13.01.2024

№ 820/5644/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2024 року

м. Київ

справа №820/5644/17

касаційне провадження № К/9901/54298/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Гончарової І.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - Спаскін О.А., Перцова Т.С.) у справі за позовом Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу від 15.11.2017: №0000915016 та №0000905016 в частині суми 1304,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень у визначеній позивачем частині з підстав правомірного застосування позивачем положень підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до проведеної господарської операції зі зменшення (коригування) резерву сумнівних боргів, згідно яких виконано всі критерії застосування, в результаті чого фінансовий результат до оподаткування було зменшено на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку було збільшено фінансовий результат до оподаткування у відповідності до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності. Підприємство також не погоджується з висновками контролюючого органу про завищення платником норм витрат палива для списання, оскільки норми витрат палива по автомобілю Lexus GS300 встановлені висновком ДП «Державтотрансндіпроект» від 20.08.2010 №1/9329-6-К. Дана тимчасова норма витрат палива не втратила чинність при прийнятті наказу Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 №36 (у зв`язку з прийняттям норм витрат палива на автомобіль Lexus GS300, оскільки технічні характеристики автомобілів, зазначених у висновку ДП «Державтотрансндіпроект» та наказі №36 відрізняються, що впливає на різний розмір витрат палива. Позивач зазначає, що на належному йому автомобілі Lexus GS300 встановлена 5-ти ступенева автоматична коробка передач (підтверджено висновком ДП «Державтотрансндіпроект»), тоді як наказом №36 затверджено норми витрат палива на Lexus GS300 з 4-х ступеневою автоматичною коробкою передач, що спростовує висновки контролюючого органу про зайве списання Підприємством бензину А-95 в кількості 328,26 літрів на суму 6520,00 грн (без ПДВ). Позивач також не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 15.11.2017 №0000905016 в частині суми 1304,00 грн, оскільки, як визначено в акті перевірки, заниження фінансового результату податком на прибуток у зв`язку із завищенням норм витрат палива для списання по автомобілю Lexus GS300 вплинуло на визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 18.01.2018 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності податкового повідомлення-рішення від 15.11.2017 №0000905016 в частині суми 1304,00 грн та висновків контролюючого органу про зайве списання палива (бензину А-95) в кількості 328,26 л на загальну суму 6520,00 грн, оскільки висновок ДП «Державтотрансндіпроект» від 20.08.2010 №1/9329-6-К, яким була розроблена тимчасова індивідуальна базова лінійна норма витрат палива для автомобіля Lexus GS300, втратив чинність відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 24.01.2012 №36, яким були внесені зміни до наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 №43, яким затверджені були норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, на підставі яких Підприємством розроблені норми витрат палива на Підприємстві і фактично здійснювалось списання паливно-мастильних матеріалів. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються висновки контролюючого органу про завищення позивачем за 2016 рік суми курсових різниць, які зменшують фінансовий результат до оподаткування, в частині відображення від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років у розмірі 1590055,00 грн, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.11.2017 №0000915016.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.05.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Офісу від 15.11.2017 №0000915016 на суму зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 1588015,00 грн та в цій частині позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 №0000915016 щодо зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 1588015,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов у визначеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного в бухгалтерському обліку Підприємства у зв`язку зі зменшення величини резерву сумнівних боргів, підлягає коригуванню в податковому обліку відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами по попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, неправильність, неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору. Скаржник зазначає про неврахування судами, що для визначення курсових різниць перерахунок іноземної валюти здійснюється на дату балансу та на дату здійснення господарської операції лише за монетарними статтями, а розраховані курсові різниці відображаються окремими операціями від операцій формування резерву по дебіторській заборгованості. Вважає, що резерв сумнівних боргів не є активом, його частиною або заборгованістю, резерв сумнівних боргів - є обчислювальною величиною можливих втрат підприємства, не є монетарною статтею балансу, та, відповідно по ньому не визначаються курсові різниці. Скаржник доводить, що Підприємством в порушення положень підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України завищено різниці, які зменшують фінансовий результат до оподаткування за рахунок декларування по рядку 2.2.3 додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2015 рік у складі курсових різниць, резерву сумнівних боргів на суму нарахованої на 30.06.2015 курсової різниці у сумі 1588015,00 грн та занижено фінансовий результат до оподаткування у цій самій сумі.

У доповненнях до касаційної скарги від 21.08.2018 відповідач посилається на незаконність рішення суду апеляційної інстанції з підстав відсутності технічного запису судового засідання, що відбулось 19.04.2018, в порушення вимог статей 229 230 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи). Також, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в порушення вимог статей 55 57 59 КАС України заслухано пояснення особи, яка фактично не була допущена судом до апеляційного розгляду справи 19.04.2018, повноваження якої не було встановлено у судовому засіданні.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить його залишити без змін та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2024 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 10.01.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов наступних висновків.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 28.07.2017 №55/28-10-50-16-06/00213121.

Не погоджуючись з висновками зазначеного акту перевірки, платником подано заперечення від 03.08.2017 №248-689 (вх. від 03.08.2017 №57458/10), за результатами розгляду яких висновки акту перевірки залишено без змін (лист від 14.08.2017 №42903/10/28-10-50-19-16).

На підставі висновків вказаного акту перевірки та за результатами розгляду заперечень від 03.08.2017 №248-689 (вх. від 03.08.2017 №257458/10) контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.08.2017 №0000735016, №0000745016, №0000755016, №0000765016, №0000775016, №0000785016, №0000355017.

Підприємство скористувавшись правом, наданим пунктом 1 статті 55 ПК України, звернулось до Державної фіскальної служби України зі скаргою на зазначені податкові повідомлення-рішення з проханням їх перегляду та скасування.

З метою об`єктивного розгляду скарги платника, відповідно до вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки з питань, що оскаржуються, за наслідками якої контролюючим органом складено акт від 01.11.2017 №81/28-10-50-16-06/00213121 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема:

пункту 1 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 28.02.2013 за №336/22868 (далі - П(С)БО №1), пункту 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 №237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 за №725/4018 (далі - П(С)БО №10), пункту 20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО №16), підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпунктів 139.2.1, 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток: за 2015 рік - на 1590055,00 грн., за 2016 рік - на 1594535,00 грн;

пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України, чим завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2016 року - на суму 80088,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.11.2017:

№0000915016, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток: за 2015 рік - на суму 1590055,00 грн, за 2016 рік - на суму 1594535,00 грн.

№0000905016, яким платнику зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 80088,00 грн.

Предметом касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС України є податкове повідомлення-рішення від 15.11.2017 №0000915016 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 1588015,00 грн.

Фактичною підставою для висновків про зазначені вище правопорушення слугували висновки контролюючого органу про завищення платником різниці, які зменшують фінансовий результат до оподаткування за рахунок декларування по рядку 2.2.3 додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2015 рік у складі різниць, резерву сумнівних боргів на суму нарахованої на 30.06.2015 курсової різниці у сумі 1588015,00 грн, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування.

Так, судом апеляційної інстанції установлено, що платник по рядку 2.2.3 «Сума коригування (зменшення резерву) сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 розділу III ПК України)» додатку РІ до рядка 03 РІ податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік задекларовано показник у розмірі 2069155,00 грн.

Згідно з наданими до перевірки оборотно-сальдовими відомостями та бухгалтерськими довідками, зазначена сума складається із: зменшення резерву сумнівних боргів на суму нарахованої на 30.06.2015 курсової різниці у розмірі 1588014,65 грн; зменшення резерву сумнівних боргів на суму заборгованості ХЕМЗ відповідно до договору про відступлення права вимоги від 14.07.2015 №248-5-36 та ухвали Господарського суду Харківської області від 07.09.2015 у справі 37/210-10.

Станом на 01.01.2015 на рахунку Підприємства 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» обліковувалась заборгованість по контрагенту ЗАТ «РОС поставка», на балансі Підприємства дана сума відображена у складі активів.

На рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» сума резерву, сформованого за боргом зазначеного контрагента, складала 10644354,90 грн. В 2 кварталі 2015 року позивачем зменшено резерв по контрагенту ЗАТ «РОС поставка» в сумі 1588014,65 грн. Згідно бухгалтерської довідки за червень 2015 року зазначена сума є зменшенням резерву сумнівних боргів на суму нарахованої на 30.06.2015 курсової різниці.

Контролюючий орган в акті перевірки дійшов до висновку, що позивачем у декларації з податку на прибуток за 2015 рік зменшено фінансовий результат до оподаткування у розмірі 1588014,65 грн на суму нарахованої курсової різниці.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в оспорюваній частині, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Порядок коригування фінансового результату на різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), у тому числі резерву сумнівних боргів, визначено положеннями статті 139 ПК України.

Пунктом 139.2 визначено порядок збільшення та зменшення фінансового результату по резерву сумнівних боргів.

Так, підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів, на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139).

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень ПК України наведені у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах, та осіб, які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, і період між датою припинення трудових відносин таких осіб та датою прощення їх заборгованості не перевищує три роки;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб);

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Облік операцій в іноземній валюті врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затверджених наказом Міністерства фінансів України 10.08.2000 за №193 (далі - П(С)БО №21), пунктом 4 якого визначено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов`язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх Еквівалентів.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО № 21, операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на початок дня, дати здійснення операції (дати визнання активів, зобов`язань, власного капіталу, доходів і витрат). Підприємство може операції з безготівкових розрахунків в іноземній валюті відображати у валюті звітності у сумі, визначеній у документах банку, з урахуванням особливостей застосування банком валютного курсу на дату здійснення операції, у разі якщо це не суперечить вимогам податкового і митного законодавства в частині застосування валютного курсу.

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дати балансу (пункт 7 П(С)БО № 21).

Згідно з пунктом 8 П(С)БО №21 Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

Наведене свідчить, що перерахунок курсових різниць від операцій в іноземній валюті ведеться на окремих рахунках та відображається у складі доходів та витрат підприємства.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України 08.10.1999 за №237 (далі - П(С)БО №10).

Так, пунктом 5 П(С)БО №10 визначено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума.

Пунктом 4 П(С)БО №10 встановлено, що сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату є дебіторською заборгованістю. Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу, є поточною дебіторською заборгованістю. Безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

За правилами пункту 6 П(С)БО №10 поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО №10 Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності (пункт 8 П(С)БО №10).

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат (пункт 10 П(С)БО №10).

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів (пункт 11 П(С)БО №10).

Різниці, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), урегульовані у пункті 139.2 статті 139 ПК України.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості, яка не відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, понад суму резерву сумнівних боргів (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України).

Як установлено судом апеляційної інстанції, за даними бухгалтерського обліку, зокрема, рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», заборгованість по контрагенту ЗАТ «РОС Поставка» станом на 01.06.2015 та 01.07.2015 складала 1236933,10 дол. США.

Розрахунок курсової різниці проведено у відповідності до П(С)БО №21 за монетарними статтями дебіторської заборгованості, яка обліковується на бухгалтерських рахунках 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» та 183 «Довгострокова інша дебіторська заборгованість».

Розрахунок курсової різниці по балансовому рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» не здійснювався. У зв`язку з тим, що сума дебіторської заборгованості, яка відображена на бухгалтерському рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями, зменшилась, сума створеного резерву по рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» також підлягає коригуванню з метою дотримання співвідношення, встановленого під час нарахування резерву сумнівних боргів.

В бухгалтерському обліку операція щодо зменшення суми нарахованого резерву сумнівних боргів позивачем була відображена за проводкою Дт 38 «Резерв сумнівних боргів» та Кт 719 «Інші операційні доходи в сумі 1588014,65 грн.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції з урахуванням пояснень представника Підприємства - заступника директора з економіки та фінансів Ментішинової Л.М. встановив, що бухгалтерській довідці зміст операції викладено некоректно, що призвело до невірного трактування суті господарської операції під час перевірки контролюючим органом, який визначив останню, як нарахування курсової різниці на суму сумнівних боргів.

При цьому, матеріали справи містять клопотання Підприємства від 19.04.2018 № 248-60 про надання дозволу для надання пояснень фахівця із вузькоспеціалізованих професійних знань - заступника директора з економіки та фінансів Ментішинової Л.М. та її участі у судовому засіданні як другого представника Підприємства, з огляду на що доводи скаржника про заслуховування судом апеляційної інстанції пояснень особи, яка фактично не була допущена судом до апеляційного розгляду справи 19.04.2018, повноваження якої не було встановлено у судовому засіданні, є безпідставними.

Ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про правомірність відображення платником операції на рахунках бухгалтерського обліку за проводкою Дт 38 «Резерв сумнівних боргів» та Кт 719 «Інші операційні доходи» в сумі 1588014,65 грн. Зменшення фінансового результату до оподаткування, визначеного в бухгалтерському обліку платника у зв`язку зі зменшенням величини резерву сумнівних боргів, підлягає коригуванню в податковому обліку, відповідно до положень підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України.

Доводи скаржника про порушення Підприємством вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України, в результаті чого завищено різниці, які зменшують фінансовий результат до оподаткування за рахунок декларування по рядку 2.2.3 додатку РІ до декларації з податку на прибуток за 2015 рік у складі різниць, резерву сумнівних боргів на суму нарахованої на 30.06.2015 курсової різниці в розмірі 1588015,00 грн та занижено фінансовий результат до оподаткування, не підтверджуються обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції у даній справі. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у розмірі 1588015,00 грн.

Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині відсутності у матеріалах справи диску із записом технічної фіксації відкритого судового засіданні комплексом «Оберіг» 19.04.2018, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку застосуванню підлягає частина 2 статті 350 КАС України, відповідно до якої, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи, оскільки вказані скаржником порушення не призвели до неправильного вирішення справи, а рішення суду апеляційної інстанції є правильними по суті і законним, відтак зазначене судове рішення не може бути скасовано.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишенню без змін.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк І.А. Гончарова