ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2023 року
м. Київ
справа № 820/7146/16
касаційне провадження № К/9901/31691/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 (головуючий суддя - Калиновський В.А., судді - Кононенко З.О., Бондар В.О.) у справі за позовом Державного підприємства "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Новопокровський комбінат хлібопродуктів" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0000081405.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Підприємством не було порушено приписів чинного законодавства України стосовно подання звітності про контрольовані операції, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.03.2017 у задоволенні позову відмовив з підстав порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яке доведено контролюючим органом під час проведення перевірки.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.05.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0000081405.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанцій виходив з того, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, що інвойси з господарських операції з підприємствами-нерезидентами Optima Trade Limited, UAE (Об`єднані Арабські Емірати) та ООО «Виталкомус» (Республіка Молдова) виконують функції первинних документів та визначають дату переходу права власності на товар. Дії позивача щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік із зазначеними контрагентами є правомірними, відповідають вимогам чинного законодавства, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: положень підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2, підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39, пункту 50.2 статті 50, підпункту 75.1.5 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, частини 1 статті 138, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на дату вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
Скаржник зазначає, що для визнання операцій контрольованими з певними контрагентами-нерезидентами достатньо включення зазначених країн до переліку протягом звітного року. Подальше їх виключення або не виключення з цього переліку не має значення для платника податків при вирішенні питання щодо подання звіту про контрольовані операції за звітний рік.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.07.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.03.2018 прийняв до провадження касаційну скаргу Управління та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 10.07.2023 закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 11.07.2023.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань неподання відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України звіту про контрольовані операції за 2015 звітний рік, за результатами якої складено акт від 19.08.2016 №477/20-40-14-05-23/00953042 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України в частині неподання Підприємством до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику звіту про контрольні операції за 2015 звітний рік з контрагентами - Optima Trade Limited UAE (Об`єднані Арабські Емірати) та ООО «Виталкомус» (Республіка Молдова).
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0000081405, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365400,00 грн за неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.
Судами також установлено, що Підприємство у 2015 році здійснювало господарські операції з підприємством - нерезидентом OPTIMA TRADE LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) за відповідними контрактами та додатковими угодами до таких контрактів.
Пунктом 3.1 Генеральної угоди позивача з OPTIMA TRADE LIMITED сторонами визначено, що Підприємство зобов`язано поставити OPTIMA TRADE LIMITED в період 2015 року борошно пшеничне в асортименті, висівки пшеничні, крупу манну, право розпорядження, яким, на підставі пункту 3.3, у контрагента виникає на підставі акту переходу права власності.
Додатковими угодами до контрактів визначено, що під час дії цього контракту Покупець отримавши товар зобов`язаний безоплатно відповідально зберігати його та сплатити його вартість, як гарантійний платіж; покупець має право зберігати Товар, який фактично отриманий на будь-якому складі та підприємстві; право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Сторонами Акту переходу права власності на Товар, який є невід`ємною частиною цього Контракту.
У подальшому сторонами були підписані акти переходу права власності на товар, які також відображені в акті перевірки.
Також Підприємство у 2015 році здійснювало господарські операції з підприємством - нерезидентом TOB «Виталкомус» (Республіка Молдова) за договором від 22.01.2015 №0027.
Пунктом 3.1 Генеральної угоди сторони визначили, що Підприємство зобов`язано поставити TOB «Виталкомус» в період 2015 року борошно пшеничне в асортименті, висівки пшеничні, крупу манну, право на розпорядження яким, відповідно до пункту 3.3 угоди, виникає на підставі акту переходу права власності.
Додатковою угодою Сторонами встановлено: під час дії цього контракту Покупець отримавши товар зобов`язаний безоплатно відповідально зберігати його та сплатити його вартість, як гарантійний платіж; покупець має право зберігати Товар, який фактично отриманий на будь-якому складі та підприємстві; право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Сторонами Акту переходу права власності на Товар, який є невід`ємною частиною цього Контракту.
У подальшому сторонами були підписані акти переходу права власності, які також відображені в акті перевірки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є: а) господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами; б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.
Відповідно до підпункту 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 ст. 39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1-39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов`язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 50 млн гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік; обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов`язаних осіб з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
При цьому комісійні послуги, надані комісіонером - нерезидентом (пов`язаною особою), підпадають під визначення контрольованих операцій, якщо обсяг таких послуг за відповідний календарний рік дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість).
Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (підпункт 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України).
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.
У графах 14, 15 розділу «Відомості про контрольовані операції» Звіту про контрольовані операції, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.01.2016 №8 «Про затвердження форми та Порядку складання Звіту про контрольовані операції» який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.02.2016 за № 187/28317, зазначається дата переходу прав власності на товари або дата складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно митних декларацій позивачем проведено з Optima Trade Limited, UAE (Об`єднані Арабські Емірати) та ООО «Виталкомус» (Республіка Молдова) зовнішньо-економічні операції у митних режимах експорт 10 AA та експорт 10 DR.
Вищезазначені господарські операції з підприємствами-нерезидентами - Optima Trade Limited, UAE (Об`єднані Арабські Емірати) та ООО «Виталкомус» (Республіка Молдова) були включені позивачем до податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік та вплинули на об`єкт оподаткування платника податків.
Річний дохід позивача за 2015 звітний рік становить 271859156,00 грн, підприємством у 2015 році проведені господарські операції, що вплинули на об`єкт оподаткування позивача (згідно даних бухгалтерського обліку підприємства: Д-т рах.362 «Розрахунки з іноземними покупцями», К-т рах.701 «Дохід від реалізації готової продукції», рах.712 «Дохід від реалізації товару, інших оборотних активів») із сторонами, які зареєстровані у державах (на території), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р, від 14.05.2015 №449-р, від 16.09.2015 №977-р) із обсягом таких господарських операцій з кожним контрагентом, визначеним за правилами бухгалтерського обліку понад 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за 2015 звітний рік: Optima Trade Limited UAE (Об`єднані Арабські Емірати) на суму 73051310,96 грн (за період з 01.01.2015 по 15.09.2015); ООО «Виталкомус» (Республіка Молдова) на суму 9622407,73 грн.
Станом на останній день перевірки (12.08.2016) позивачем до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, звіт про контрольовані операції за 2015 рік, не надавався.
Ураховуючи зазначені встановлені обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість висновків контролюючого органу про порушення позивачем підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 звітний рік з підприємствами-нерезидентами Optima Trade Limited UAE (Об`єднані Арабські Емірати) та ООО «Виталкомус» (Республіка Молдова)), оскільки обсяг контрольованих операцій позивача з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції, що зазначені вище операції підлягають відображенню у звіті про контрольовані операції сум господарських операцій по даті переходу права власності, оскільки як було встановлено судом першої інстанції, товар фактично було передано позивачем його контрагентам у 2015 році.
Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 КАС України).
Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення у частині, а тому касаційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду апеляційної інстанції - скасувати в частині із залишенням в силі рішення суду першої інстанції у визначеній частині.
Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 скасувати, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова