№ 820/3306/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 820/3306/16

адміністративне провадження № К/9901/37898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №820/3306/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Київської об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 (суддя Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 (головуючий суддя Чалий І.С., судді: Зеленський В.В., П`янова Я.В.),

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому позивач просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати протиправними дії Київської ОДПІ м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинах з ТОВ "Тарсан ЛТД", визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2016 №Ф-0011691304, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0015751304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0015581304; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 №0015541304; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2016 №001551304.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016, позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2017 відкрито касаційне провадження у справі №820/3306/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №820/3306/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2021 справу прийнято до провадження та призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження на 14.09.2021.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, наголошує на фіктивному (удаваному) характері оспорюваних господарських операцій. Контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом; позивачем не підтверджено правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів. Відповідач посилається на відсутність у контрагента необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності. Вказує, що в ході проведення перевірки зібрано інформацію та встановлено факти, з яких вбачається відсутність фактичного здійснення взаємовідносин між позивачем та контрагентом.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09.03.2016 у справі №756/2945/16-к (т.1 а.с.69-87) задоволено клопотання слідчого другого ВКР слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. Надано слідчому дозвіл на проведення у кримінальному провадженні №32015100050000084 позапланової документальної перевірки, зокрема, ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, поновити нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з ТОВ "Вілс ЛТД", ТОВ "Тарсан ЛТД", ТОВ "БК "Седес", ТОВ "Продінвест ЛТД", ТОВ "Прод ОПТ Продукт", ТОВ "Конструктив Компані", ТОВ "Кепіталс Груп", ТОВ "Бігнікс", ТОВ "Блюбері Продакшн", ТОВ "Лерос", ТОВ "Штовар Україна", ТОВ "Автозапчастина ОЙЛ", ТОВ "Апреліус" за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, проведення якої доручено ГУ ДФС у Харківській області.

На виконання вказаної ухвали суду, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податковим органом винесено наказ від 16.05.2016 №284 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків, повноти нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування по взаємовідносинам з ТОВ "Тарсан ЛТД" за період з 01.01.2013 по 31.12.2015".

При цьому, контролюючим органом винесено наказ від 20.05.2016 №295 "Про внесення змін до наказу Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 16.05.2016 №284 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 та про продовження строку документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 " виклавши в редакції, зокрема: проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків, по взаємовідносинам з ТОВ "Тарсан ЛТД" за період з 01.01.2013 по 31.12.2015".

На підставі наказу на проведення документальної виїзної позапланової перевірки від 16.05.2016 №284, податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків, по взаємовідносинам з ТОВ "Тарсан ЛТД" за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складений акт від 31.05.2016 №1375/20-31-13-04-08/ НОМЕР_1 (т.1 а.с.8-22), яким встановлено порушення:

частини першої статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 ЦК України, в частині недодержання вимог значених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Тарсан ЛТД";

пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит в податкових деклараціях за 2014 рік на суму ПДВ 113746 грн.;

пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, завищення витрат за 2014 рік на суму - 113746грн., донараховано податку на доходи фізичної особи від провадження господарської діяльності за 2014 рік в сумі - 96963,93грн.;

пункту 2 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - заниження бази нарахування єдиного внеску за 2014 рік на 201566грн.;

пункту 11 статті 8, пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік на 69943,40грн.;

пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, не надання документів, що належать та пов`язані з предметом перевірки.

З огляду на висновки, викладені в акті перевірки, контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.05.2016 №Ф-011691304, а саме сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 69943,40грн. (т.1 а.с.25).

Також контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

від 23.06.2016 №0015581304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 142182,50грн., в т.ч. за основним платежем - 113746грн. та штрафними санкціями - 28436,50грн. (т.1 а. с.55);

від 23.06.2016 №0015541304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку фізичних осіб в розмірі 121204,91грн., в т.ч. за основним платежем - 96963,93 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 24240,98грн. (т.1 а. с.56);

від 23.06.2016 №0015751304, яким нараховано адміністративний штраф в розмірі 510грн. (т.1 а. с.54).

Також судом встановлено, що за результатами висновків вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фінансовим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2016 №0015501304 в розмірі 6994,34грн. (т.1 а.с.57).

Вважаючи рішення та дії контролюючого органу безпідставними, ФОП ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. На думку суду, первинні документи в повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій позивача. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентом позивача, як це зазначено в акті перевірки.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Касаційний суд наголошує, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу здійснених операцій, з урахуванням особливостей їх суті та змісту.

У справі, що розглядається, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 не мала правових підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, а також формування валових витрат від товару, придбаного у ТОВ "Тарсан ЛТД", яке фактично не відбулось.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, в оскаржуваному рішенні вказав, що як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ "Тарсан ЛТД" (постачальник), укладено договори поставки вугілля кам`яного, відповідно до умов яких, постачальник зобов`язується у 2014 році поставити і передати у зумовлені строки у власність покупця вугілля кам`яне, надалі Товар, найменування, кількість та показники якості якого вказуються у Специфікації №1 (Додаток №1), є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Також згідно п.3.2 вказаного договору поставки - в ціну на товар враховані середньо - розрахункові показники якості товару, які зазначені у Специфікації №1 (Додаток №1) до цього договору та всі прямі і непрямі витрати постачальника, які пов`язані з придбанням товару, його доставкою до залізничної станції відправлення товару, навантаженням товару в автомобільний або залізничний транспорт та зберіганням товару до моменту відправки товару покупцю. Відповідно до п.4.2 вказаного договору поставки - передача і приймання товару оформлюється накладною, яка підписується постачальником та покупцем.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, на виконання договорів поставки товару, сплати за них позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні, разом з витягами з реєстру податкових накладних, видаткові накладні, банківські виписки по особовому рахунку.

Придбаний товар у ТОВ "Тарсан ЛТД" був використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації контрагентам - покупцям.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця залізничним та автотранспортом: позивачем укладені договори надання послуг розвантаження з залізничних вагонів, зберігання та навантаження в автомобілі для подальшого транспортування контрагентам-покупцям; у випадку транспортування автотранспортом, позивач придбаний товар транспортував одразу покупцям.

На час укладання та виконання вказаних договорів поставки ФОП ОСОБА_1 та його контрагент ТОВ "Тарсан ЛТД" були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість,

На підставі зазначених обставин, суди дійшли висновку, що подані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесені позивачем витрати у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб`єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

У свою чергу, відповідач вважав, що фінансово-господарська діяльність позивача в частині вищевикладених взаємовідносин з ТОВ "Тарсан ЛТД" здійснювалась поза межами правового поля, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій, а складені по таким операціям первинні документи не можуть бути прийняті до уваги.

Обґрунтовуючи свою позицію, податкова інспекція посилалась на матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32015100050000084 від 28.10.2015, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною першою статті 212, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Проведеним досудовим розслідуванням у цьому провадженні встановлено, що ОСОБА_2 (директор ТОВ "Тарсан ЛТД") з метою отримання прибутку у вигляді відсотка від переведення грошових коштів у готівкову форму організував роботу схем ухилення від сплати податків, шляхом використання підконтрольних фіктивних суб`єктів господарювання, в тому числі контрагента позивача, з метою прикриття своєї незаконної діяльності, яка полягала у сприянні в ухиленні від сплати податків та конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. ТОВ "Тарсан ЛТД" відсутнє за податковою адресою та не має відповідних трудових ресурсів для поставки товарів, виконання робіт, надання послуг.

Керуючись правилами оподаткування при оцінці податкових наслідків операцій позивача з названим контрагентом суди послалися на подані платником первинні документи, які складені за наслідками розглядуваних операції, а саме - податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення. Крім того, зазначили, що не є підставою для збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У справі, що розглядається, не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій у даній ситуації і технічну можливість ТОВ "Тарсан ЛТД" виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

В свою чергу, вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (чинного з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України (в редакції, чинній з 15.12.2017). Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті; взаємозв`язок між отриманими товарами (послугами) та використанням їх у господарській діяльності. Суди попередніх інстанцій не перевірили, чи були обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру) господарські операції позивача та його контрагента.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Зокрема, суди не з`ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником.

Таким чином, судами не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення про скасування рішень податкового органу.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з`ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій обставинам справи.

Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Керуючись статтями 344 349 353 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі №820/3306/16 скасувати.

Справу №820/3306/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду