ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2020 року
Київ
справа №820/3684/16
адміністративне провадження №К/9901/30914/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 (суддя Зінченко А.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (Головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Григоров А.М., Подобайло З.І.)
у справі № 820/3684/16
за позовом ОСОБА_1
до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та в.о. начальника Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області Воловик Людмили Василівни
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач 1 Салтівська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) та в.о. начальника Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області Воловик Людмили Василівни (далі - відповідач 2), в якому просив суд визнати протиправними та незаконними податкові повідомлення-рішення № 0005611700, № 0005621700.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що у податкового органу не було права на проведення перевірки на підставі заяви ОСОБА_2 . Пояснення, які наявні в матеріалах справи надані позивачем під тиском посадових осіб контролюючого органу, в зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до органів прокуратури зі скаргами про притягнення посадових осіб контролюючого органу до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 364 Кримінального кодексу України. Трудових відносин з ОСОБА_2 позивач не має. Факт оренди земельних часток (паїв) податковим органом не доведено.
Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 13.11.2015 року по 19.11.2015, на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючого органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації за період з 01.01.2012 по 19.11.2015.
Результати перевірки оформлені актом від 26.11.2015 року № 179/17-2620320052. У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України; пунктів 1.1. -1.2, пункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; наказу ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку"; пунктів 1,4 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
На підставі висновків вказаного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення від 09.12.2015 № 0005621700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на 180,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у розмірі 94,50 грн та № 0005611700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 1735, 20 грн та штрафні санкції у розмірі 1438,80 грн.
З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішень, слугували висновки контролюючого органу про те, що позивач у перевіряємому періоді до підприємницької діяльності залучав найманого працівника ОСОБА_2 для допомоги по господарству та за період з 01.07.2014 по 31.03.2015 виплачував заробітну плату в розмірі 1500,00 грн на місяць. За період з серпня 2014 року по березень 2015 року по даним перевірки сума нарахованої заробітної плати складає 12000,00 грн, сума податку на доходи фізичних осіб становить 1735,20 грн. Окрім того перевіркою встановлено, що позивач для ведення сільськогосподарського виробництва орендував у громадян земельні паї, в результаті чого нараховував та виплачував орендну плату, але за 2015 рік податок з доходів фізичних осіб та військовий збір з орендної плати, нараховані в жовтні 2015 року, станом на 19.11.2015 року не перераховано до бюджету, а також не подано податкові розрахунки за формою 1 ДФ про суму фактично нарахованого (виплаченого) доходу найманим працівникам та виплаченого доходу за ознакою 101 (сума заробітної плати) та нарахованого і перерахованого податку на доходи фізичних осіб, та нарахованого (перерахованого) військового збору.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Підпунктом 78.1.13. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка проводиться у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.
Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом отримано заяву гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства в частині використання праці найманих працівників та повідомлено, що останній використовує працю найманих працівників без здійснення відповідної реєстрації.
Відтак перевірка була призначена в зв`язку з наявною інформацією з підстав, передбачених, підпунктом 78.1.13. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача складу податкового правопорушення, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з такого.
Відповідно до положень підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Відповідно до підпунктів 168.1.1 та 168.1.2. податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, що визначена статтею 167 Податкового кодексу України. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Так, пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об`єкта оподаткування.
Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (підпункти 164.2.1, 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України).
В силу приписів статті 2 КЗпП України, працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Статтею 24 цього КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями позивача, заявами громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджено нарахування та виплату орендної плати за 2015 рік у розмірі 13 200 грн та заробітної плати гр. ОСОБА_2 за період з серпня 2014 року по березень 2015 року у розмірі 12 000,00 грн, проте у строки визначені підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок з доходів фізичних осіб та військовий податок позивачем до бюджету не сплачено.
Також відповідачем надано до Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Великобурлуцького районного суду Харківської області від 11.02.2016 року, прийняту у справі № 616/904/15-п, якою ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частини 1 статті 1634 КУпАП (порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи) за порушення, встановлені при проведенні перевірки.
Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час прийняття рішення судами попередніх інстанцій) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Крім того, частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів на підтвердження здійснення тиску з боку перевіряючих, як то звернення до правоохоронних органів чи то керівництва податкового органу, ознайомлення позивача з обов`язками, правами, відповідальністю суб`єкта господарювання та порядком оскарження рішень, дій посадових осіб державних податкових органів підтверджується підписом позивача на акті перевірки.
Доводи касаційної скарги не спростовують встановленого факту вчиненого позивачем податкового правопорушення.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 у справі № 820/3684/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко