ПОСТАНОВА
Іменем України
24 березня 2020 року
Київ
справа №820/6463/13-а
адміністративне провадження №К/9901/28057/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханова Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 (суддя - Мар`єнко Л.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі № 820/6463/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, за участю Прокуратури Харківської області, про скасування податкового повідомлення-рішення, -, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус-1» (далі - ТОВ «Сіріус-1») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові) від 25.06.2008 № 0000070843/0.
Справа судами розглядалась неодноразово.
За наслідками останнього перегляду, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що положення Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 № 398-V та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 №1850, щодо семикратної рентної плати за видобутий природний газ поширюються на тих суб`єктів господарювання, які зобов`язані були продавати обсяги природного газу виключно НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, але не продали його вказаній Компанії, а тому ТОВ «Сіріус-1» не підпадає під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 № 1850, в частині сплати семикратного розміру рентної плати протягом 2007 року.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Харкові оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог СДПІ з ОВП у м. Харкові зазначає, що ТОВ «Сіріус - 1» будучи учасником договору про спільну діяльність укладеного за участю дочірнього підприємства компанії, акції якої 100 відсотків належать державі, та самої компанії НАК «Надра України», при реалізації природного газу не для формування ресурсу природного газу, що використовуються для потреб населення повинно сплачувати семикратний розмір рентної плати.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» та ТОВ «Сіріус-1» укладено договір про спільну діяльність №17-2000 від 19.05.2000, метою якого є геологічна розвідка та науково-дослідна розробка окремих блоків свердловин № 17, №19 та №151 Сахалінського родовища Харківської області.
ТОВ «Сіріус-1» взято на облік податковим органом як платник податків - відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 19.05.2000 №17-2000 з ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» та НАК «Надра України».
ТОВ «Сіріус -1», на час спірних правовідносин, діяло на підставі ліцензії, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України, строк дії якої з 12.02.2006 по 11.02.2011.Відповідно до вказаної ліценції ТОВ «Сіріус -1» надано право на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
СДПІ з ОВП у м. Харкові проведено документальну невиїзну перевірку договору про спільну діяльність від 19.05.2000 №17-2000: ТОВ «Сіріус -1» з ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» та НАК «Надра України» з питань правильності нарахування та сплати рентної плати за видобутий природний газ і природний конденсат за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 25.06.2008 №1375/43-010/580310445.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем статті 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 №398-У та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат» від 22.03.2001 №256 із змінами та доповненнями.
Такий висновок відповідача обґрунтовано тим, що реалізація природного газу за 2007 рік НАК «Нафтогаз України» Договором про спільну діяльність не проводилась, у зв`язку з чим підприємство повинно було застосовувати семикратний розмір рентної ставки відповідно до статті 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування», чим занизило нарахування рентної плати рентної плати в розмірі 59000699,40 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000070843/0 від 25.06.2008, згідно з яким донараховано податкові зобов`язання по рентній платі за видобуту нафту, природний газ і газовий конденсат на суму 8851049,10 грн. (з яких: 5900699,40 грн. - основний платіж та 2950349,70 грн. - штрафні санкції).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рентні платежі відносяться до загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів).
Згідно з частиною третьою статті 1 названого Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Пунктом 1 частини третьої Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006 № 398-V встановлено, що у випадку здійснення підприємствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, господарськими товариствами, більш ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, операцій з реалізації обсягів природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку не для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, до зазначених обсягів видобутого природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) застосовується семикратний розмір рентної плати за природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ).
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 № 1850, до нересурсного обсягу природного газу застосовується семикратний розмір ставки рентної плати за природний газ.
Згідно з абзацом 8 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 № 1850, нересурсний обсяг природного газу це обсяг природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу), видобутого у звітному (податковому) періоді на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами підприємствами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Національної акціонерної компанії «Надра України», відкритим акціонерним товариством «Укрнафта», державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», іншими підприємствами та господарськими товариствами, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, а також господарськими товариствами, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також дочірніми підприємствами, представництвами та філіями таких підприємств і товариств, учасниками договорів про спільну діяльність та/або уповноваженими особами договорами про спільну діяльність, що укладені за участю зазначених підприємств, але не реалізованого такими суб`єктами господарювання у звітному (податковому) періоді безпосередньо НАК «Нафтогаз України» як окремій юридичній особі на формування ресурсу природного газу, що використовується для задоволення потреб населення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 (в редакції змін від 16.01.2007) «Про забезпечення споживачів природним газом» встановлено, що Національна акціонерна компанія «Надра України» (з урахуванням обсягів газу, видобутого її дочірніми підприємствами, а також на підставі договорів про спільну діяльність, укладених за участю зазначених підприємств) реалізують видобутий природний газ виключно Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» за погодженою з НКРЕ ціною, яка не перевищує граничного рівня оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році, зокрема, господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходиться у статутних фондах інших господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій, а також учасники договорів про спільну діяльність, та/або уповноважені особи договорами про спільну діяльність, укладеними за участю зазначених, підприємств, щомісячно здійснюють продаж всього природного газу (у тому числі нафтового (попутного) газу) власного видобутку для формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб населення, безпосередньо суб`єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України на формування такого ресурсу, за ціною, що не перевищує граничний рівень оптової ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, визначеної в установленому порядку за вирахуванням розміру тарифів на транспортування, постачання та цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
Судами встановлено, що відповідно до договору про спільну діяльність від 19.05.2000 №17-2000 (зі змінами та доповненнями) саме ТОВ «Сіріус-1» як уповноважена сторона договору - оператор спільної діяльності, зобов`язаний реалізовувати видобуту вуглеводневу сировину (природний газ, газовий конденсат, нафту, пропан-бутан та ін.). Внески і частки Сторін станом на 2007 рік складали наступну пропорцію: частка НАК «Надра України», ДП НАК «Надра України» «Полтавнафтогазгеологія» 30%; частка ТОВ «Сіріус-1» - 70%.
Згідно з умовами ДСД №17-2000 від 19.05.2000 в редакції Додаткової угоди від 16.01.2003 оператором (уповноваженою особою) була не НАК «Надра України», а ТОВ «Сіріус - 1». Крім того, договір про спільну діяльність передбачав спільну господарську мету Сторін, зокрема, реалізацію та постачання видобутої та придбаної вуглеводневої сировини (природного газу, газового конденсату, нафти, пропан-бутану та ін.) з метою отримання прибутку. При цьому саме ТОВ «Сіріус-1» як Уповноважена сторона Договору - оператор спільної діяльності (а не НАК «Надра України»), зобов`язаний реалізовувати видобуту вуглеводневу сировину (природний газ, газовий конденсат, нафту, пропан-бутан та ін.).
Тобто, відповідно до умов ДСД №17-2000 від 19.05.2000 в редакції Додаткової угоди №202/07 від 27.07.2007, саме Оператор (ТОВ «Сіріус-1»), а не ДП «Полтавнафтогазгеологія» НАК «Надра України» (як учасник спільної діяльності) вчиняв правочини від імені Учасників, пов`язані з веденням Спільної діяльності, в порядку, визначеному даним Договором, та виконував інші дії, спрямовані на виконання даного договору в межах наданих повноважень, в тому числі здійснював реалізацію видобутих вуглеводнів.
Враховуючи те, що згідно з умовами ДСД №17-2000 від 19.05.2000 в редакції Додаткової угоди від 16.01.2003 та Додаткової угоди №202/07 від 27.07.2007, продукція, отримана в результаті ведення спільної діяльності, повинна була реалізовуватися Оператором - TOB «Сіріус-1», а не ДП «Полтавнафтогазгеологія» HAK «Надра України» чи власне HAK «Надра України», на Оператора не поширювали свою дію норми вищезазначеного Порядку забезпечення споживачів природним газом.
Судами також встановлено, видобутий в результаті спільної діяльності природний газ у 2007 році реалізовувався на підставі ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом. Весь видобутий газ був реалізований ТОВ «Сіріус-1» не для задоволення власних виробничих потреб, а для подальшої його реалізації споживачам, що підтверджується відповідним договором.
Згідно з частиною першої статті 19 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Статтею 22 Господарського кодексу України визначено особливості управління господарською діяльністю у державному секторі економіки. Так, згідно з частиною першою цієї статті, держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.
Суб`єктами господарювання державного сектора економіки згідно з частиною другою статті 22 Господарського кодексу України є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.
Частиною п`ятою статті 22 Господарського кодексу України встановлено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Відповідно до частини сьомої статті 22 Господарського кодексу України, держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб`єктів.
З огляду на викладене, вклад оператора ТОВ «Сіріус- 1» у Спільну діяльність за договором про спільну діяльність від 19.05.2000№17-2000, у 2007 році становив частку, що перевищувала 50%, що виключає можливість застосування до Оператора засобів державного регулювання господарської діяльності, як суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також саме на Оператора за договором про спільну діяльність від 19.05.2000№17-2000 покладено обов`язок здійснення реалізації видобутої в межах Спільної діяльності вуглеводневої сировини.
Таким чином, продукція отримана в результаті ведення спільної діяльності, реалізована оператором - ТОВ «Сіріус-1», на підставі ліцензії на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.
З огляду на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007 № 31, якими учасників договорів про спільну діяльність, укладених за участю підприємств, частка держави у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, та господарських товариств, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) яких перебуває у статутних фондах інших господарських товариств, контрольним пакетом акцій (часток, паїв) яких володіє держава, а також дочірніх підприємств та філій таких підприємств і товариств, зобов`язано укладати договори купівлі-продажу природного газу виключно НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, а також не підлягають застосуванню до ТОВ «Сіріус-1».
Враховуючи вищевикладене, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що положення Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України з питань оподаткування» від 30.11.2006№ 398-V та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 №1850, щодо семикратної рентної плати за видобутий природний газ поширюються тільки на тих суб`єктів господарювання, які зобов`язані були продавати обсяги природного газу виключно НАК «Нафтогаз України» для задоволення потреб населення, але не продали його вказаній Компанії, ТОВ «Сіріус-1» не підпадає під дію Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2006 № 1850, в частині сплати семикратного розміру рентної плати протягом 2007 року.
Посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 23.02.2010 у справі №21-1952во09 правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій , оскільки обставини, вказані в цій постанові Верховного суду України стосуються підприємств на яких розповсюджується дія Закону України №398 та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001. № 256. Проте, за встановлених обставин у даній справі, на позивача дія вказаного Закону України №398 та Постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 № 256 не розповсюджується.
За таких обставин, висновок попередніх судових інстанцій про протиправність нарахування зобов`язання зі сплати рентної плати згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду