ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2021 року
м. Київ
справа №820/3523/16
касаційне провадження №К/9901/36313/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чалий І.С.; судді - П`янова Я.В., Зеленський В.В.)
у справі № 820/3523/16
за позовом Приватного акціонерного товариства «Термолайф»,
ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування наказу, визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2016 року Приватне акціонерне товариство «Термолайф» та ОСОБА_1 звернулися до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просили: скасувати наказ від 15 січня 2016 року № 49 «Про проведення перевірки Приватного акціонерного товариства «Термолайф»; визнати протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Термолайф» з питань дотримання вимог валютного законодавства за імпортним контрактом від 25 червня 2014 року № 01, який укладено з ООО «Внешторгимпорт» (Російська Федерація) за період 01 січня 2015 року - 30 грудня 2015 року, за експортним контрактом від 09 березня 2011 року № 22L, який укладено з ООО «Термолайф РУС» (Російська Федерація) за період 01 січня 2015 року - 31 грудня 2015 року, за експортним контрактом від 09 березня 2011 року № 23L, який укладено з ООО «Термолайф РУС» (Російська Федерація) за період 01 січня 2015 року - 31 грудня 2015; визнати протиправними дії контролюючого органу зі складання акта перевірки від 09 лютого 2016 року № 42/20-40-22-07-08/34015182; визнати протиправними дії ГУ ДФС у Харківській області зі встановлення порушень в акті перевірки від 09 лютого 2016 року № 42/20-40-22-07-08/34015182; скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0000391404.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Приватним акціонерним товариством «Термолайф» зазначене рішення оскаржено в апеляційному порядку.
Під час апеляційного розгляду справи, 23 лютого 2017 року, Приватним акціонерним товариством «Термолайф» подано клопотання про зупинення провадження у справі для призначення судової економічної експертизи, на розгляд якої товариство просило поставити питання, чи підтверджується документально розрахунок грошового зобов`язання до податкового повідомлення-рішення від 13 травня 2016 року № 0000391404.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 лютого 2017 року наведене клопотання задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та поновити апеляційне провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у Харківській області посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому зазначає, що в даному випадку для перевірки правомірності нарахування пені за порушення Приватним акціонерним товариством «Термолайф» строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності спеціальні знання не потрібні.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 травня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Відзиву на касаційну скаргу від позивачів не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
12 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції окремої процесуальної дії) суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження.
Згідно з частиною першою статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції окремої процесуальної дії) для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
Пунктом 3 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції окремої процесуальної дії) визначено, що суд має право зупинити провадження у справі у разі призначення експертизи - до одержання її результатів.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. Бокаріуса, у зв`язку з чим провадження у справі зупинено.
Враховуючи, що проведення експертизи потребує значних затрат часу, а також з огляду на необхідність додержання принципів всебічності, повноти та об`єктивності при розгляді справи, суд апеляційної інстанції цілком об`єктивно скористався наданим йому правом зупинити провадження у справі.
Натомість відповідачем у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів, які б давали підстави вважати, що Харківським апеляційним адміністративним судом при зупиненні провадження у справі не дотримано положень статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення судом апеляційної інстанції окремої процесуальної дії).
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДФС у Харківській області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова