№ 821/1524/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 821/1524/17

Провадження № 11-1040апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Анцупової Т. О.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., ТкачукаО.С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №821/1524/17 за позовом Міністерства оборони України до Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії № 3, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування постанови і рішення

за касаційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (у складі колегії суддів Стас Л.В., Турецької І.О., КосцовоїІ.П.),

УСТАНОВИЛА:

Рух справи

1. У жовтні 2017 року Міністерство оборони України звернулося до суду з позовом, у якому просило:

визнати незаконною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (далі ЦВЛК) щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 30 березня 2016року №1377, якою встановлено, що «МВТ, вогнепальне осколкове поранення шиї (1968року) рядового у відставці ОСОБА_1 , 1947 року народження, ...так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії»;

визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте Херсонською міською медико-соціальною експертною комісією № 3 (далі Херсонська міська МСЕК №3), у тій частині, якою встановлена причина інвалідності ОСОБА_1 , яка зазначена в графі 9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №281921, а саме що «травма, поранення та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії».

2.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Херсонської міської МСЕК №3 та постанова ЦВЛК від 30 березня 2016 року №1377 у частині встановлення причинно-наслідкового зв`язку поранення, захворювання та інвалідності ОСОБА_1 з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, є неправомірними та безпідставними, оскільки прийняті без наявності необхідних і належних документів, які б підтверджували факт отримання третьою особою поранення (контузії), травми та її причинний зв`язок з виконанням військової служби, а також з порушенням Херсонською міською МСЕК №3 установленої законодавством процедури проведення медико-соціальної експертизи.

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2017року позовні вимоги залишено без задоволення.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018року скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено.

5. Не погодившись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ЦВЛК звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15березня 2018року скасувати, у задоволенні позову відмовити та залишити його без розгляду.

6.Відповідно до заяви від 08 травня 2018 року до касаційної скарги приєдналась третя особа ОСОБА_1 .

7. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від08червня 2018 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від18вересня 2019року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у зв`язку з тим, що позивач оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 жовтня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

10. 02 січня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Міністерства оборони України, у якому позивач зауважив, що спір у цій справі виник виключно з правовідносин, пов`язаних із встановленням причини інвалідності (встановлено Херсонською міською МСЕК) та визначенням причинного зв`язку «поранення» (встановлено ЦВЛК) конкретної особи ОСОБА_1 .

Міністерство оборони України є суб`єктом спірних правовідносин, у яких буде застосовано оскаржувані рішення, а тому має право оскаржити їх до суду.

Крім того, Міністерство оборони України зазначає, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню саме в порядку адміністративного судочинства.

Фактичні обставини

11. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Херсонським об`єднаним військовим комісаріатом 21вересня 2006 року, ОСОБА_1 є колишнім військовослужбовцем та учасником бойових дій.

12. Згідно з довідкою Херсонського об`єднаного міського військового комісаріату Міністерства оброни України від 04 червня 2003 року №1369 ОСОБА_1 проходив службу у в/ч пп НОМЕР_2 та брав участь у бойових діях на території Чехословаччини з 21 серпня по 22 жовтня 1968 року. Зазначена довідка видана на підставі архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони від 28 вересня 1994 року.

13.Протоком засідання ЦВЛК № 1377 від 30 березня 2016 року встановлено, що травма, поранення та захворювання, які отримав ОСОБА_1 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

14. Рішенням Херсонської міської МСЕК від 27 квітня 2016 року встановлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності та визначено її причину як«травма, поранення та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії», про що складено акт огляду медико-соціальною експертною комісією від 27 квітня 2016 року № 378/3 та видано довідку до акта серії 12 ААА № 281921.

15. Згідно з актом огляду медико-соціальною експертною комісією від 27квітня 2016 року № 378/3 експертне рішення було прийняте на підставі таких документів: витягу з протоколу засідання ЦВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1377 від 30 березня 2016 року; висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи Херсонського міського бюро судово-медичної експертизи від 25березня 2016 року № 396; виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1294 від 20 березня 2016 року, епікризів №00147 від 30 січня 2016 року та №10371 від 20 червня 2015 року.

16.Вважаючи такі висновки Херсонської міської МСЕК №3 та ЦВЛК протиправними, Міністерство оборони України звернулося до суду із цим позовом.

Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

17. Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення ЦВЛК та Херсонської міської МСЕК №3 прийняті правомірно, без порушення вимог чинного законодавства, а тому скасуванню не підлягають.

18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що документи, які підтверджують достовірність факту отримання ОСОБА_1 поранення (захворювання) саме при виконанні службових обов`язків, у матеріалах справи відсутні.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскаржуваний позивачем витяг з протоколу №1377 від 30 березня 2016 року засідання ЦВЛК прийнятий без установлення причинного зв`язку отримання зазначених захворювань та поранень під час виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, чи при інших обставинах.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

19. У касаційній скарзі скаржник, серед іншого, зазначає, що ЦВЛК не має статусу юридичної особи, що, своєю чергою, свідчить про відсутність адміністративної процесуальної правосуб`єктності згідно з вимогамистатті 43 КАС України, тобто комісія не є суб`єктом владних повноважень.

Також ЦВЛК зазначає, що справа підлягала закриттю на підставі статті 157 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017року), оскільки предметом її розгляду є саме немайнові права ОСОБА_1 згіднозі статтею 269 Цивільного кодексу України, а тому її необхідно було розглядати в порядку цивільного судочинства.

Оцінка Великої Палати Верховного Суду

20. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Щодо юрисдикції

21. Устатті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

22. Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

23. За вимогами частини першоїстатті 18 Закону України від 02 червня 2016року№1402-VIII«Просудоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

24. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

25.Згідно із частиною першоюстатті 2 КАС України(тут і далі у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

26. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина другастатті 2 КАС України).

27. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт1 частини першоїстатті 3 КАС України).

28. Як свідчать матеріали справи та зміст позовних вимог, предметом перевірки в цій справі є рішення ЦВЛК та Херсонської міської МСЕК №3 щодо встановлення факту отримання третьою особою ( ОСОБА_1 ) поранення (захворювання) саме під час перебування на фронті або з виконанням ним інших обов`язків військової служби, яке є наслідком встановлення цій особі інвалідності.

Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним у контексті вирішення питання щодо юрисдикційної належності цього спору дослідити правовий статус ЦВЛК та Херсонської міської МСЕК № 3.

29. Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

29.1. Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 зазначеного Закону).

29.2. Згідно зістаттею 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні»медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

29.3. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Також визначається причина інвалідності та час її настання.

29.4. Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначаєПоложення про медико-соціальну експертизу, затвердженепостановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

29.5. Згідно з пунктом 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

29.6. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я України (далі МОЗ) і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні (пункт 4 зазначеного Положення).

29.7. Відповідно до пункту 6 Положення про медико-соціальну експертизу висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, у яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

29.8. Комісія складається з представників МОЗ, Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби Служби безпеки України (далі СБУ) та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки України. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і в разі потреби працівники науково-педагогічної та соціальної сфери (пункт 10 зазначеного Положення).

29.9. Згідно з пунктом 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, у якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

29.10. Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ, яке за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер (пункт 24 зазначеного Положення).

29.11. Відповідно до пункту 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

30. Щодо правового статусу ЦВЛК необхідно зазначити таке.

30.1. Наказом міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

30.2. Пунктом 1.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

30.3. Абзацом 7 пункту 1.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, в осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

30.4. Пунктом 2.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України установлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

30.5. Згідно з пунктом 2.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України до штатних ВЛК належить, зокрема, ЦВЛК.

30.6. ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом з військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК (пункти 2.3.1, 2.3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України).

30.7. Відповідно до пункту 2.3.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

30.8. Тобто за змістом пункту 2.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України ЦВЛК належить до штатних ВЛК, які є військово-медичними установами.

31.Згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

32. За змістом вказаної норми на справи щодо оскарження рішень ВЛК та МСЕК поширюється юрисдикція адміністративних судів.

33. Отже, позов, предметом оскарження якого, зокрема, є рішення ЦВЛК, оформлене протоколом № 1377 від 30 березня 2016 року, та Херсонської міської МСЕК № 3, якими встановлено, що травма, поранення та захворювання ОСОБА_1 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

34. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже викладала правову позицію з питань юрисдикції спорів щодо оскарження рішень органу МСЕК, зокрема, у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 526/2339/17 та від 26 червня 2019року у справі №201/11696/18 і вважає, що підстави відступати від цієї позиції відсутні.

Щодо вирішення справи по суті позовних вимог

35. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при вирішенні спору стосовно законності оскаржуваних рішень Херсонської міської МСЕК № 3 та ЦВЛК, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

36. За змістом статті 19 КАС України до адміністративного суду за зверненням суб`єкта владних повноважень може бути подано позов лише у випадку спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також коли право звернення до суду з позовом до іншого суб`єкта владних повноважень надано такому суб`єкту законом.

37. Звертаючись до суду із цим позовом, Міністерство оброни України серед іншого, заявило позовні вимоги до ЦВЛК про визнання незаконною та скасування її постанови щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв рядового у відставці ОСОБА_1 .

38. Як зазначалося в пункті 30.6. цієї постанови, ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом з військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується директору Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України.

39. З огляду на статус ЦВЛК, її повноваження, порядок створення та підпорядкування можна зробити висновок про те, що остання не є самостійним суб`єктом, а підпорядкована Міністерству оброни України.

40. За загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, тому що це означатиме позов держави до неї самої, за винятком передбачених процесуальним законодавством «компетенційних спорів».

41.Фактично Міністерство оброни України є суб`єктом владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про оскарження рішення іншого суб`єкта владних повноважень (підпорядкованого підрозділу), однак не в межах спору про компетенцію. У рамках цих спірних правовідносин між сторонами відсутні публічно-владні управлінські відносини, жодна із сторін не надає адміністративні послуги іншій стороні, а тому неможна вважати, що позивач у справі виступає як юридична особа без статусу суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), щодо якої відповідачем допущено протиправну бездіяльність.

42. Стосовно позовних вимог Міністерства оброни України про визнання протиправною та скасування рішення Херсонської міської МСЕК № 3 щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

43. Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що медико-соціальна експертиза визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров`я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров`я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

44. Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

45. Відповідно до підпункту 6.13 пункту 6 та абзацу двадцять третього підпункту 8.8 пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), МОЗ відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.

46. Як уже зазначалося в пунктах 29.629.12 цієї постанови, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Рішення медико-соціальних експертних комісій є обов`язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності та можуть бути оскаржені до суду в установленому законодавством порядку.

47. Можливість оскарження в судовому порядку рішень медико-соціальних експертних комісій передбачена й у пункті 9 частини першої статті 19 КАС України. Цією ж статтею передбачено, що такі справи розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

48.Водночас відповідно до положень КАС України обов`язковою умовою щодо віднесення конкретної справи до юрисдикції адміністративних судів є те, що однією зі сторін у такій справі виступає суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції відносно особи, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною публічно-владних управлінських функцій.

49. Згідно з пунктом 24 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертна комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, у якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби в наданні додаткових видів допомоги.

50. Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

51. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності і стосуються виключно зазначених у таких рішеннях осіб.

52. Отже, медико-соціальна експертна комісія є суб`єктом владних повноважень лише у вертикальних відносинах з особами, стосовно яких прийнято відповідне рішення.

53. При цьому основними завданнями Міністерства оборони України є, серед іншого, здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей та працівникам Збройних Сил, особам, звільненим у запас або відставку, а також членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або потрапили в полон у ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

54. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Міністерство оборони України не наділене правом на оскарження рішення Херсонської міської МСЕК № 3, якими встановлено, що травма, поранення та захворювання ОСОБА_1 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велися бойові дії.

55. Вказане узгоджується з приписами пунктів 2325 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, якими, зокрема, визначено порядок оскарження рішень районної, міжрайонної, міської комісії, як у позасудовому так і судовому порядку. Зокрема, за змістом цих пунктів право оскаржити зазначені рішення має особа з інвалідністю, якої це рішення стосується.

56. Відповідно якщо суб`єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з`ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

57. З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо можливості вирішення позовних вимог Міністерства оброни України про визнання незаконною та скасування оскаржуваних постанови ЦВЛК та рішення Херсонської міської МСЕК № 3.

58. Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо права Міністерства оборони України на звернення до суду щодо оскарження рішень ЦВЛК, оформленого протоколом № 1377 від30березня 2016 року, та Херсонської міської МСЕК № 3 як суб`єкта правовідносин, у яких будуть застосовані такі рішення.

Дійсно, після видачі МСЕК та ЦВЛК конкретній особі постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва, захворювання) та довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності в особи виникає право звернення до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Втім наявність вказаних документів не є беззаперечними доказами призначення та виплати відповідної допомоги.

59. Так, згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18 щодо спорів, пов`язаних з призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 1616-4 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва, захворювання) та довідки МСЕК про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності в частині віднесення до їх належних документів, що вказують на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання особи, підлягають оцінці в межах таких спорів.

Також Верховним Судом у справі № 822/220/18 підкреслено, що подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії про установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 349 КАС України (тут і далі у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

61.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

62.Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від11грудня2017року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018року підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись статтями 238 243 341 345 349 355 356 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України та ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018року та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від11грудня 2017 року скасувати.

3. Провадження у справі за позовом Міністерства оборони України до Херсонської міської медико-соціальної експертної комісії № 3, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, третя особа ОСОБА_1 , про визнання незаконними та скасування постанови і рішення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

В. С. Князєв О. Г. Яновська