20.06.2024

№ 820/4751/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2020 року

Київ

справа №820/4751/17

адміністративне провадження №К/9901/45842/18,№К/9901/51738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 (колегія суддів у складі: Супрун Ю. О., Біленського О. О., Сагайдака В. В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (колегія суддів у складі: Кононенко З. О., Бондара В. О., Калиновського В. А.),

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:

- прийняти постанову про визнання бездіяльності Міністерства юстиції України у виконавчих провадженнях ВП № 54484174 та № 54484143, що призвело до невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017 у справі « Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява» в частині рішення національного суду, а саме: рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 у справі № 2-219/2010, яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010 у справі № 2-а-1422/10, якою зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми та постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011 у справі № 2002/2-а-352/11, якою зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми;

- зобов`язати Міністерство юстиції України вжити заходів відповідно до статей 9 19 129 Конституції України, статей 1, 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» , статей 1, 5, 18, 78 Закону України «Про виконавче провадження», статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та забезпечити виконання Рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15.06.2017 у справі Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява в частині рішення національного суду, а саме: рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 у справі № 2-219/2010, яким зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010 у справі № 2-а-1422/10, якою зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми та постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011 у справі № 2002/2-а-352/11, якою зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно з вимогами частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Міністерством юстиції України було допущено протиправну бездіяльність, яка полягала у невиконанні у встановлений законом строк Рішення Європейського Суду з Прав Людини № 54642/13 та № 55057/13 від 08.08.2013 у справі Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява, яким задоволені заяви позивача № 54642/13 та № 55057/13 від 08.08.2013 в частині виконання рішень національних судів, а саме: рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 у справі № 2-219/2010, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010 у справі № 2-а-1422/10, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011 у справі № 2002/2-а-352/11, виходячи з того, що рішення Європейського Суду з Прав Людини від 15.06.2017 у справі Віталій Іванович Кулик проти України та інші 191 заява, де ОСОБА_1 , був одним із заявників, виконано лише частково, та те, що 15 вересня поточного року строк виконання рішення Європейського суду з Прав Людини закінчився, а виконавче провадження відповідачем не виконано.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.11.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач у спірних відносинах щодо виконання рішення Європейського Суду з прав людини від 15.06.2017 в частині виконання рішень національних судів допустив протиправну бездіяльність, внаслідок чого постановлені відносно позивача рішення залишається невиконаними.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що повідомлення про набуття рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15.06.2017 статусу остаточного отримано Урядом України 24.07.2017. Кошти, на виконання рішення стягувачеві перераховані 07.09.2017, тобто з дотриманням визначеного тримісячного строку. Отже, скаржник вважає, що рішення ЄСПЛ від 15.06.2017 у розумінні статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є виконаним. Проте, на думку скаржника, судами не було надано належну оцінку вказаному та, як наслідок, зроблено висновок, який не відповідає дійсним обставинам справи. Також скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не надано належної оцінки тому факту, що рішення національного суду, які мають бути виконані згідно з рішенням ЄСПЛ, є рішеннями зобов`язального характеру. Тобто, на думку скаржника, в даному випадку, тільки управління праці та соціального захисту населення Барвінківського району Харківської області, яке є боржником за рішеннями національного суду, уповноважено здійснити нарахування та виплату коштів на виконання рішення національного суду. Крім цього, наголошує на тому, що державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно розраховувати заборгованість по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення та стягувати їх, шляхом звернення стягнення на кошти чи майно боржника. Так само, й Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями на свій власний розсуд або на бажання стягувача звертати стягнення на кошти боржника за рішенням суду, яке носить зобов`язальний характер. Скаржник вважає, що вказане залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій. Також скаржник зазначає, що судами до спірних правовідносин не було застосовано положення Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Також не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій касаційну скаргу подав відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В ній, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що виконання рішень ЄСПЛ здійснюється в добровільному (самостійному) порядку без заходів примусового виконання, за рахунок коштів Державного бюджету України. Також скаржник вважає, що обов`язок виконати рішення національного суду, передбачений у рішенні ЄСПЛ, по своїй суті, є додатковим заходом індивідуального характеру в розумінні Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Зазначає, що законодавством визначено, що вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні ЄСПЛ, в тому числі щодо виконання рішення національного суд, повинно здійснюватися органами відповідальними за їх вжиття.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 24.04.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т. Г. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л. від 30.05.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 723/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 820/4751/17 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т. Г.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 820/4751/17.

Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2020 справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дії відповідача неправомірними та зобов`язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Барвінківським районним судом Харківської області по справі № 2-219/2010 від 11.05.2010 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме:

- визнано незаконною відмову Барвінківського районного управління праці та соціального захисту населення Харківської області у перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік;

- зобов`язано Барвінківське районне управління праці та соціального захисту населення Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік згідно вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ОСОБА_1 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Барвінківським районним судом Харківської області по справі № 2а-1422/10 від 27.12.2010 прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме:

- визнано незаконною відмову Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області у перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення згідно вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік;

- зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми.

ОСОБА_1 звернувся до Барвінківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дії відповідача протиправними та зобов`язання до перерахунку суми щорічної допомоги на оздоровлення.

Барвінківським районним судом Харківської області по справі № 2002/2-а-352/11 від 16.05.2011 прийнято постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме:

- зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи фактично виплачені суми.

Остаточним рішенням ЄСПЛ у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» («Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications») 08.08.2013 прийнято, зокрема, заяви ОСОБА_1 № 54642/13, № 55057/13 від 11.05.2010 на рішення Барвінківського районного суду Харківської області, від 27.12.2010 на постанову Барвінківського районного суду Харківської області, від 16.05.2011 на постанову Барвінківського районного суду Харківської області та від 15.06.2017 (згідно Додатку (прийнятні заяви) та визнано порушення державою - відповідачем пункту 1 статті 6 Конвенції та статті Першого протоколу до Конвенції, а також порушення статті 13 Конвенції. Даним рішенням суд постановив: (а) урядом визнано надмірну тривалість виконання рішень національних суддів, зазначених у додатку декларації (б) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, які ще підлягають до виконанню, ухвалені на користь заявників, які залишаються деякі невиконаними, та сплатити 1000 євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку, ці суми є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, компенсації судових витрат або інших витрат, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; (в) зі спливом зазначеного тримісячного строку або у випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначеного строку Уряд зобов`язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

На виконання зазначеного рішення ЄСПЛ державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України Рекашовою А. М. 17.08.2017 відкрито виконавчі провадження № 54484143 та № 54484174.

Виконавчі провадження № 54484143, № 54484174 відкриті на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» («Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications»), яке в свою чергу передбачає виконання рішень національних судів.

В ході виконання зазначеного рішення суду на користь ОСОБА_1 здійснено: платіжними дорученнями Міністерства юстиції України № 2936, № 2941 від 07.09.2017 - перерахування коштів у розмірі еквівалент 2000 євро у загальному розмірі національної валюти 61 998,76 грн, як заборгованість за рішенням ЄСПЛ - перерахування коштів - ( справедлива сатисфакція).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у судовому засіданні представники відповідачів зазначили, що сплатою вказаних сум було частково виконано рішення ЄСПЛ у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» («Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications») стосовно заяв позивача № 54642/13, № 55057/13. Щодо зобов`язання виконати зазначене рішення в іншій частині представник відповідача надав до суду письмові пояснення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Рекашової А. М., відповідно до яких державний виконавець посилається на той факт, що згідно позиції 52 додатку до рішення суду на користь ОСОБА_1 необхідно виконати постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011, акцентувавши, що ЄСПЛ у додатку до рішення вказує лише назву національного суду, що видав дане рішення та дату його видачі. Проте заявою від 01.08.2017 позивачем було надано до Відділу примусового виконання рішень копію постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 20.05.2009 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2009, тобто позивачем не надано до відділу копії рішення національного суду, яке підлягає виконанню за рішенням ЄСПЛ, натомість надано інші рішення судів, які не стосуються даної справи. У зв`язку з чим, 25.10.2017 державний виконавець направив лист позивачу з пропозицією надати необхідне рішення національного суду, що підлягає виконанню та одночасно було направлено державним виконавцем вимогу Уповноваженому у справах Європейського суду з прав людини, щодо необхідності надання рішення національного суду. У своїх поясненнях державний виконавець, вказує, що після отримання державним виконавцем світлокопії запитуваного рішення національного суду - подальші виконавчі дії будуть здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначає, що згідно з позицією 58 додатку до рішення Європейського суду з прав людини, на користь ОСОБА_1 необхідно виконати рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 та постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010. Заявою від 24.07.2017 позивачем надано до відділу світлокопії вказаних рішень національного суду, та оскільки боржником за обома рішеннями національного суду є Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області 25.10.2017 державним виконавцем направлено вимогу зазначеному боржнику, щодо надання інформації про стан виконання рішення суду та встановлення розміру коштів, нарахованих до виплати позивачу. Також, в ході перевірки стану на виконання рішень національного суду державним виконавцем встановлено, що вказані рішення подані стягувачем для виконання у спосіб, передбачений Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03.09.2014, а саме: обидва рішення подані стягувачем до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві для подальшої реєстрації та передані для виконання до органу державної казначейської служби. Органом державної казначейської служби вказані рішення включені до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою для подальшої виплати коштів позивачу. Згідно інформації, отриманої з Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, встановлено, що рішення національних судів перебувають у першій черзі на виплату коштів. З метою уникнення подвійних виплат за одними й тими самими рішеннями судів, 25.10.2017 державним виконавцем направлено вимогу до Державної казначейської служби України, щодо надання інформації про стан виконання рішень національних судів, зазначених у додатку. Таким чином, лише після отримання від боржника та від органу державної казначейської служби запитуваної інформації.

Згідно із службовою запискою від 03.08.2017 № 4695/12.0.1/48-17 повідомлення про ухвалення Європейським судом з прав людини отримано Урядом 24.07.2017.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем направлено лист позивачу та лист до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області 25.10.2017, тобто з пропуском строку добровільного виконання рішення ЄСПЛ у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» («Vitaliy Ivanovych KULYK against Ukraine and 191 other applications»).

Позивач не заперечував про отримання вищевказаних коштів на виконання рішення ЄСПЛ від 15.06.2017 про перерахування коштів (справедлива сатисфакція) у розмірі еквівалент 2000 євро у загальному розмірі національної валюти (гривня) 61 998,76 грн, як заборгованість за рішенням ЄСПЛ, проте зазначав, що розрахунок заборгованості Міністерством Юстиції України не виконаний у повному обсязі в частині зобов`язання виконати рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010, постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010, постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011, що свідчить про невиконання у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 15.06.2017.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ проти України врегульовані Законом України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Приписами статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва надсилає стислий виклад Рішення Стягувачеві, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, всім державним органам, посадовим особам та іншим суб`єктам, безпосередньо причетним до справи, за якою постановлено Рішення (стаття 5 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень, покладено на Міністерство юстиції.

Приписами статті 7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз`ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження. Неподання Стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання Рішення.

Пунктом 9 Порядку взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23.09.2013 № 1989/5 (далі - Порядок № 1989/5) передбачено, що у разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення ЄСПЛ Державна виконавча служба України протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду з прав людини організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1989/5, якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1989/5, якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 № 408 (далі - Порядок № 408).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1989/5, якщо кошти, присуджені заявнику рішенням Європейського суду, було виплачено з порушенням строку, встановленого у рішенні Європейського суду, ДВС протягом трьох днів з дати отримання підтвердження сплати пені повідомляє про це Секретаріат із зазначенням причин пропуску строку виплати та дати сплати пені. До зазначеної інформації має бути додано копії платіжних документів, що підтверджують сплату пені.

Приписами статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження». Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, рішень ЄСПЛ з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з пунктами 3, 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011№ 395, органом представництва України в Європейському суді з прав людини, який забезпечує виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах проти України є Міністерство юстиції України.

Статтею 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України та пункту 1 Порядку № 408 відповідальним виконавцем за бюджетною програмою «Платежі на виконання рішень закордонних юрисдикційних органів, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України» та головним розпорядником цих бюджетних коштів є Міністерство юстиції України.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 408 однією з підстав для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, є, зокрема, рішення закордонного юрисдикційного органу.

Підпунктами 1, 8 пункту 2 Порядку № 408 встановлено, що бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на: виплату грошових сум за рішеннями закордонних юрисдикційних органів - міжнародного судового, в тому числі ЄСПЛ, міжнародного арбітражного органу, згода на здійснення юрисдикції яким щодо України надана відповідно до укладеного належним чином міжнародного договору України або в інший спосіб згідно із законами України, а також судового, арбітражного органу іноземної держави, - прийнятими проти держави Україна; витрати, пов`язані із здійсненням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до ЄСПЛ, та витрати, пов`язані із здійсненням заходів загального характеру на виконання рішень ЄСПЛ.

Підставою для здійснення платежів, пов`язаних з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, є, зокрема, вимога державного виконавця у разі стягнення пені, неустойки та штрафу або додаткової сплати інших коштів, передбачених рішенням юрисдикційного органу (пункт 3 Порядку № 408).

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та Порядком № 408 чітко визначено послідовність та строки вчинення дій Органу представництва, а також його структурного підрозділу - Державної виконавчої служби, які повинні бути вчинені на виконання рішення національного суду в рамках виконання рішення ЄСПЛ.

Вказаними нормативними актами передбачено, що виплата коштів за рішенням ЄСПЛ в частині виконання рішень національного суду та сплати пені здійснюються за вимогами державного виконавця Державної виконавчої служби України. При цьому, виплата коштів на виконання рішення національного суду відбувається не за рахунок коштів відповідача за рішенням національного суду, а за рахунок коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вжиті державним виконавцем заходи не призвели до виконання рішення ЄСПЛ у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» в частині виконання рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 у справі № 2-219/2010, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010 у справі № 2а-1422/10, постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011 у справі № 2002/2-а-352/11, належні позивачу виплати на підставі вказаних судових рішень на його користь не здійснені.

У рішенні ЄСПЛ по справі « Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява», а також і в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню протягом трьох місяців з дати повідомлення про прийняття Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому ці виплати та виконання рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

Отже, Урядом взято на себе зобов`язання не тільки виплатити вищезазначені кошти, а й виконати рішення національних судів.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 № 784 «Про заходи щодо реалізації Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на Міністерство юстиції функції органу, відповідального за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень.

Отже, законодавством чітко визначено послідовність та строки вчинення дій Органу представництва, тобто, відповідача по справі, а також його структурного підрозділу - Державної виконавчої служби, які повинні бути вчинені на виконання рішення національного суду в рамках виконання рішення ЄСПЛ.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до службової записки від 03.08.2017, поданої Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повідомлення про ухвалення Європейським Судом з прав людини рішення у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інші заява» отримано 24.07.2017.

На виконання зазначеного рішення ЄСПЛ державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України 17.08.2017 відкрито виконавчі провадження ВП № 54484143 та ВП № 54484174.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході виконання зазначеного рішення ЄСПЛ на користь ОСОБА_1 платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 07.09.2017 № 2936 та № 2941 здійснено перерахування коштів у розмірі еквівалент 2000 євро у загальному розмірі національної валюти (гривня) 61 998,76 грн, як заборгованість за рішенням ЄСПЛ (справедлива сатисфакція).

Проте лише 25.10.2017 державним виконавцем було надіслано вимогу до боржника - Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області щодо надання інформації про стан виконання рішення суду та встановлення розміру коштів, нарахованих до виплати позивачу. Також 25.10.2017 державним виконавцем направлено вимогу до Державної казначейської служби України щодо надання інформації про стан виконання рішень національних судів, зазначених у додатку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що державним виконавцем 25.10.2017 лист до позивача та до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області направлені з пропуском строку добровільного виконання рішення ЄСПЛ у справі « Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява».

Отже, враховуючи, що позивачем на виконання рішення ЄСПЛ від 15.06.2017 в частині заяв позивача від 08.08.2013 № 54642/13 та № 55057/13 у справі « Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» фактично отримано тільки перерахування коштів (справедлива сатисфакція) у розмірі 61 998,76 грн, що є виплатою тільки за відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових витрат та інших витрат, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що твердження відповідачів про фактичне виконання даного рішення спростовуються матеріалами справи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не було виконано в повному обсязі рішення ЄСПЛ від 15.06.2017 у справі « Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» відносно позивача в частині виконання у повному обсязі рішень національних судів, а Міністерством юстиції України, як органом представництва, не здійснено належним чином координацію виконання рішення.

Щодо доводів Міністерства юстиції України про те, що рішення ЄСПЛ у справі «Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» є виконаним у зв`язку з тим, що позивачеві проведено виплату відшкодування за цим рішенням, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконанням Рішення є не лише виплата Стягувачеві відшкодування, а й вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, якими у відповідності до частини другої статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Пунктом 12 Порядку № 1989/5 та підпунктом 8 пункту 2 Порядку № 408 передбачено, що виконанням додаткових заходів індивідуального характеру на виконання рішень ЄСПЛ, є, у тому числі, виконання рішень національних судів, невиконання яких стало підставою для звернення до ЄСПЛ.

У рішенні ЄСПЛ по справі « Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» констатовано, що Урядом подано односторонні декларації з метою врегулювання питань, які порушуються цими заявами, і запропоновано Суду вилучити заяви з реєстру справ відповідно до статті 37 Конвенції. У цих деклараціях Уряд зазначив, що готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро, ці виплати та виконання рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ.

Враховуючи викладене, виходячи зі змісту рішення ЄСПЛ по справі « Віталій Іванович Кулик проти України та 191 інша заява» виконання останнього не може вважатися повним без вжиття Державою додаткових заходів індивідуального характеру - виконання рішень національних судів, а саме: рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 у справі № 2-219/2010; постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 27.12.2010 у справі № 2а-1422/10; постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 16.05.2011 у справі № 2002/2-а-352/11.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 820/4926/17, від 31.01.2020 у справі №820/4795/17, від 19.02.2020 у справі № 820/4788/17, від 17.03.2020 у справі № 820/4832/17.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Оцінюючи доводи касаційних скарг, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, в касаційних скаргах не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства юстиції України та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду