ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
справа № 820/3973/16
касаційне провадження № К/9901/27244/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Інспекція) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (суддя Самойлова В.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альдар» (далі - Товариство) до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2016 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило: визнати протиправними дії Інспекції, які виразилися у відмові у визнанні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року, яка подана Товариством 18.07.2016, податковою декларацією; зобов`язати Інспекцію визнати податковою звітністю декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, яка подана Товариством до Інспекції 18.07.2016; зобов`язати Інспекцію негайно провести відповідні коригування у особовій картці Товариства у зв`язку із надходженням податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що відмова контролюючого органу у прийнятті декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року з додатками з підстав того, що Товариство вказало недостовірну інформацію щодо свого місцезнаходження є протиправною, оскільки Товариство не змінювало свого місця реєстрації (місцезнаходження), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 18.08.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, позов задовольнив повністю.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що: Товариством не було допущено порушення у вигляді внесення до декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року недостовірної інформації, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, договором оренди № 95-Арк від 01.04.2016, укладеним між ТОВ «Акціонери» (орендодавцем) та Товариством (орендарем), та листом ТОВ «Акціонери», з огляду на що відмова Інспекції у прийнятті декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року є протиправною, а Інспекцією зобов`язана поновити порушена право платника податків, що відповідає принципу повного захисту прав та інтересів Товариства, про які він просить.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 24.01.2017 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що в поданій податковій декларації Товариством не вірно зазначено місцезнаходження. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм Податкового кодексу України.
Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.06.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи та призначив справу до попереднього розгляду на 14.06.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.06.2016 місцезнаходженням Товариства була адреса: 61166, Харківська обл., м. Харків, пр-т Науки, буд. 40.
Згідно договору оренди № 95-Арк від 01.04.2016, укладеним між ТОВ «Акціонери» (орендодавцем) та Товариством (орендарем), Товариство орендує нежитлове приміщення - частину кімнати № 612-А, площею 13 кв.м., розташоване на 6-му поверсі нежитлового приміщення, за адресою: м. Харків, пр-т Науки, 40.
18.07.2016 Товариство направило на адресу Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року з додатками.
Листом від 18.07.2016 №10384/10/20-30-08-02-24 «Повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації» Інспекція повідомила Товариство про те, що декларація за червень 2016 року не відповідає вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме - невідповідність заявлених даних щодо податкової адреси (відсутність за місцезнаходженням), у зв`язку з чим на підставі пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року не визнано як податкову декларацію.
Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
Абзацом 1 пункту 46.5 статті 46 ПК України визначено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до пункту 48.1 статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
За визначенням, наведеним у пункті 48.2 статті 48 ПК України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Перелік обов`язкових реквізитів, які повинна містити податкова декларація, визначений у пункті 48.3 статті 48 ПК України, якими, зокрема, є місцезнаходження (місце проживання) платника податків.
Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з положеннями пунктів 49.10, 49.11 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у заголовній частині декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року (поле 6), поданій 18.07.2016 Товариством до Інспекції, місцезнаходженням (податковою адресою) Товариства було зазначено: 61166, Харківська обл., м. Харків, пр-т Науки, буд. 40, що відповідає відомостям, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.04.2016, та договору оренди № 95-Арк від 01.04.2016, укладеному між ТОВ «Акціонери» (орендодавцем) та Товариством (орендарем).
Також, суди попередніх інстанцій правомірно взяли до ували лист ТОВ «Акціонери» (орендодавця) від 25.07.2016 № 12 про те, що протягом березня - липня 2016 року до керівництва ТОВ «Акціонери» не зверталися працівники Інспекції та оперативного управління Інспекції про виділення працівника ТОВ «Акціонери» для участі у відвідуванні офісу Товариства за адресою: м. Харків, пр-т Науки, буд. 40, а також про те, що будь-які документи про відсутність Товариства за вказаною адресою за участю представника ТОВ «Акціонери» не складались, з огляду на що посилання Інспекції на службову записку Оперативного управління Інспекції № 560/20-30-21-16 від 30.03.2016 є безпідставними.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухвалених у даній справі рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 - без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова