ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №819/1168/16
адміністративне провадження №К/9901/41720/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Довгополов О.М., судді - Ільчишин Н.В., Святецький В.В.)
у справі №876/8621/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Тернопільській області (далі- відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС в Тернопільській області) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року у справі №607/5802/16-п, що 08 серпня 2016 року набрала законної сили, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито. За таких обставин речі, що є безпосереднім об`єктом правопорушення та були вилучені посадовими особами уповноваженого органу після розгляду справи, у відповідності до приписів ст. 265 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) мають бути повернені позивачу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Тернопільській області щодо неповернення вилученого майна;
- зобов`язано ГУ ДФС у Тернопільській області повернути ОСОБА_1 вилучені згідно з протоколом від 28.04.2016 напої в кількості 384 пляшки;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,21 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що напої в кількості 384 пляшки, які згідно з протоколом від 28.04.2016 вилучені з приміщення гаражу АДРЕСА_2 належать саме ОСОБА_1 , а тому дії відповідача щодо неповернення вилученого майна позивачу є протиправними.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ГУ ДФС в Тернопільській області задоволено, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду Тернопільської області від 25 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість і необґрунтованість висновків Тернопільського окружного адміністративного суду про те, що вилучені згідно з протоколом від 28.04.2016 алкогольні напої у кількості 384 пляшки належали саме позивачу. А тому, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року. На обґрунтування вимог касаційної інстанції зазначає, що приміщення, з якого здійснювалося вилучення майна знаходилось у його користуванні. Майно, що знаходилося у приміщенні, використовувалось ним для власних потреб і було вилучене саме у позивача, а тому має бути повернуто ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
10 січня 2018 року від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20 квітня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2016 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку торгового об`єкту (гаража) АДРЕСА_2 та належить ФОП ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт №182/40-00/ НОМЕР_2 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акта перевірки, ГУ ДФС у Тернопільській області встановило порушення ОСОБА_2 вимог ст.ст. 15, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме реалізацію двох пляшок вина «Фраголіно Россо» (виробник Італія), місткістю 0,75 дм3, міцністю 10% об., за ціною 65,00 грн за пляшку на загальну суму 130,00 грн, без марок акцизного податку встановленого зразка та без розрахункового документа (чеку). Також встановлено, що в торговому приміщенні з метою подальшої реалізації зберігаються алкогольні напої різного асортименту та найменування на загальну суму 33 073,50 грн.
З метою забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП, посадовою особою ГУ ДФС в Тернопільській області вилучено із вказаного приміщення 384 пляшки алкогольних напоїв про, що складено протокол вилучення речей від 28.04.2016.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року у справі №607/5802/16-п закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вирішено повернуту ОСОБА_3 добровільно видані нею дві пляшки вина «Фраголіно», що зберігаються в ОУ ГУ ДФС у Тернопільській області.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року у справі №607/5805/16-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 165-5 та ч. 1 ст. 164 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Вирішено повернути особі, у якої були вилучені в приміщені гаражу АДРЕСА_2 алкогольні напої в асортименті іноземного виробництва в загальній кількості 384 штуки, розлиті в скляну, паперову та пластикову тару без марок акцизного податку встановленого зразка, що передані на зберігання в ОУ ГУ ДФС у Тернопільській області.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 19 серпня 2016 року у справі №607/5805/16-ц апеляційну скаргу потерпілої - ОСОБА_3 залишено без задоволення, постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 скасовано в частині повернення алкогольних напоїв особі, в якої вони були вилучені. В решті постанову залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області допустив протиріччя, зокрема, вирішив повернути вилучені алкогольні напої особі, у якої вони були вилучені, не зазначивши при цьому кому саме. Суд апеляційної інстанції вказав, що згідно з протоколом вилучення речей від 28.04.2016 пляшки були вилучені у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_2 заявив, що не має жодного відношення до вилученого майна, а ОСОБА_1 відмовився підписувати протокол про вилучення речей. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що власник вилучених пляшок невідомий.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неповернення вилучених згідно з протоколом від 28.04.2016 речей, зокрема, напоїв в кількості 384 пляшки протиправними, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно з ст. 265 КУпАП речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вилучені речі належать ОСОБА_1 , а тому дії відповідача щодо неповернення вилученого майна позивачу є протиправними.
Скасовуючи в частині постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.07.2016, суд апеляційної інстанції зазначив, що власник вилучених у приміщенні гаражу пляшок невідомий. Позивач не надав суду доказів на підтвердження того, що вилучене майно є його власністю, а тому відсутні правові підстави для повернення зазначеного майна саме ОСОБА_1 .
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що вирішуючи справу про адміністративне правопорушення суди встановили, що приміщення, з якого вилучалося майно перебувало у користуванні ОСОБА_1 та використовувалося останнім для власних потреб, а не для здійснення підприємницької діяльності. При вилученні майна у приміщенні знаходився лише ОСОБА_1 , а тому майно згідно з протоком майно було вилучено саме у ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 1 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, що діяла до 15.12.2017) принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов`язковість судових рішень.
Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів вважає необґрунтованими зазначені доводи скаржника, оскільки Апеляційний суд Тернопільської області у постанові від 19 серпня 2016 року у справі №607/5805/16-ц зазначив про відсутність правових підстав для повернення вилученого майна, оскільки власник вилучених речей невідомий. Вказав, що ОСОБА_2 пояснив, що немає ніякого відношення до вилученого майна, а ОСОБА_1 відмовився підписувати протокол вилучення. У зв`язку з вищевикладеним, Апеляційний суд Тернопільської області скасував постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року про закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 в частині повернення алкогольних напоїв особі, в якої вони були вилучені. В решті постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року залишив без змін.
Зі змісту постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2016 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що вилучене майно належить ОСОБА_1 , який орендує у нього гараж. При цьому Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області зазначив, що критично оцінює такі пояснення ОСОБА_2 оскільки, останній є зацікавленою особою.
Суд касаційної інстанції зазначає, що зі змісту статті 265 КУпАП вбачається, що вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, знищують, реалізовують або повертають володільцеві. Таким чином, вилучені речі і документи після розгляду справи можуть бути повернуті виключно володільцеві.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки в матеріалах відсутні докази на підтвердження того, що вилучене згідно з протоком вилучення речей від 28.04.2016 майно належить саме позивачу. Відповідні докази також не додані скаржником до касаційної скарги.
Питання про повернення вилученого майна вже було предметом судового розгляду і Апеляційний суд Тернопільської області від 19 серпня 2016 року у справі №607/5805/16-ц дійшов висновку про відсутність правових підстав для повернення вилученого майна з огляду на невстановлення його власника.
Крім того, згідно з наявним у матеріалах справи листом Гаражного кооперативу «Гарант» при асоціації «Облагробуд» від 23.05.2016 за №3/2016 гаражне приміщення АДРЕСА_2 у гаражному кооперативі в 2016 році використовувала сім`я ОСОБА_2 . Відомості про передачу зазначеного гаража у користування іншим особам відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що саме він є володільцем вилученого із приміщення гаражу АДРЕСА_2 , згідно з протоколом від 28.04.2016 майна, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова