ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2024 року
м. Київ
справа № 820/6490/17
адміністративне провадження № К/9901/65690/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Васильєвої І. А. - головуючий суддя, Судді: Юрченко В. П., Бившева Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДФС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 (суддя Мороко А. С.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2018 (головуючий суддя Бенедик А. П., судді: Спаскін О. А., Мельнікова Л. В.),
У С Т А Н О В И В :
У грудні 2017 року Головне управління ДФС у Харківській області (позивач, ГУ ДФС) звернулося до суду з позовом, в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач, ФОП ОСОБА_1 , підприємець), застосованого у зв`язку з її відмовою допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення податкової перевірки за наявності законних на те підстав, та накласти арешт на кошти платника податків на банківських рахунках.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2018, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Постановлені у справі судові рішення вмотивовані тим, що адміністративний арешт майна платника податків накладається за рішенням контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має перевірити суд. З посиланням на положення підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу (ПК) України суди зазначили, що рішення контролюючого органу про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 11.12.2017 №4433/ФОП/20-40-13-15 припинило свою дію у зв`язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим і не підтверджено рішенням суду, тому відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках платника податків.
У податній до Верховного Суду касаційній скарзі ГУ ДФС просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статті 94 ПК України. Зокрема, скаржник зазначив, що вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та застосування арешту коштів на банківських рахунках заявлені в позовному провадженні, а не в особливому (спеціальному) порядку, передбаченого статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (стаття 183-3 КАС України в редакції на момент звернення до суду з позовом), тому суди попередніх інстанцій безпідставно застосували норму пункту 94.10 статті 94 ПК України, якою встановлений строк для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в судовому порядку. Обставиною, якою зумовлено звернення до суду контролюючого органу, є відмова платника податків від допуску до проведення перевірки. Якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, то контролюючий орган приймає рішення про застосування арешту майна такого платника податків, як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, а суд за звернення контролюючого органу протягом 96 годин перевіряє обґрунтованості накладення такого арешту. Окрім того, на думку скаржника, за умови підтвердженні обґрунтованості рішення податкового органу про застосування адміністративного арешту майна платника податків судовим рішенням після спливу строку, встановленого ПК України, дія застосованого арешту майна платника податків буде поновлена і надасть можливість контролюючому органу реалізувати відповідні наслідки такого арешту.
У відзиві на касаційну скаргу підприємець, спираючись на правову позицію Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі №820/2312/17, від 15.05.2018 у справі №820/4710/16, від 22.05.2018 у справі №820/2040/17, наголошував, що строк (96 годин), впродовж якого суд перевіряє обґрунтованість арешту майна, накладеного за рішенням керівника органу ДПС, є присічним. На час відкриття провадження у справі за цим позовом (09.01.2018) рішення керівника органу від 11.12.2017 №4433/ФОП/20-40-13-15 припинило свою дію. Також відповідач вважає, суди правильно відмовили в частині вимог про накладення арешту на кошти, оскільки недопуск до перевірки посадових осіб контролюючого органу не є правовою підставою для накладення арешту на кошти платника податків. До того ж, відповідач зазначив, що станом на момент підготовки цього відзиву відпали обставини, що були підставою для звернення контролюючого органу до суду. Зокрема, контролюючий орган провів податкову перевірку, в тому числі з питань, що були предметом перевірки, до якої підприємець не допустила працівників контролюючого органу, вважаючи таку перевірку незаконною.
Під час підготовки справи до касаційного розгляду у зв`язку з реорганізацію податкових органів шляхом приєднання, поділу та створення Державної податкової служби України та її територіальних органів, Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача у відзиві на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як встановили суди попередніх інстанцій, підставою для звернення ГУ ДФС до суду з позовною заявою, за якою порушено провадження у цій справі, слугувало рішення начальника ГУ ДФС від 11.12.2017 №4433/ФОП/20-40-13-15 про застосування адміністративного арешту майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 . Це рішення прийняте на підставі акта від 05.12.2017 №4960/20-40-13-15/ НОМЕР_1 про відмову підприємця допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної згідно з наказом від 01.12.2017 № 7432 на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України (платник податків не надав пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу).
12.12.2017 ГУ ДФС звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з поданням в порядку, передбаченого статтею 183-3 КАС України, в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення начальника ГУ ДФС від 11.12.2017 №4433/ФОП/20-40-13-15.
Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.12.2017 у справі №820/6163/17 відмовив у прийнятті подання ГУ ДФС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна підприємця з тих підстав, що між сторонами існує спір про право (ФОП ОСОБА_1 заперечує законність проведення перевірки та оскаржила наказ контролюючого органу від 01.12.2017 №7432 в судовому порядку - провадження № 820/5992/17).
За визначенням пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.
Пунктом 94.2 цієї статті передбачені підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких - відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу {підпункт 94.2.3 пункт 94.2 статті 94 в редакції Закону № 655-VIII від 17.07.2015}. Перелік таких підстав є вичерпним.
За наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, згідно пунктом 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.
При цьому відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 ПК України обґрунтованість рішення про арешт майна має бути перевірена судом протягом 96 годин.
У разі відсутності протягом строку, визначеного пунктом 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим згідно з підпунктом 94.19.1 пункту 94.19 цієї статті адміністративний арешт майна платника податків припиняється в силу закону.
Отже, у разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту, він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що була висловлена неодноразово у його постановах, зокрема, але не виключно, від 25.05.2018 у справі №820/2040/17, від 28.03.2019 у справі № П/811/1722/17, від 27.08.2019 у справі №520/11050/18, та підтримана судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.12.2020 у справі № 820/5045/18.
Відтак, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову ГУ ДФС в частині позовних вимог про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту є правильним та відповідає правильному застосуванню норм пункту 94.10, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України.
Щодо вимоги контролюючого орану накласти арешт на кошти платника податків на банківських рахунках, колегія суддів враховує правову позицію палати Верховного Суду, викладену в постанові від 27.11.2018 у справі №820/1929/17 (касаційне провадження №К/9901/40847/18) за позовом ГУ ДФС у Харківській області до ТОВ "Метпромтех", про те, що арешт на кошти платника податків може бути накладений за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Верховний Суд в цій постанові вказав, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
При цьому положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.
Системне тлумачення норм цієї статті свідчить, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і не може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Положення статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті, а її норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
Втім, вимога позивача накласти арешт на кошти платника податків (підприємця) на банківських рахунках з підстав її відмови допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що підтверджується відповідним актом від 05.12.2017, та його доводи в касаційній скарзі з цього приводу не обумовлені обставинами щодо оскарження підприємцем в судовому порядку наказу від 01.12.2017 № 7432 про проведення вказаної перевірки.
Як вже було зазначено, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу {підпункт 94.2.3 пункт 94.2 статті 94 ПК України}.
Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що платник податків звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС від 01.12.2017 № 7432 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи ФОП ОСОБА_1 ".
Тобто, платник податків відмовився від проведення документальної перевірки, вважаючи таку перевірку незаконною, та у зв`язку з цим оскаржив наказ про проведення цієї перевірки до суду.
З огляду на викладене та враховуючи правила частини другої статті 341 КАС України, відповідно до статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДФС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС) залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2018 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді В.П. Юрченко
Л.І. Бившева