ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року
м. Київ
справа № 820/599/16
адміністративне провадження № К/9901/19806/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 року (суддя Тітов О.М.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.)
у справі № 820/599/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК»
до Головного управління ДФС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК» (далі - позивач, товариство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 24.03.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року, адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.02.2016 року № 0000222202.
При розгляді справи суди попередніх інстанцій встановили, що висновки податкового органу недоведені належними і допустимими доказами, що, відповідно, виключає законність донарахування за оскарженим податковим повідомленням-рішенням.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 30.12.2015 року № 68/20-40-22-07/32796917.
Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення пп. 14.1.257 п. 14.1. от. 14 пп. 135.5.4 п. 135.5 статті 135, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 791 454 грн.
На підставі акта перевірки 03.02.2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000222202, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 989 318,75 грн, у тому числі основний платіж 791 455,00 грн та штрафні санкції 197 863,75 грн.
За приписами частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіркою встановлено не проведення позивачем грошових розрахунків та списання заборгованості за простими векселями АА0354389 від 28.09.2007 року номінальною вартістю 51 000 грн, 80351878299026 від 25.01.2005 року номінальною вартістю 500 000 грн, 80351878313668 від 05.05.2006 року номінальною вартістю 900 000 грн, у зв`язку з чим заборгованість по вказаним векселям є простроченою та підлягає включенню як безповоротна фінансова допомога до інших доходів декларації з податку на прибуток за 2012 рік в загальній сумі 1 451 000 грн.
В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що у зв`язку з не проведенням грошових розрахунків та списання заборгованості за векселями, заборгованість векселедавця перед векселедержателем відноситься до безповоротної фінансової допомоги і на дату прострочення заборгованості за виданим векселем векселедавець суму, зазначену в векселі, повинен включити до складу валового доходу.
Згідно з пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Не є спірним між сторонами, що зазначені векселі, які обліковуються по рахунку 511 «Довгострокові векселі», пролонговані підприємствами на підставі угод про пролонгацію, які надані товариством до перевірки.
Згідно ст. 13 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону.
Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів «відповідно до змін» із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами цього Закону.
У разі зміни строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.
Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.
Не є спірним між сторонами, та, зокрема, підтверджено доводами касаційної скарги, що вексель АА0876729 від 19.06.2012 року виданий в погашення заборгованості за векселем 80351878299026 від 25.01.2005 року. Вексель АА0876730 від 19.06.2012 року - в погашення заборгованості за векселем 80351878313668 від 05.05.2006 року.
Векселі 80351878299026 та 80351878313668 повернуто ТОВ «Пірс» згідно акта пролонгації векселів шляхом видачі нових векселів від 19.06.20112 року. На векселях зазначено - погашено.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що 19.06.2012 року ТОВ «Пірс» та товариство згідно актів пролонгації векселів узгодили зміни строку платежу за векселями шляхом видачі нових векселів № АА0876729 та № АА0876730 зі строком погашення 19.06.2020 року.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що на дату перевірки строк платежу за вексельними зобов`язаннями, із закінченням якого кредиторська заборгованість за векселями набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, не настав, а тому підстави для включення номінальної вартості таких векселів до інших доходів декларації з податку на прибуток підприємства відсутні.
Щодо векселя №АА0354389 на суму 51 000 грн, заборгованість за яким не було відображено у бухгалтерському обліку, доводи касаційної скарги в цієї частині зводяться до констатації, що заборгованість по даному векселю по бухгалтерському обліку не обліковується.
Судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що на дату перевірки на балансі підприємства не обліковується ні кредиторська заборгованість за векселем №АА0354389 на суму 51 000 грн, ні кредиторська заборгованість перед векселеотримувачем ТОВ «Майданпроект». Вексель є діючим, не погашеним.
Позивач здійснив відновлення заборгованостей шляхом коригування відповідними бухгалтерськими проводками. За фактом не відображення в бухгалтерському обліку вищевказаного векселя та встановлення бухгалтерської помилки, бухгалтером підприємства було складено бухгалтерську довідку, щодо проведення цього векселя в обліку.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заборгованість за вказаним векселем є чинною, а тому не підлягає до включення в склад інших доходів декларації з податку на прибуток товариства.
Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність доводів податкового органу щодо заниження позивачем інших доходів на загальну суму 1 451 000 грн у зв`язку з не включенням до інших доходів підприємства суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді заборгованості за векселями, яка є простроченою.
Також, податковий орган зазначає, що перевіркою не визнано податкові наслідки операцій з придбання позивачем юридичних послуг протягом перевіреного періоду у ФОП ОСОБА_1 через не доведення позивачем економічної доцільності придбання таких послуг та їх документального підтвердження.
Позивач стверджує, що протягом періоду з 01.07.2012 року по 31.12.2014 року товариство отримувало юридичні послуги від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за договорами про надання юридичних послуг.
