобов`язати компетентний орган - контролюючий орган здійснити розрахунок суми фінансових санкцій чи пені за певний період часу та надати його суду для врахування при прийнятті рішення.
18. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини справи в частині правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені, не дослідили належні докази, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
19. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
20. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
21. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
22. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
23. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
24. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.
25. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
26. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
27. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень в частині стягнення пені, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити частково.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 818/543/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова