ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 819/758/17
адміністративне провадження № К/9901/23020/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР-Сервіс Тернопіль» (далі - ТОВ «ТІР-Сервіс Тернопіль») на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року у складі судді Шульгача М.П. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Святецького В.В. (головуючий), суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М. у справі за позовом ТОВ «ТІР-Сервіс Тернопіль» до Управління Держпраці у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У травні 2017 року ТОВ «ТІР-Сервіс Тернопіль`звернулося до суду з позовом у якому просило:
1.1 - визнати протиправними та скасувати постанови Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафів від 25 квітня 2017 року за №Е 103/19-16-58/173, №103/1/19-16-58/173, №103/2/19-16-58/173.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 5 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
2.1 Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що постанови Управління Держпраці в Тернопільській області №103/19-16-58/173, №103/1/19-16-58/173, №103/2/19-16-58/173 від 25 квітня 2017 року про накладення штрафу на підставі частини другої статті 265 КЗпП України прийняті в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 Посадові особи Управління Держпраці в Тернопільській області в порядку розгляду скарги ОСОБА_1 від 21 березня 2017 року згідно погодження на проведення перевірки Департаменту з питань праці Держпраці України від 29 березня 2017 року №3586/4.3/4.2-дп-17, наказу та направлення на проведення перевірки у період з 11 по 14 квітня 2017 року провели позапланову перевірку стану дотримання законодавства про працю у ТОВ «ТІР-Сервіс Тернопіль», за наслідками якої оформили акт перевірки за №19-16-58/173 від 14 квітня 2017 року.
3.2. В акті перевірки зафіксовані порушення законодавства про працю, а саме:
1) порушення вимог пункту 6 частини першої статті 24 КЗпП України, оскільки громадянин ОСОБА_1 працював охоронником з 1 лютого по 1 серпня 2016 року без укладення трудового договору;
2) порушення вимог частин першої та другої статті 115 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», оскільки заробітна плата впродовж 2016 року та з січня по квітень 2017 року виплачувалась не регулярно, без виплати заробітної плати за першу половину місяця. Зокрема, заробітна плата за січень 2017 року виплачена єдиним платежем 7 лютого 2017 року, за лютий 2017 року виплачена єдиним платежем 6 березня 2017 року, за березень 2017 року виплачена 6 квітня 2017 року;
3) порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, оскільки згідно наказу від 1 березня 2017 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на посаду менеджера автосервісу 1 березня 2017 року, 1 березня 2017 року він відпрацював повний робочий день 8 годин (робочий день із 8:00 до 17:00), однак повідомлення про прийом на роботу отримано Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області о 09:39 год. 1 березня 2017 року;
4) порушення вимог частини першої статті 47 КЗпП України, оскільки наказом від 1 березня 2017 року №62 ОСОБА_3 був звільнений з роботи 1 березня 2017 року, відповідно до табеля обліку робочого часу за березень 2017 року він у цей день працював 8 годин, а згідно відомості на виплату грошей за березень 2017 року виплата належної йому заробітної плати в сумі 816, 36 грн проведена 6 квітня 2017 року;
5) порушення вимог частини першої статті 117 КЗпП України, оскільки звільненому працівнику ОСОБА_3 не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. На день перевірки 14 квітня 2017 року ця виплата не проведена.
3.3 На підставі акта перевірки відповідач 25 квітня 2017 року прийняв постанови про застосування до ТОВ «ТІР-Сервіс Тернопіль» фінансових санкцій:
постанову за №103/19-16-58/173, якою за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України накладений на позивача штраф у розмірі 96000,00 грн;
постанову за №103/1/19-16-58/173, якою за порушення вимог частин першої та другої статті 115 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини першої статті 117 КЗпП України накладений на позивача штраф в розмірі 9600,00 грн;
постанову за №103/2/19-16-58/173, якою за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, частини першої статті 47, частини першої статті 116 КЗпП України накладений на позивача штраф в розмірі 3200,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
4.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тим обставинам, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, апеляційній скарзі, що є порушенням норм процесуального права, зокрема статті 159 КАС України (у редакції на час ухвалення судових рішень).
4.2. Також позивач вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статей 24, 116, 117, частини другої статті 265 КЗпП України, оскільки фінансові санкції до нього застосовано за порушення, які він не вчиняв. Факт трудових відносин з ОСОБА_1 судами не встановлено. Заробітна плата виплачувалась не пізніше встановленого статтею 115 КЗпП України строку сім днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Допуску працівника до роботи без повідомлення про його працевлаштування органів ДФС не було.
5. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу. Просить залишити її без задоволення, а судові рішення по справі без змін. Вказує на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, повне з`ясування всіх обставин справи. Також вказує на відсутність порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування судових рішень.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Перевірку правильності застосування судами норм матеріального права суд касаційної інстанції здійснює у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Перегляд справи судом касаційної інстанції здійснюється за правилами, встановленими КАС України у редакції до 8 лютого 2020 року.
8. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
10. Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці було встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 №390 (далі - Порядок №390).
Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб`єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
11. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), статтею 1 якого визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частинами 4 та 5 цього Закону встановлено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
12. Згідно з пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
13. Управління Держпраці у Тернопільській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.
14. Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
15. Згідно із статтею 6 цього Закону підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
16. Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для проведення позапланової перевірки у цій справі слугувало звернення фізичної осіб про порушення позивачем вимог законодавства про працю та, відповідно, трудових прав працівника.
17. Тому колегія суддів вважає правильним висновок судів про те, що позапланова перевірка проведена за наявності встановлених законодавством підстав. Перевірку проведено і рішення за її наслідками прийняте уповноваженою особою.
18. Пунктом 6 частини першої, частиною третьою статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема, при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
19. Згідно з частинами першою та другою статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про працю», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
20. Частина перша статті 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
21. За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
22. Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
23. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем без укладення трудового договору. ОСОБА_4 1 березня 2017 року відпрацював повний робочий день з 8:00 год до 17:00 год, проте повідомлено Тернопільську ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області про прийняття його на роботу 1 березня 2017 року о 09:39 год. ОСОБА_3 звільнений з роботи 1 березня 2017 року, а розрахунок з ним проведено позивачем 6 квітня 2017 року, при цьому середню заробітну плату за час затримки розрахунку не виплачено. Заробітну плату працівникам за січень, лютий та березень 2017 року позивач виплатив один раз на місяць.
24. За таких обставин суди обґрунтовано прийшли до висновку про порушення позивачем норм пункту 6 частини першої та частини третьої статті 24, частини першої статті 47, частин першої та другої статті 115, частини першої статті 117 КЗпП України, а також статті 24 Закону України «Про оплату праці».
25. Абзацами другим, третім, восьмим частини другої статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
26. Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Стосовно доводів про недоведеність судами першої та апеляційної інстанції перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з позивачем без укладення трудового договору суд касаційної інстанції зауважує, що такі доводи зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції доказів по справі, вирішення питання про перевагу одних доказів над іншими і встановлення інших обставин, ніж зазначені у рішеннях судів попередніх інстанцій. Це виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених статтею 341 КАС України. При цьому позивачем не наведено доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
27. Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій абзацу третього частини другої статті 265 КЗпП України під час застосування фінансових санкцій за порушення строків виплати заробітної плати суд касаційної інстанції зауважує, що даною правовою нормою передбачено відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі. У цій справі суди встановили, що строки виплати заробітної плати були порушені позивачем у січні, лютому та березні 2017 року, тобто за три місяці. За таких обставин позивач хибно трактує вказану норму права, зазначаючи, що строк виплати заробітної плати має бути порушений більш ніж на місяць.
28. Також не можуть слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за допуск до роботи працівника без повідомлення органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу з мотивів необхідності після прийняття на роботу працівника ознайомити його з посадовими обов`язками, правами та обов`язками, робочим місцем і трудовим колективом та проведення інструктажів. Норма частини третьої статті 24 КЗпП України щодо заборони допуску до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України є імперативною і не залежить від необхідності роботодавця вчиняти будь які інші дії, крім укладення трудового договору.
29. Тому суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача в обґрунтування вимог касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи неправильно застосували норми статей 24, 116, 117, частини другої статті 265 КЗпП України.
30. За таких обставин Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
31. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІР-СЕРВІС ТЕРНОПІЛЬ» залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: О.П. Стародуб
С.М. Чиркін