На підтвердження реальності господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 позивачем надані до суду копії наступних документів: договорів на юридичне обслуговування, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1 , актів прийому - передачі наданих послуг за вказаними договорами, платіжних доручень на загальну суму 2 113 000 грн, акту звірки взаємних розрахунків товариства з ФОП ОСОБА_1 .
Позивач пояснив, що у зв`язку з відсутністю у штаті підприємства посади юриста (спеціаліста з права), у позивача при здійсненні господарської діяльності з постачання природного газу, виникла необхідність в отриманні юридичних послуг по захисту прав підприємства та представництва в судах та інших органах державної влади, підготовці процесуальних документів правового характеру, розробці та підготовки типових договорів на поставку природного газу та на виконання робіт пооб`єктного обмеження, відновлення газопостачання споживачі-боржників тощо, про що свідчать надані позивачем до матеріалів справи копії договорів на постачання природного газу, додаткових угод до них, договорів оренди приміщень, копії позовних заяв, копії вимог щодо погашення заборгованості тощо.
Суд апеляційної інстанції встановив, що факт звернення з боку позивача на отримання конкретної юридичної послуги безпосередньо міститься в кожному договорі про надання юридичних послуг, в актах прийому - передачі наданих послуг міститься детальний перелік наданих юридичних послуг, їх вартості для замовника пропорційно кількості витраченого виконавцем часу тощо.
Суд апеляційної інстанції встановив, а податковий орган не спростував доводами касаційної скарги, що будь-яких доказів, що грошові кошти за вказаними договорами використані на потреби, які не пов`язані з господарською діяльністю підприємства або без мети отримання прибутку, відповідачем не надано.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості доводів податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2012-2014 роки в сумі 395 340 грн у зв`язку з заниженням суми витрат в розмірі 2 103 000,00 грн, в результаті фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, в касаційній скарзі податковий орган зазначає про завищення позивачем валових витрат на суму дебіторської заборгованості в розмірі 348 256 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Слобожанщина».
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.11.2007 року (справа №Б-48/110-07) товариство визнана конкурсним кредитором і відповідно, визнано кредиторські вимоги, затверджений реєстр вимог конкурсних кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.12.2008 року ТОВ «Слобожанщина» визнано банкрутом та викрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2009 року затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс і ліквідовано ТОВ «Слобожанщина».
Вимоги кредитора товариства не були задоволені за недостатністю майна боржника, і відповідно до ч.6 ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - вважаються погашеними.
Вказані обставини не є спірними між сторонами, рішення Господарського суду Харківської області надавались позивачем до перевірки, про що зазначено в касаційній скарзі.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2008 року фахівцями Дергачівської МДПІ та співробітниками УБВДОЗШ ДПА у Харківській області проводилась виїзна планова документальна перевірка товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2007 року, за результатами якої складено акт № 398/23-104/32796917 від 07.04.2008 року.
На підставі зазначеного акта 18.03.2008 року постановлені податкові повідомлення-рішення № 0000252310/0 та № 0000262310/0, якими товариству визначені суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2008 року позов товариства про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень задоволений в повному обсязі. Вказане рішення набуло законної сили 21.10.2008 року.
Суди попередніх інстанцій встановили, а податковий орган не поставив під сумнів доводами касаційної скарги, що враховуючи період, який був предметом вищезазначеної перевірки, позивачем для перевірки були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджували господарські взаємовідносини з ТОВ «Слобожанщина» протягом 2006-2007 років.
Загальний строк зберігання документів передбачений п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, яким встановлено зобов`язання платника податків забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з розрахунком і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, контроль за виконанням якого покладений на контролюючі органи, не менш 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються вказані документи.
У випадку неподання звітності за відповідним податком, платник податків і зборів повинен забезпечити зберігання документів протягом 1095 днів від передбаченого Податковим кодексом України граничного строку надання такої звітності.
Якщо бухгалтерські документи пов`язані з предметом перевірки (процедурою оскаржування податкового повідомлення-рішення) або судового розгляду, то відповідно пункту 44.4 Податкового кодексу України, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки (строку оскарження прийнятих за її результатом рішень) і/або судового рішення (вищої судової інстанції), але не менш 1095 днів.
Таким чином, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що на час проведення спірної перевірки, результати якої оформлені актом від 30.12.2015 року, передбачений п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України строк зберігання платниками податків документів вже минув.
Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність та обґрунтованість включення Товариством витрат на суму дебіторської заборгованості в розмірі 348 256 грн по взаємовідносинам з ТОВ «Слобожанщина».
Посилань на інші обставини, досліджені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить.
З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що висновки податкового органу недоведені належними і допустимими доказами, що, відповідно, виключає законність донарахування за оскарженим податковим повідомленням-рішенням.
Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів апеляційної скарги, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.
Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги
Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 243 246 250 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2016 року у справі № 820/599/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко