ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 820/1743/18
касаційне провадження № К/9901/11788/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 (суддя Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 (головуючий суддя - Катунов В.В., судді - Бершов Г.Є., Ральченко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління), третя особа - Київська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Харківській області (далі - Інспекція), про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 №0040821304, № 0040861304, № 0040841304.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суми грошових зобов`язань згідно податкових повідомлень-рішень розраховані контролюючим органом без перевірки факту доведення до платника податків повідомлення щодо здійснення банком процедури прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага. Окрім того, позивач посилається на те, що контролюючим органом не було перевірено факту включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а також без належного встановлення суми доходу, що підлягає оподаткуванню.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 06.08.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019, у задоволені позову відмовив.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що анулювання основного боргу за кредитним договором є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який підлягає оподаткуванню згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, у зв`язку з чим позивач повинен був задекларувати вказаний дохід і нарахувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування на суму основного боргу, і військовий збір, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Верховного Суду. В касаційній скарзі посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує на те, що суди у своїх рішеннях вказали, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості згідно заяви від 22.06.2015, проте матеріали справи не містять інформації про безпосередню дату такого прощення саме банком. Також, скаржник посилається на те, що законодавець розповсюдив норму пункту 8 підрозділу 1 розділу ЧЧ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на всі операції із прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015, без будь-яких додаткових умов щодо застосування такої норми.
Верховний Суд ухвалою від 23.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.12.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 11.12.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанції установлено, що Інспекцією з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків вимог Податкового кодексу України в частині повноти нарахування та сплати податків та зборів під час отримання доходу у вигляді додаткового блага на адресу ПАТ «Укрсоцбанк» було направлено запит від 24.03.2016 № 3036/10-20-31-17-03 щодо надання документів, які підтверджують анулювання (прощення) боргу.
На вказаний запит податкового органу ПАТ «Укрсоцбанк» надало відповідь у формі листа від 06.04.2016 № 11.1-186/79-446 про отримання платниками податків, у тому числі позивачем, доходу у вигляді додаткового блага від ПАТ «Укрсоцбанк» у період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
У зв`язку з надходженням зазначеної інформації від ПАТ «Укрсоцбанк» та неподанням позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, контролюючим органом відповідно до вимог п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було прийнято рішення у формі наказу від 11.07.2016 № 449 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податку ОСОБА_1 . Також, контролюючим органом було складено письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Зазначені наказ про проведення перевірки та письмове повідомлення були направлені позивачу рекомендованим листом та отримані нею особисто 18.07.2016, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні.
Інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податку ОСОБА_1 з питань щодо повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результатами якої оформлені актом від 02.09.2016 № 2437/20-31-13-04-08/2375411640, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пунктів 49.1, 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 149.18 статті 49, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.10.2016 № 0040821304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на 48105,12 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 12026,28 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0040861304, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 170,00 грн.; №0040861304 про збільшення грошового зобов`язання за платежем: військовий збір на 3653,56 грн. - за податковими зобов`язаннями та на 913,39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зокрема, суди установили, що підставою нарахування позивачу грошових зобов`язань та застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку сплатити податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, а також подати відповідну податкову декларацію, у зв`язку з отриманням у 2 кварталі 2015 року доходу у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості, розмір якої складає 243570,60 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) доходу платника податків включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з Довідником ознак доходів до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165цього Кодексу), зокрема, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у сумі, що не перевищує у 2015 році 609,00 грн., відображається під ознакою доходу « 126».
Підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи(податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено ставки податку на доходи фізичних осіб.
Згідно з положеннями пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Таким чином, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом та підлягають оподаткуванню відповідно до вимог підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. При цьому, платник податку зобов`язаний сплатити податок з такого доходу, у тому числі військовий збір, а також відобразити ці суми у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, в порядку встановленому положеннями Податкового кодексу України.
У справі, що розглядається, суди установили, 05.09.2008 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту № 800/16/13-1/8-370 в іноземній валюті у розмірі 40000,00 доларів США зі сплатою 14,5% річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатках до договору.
Матеріалами справи підтверджується, що 22.06.2015 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін №2 до договору кредиту № 800/16/13-1/8-370 від 05.09.2008, відповідно до умов якого у разі виконання ОСОБА_1 умов, зазначених у п. 3.1 та п. 3.2 цього договору про внесення змін, сума заборгованості за кредитом підлягає анулюванню.
22.06.2015 ОСОБА_1 до Харківського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» було надано заяву на сплату заборгованості згідно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, в якій позивач просила здійснити погашення кредитної заборгованості в порядку черговості, яка передбачена договором № 800/16/13-1/8-370 від 05.09.2008, в сумі 11287 доларів США, шляхом договірного списання коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 . Також, позивач просив здійснити анулювання (прощення) заборгованості за договором кредиту в загальній сумі 11286,10 доларів США (основна заборгованість), що еквівалентно 243570,60 грн., як то передбачено в договорі про внесення змін №2 від 22.06.2015 до договору кредиту № 800/16/13-1/8-370 від 05.09.2008.
У вказаній заяві зазначено, що позивач належним чином повідомлена банком про суму анулювання (прощення) заборгованості та про обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Дата анулювання (прощення) заборгованості 22.06.2015.
При цьому, в заяві зазначено, що перерахунок суми анульованої (прощеної) заборгованості в національну валюту з метою декларування та сплати податку буде здійснено ОСОБА_1 самостійно за офіційним курсом Національного банку України станом на 00 годин на визначену дату анулювання (прощення) заборгованості.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що ОСОБА_1 була обізнана про необхідність подання податкової декларації та сплати податку на доходи з фізичних осіб і військового збору відповідно до вимог підпункту «д» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, що спростовує доводи скаржника про неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу та включення такої суми до податкового розрахунку суми доходу.
Крім того, згідно наданої ПАТ «Укрсоцбанк» інформації позивач у 2 кварталі 2015 року отримала дохід з ознакою « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді анулювання основної суми кредиторської заборгованості у розмірі 244179,60 грн., з яких сума нарахованого та виплаченого доходу складає 243570,60 грн. (за мінусом 609,00 грн.), крім того, відповідно до Відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів в 2 кварталі 2015 року позивач отримала дохід у сумі 243570,60 грн. з ознакою « 126» - додаткове благо.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк