ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа №819/3514/15
адміністративне провадження №К/9901/31563/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ»
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (судді: Судова-Хомюк Н.М. (головуючий), Гуляк В.В., Коваль Р.Й.)
у справі № 819/3514/15
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ»
до Збаразької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2015 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» (далі - СТОВ «СЛАВУТИЧ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Збаразької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Збаразька ОДПІ, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000552200 від 14 липня 2015 року, форми «С» № 0000742200 від 28 вересня 2015 року та форми «С» № 0000752200 від 28 вересня 2015 року.
Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 18 січня 2016 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення форми «Р» № 0000552200 від 14 липня 2015 року та форми «С» № 0000742200 від 28 вересня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 квітня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог СТОВ «СЛАВУТИЧ».
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що встановлений у ході проведення перевірки факт порушення позивачем пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не спростовано належними доказами, зокрема як під час перевірки, так і розгляду справи в суді позивач не надав документів, що підтверджують факт косіння пошкоджених сільськогосподарських культур, акти списання палива, а також документи про підтвердження подальшої оранки ріллі, перепосіву, що унеможливлює співставлення в часі господарських операцій та досягнення їх економічної доцільності. Крім того, суд зазначив, що заповнення податкових накладних з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема відсутність обов`язкового реквізиту - коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та відсутність скарг на постачальників відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є підставою для застосування штрафних санкцій. Також враховуючи що в матеріалах справи відсутні відповідні розрахункові документи, то висновок податкового органу про порушення позивачем абзаців п`ятого та шостого статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є правильним.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, СТОВ «СЛАВУТИЧ» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 січня 2016 року.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 250 Господарського кодексу України щодо граничних строків накладення відповідачем адміністративно-господарських санкцій відносно СТОВ «СЛАВУТИЧ» за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів. Позивач наголосив, що неправильне зазначення постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання СТОВ «СЛАВУТИЧ» умов формування податкового кредиту. Щодо встановлення контролюючим органом факту порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, то позивач вважає, що незалежно від того, чи отримана компенсація за знищений (загиблий) врожай, суб`єкт спеціального режиму оподаткування повинен здійснити операцію зі списання товарів/послуг, що були використані для вирощування таких посівів (насаджень) та при придбанні яких було сформовано податковий кредит.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ «СЛАВУТИЧ».
Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
01 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що СТОВ «СЛАВУТИЧ» зареєстроване 07 березня 2000 року Збаразькою районною державною адміністрацією, 14 березня 2000 року взято на облік Збаразькою міжрайонною ДПІ та зареєстровано як платника 4 групи єдиного податку.
Збаразькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 25 червня 2015 року № 129/2200/30828056.
На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» № 0000552200 від 14 липня 2015 року, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 113 794,85 грн, зокрема 55 010,00 грн - за основним платежем та 58 784,85 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;
- форми «С» № 0000742200 від 28 вересня 2015 року, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 890,00 грн;
- форми «С» № 0000752200 від 28 вересня 2015 року, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 601 грн.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000552200 від 14 липня 2015 року.
Зі змісту податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем порушення СТОВ «СЛАВУТИЧ» пункту 50.1 статті 50, пунктів 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що у періоді, який став об`єктом податкової перевірки, фахівцями управління агропромислового розвитку Збаразької районної державної адміністрації проведені обстеження посівів озимої пшениці та ярого ячменю, внаслідок чого виявлено загибель посівів всього на площі 190 га, що підтверджено відповідними актами обстежень посівів.
Відповідно до акта обстеження посівів озимої пшениці на зерно під урожай 2013 року від 25 квітня 2013 року засвідчено загибель посівів на загальну площу 76 га, зокрема 32 га в урочищі «За Дацами» та 44 га в урочищі «Біля Лікори» на території Великовікнинської сільради.
Актом обстеження посівів озимої пшениці та ярого ячменю на зерно під урожай 2013 року від 31 липня 2013 року засвідчена загибель посівів озимої пшениці на площі 44 га в урочищі «Вертип» та ярого ячменю на площі 20 га в урочищі «Барани» Великовікнинської сільської ради.
Крім того, в акті перевірки зазначено про загибель посівів озимої пшениці 50 га в урочищі «Біля Мазурка» Великовікнинської сільської ради.
На підставі актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин при посіві озимої пшениці в урочищах «За Дацами» та «Біля Лікори», при посіві озимої пшениці в урочищі «Вертип» та ярого ячменю на площі 20 га в урочищі «Барани» Великовікнинської сільської ради, а також враховуючи площу загиблих посівів та ціну придбання одиниці використаних нітроамофоски та селітри аміачної, СТОВ «СЛАВУТИЧ» не нарахувало податкові зобов`язання за товарами/послугами , які використані на посів озимої пшениці та ярого ячменю, що не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання по загальній декларації з податку на додану вартість та податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 55 010,00 грн.
Системний аналіз змісту норм Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 дає підстави для висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки позивачем не надано жодних документів на підтвердження факту косіння пошкоджених сільськогосподарських культур, актів списання палива, а також документів на підтвердження подальшої оранки ріллі, перепосіву, що унеможливлює співставлення в часі господарських операцій та досягнення їх економічної доцільності, то відповідачем правомірно нараховано СТОВ «СЛАВУТИЧ» суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
Разом із тим, перевіркою правильності визначення сум податку на додану вартість за деклараціями щодо спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства встановлено, що до складу податкового кредиту СТОВ «СЛАВУТИЧ» віднесло суми податку на додану вартість з вартості придбаної зерносушарки Neodry 1302 XL (згідно з договором купівлі - продажу від 12 березня 2013 року № 03/13 на загальну вартість поставки товару в розмірі 749 185,16 грн, зокрема ПДВ - 124 864,16 грн) та сівалки зернової POLONEZ D 780/4 (виробництва Польщі), поставка якої оформлена податковою накладною від 11 серпня 2014 року на суму ПДВ в розмірі 55 083,33 грн.
При цьому, податкові накладні, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних за фактом придбання вказаного обладнання, не містять код УКТ ЗЕД.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
За правилами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Таким чином, подання платником заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції з придбання товарів, робіт, послуг надає право такому платнику на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість й у разі порушення постачальником порядку заповнення та/або порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у тому числі в разі невідповідності показників/реквізитів податкової накладної, вказаних постачальником при її реєстрації в Єдиному реєстрі. З цією метою законодавець надав покупцю можливість звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки податкові накладні складені з порушенням вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (відсутній обов`язковий реквізит - код товару згідно з УКТ ЗЕД) та позивач не подавав скарг на постачальників відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, то контролюючий орган правомірно застосував до СТОВ «СЛАВУТИЧ» штрафні санкції.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач уточнюючим розрахунком від 20 березня 2014 року №9014749561 збільшив суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню і залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства за вересень 2012 року на суму 907,00 грн. При цьому, СТОВ «СЛАВУТИЧ» не нараховано суму штрафу у разі самостійного збільшення суми грошового зобов`язання за вересень 2012 року в розмірі 3 % на порушення вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.
Вказані вище обставини підтверджують правомірність прийняття Збаразькою ОДПІ податкового повідомлення рішення від 14 липня 2015 року № 0000552200 на суму 113 794,85 грн, зокрема 55 010,00 грн - за основним платежем та 59 784,85 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, з яких 13 752,50 грн (55 010,00*25%) і 44 987,00 грн (179 948,00*25%) з посиланням на пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та 45,35 грн (907,00*5%) з посиланням на пункт 120.2 статті 120 Податкового кодексу України.
Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» № 0000742200 від 28 вересня 2015 року, прийнятого на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, абзаців п`ятого та шостого статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.
Склад правопорушення, покладений в основу прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, полягає в тому, що до звітів про використання коштів не подано відповідні платіжні документи, які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів.
Відповідно до пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 637), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження, а також звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
За змістом пунктів 3.1, 3.2 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оформляються згідно з вимогами цього Закону.
Таким чином, оформлення касових операцій має здійснюватися з наданням покупцю касового документу. Відповідне визначення касових документів наведено у пункті 1.2 Положення № 637, а саме касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
Також статтею 1 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Згідно з пунктом 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 24 грудня 2013 року № 845 (чинний на час виникнення спірних правовідносин), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п`ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.
Відповідно до пунктів 7.37, 7.39, 7.41, 7.42 Положення № 637 під час проведення перевірок аналізується порядок видачі підприємствами сум під звіт, виявляються факти неправомірної видачі готівки під звіт працівникам, які повністю не розрахувалися за попередньо видані їм кошти, факти несвоєчасного звітування, а також випадки передавання підзвітних коштів одним працівником іншому тощо.
Під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.
Під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.
Згідно з Указом Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:
- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум (абзац п`ятий статті 1 Указу);
- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів (абзац шостий статті 1 Указу).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні відповідні розрахункові документи на підтвердження використання працівниками СТОВ «СЛАВУТИЧ» отриманих під звіт готівкових коштів у сумі 32 890,00 грн, у зв`язку з чим відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742200 від 28 вересня 2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій.
Щодо посилання СТОВ «СЛАВУТИЧ» на те, що застосовані до нього санкції за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими, а тому можуть бути застосовані лише в межах визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з частиною першою статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Проте з набранням 01 січня 2011 року чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02 грудня 2010 року № 2756-VI зі сфери дії статті 250 Господарського кодексу України виключено штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Порядок застосування цих санкцій з 01 січня 2011 року врегульовано статтями 113 114 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.
Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
У свою чергу, відповідно до пункту 114.1 статті 114 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу, пунктом 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість застосування контролюючим органом до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 37 890,00 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України без урахування визначеного статтею 250 Господарського кодексу України гранично допустимого строку ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СЛАВУТИЧ» залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова