ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 820/2150/17
адміністративні провадження № К/9901/39997/18, №К/9901/40000/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" та Державної фіскальної служби України на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя Шевцова Н.В., судді: Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" до Державної фіскальної служби України, третя особа: Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
В травні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" (далі - позивач, платник, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ДФС), третя особа: Східна об`єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконною відмови ДФС надати Товариству розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 20 841 801,50 грн.; зобов`язання ДФС надати Товариству розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 20 841 801,50 грн. на дев`ять місяців до 28 лютого 2018 року з періодами сплати рівними частками кожного місяця впродовж червня 2017 - лютого 2018 року, а саме: до 30 червня -2 315 756 грн., до 31 липня -2 315 756 грн., до 31 серпня - 2 315 756 грн., до 29 вересня - 2 315 756 грн., до 31 жовтня - 2 315 756 грн., до 30 листопада - 2 315 756 грн., до 28 грудня - 2 315 756 грн., до 31 січня 2018 року - 2 315 756 грн., до 28 лютого 2018 року - 2 315 756 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство зазначало, що звернулось до податкового органу із заявою щодо надання розстрочення податкового боргу, проте отримало відмову, яку вважає протиправною, адже ним було додано до заяви всі необхідні та передбачені законодавством докази, які підтверджували необхідність надання йому такого розстрочення, та економічні обґрунтування можливості погашення грошових зобов`язань внаслідок застосування режиму розстрочення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року позов задоволено частково: визнано незаконною відмову ДФС надати Товариству розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 16 210 292,00 грн.; зобов`язано ДФС надати Товариству розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 16 210 292,00 грн. на сім місяців до 28 грудня 2017 року з періодами сплати рівними частками кожного місяця впродовж червня 2017 - грудня 2017 року, а саме: до 30 червня 2017 року - 2 315 756 грн., до 31 липня 2017 року - 2 315 756 грн., до 31 серпня 2017 року - 2 315 756 грн., до 29 вересня 2017 року - 2 315 756 грн., до 31 жовтня 2017 року - 2 315 756 грн., до 30 листопада 2017 року - 2 315 756 грн., до 28 грудня 2017 року - 2 315 756 грн.; в іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надані всі розрахунки та інформацію, які вимагаються згідно із Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань та податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міндоходів від 10 жовтня 2013 року №574 (далі - Порядок №574), а рішення про відмову в наданні розстрочення прийнято відповідачем з формальних підстав, що суперечить положенням статті 100 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пунктам 3.1, 3.2 Порядку №574. Стосовно ж позовної вимоги про розстрочення податкового боргу на період з 31 січня 2018 року до 28 лютого 2018 року суд вказав, що позивач до відповідача з відповідною заявою на вищезазначений термін не звертався; що ж до розстрочення на період з 28 квітня по 31 травня 2017 року, то на час розгляду справи термін сплати вже минув й у відповідача відсутні визначені чинним законодавством України підстави для надання такого розстрочення.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково: визнано незаконною відмову ДФС щодо надання Товариству розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 20 841 801,50 грн.; зобов`язано ДФС розглянути заяву Товариства щодо розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 20 841 801,50 грн. та прийняти вмотивоване рішення по суті заяви; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому, апеляційний суд, по суті погодившись із позицією суду першої інстанції щодо протиправності відмови ДФС, оформленої листом-рішенням від 10 квітня 2017 року №8908/7/99-99-17-04-17, разом з тим відмітив, що, зобов`язавши податковий орган надати таке розстрочення, суд фактично перебрав на себе повноваження останнього, встановлені підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Вважаючи рішення суду попередньої інстанцій таким, що прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи й мотиви, що вже наводились ним у позовній заяві (подання податковому органу разом із заявою всіх належних та необхідних документів і доказів для надання йому розстрочення податкового боргу), просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Також, не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення цим судом положень законодавства, що регулює спірні відносини, просив його у вказаній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що надання розстрочення податкового боргу є правом, а не обов`язком податкового органу, та може здійснюватись лише за умови подання платником разом із заявою достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків; проте позивачем таких умов дотримано не було.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 16 березня 2017 року позивач звернувся до Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області із заявою щодо надання розстрочення податкового боргу з земельного податку на суму 20 841 801,50 грн. рівними частками кожного місяця впродовж квітня-грудня 2017 року.
Східною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області згідно з пунктом 3.2 розділу III Порядку №574 документи були передані до ГУ ДФС у Харківській області листом від 16 березня 2017 року №1764/8/20-38-17-01-08.
ГУ ДФС у Харківській області листом від 16 березня 2017 року №1533/8/20-40-17-02-09 направило документи до ДФС для розгляду питання щодо можливості надання розстрочення податкового боргу позивача.
За результатами розгляду зазначених документів ДФС листом-рішенням від 10 квітня 2017 року №8908/7/99-99-17-04-17 відмовила в наданні розстрочення податкового боргу з посиланням на положення статті 100 ПК України, Порядку №574 та Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 (далі - Перелік обставин).
Не погодившись із такою відмовою, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку , передбаченому законодавством.
Згідно з пунктом 100.2 статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.
Пунктом 100.4 статті 100 ПК України визначено, що підставою для розстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
За змістом пункту 100.3 статті 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 100.6 статті 100 ПК України розстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Пунктом 100.7 статті 100 ПК України передбачено, що відстрочені суми грошових зобов`язань або податкового боргу погашаються рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який згідно із пунктом 100.8 цієї статті затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов`язання або податкового боргу, або одноразово у повному обсязі.
Як визначено пунктом 3.1 розділу III Порядку №574, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та період сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналіз фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, які визначено Переліком обставин, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Як вже вказувалось в цій постанові та встановили суди, відмовляючи Товариству у розстроченні податкового боргу з земельного податку на суму 20 841 801,50 грн. ДФС у своєму листі-рішенні від 10 квітня 2017 року вказала, що не вбачає для цього підстав, оскільки заявником не дотримано вимог Переліку обставин та Порядку №574.
В той же час, в тексті зазначеного рішення лише процитовано положення нормативно-правових актів, якими врегульовано правовідносини щодо вирішення питання про розстрочення податкового боргу, й не наведено (із посиланням на докази) жодних мотивів його прийняття, як і не зазначено обставин, з`ясованих податковим органом під час дослідження поданих Товариством документів, які б, на його думку, свідчили про недоцільність надання йому розстрочення податкового боргу.
Відтак, виходячи із змісту рішення відповідача від 10 квітня 2017 року, в якому по суті не надано жодної оцінки поданій Товариством заяві і доданим до неї документам, та повноважень органів державної податкової служби щодо вирішення питання про розстрочення податкового боргу, передбачених підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 ПК України, апеляційний суд визначив, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є покладення на відповідача обов`язку розглянути заяву останнього про розстрочення податкового боргу у відповідності до приписів статті 100 ПК України та пунктів 3.1, 3.2 Порядку №574, прийнявши за результатами такого розгляду вмотивоване рішення.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність, в даному випадку, правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, визнання незаконною відмови ДФС у наданні Товариству розстрочення податкового боргу з податку на землю у сумі 20 841 801,50 грн. та зобов`язання ДФС розглянути заяву Товариства, прийнявши відповідне вмотивоване рішення.
Доводи ж касаційних скарг не впливають на правильність прийнятого судом рішення й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім.С.Орджонікідзе" та Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва