ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №820/4865/17
адміністративне провадження №К/9901/43624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (судді: Сліденко А.В., Спірідонов М.О., Тітов О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року (судді: Донець Л.О., Мельникова Л.В., Бенедик А.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції про визнання незаконною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції (далі - відповідач) про скасування постанови від 14 серпня 2017 року № ВП № 38662920 про закінчення виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про закінчення виконавчого провадження № ВП № 38662920 прийнята помилково, оскільки прийнята в рамках виконавчого провадження № ВП 48908528, відкритого на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 820/14579/14 відносно виконання рішення ЄСПЛ в частині, якою Держава-відповідач повинна сплатити їй, як спадкоємцю Ѕ частину суми, яка підлягала сплаті ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 14 серпня 2017 року № ВП № 38662920.
Суди вказували, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 38662920 прийнята передчасно, оскільки відповідачем не надано відповідних доказів на підтвердження виконання виконавчого документу виданого на підставі рішення Європейського суду від 06 червня 2013 року № 11770/03.
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року ОСОБА_3 виклала письмово свою окрему думку. Вказала, що відповідач не сплатив різницю, яка виникла при конвертації євро, в рамках виконавчого провадження № 38662920, хоча визнав про таку сплату в мотивувальній частині постанови від 14 серпня 2017 року. Зазначила, що суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції не перевірили зазначені обставини, обмежившись визначенням того, що відповідач не надав суду відповідних доказів, які б переконували суд, що відповідач у повному обсязі виконав рішення ЄСПЛ.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року і ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Скаржник зазначив, що у відповідача на виконанні перебувало ВП № 48908528 по виконанню виконавчого листа від 03 червня 2015 року № 820/14579/14, яким зобов`язано ДВС України здійснити повне виконання рішення ЄСПЛ № 11770/03 від 06 червня 2013 року у справі «Кононова та інші проти України», а саме зобов`язано на корить ОСОБА_1 перерахувати різницю яка виникла при конвертації 3000 євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення, а за курсом граничного терміну добровільного виконання рішення ЄСПЛ.
Скаржник зазначив, що і рамках виконавчого провадження № 48908528 грошові кошти перераховані стягувачу згідно платіжного доручення Міністерства Юстиції України № 3090 від 30 червня 2017 року у розмірі 779,32 грн.
Тому, на переконання скаржника, постанова від 14 серпня 2017 року № ВП № 38662920 про закінчення виконавчого провадження є правомірною.
Також скаржник вказав, що відповідно до постанови КМУ «Про заходи щодо реалізації Зкону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31 травня 2006 року № 784, функції органу представництва виконує Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.
Позиція інших учасників справи
У відзиві позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Шарапи В.М., , суддів: Бевзенка В.М., Стрелець Т.Г.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року № 820/4865/17 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Постановою Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 03 липня 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 386962920 на підставі рішення Європейського суду з прав людини № 11770/03 від 06 червня 2013 року.
Рішенням ЄСПЛ визначено, що (а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити протягом трьох місяців 3000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1 (за винятком заяв № 28061/08 та 28071/08) та 1500 (одну тисячу п`ятсот) євро (і) кожному заявнику або його спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2 та (іі) заявникам за заявами № 28061/08 та 28071/08, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових та інших витрат, разом з будь-якими податками, шо можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої мас бути додано три відсоткові пункти.
14 серпня 2017 року по виконавчому провадження № 38662920 на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконання рішень застосування практики Європейського суду з прав людини» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України № 3090 від 30 червня 2017 року у розмірі 779,32 грн. в рамках виконавчого провадження № 48908528.
Позивач, не погоджуючись з постановою від 14 серпня 2017 року № ВП № 38662920 про закінчення виконавчого провадження, звернувся до суду з даним позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404 - VIII врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 1, підпункту 1 пункту 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1,16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»)
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Приписами частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV встановлено, що Підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.
Частиною 2 статті 53 КАС України (в редакції на час ухвалення судового рішення суду першої інстанції) визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України (в редакції на час ухвалення судового рішення суду першої інстанції) питання про вступ до участі у справі третіх осіб вирішується ухвалою. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, мають права та обов`язки, визначені у статті 49 цього Кодексу (частина 2 статті 54 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України (в редакції на час ухвалення судового рішення суду апеляційної інстанції) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
З матеріалів справи вбачається, що на примусове виконання в ВДВС Міністерства юстиції надійшов виконавчий лист з виконання рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року № 11770/03.
На виконання зазначеного рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року № 11770/03 за виконавчим провадженням № 38662920 на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 2824 від 06 вересня 2013 року перераховані кошти у розмірі 31657,08 грн. (еквівалент 3000 євро). Платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 537 від 20 червня 2014 року сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 247 грн. Відповідно до інформації управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області рішення національного суду винесеного на користь стягувача виконано фактично у повному обсязі.
27 червня 2014 року державним виконавцем відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року у справі № 820/13354/14 постанову про закінчення виконавчого провадження № 38662920, яку винесено 27 червня 2014 року - скасовано. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі № 820/13354/14 постанова Харківського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року по справі № 820/13354/14 залишена без змін.
Враховуючи викладене 23 березня 2015 року відновлено виконавче провадження.
З мотивувальної частини постанови про закінчення виконавчого провадження встановлено, що у відділі на виконані перебувало виконавче провадження № 48908528 по виконанню виконавчого листа від 03 червня 2015 року № 820/14579/14, яким зобов`язано ДВС України здійснити повне виконання рішення суду Європейського суду з прав людини, а саме перерахувати різницю яка виникла при конвертації 3000 Євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення Європейського суду з прав людини.
В рамках виконавчого провадження № 48908528 грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 3090 від 30 червня 2017 року у розмірі 779,32 грн.( різниця яка виникла при конвертації 3000 євро в національну валюту, на підставі перерахування її не за курсом який існував на день здійснення платежу, а за курсом граничного терміну добровільного виконання вказаного рішення ЄСПЛ.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивач посилається на невиконання в повному обсязі виконавчого провадження № 78908528 на підставі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року по справі № 820/14579/14 за якою позивачка стала стягувачем Ѕ частини від 3000 євро.
Як на підставу для прийняття спірної постанови ВП № 38662920 відповідачем зазначено платіжне доручення, видане в рамках ВП № 78908528. При цьому в матеріалах справи відсутній доказ фактичного виконання в повному обсязі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року по справі № 820/14579/14. Натомість в матеріалах справи є платіжне доручення від 06 вересня 2013 року № 2824 в розмірі 31657,08 грн. щодо виконання ВП № 38662920.
Відповідач не сплатив різницю, яка виникла при конвертації євро, в рамках виконавчого провадження № 38662920, хоча зазначив про таку сплату в мотивувальній частині постанови від 14 серпня 2017 року
Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не перевірили зазначені обставини, обмежившись визначенням того, що відповідач не надав суду відповідних доказів, які б переконали суд, що відповідач в повному обсязі виконав рішення ЕСПЛ за виконавчим провадженням № 38662920.
Тому, суди на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, які вважали встановленими дійшли передчасного висновку про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 38662920.
Також колегією суддів встановлено, що боржником у виконавчому провадженні № 38662920 виступає Держава.
Відповідно до постанови КМУ «Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31 травня 2006 року № 784 функції органу представництва виконує Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ.
Таким чином судом першої інстанції, при розгляді справи щодо оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ, до участі в цій справі не залучено Міністерство юстиції України до участі у справі за даним позовом.
При цьому, суди дійшли висновку про протиправність прийняття спірної постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржником в повному обсязі не виконано судове рішення.
Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, врегульований КАС України.
При цьому, участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.
Натомість правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов`язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав.
На порушення наведених вище приписів процесуального закону та принципів адміністративного судочинства, судом першої інстанції не залучено до участі у справі як третьої особи Міністерство юстиції України, не зважаючи на те, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у рамках виконавчого провадження, боржником у якому є Держава.
При цьому, результат розгляду даної справи безпосередньо впливає на права та інтереси Міністерства юстиції України як учасника виконавчого провадження на підставі постанови КМУ «Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31 травня 2006 року № 784.
Всупереч пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України (в редакції на час рішення суду апеляційної інстанції) апеляційний адміністративний суд не скасував рішення суду першої інстанції та не ухвалив нового рішення суду, через незалучення до участі у справі Міністерство юстиції України, оскільки судове рішення може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі.
За встановлених обставин справи та з огляду на характер та предмет спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що вирішення цього спору та ухвалення судових рішень може мати безпосередній вплив на права і обов`язки особи, яка не є стороною у справі, а саме Міністерства юстиції України.
Отже, суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права та інтереси юридичної особи, яка не була залучена до участі в справі.
Усунути такі недоліки під час касаційного перегляду у суду касаційної інстанції процесуальної можливості немає. Вирішення спору по суті заявлених вимог без залучення осіб, рішення яке може мати вплив на їх права та обов`язки, створює порушення процесуальної правоздатності та дієздатності щодо належної реалізації належними особами своїх прав та обов`язків визначених положеннями КАС України.
Крім того, відділи примусового виконання рішень є структурними підрозділами управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які, в свою чергу, входять до системи органів державної виконавчої служби.
Таким чином, в розумінні приписів КАС України, вказані структурні підрозділи не можуть бути відповідачами в адміністративних справах щодо оскарження дій, рішень та бездіяльності державних виконавців.
Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.
Згідно з статтею 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
З аналізу статті 52 КАС України слідує, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.
Виходячи із зазначених положень закону, а також предмету позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №357/11497/16-а (провадження №К/9901/20326/18) та від 30 вересня 2019 року у справі № 819/940/18 (провадження № К/9901/64532/18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом четвертим частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не можуть вважатися обґрунтованими та законними, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, із встановленням дійсних обставин при прийнятті спірної постанови, вирішення питання про необхідність залучення Міністерства юстиції України до участі в справі в якості третьої особи, та визначенням належного відповідача.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О.Єресько
В.М. Соколов