ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 821/552/18
адміністративне провадження № К/9901/1734/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Пасічник С.С., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Потапчук В.О., Семенюк Г.В.) у справі №821/552/18 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про скасування рішень про застосування фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач, підприємець, платник податків) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 15 листопада 2017 року №000119/21-22-40-НОМЕР_1 та №000120/21-22-40-НОМЕР_1.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням контролюючим органом порядку проведення фактичних перевірок з підстав ненадання до початку перевірки для ознайомлення направлення та службові посвідчення. Зазначає, що посадові особи контролюючого органу керувалися лише наказом, який у свою чергу не мав обов`язкових реквізитів, а саме: найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється); адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, не затверджено перелік суб`єктів (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та/або об`єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, із зазначенням дати початку та тривалості перевірок.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції враховував наявність прийнятих податковим органом наказу, направлень на проведення фактичних перевірок, що свідчить про наявність у посадових осіб відповідача правових підстав для проведення фактичних перевірок позивача. Суд встановив, що доводи позивача про невручення їй направлень на перевірки спростовуються наданими відповідачем розписками. Станом на дату продажу цигарок у позивача була відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами.
За результатами апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції, апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено, скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 15 листопада 2017 року № 000119/21-22-40-НОМЕР_1 та №000120/21-22-40-НОМЕР_1.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем було фактично допущено фахівців контролюючого органу до проведення перевірок за відповідними адресами, що, на думку суду, унеможливлює реалізацію позивачем права на оскарження порядку, процедури та підстав проведення фактичної перевірки, оскарження яких не може призвести до відновлення порушених (на думку позивача) прав позивача, оскільки права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки у вигляді рішень про застосування фінансових санкцій, винесених за порушення податкового законодавства. Суд дійшов висновку про наявність у підприємця станом на час здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, що підтверджується копіями ліцензій з виправленими датами, і відповідач не спростував протилежного.
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року і залишити в силі рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не враховано відсутність у позивача ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Зауважує, що судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінку доказам, зокрема, належним чином засвідченим витягам з електронної бази даних щодо видачі ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Вважає виправлення, які покладено в основу прийнятого судового рішення такими, що не відповідають дійсності, оскільки всі дані щодо видачі ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами є у відповідній електронній базі і такі виправлення у ліцензіях є недопустимими.
Позивачем 1 квітня 2019 року надано до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить у задоволені касаційної скарги відповідача відмовити та залишити без змін рішення апеляційного суду.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено фактичну перевірку в кафе в приміщенні магазину в АДРЕСА_1 та кафе за адресою: АДРЕСА_2 , що належать позивачу, за результатами яких складено акти від 1 листопада 2017 року №105/40/2612806155 та №106/40/2612806155 (надалі - акт перевірки).
На підставі висновків актів перевірок контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 15 листопада 2017 року № 000119/21-22-40-НОМЕР_1 та № 000120/21-22-40-НОМЕР_1, якими на підставі приписів статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі по 17000 грн (за кожне порушення).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яке виразилось в тому, що в кафе здійснювалася роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме 9 та 10 жовтня 2017 року. Актом перевірки встановлено, що термін дії ліцензії на тютюнові вироби закінчився 8 жовтня 2017 року. Новий термін дії ліцензії на тютюнові вироби встановлено 26 жовтня 2017 року. Продаж тютюнових виробів підтверджено витягами з бази АІС "Податковий блок".
Фактичну перевірку проведено податковим органом на підставі наказу позивача від 31 жовтня 2017 року №981 «Про проведення фактичних перевірок», яким затверджено перелік суб`єктів та/або об`єктів та їх адреси, які підлягають відпрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, із зазначенням дати початку та тривалості перевірок, у відповідності до вимог статті 80 Податкового кодексу України.
На підставі цього наказу податковим органом видано направлення на проведення з 1 листопада 2017 року по 10 листопада 2017 року фактичних перевірок позивача від 1 листопада 2017 року №126 та №127, які було отримано особисто позивачем 1 листопада 2017 року, що підтверджується відповідними розписками.
Акти перевірок, складені контролюючим органом підписані позивачем без зауважень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями підпункту 19-1.1.14 та 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України передбачено, що однією з функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контролю за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері, а також здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Статтею 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Суди попередніх інстанцій визнали такими що не підтверджено відповідними доказами доводи позивача про порушення порядку та процедури проведення перевірки і в цій частині рішення суду не оскаржувалось, і касаційний перегляд не здійснювався.
Основною підставою для задоволення апеляційним судом позовних вимог слугували висновки апеляційного суду про те, що ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами містила виправлення дат та в цих виправленнях від руки значилось, що ліцензія дійсна з 26 жовтня 2016 року по 26 жовтня 2017 року, що свідчить про наявність у підприємця права станом на час здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме, 9 та 10 жовтня 2017 року ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у відповідача витребовувались пояснення та докази щодо виправлень, які містяться у ліцензіях, копії яких засвідчено представником відповідача Незгодою Є.В., але у зв`язку з ненаданням відповіді, суд прийняв рішення на користь позивача.
Згідно матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 27 листопада 2018 року витребовувались у відповідача інформація про дати видачі ліцензій ОСОБА_1 та запропоновано надати пояснення щодо виправлень дат у вказаних ліцензіях. Натомість судом не витребувано оригінали ліцензій у позивача, адже у разі наявності сумнівів, саме позивач повинен був надати оригінали ліцензій. Крім того, позивач взагалі не заявляв про наявність ліцензій (здійснення торгівлі в період дії ліцензії), зокрема в позовній заяві, в акті перевірки, в апеляційній скарзі відсутні будь-які зауваження щодо строку дії ліцензії.
На виконання вимог ухвали суду від 27.11.2018 відповідачем направлено електронні витяги ліцензій та пояснення про факт видачі ліцензій позивачу, які не досліджувались судами.
Тобто, судом апеляційної інстанції не досліджено, не з`ясовано та не встановлено чи підтверджуються виправлення в ліцензіях даними, які містяться в Електронній базі даних щодо видачі ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами. Проте, відповідач неодноразово наполягав на досліджені даних, які містяться у зазначеній базі даних. Судом вказані обставини не досліджено, не надано таким твердженням податкового органу належну правову оцінку.
Суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року скасувати, справу №821/552/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко С.С. Пасічник І.А. Васильєва