ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2024 року
м. Київ
справа № 820/2536/18
адміністративне провадження № К/9901/23852/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (правонаступник Головного управління ДФС у Харківській області) на рішення Харківського окружного адміністративного суду 10 липня 2018 року (прийняту в складі: головуючого судді Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 13 червня 2019 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Перцової Т.С., суддів Любчич Л.В., Чалого І.С.),
УСТАНОВИВ
І. Суть спору
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірекс Енерджі» (далі - ТОВ «Вірекс Енерджі», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням змін) до Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України : далі - ГУ ДПС, податковий орган), в якому просило уд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача№ 00000271403 від 17.01.2018.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що висновки перевірки, на підставі яких були винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суперечать дійсним обставинам внаслідок помилковості визначень контролюючим органом коштів, отриманих як передплата за договорами поставки від ТОВ "НОСТРО ТРАНС" (перейменовано в ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") та ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" ( перейменовано в ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД") як безповоротної фінансової допомоги, а також, хибності висновків щодо обов`язку позивача збільшити первісну вартість придбаного у перевіряємому періоді основного засобу - напівпричепу - цистерни, що, у свою чергу, спричинило хибність висновків про заниження доходів підприємства.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. ГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 17.02.2016 по 30.09.2017, законодавства з приводу нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язковедержавне соціальне страхування - за період з17.02.2016 по 30.09.2017.
4. За результатами перевірки складено акт від 02.01.2018 року№ 32/20-40-14-03-07/40281969, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 183394 грн., у т.ч. за 2016 рік 35530 грн, за 3 квартали 2017 року 147864 грн (а.с.13-41).
5. На підставі наведених висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення від 17.01.2018 № 00000271403, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 229242,50 грн, у т.ч. за основним платежем - 183394 грн, за штрафними санкціями - 45848,5 грн (а.с.59).
6. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, позов задоволено.
8.1. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 00000271403 від 17.01.2018 року, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ". Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплатив судового збору.
9. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем помилково віднесено кошти, отримані як передоплата за договорами поставки від ТОВ "Ностро Транс" (перейменовано в ТОВ "Крона-Прайм") та ТОВ "Елстайл Трейд" (перейменовано в ТОВ "Форін-Трейд ЛТД"), до безповоротної фінансової допомоги, а також безпідставно вказано на обов`язок позивача збільшити первісну вартість придбаного у перевіряємому періоді основного засобу напівпричепу-цистерни, що призвело до хибного висновку про заниження позивачем доходу.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
10. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року у справі №820/2536/18 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
11. Податковий орган зазначає, що позивачем як постачальником було укладено договори поставки скрапленого газу із ТОВ «Ностро-Транс» (в подальшому перейменовано у ТОВ Крона-Прайм») та ТОВ «Елстайл Трейд» (в подальшому перейменовано у ТОВ Форін Трейд ЛТД») (покупці), однак, фактично товару за цими договорами не поставлено, у зв`язку з чим у ТОВ «Вірекс Енерджі» обліковується кредиторська заборгованість перед вказаними підприємствами. Зазначені вище підприємства-покупці з моменту укладення договорів із позивачем змінили назву, місцезнаходження, посадових осіб, не звітують до органів ДФС, не подали балансу та форми-2, що унеможливлює підтвердження у них дебіторської заборгованості. Указані підприємства не звертались до позивача з вимогою поставити товар або повернути кошти. З огляду на викладене, стверджує, що суми в розмірі 791468,00 грн та 30000,00 грн, отримані позивачем від вказаних покупців, є безповоротною фінансовою допомогою, тому підлягали включенню до складу доходу.
11.1 Також податковий орган наоголошує, що позивачем до складу витрат на збут віднесено суму в розмірі 251000 грн. за актом надання транспортних послуг ФОП ОСОБА_1 з перевезення напівпричепу-цистерни VPS CN50, а також в розмірі 176890,00 грн за матеріали та монтажно-зварювальні роботи на вказаний напівпричеп-цистерну, надані ТОВ «ЛМ-Трейд». З посиланням на п.8 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» стверджує, що первісна вартість напівпричепу-цистерни VPS CN50 повинна була бути збільшена на вказані вище суми, пов`язані з доведенням зазначеного основного засобу до стану, придатного для використання. Однак, позивачем цього зроблено не було. Крім того, з вказівкою на п.6 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», стверджує, що вищезазначені витрати не можуть вважатися витратами на збут продукції, оскільки перша реалізація позивачем здійснена у липні 2016 року, в той час як спірні витрати понесені у квітні 2016 року.
Відповідач стверджує про заниження позивачем доходу на 1018858 грн, та вважає правомірним збільшення позивачеві грошового зобов`язання з податку на прибуток згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.
12. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному розгляду.
13. 12 березня 2019 року справа №П/811/1528/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
V. Позиція Верховного Суду
14. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
18. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
19. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, яка пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
20. Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат.
21. Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
22. За визначенням пп.14.1.11п.14.1ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
23. Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1статті14 ПК України встановлено, щофінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
24. Так, судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та TOB "НОСТРО ТРАНС" (в подальшому перейменовано в ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") було укладено договір купівлі-продажу скрапленогогазу №1 від 21.04.2016. На виконання умов договору на розрахунковий рахунок позивача 22.04.2016 було перераховано суму в розмірі 791468,00 грн.
25. Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу скрапленого газу №2 від 05.05.2016 з ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (в подальшому перейменовано у ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД"). На виконання умов договору 06.05.2016 на розрахунковий рахунок позивача було перераховано суму в розмірі 30000,00 грн (т.1, а.с.65-76).
26. Відповідно до п.1.1. вказаних договорів, Постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а Покупець - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості, ціні у відповідності до заявки Покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти або в усній формі. Постачальник забезпечує поставку товару протягом 3 робочих днів з моменту надходження заявки (п.3.4. договорів). Цей договір діє до 31 грудня 2016 року, а вчастині взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п.7.1. договорів).
27. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
28. У свою чергу, статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
29. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
30. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
31. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
32. Так, зі змісту умов договорів від 21.04.2016 та 05.05.2016, обов`язок постачальника здійснити поставку товару виникає з моменту надходження до нього заявки покупця в усній або письмовій формі засобами електронного або факсимільного зв`язку.
33. Однак, як стверджує сам відповідач в акті перевірки, заявок на поставку товару від ТОВ "Елстайл Трейд" та ТОВ "Ностро Трнас" до позивача не надходило.
34. При цьому, виходячи з дати закінчення строку дії вказаних вище договорів, тобто, граничного строку пред`явлення вимог покупцями (31.12.2016), трирічний строк позовної давності за ними спливає лише 01.01.2020.
35. З матеріалів справи вбачається, що трирічний строк стягнення сплачених коштів TOB "НОСТРО ТРАНС" (в подальшому перейменовано в ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") у разі нездійснення йому поставки товарів позивачем закінчується 22 квітня 2019 року, а строк стягнення сплачених коштів ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (перейменовано у ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД") у разі нездійснення йому поставки товарів позивачем закінчується 06 травня 2019 року.
36. Отже, суди попередніх інстанцій правильно висновували, що у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, суми, отримані за договорами купівлі-продажу, строк позовної давності щодо стягнення яких не минув, не можуть бути визначені як суми безповоротної фінансової допомоги.
37. Ураховуючи, що станом на час проведення перевірки (з 04.12.2017 по 22.12.2017) строк позовної давності по договорам, укладеним позивачем із TOB "НОСТРО ТРАНС" та ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" не настав, суми в розмірі 791468,00 грн та 30000,00 грн відповідно у розумінні пп.14.1.257п.14.1ст.14 ПК України не є безповоротною фінансовою допомогою. Кошти, отримані від TOB "НОСТРО ТРАНС" (в подальшому - ТОВ "КРОНА-ПРАЙМ") у сумі 791468 грн та від ТОВ "ЕЛСТАЙЛ ТРЕЙД" (в подальшому - ТОВ "ФОРІН-ТРЕЙД ЛТД") у сумі 30000 грн, є передоплатою за поставку скрапленого газу, а не безповоротною фінансовою допомогою, тому висновок про заниження позивачем доходу на 821468 грн за результатами відносин із вказаними підприємствами є безпідставним.
38. Крім того, на виконання положень статті 201 ПК України, позивачем було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вказаними договорами саме як договорами купівлі - продажу, а не безповоротної фінансової допомоги (т.1, а.с.61-64).
39. Щодо висновку відповідача про заниження позивачем доходу на 176890 грн. Суд зазначає наступне.
40. Так, перевіркою встановлено, що позивачем до складу витрат на збут віднесено наступні суми:
- в розмірі 20 500 грн, сплачено ФОП ОСОБА_1 за транспортні послуги за актом надання послуг від 25.04.16 ;
- в розмірі 176 890 грн, сплачено ТОВ «ЛМ-ТРЕЙД» за матеріали та монтажно-зварювальні роботи на напівпричеп - цистерну VPS CN50 за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.04.2016 № 12.
41. Так, згідно даних бухгалтерського рахунку 10 на балансі позивача знаходиться напівпричеп - цистерна VPS CN50 вартістю 502 496,68 грн, яка складається з вартості придбання причепу в розмірі 462 166,67 грн та вартості циліндр-насосу в розмірі 40 330,01 грн.
42. З посиланням на п.8 ПСБО № 7 «Основні засоби», відповідач стверджує, що ТОВ "ВІРЕКС ЕНЕРДЖІ" повинно було збільшити первісну вартість зазначеного об`єкта основного засобу на суму 197390 грн, а саме: на суму 20 500 грн за транспортування напівпричепу-цистерниVPS CN50; на суму 176 890 грн за доведення напівпричепу - цистерни VPS CN50 до стану, у якому він придатний для використання запланованої мети.
43. Відповідно до пп.134.1.1п.134.1статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015 до 01.01.2017 (станом на час виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
44. Згідно з цією нормою в редакції, чинній з 01.01.2017, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
45. Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до розділу ІІІ ПК України передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку) зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
46. Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженогонаказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
47. Пунктом 5 Правил (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290(далі по тексту- П(С)БО 15), встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
48. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
49. За визначенням п.4 П(С)БО 7 «Основні засоби», основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік); об`єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з`єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою; первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
50. Відповідно до п. 7 П(С)БО 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.
51. Пунктом 8 П(С)БО 7 встановлено, що первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв`язку з придбанням (отриманням) прав на об`єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов`язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
52. За приписами п.14 П(С)БО 7 первісна вартість об`єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов`язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об`єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).
53. Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.
54. Разом з тим, основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати(П(С)БО 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318.
55. За визначенням пункту 6П(С)БО 16витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками),за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
56. Відповідно до п.7П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
57. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
58. Пунктом 19П (С) БО 16 встановлено, що витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, як витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.
59. За приписами п.15 П(С)БО 7 витрати, що здійснюються для підтримання об`єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
60. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що між позивачем та TOB «АВТОКОМІС ГРУП» укладено договір поставки від 18.04.2016 № 24, згідно з яким придбано напівпричеп - цистерну VPS CN50 за видатковою накладною від 22.04.2016 № 0-00000270 (а.с. 78-80).
61. Пунктом 1.5 вказаного договору встановлено, що якість товару має відповідати вимогам ДСТУ і засвідчується постачальником шляхом надання Сертифікату якості.
62. Згідно п.2.1.2 договору товар, що подається по даному договору за своїми якісними, технічним характеристиками та комплектності повинен відповідати стандартам (технічним умовам) їх виробника, з урахуванням нормального зносу.
63. Послуги з транспортування вказаної ТМЦ позивачу надавались ФОП ОСОБА_1 на суму 20500 грн без ПДВ, згідно з актом № 2 від 25.04.2016, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.83).
64. Далі позивачем було замовлено проведення поточного ремонту зазначеної ТМЦ у ТОВ "ЛМ -Трейд" з придбанням для цього запасних частин у зазначеного контрагенту, усього на суму без ПДВ 176890,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія акту № 12 від 26.04.2018 (а.с.82).
65. Отже, суди попередніх інстанцій висновували, що є хибним висновок відповідача про те, що вказані ремонтні роботи були виконані для доведення напівпричепу-цистерни до стану, у якому він придатний для використання запланованої мети, та як наслідок - необхідності збільшення позивачем первісної вартості об`єкта основного засобу, оскільки, відповідно до вищенаведених умов поставки за договором №24 від 18.04.2016, вказаних вище, зазначену ТМЦ початково можливо було використовувати за призначенням відповідно до технічних умов та характеристик без проведення поточного ремонту на момент придбання.
66. Верховний Суд погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції про те, що сума в розмірі 20500 грн, сплачена за актом надання послуг від 25.04.2016 за транспортні послуги, а також сума в розмірі 176890 грн, сплачена за актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 26.04.2016 № 12 від за матеріали та монтажно-зварювальні роботи на напівпричеп - цистерну VPS CN50, було правомірно віднесено позивачем до складу витрат на збут, а не збільшено первісну вартість напівпричепу-цистерни VPS CN50, як основного засобу, внаслідок виконання вказаних ремонтних робіт.
67. Позивачем обґрунтовано віднесено вищевказані суми витрат по транспортуванню та проведенню монтажно-зварювальні роботи на напівпричеп - цистерну VPS CN50, до складу витрат на збут за 2 квартал 2016 року, оскільки понесені ці витрати були у квітні 2016 року.
68. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних рішень.
69. Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість. Контролюючий орган у касаційній скарзі не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
70. Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
71. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
72. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
73. Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
2. Рішення Харківського окружного адміністративного суду 10 липня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду 13 червня 2019 року у справі №820/2536/18- залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко