ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №820/4004/17
адміністративне провадження № К/9901/1011/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (головуючий суддя Донець Л.О., судді: Бенедик А.П., Спаскін О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2017 року №5708-1303, №5708-1303/1, №5708-1303/2, №5708-1303/03, №5709-1303, №5709-1303/1, №5709-1303/2, №5709-1303/03 про визначення їй грошового зобов`язання з земельного податку за 2014 - 2017 роки.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначала про те, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою, проте за позивачем не зареєстровані речові права на земельні ділянки, на яких розміщено належні їй нежитлові будівлі; більше того, останні розташовані на перших поверхах багатоквартирних будівель, земельні ділянки під якими також не виділені та не сформовані, відтак вони не є об`єктами оподаткування в розумінні положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із наявності у ОСОБА_1 як власниці нежитлових приміщень обов`язку зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких вони розташовані; при цьому, суд відмітив, що нездійснення позивачем реєстрації права власності чи користування такими земельними ділянками жодним чином не звільняє її від необхідності сплати такого платежу.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову й скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2017 року №5708-1303, №5708-1303/1, №5708-1303/2, №5708-1303/03, №5709-1303, №5709-1303/1, №5709-1303/2, №5709-1303/03.
Приймаючи таке рішення, суд попередньої інстанції вказав, що податковим органом обрахунок розміру належного до сплати позивачем земельного податку було здійснено на підставі лише інформації з листа КП «Жилкомсервіс» від 03 квітня 2017 року №7224/2/07-05, чим порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, пункту 286.1 статті 286, пункту 287.8 статті 287 ПК України, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними й підлягають скасуванню.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування процесуальних норм, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків суду попередньої інстанції та прийняття ним рішення без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи, оскільки з огляду на наявність у власності позивача нежитлових приміщень їй було правомірно нараховано земельний податок згідно спірних податкових повідомлень-рішень, розмір якого, в свою чергу, обчислено із врахуванням інформації з листа КП «Жилкомсервіс».
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке вона просила залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що з 2008 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належать: нежитлове приміщення 1 поверху №2, №2а, №26, №3-№9, №11-№12, XXXVI, LХХVІХ в літ. «А-5» загальною площею 142,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення 1 поверху №12а площею 31,8 кв.м. в літ. «А-14» за адресою: АДРЕСА_2 .
08 грудня 2016 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №6777-1303, №6777-1303/1, №6777-1303/2, №6778/1303, №6778/1303/1, №6778/1303/2 про нарахування ОСОБА_1 земельного податку за 2014 - 2016 роки.
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Харківській області, яке за наслідками розгляду скарги прийняло рішення №1466/Б/20-40-10-01-14 від 03 квітня 2017 року про їх скасування.
22 травня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №5708-1303, №5708-1303/1, №5708-1303/2, №5708-1303/03, №5709-1303, №5709-1303/1, №5709-1303/2, №5709-1303/03, згідно із якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з земельного податку за 2014 - 2017 роки у сумах відповідно 42,76 грн., 53,40 грн., 76,53 грн., 81,12 грн., 646,84 грн., 807,90 грн., 1 157,73 грн., 1 227,19 грн.
За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України №10891/Б/99-99-11-02-01-14 від 22 серпня 2017 року податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Стаття 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначає, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Згідно із пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).
Як передбачено пунктом 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, з огляду на зміст викладених норм, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Разом з тим, відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Так, підпункт 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону
Згідно зі статтею 193 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.
В статті 194 ЗК України закріплено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено й не заперечується відповідачем, що розмір належного до сплати ОСОБА_1 земельного податку було обраховано виключно на підставі інформації, викладеної в листі КП «Жилкомсервіс» від 03 квітня 2017 року №7224/2/07-05, в якому, в свою чергу, зазначено наступне: житловий будинок по АДРЕСА_1 : загальна площа будинку - 14 345,00 кв.м, площа забудови будинку - 2 869,00 кв.м, загальна площа приміщення - 142,40 кв.м, згідно із розрахунком за формулою частка земельної ділянки - 28,48 кв.м; житловий будинок по АДРЕСА_2 : загальна площа будинку - 12 700,00 кв.м, площа забудови будинку - 877,00 кв.м, загальна площа приміщення - 31,80 кв.м, згідно із розрахунком за формулою частка земельної ділянки - 2,20 кв.м.
При цьому, жодних доказів дотримання при здійсненні такого розрахунку приписів пункту 271.1 статті 271 та пункту 286.1 статті 286 ПК України відповідачем до матеріалів справи не подано.
Враховуючи наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення й не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.А. Васильєва