ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2022 року
м. Київ
справа №820/3733/16
касаційне провадження № К/9901/39904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Харківської ОДПІ ГУ Державної фіскальної служби у Харківській області (далі у тексті - Харківська ОДПІ, Інспекція) на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 (суддя - Бондар В.О.) у справі № 820/3733/16 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Деметра» (далі у тексті - Підприємство, ПП «Деметра») до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступник - ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15.02.2017 задовольнив позовну заяву Підприємства.
Не погоджуючись із вказаною постановою Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, 06.03.2017 звернулося до суду із апеляційною скаргою.
Харківський апеляційний адміністративний суд у зв`язку із несплатою скаржником у визначеному законом розмірі судового збору, ухвалою від 16.03.2017 відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишив апеляційну скаргу без руху, зобов`язавши контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору у повному обсязі.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.04.2017 у зв`язку із не виконанням скаржником вимог ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 про усунення недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу повернув заявнику.
16.05.2017 Інспекція вдруге звернулася до Харківського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області обґрунтувала причини пропуску строку тим, що вперше зверталася із апеляційною скаргою у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на сплату не у повному обсязі скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з відсутністю фінансування, а на даний час з`явилась можливість сплатити збір.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2017, розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного суду від 06.06.2017 та ухвалою від 12.06.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі.
Інспекція оскаржила ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.07.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 12.06.2017, а справу направити до цього ж суду для розгляду по суті та суд витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги Інспекція вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені відсутністю належних коштів на рахунку, призначених на сплату судового збору, а таким рішенням позбавив скаржника можливості оспорити рішення суду першої інстанції.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.02.2022 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 15.02.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
З огляду на реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на підставі статті 52 КАС України колегія суддів здійснює заміну Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на її правонаступника - ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів, суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, які обумовлені відсутністю бюджетних асигнувань та його неналежним фінансуванням. Усуваючи недоліки апеляційної скарги, скаржник обґрунтовує їх одними й тими ж підставами, а саме: відсутністю коштів для сплати судового збору, які й наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які, в свою чергу, вже визначалися судом неповажними. При цьому інших доказів поважності пропущеного строку заявником апеляційної скарги суду не надавалося.
Також суд звертає увагу, що після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.
Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування з Державного бюджету України для сплати судового збору у повному обсязі безпосередньо у даній справі.
Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення, розподілу та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст.. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача - Харківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області правонаступником - ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого структурного підрозділу Державної податкової служби України.
Касаційну скаргу Харківської ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова