№ 821/83/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2023 року

м. Київ

справа № 821/83/17

адміністративне провадження № К/9901/31732/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (процесуальний правонаступник - Приватне акціонерне товариство "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ") на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 (головуючий суддя Запорожан Д. В., судді: Романішин В. Л., Шляхтицький О. І.),

У С Т А Н О В И В :

У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ", процесуальним правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (ПАТ``ХЕРСОНСЬКИЙ КХП``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Херсонській області (ГУ ДФС, відповідач) податкові повідомлення - рішення від 14.12.2016 №0002031422 та №0002021422 про зменшення товариству суми від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) за серпень 2016 року на 251' 268 грн та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 339' 346,50 грн (в тому числі, основний платіж - 226' 231 грн, штрафні (фінансові) санкції - 113' 115,50 грн) (т.І, а.с. 39-40).

Зазначені рішення контролюючий орган прийняв на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 24.11.2016 №136/21-22-14-06 із висновком про порушення товариством пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України внаслідок формування даних податкового обліку за безтоварними операціями з ТОВ``Лінкортекс``, що призвело до заниження податку на прибуток за період три квартали 2016 року в сумі 226' 231 грн та завищення суми від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (серпень 2016 року), на 251' 368 грн (т.І, а.с. 22-38).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про допущені товариством порушення норм податкового законодавства внаслідок обліку господарських операцій, реальність здійснення яких заперечує відповідач, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на підставі податкової інформації щодо господарської діяльності постачальників товару у ланцюгу постачання. Посилаючись на індивідуальну юридичну відповідальність платника податків за податкові правопорушення, позивач доводив, що реальність господарських операцій з його безпосереднім контрагентом (ТОВ``Лінкортекс``) підтверджується належними первинними документами, що були надані до перевірки, однак, не прийняті контролюючим органом як такі, що позбавлені юридичної сили з наведених в акті обставин.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 20.02.2017 (суддя Бездрабко О. І.) позов ПАТ``ХЕРСОНСЬКИЙ КХП`` задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 14.12.2016 №0002031422, №0002021422; здійснив розподіл судових витрат на суму сплаченого товариством судового збору за подання позову до суду (8860,72 грн).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції висновував про реальність господарських операцій позивача з його контрагентом та правомірність формування ним даних свого податкового обліку у період, охоплений перевіркою. Такого висновку суд дійшов на підставі оцінки наданих позивачем первинних та інших документів, обставин щодо основаного виду діяльності підприємства, які у сукупності, на переконання суду, повною мірою підтверджують реальність господарських операцій та їх вчинення у межах господарської діяльності товариства, та спростовують судження контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний характер операцій позивача з придбання товару у ТОВ``Лінкортекс``. При цьому суд зазначив про принцип індивідуальної юридичної відповідальності платника за податкові правопорушення з посиланням на правові позиції Верховного Суду України (постанова від 31.01.2011 у справі №21-47а10) та Європейського суду з прав людини (рішення у справа ``Щокін проти України``).

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.04.2017 постанову суду першої інстанції скасував і ухвалив нове судове рішення про відмову в позові. З урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не спростував належними та допустимими доказами свої заперечення проти висновків відповідача про безтоварний характер операцій товариства з ТОВ``Лінкортекс``.

ПАТ``ХЕРСОНСЬКИЙ КХП`` звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі постанову суду першої інстанції, як таку, що відповідає закону.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.07.2017 відкрив касаційне провадження №К800/18155/17 у справі за касаційною скаргою позивача.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 04.06.2018 прийняв до свого провадження касаційну скаргу товариства.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга товариства підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки до відображення товариством операцій з ТОВ``Лінкортекс`` зводилася до того, що у серпні 2016 року ПАТ``ХЕРСОНСЬКИЙ КХП`` не отримувало зазначену в первинних документах сільськогосподарську продукцію (зерно 2-го класу, урожай 2016 року) від вказаного контрагента. При цьому контролюючий орган не заперечував витрати товариства у вигляді зменшення активів унаслідок сплати коштів за товар та факт отримання задекларованої ним продукції, але пропонував розцінювати як таку, що отримана безоплатно від невстановлених осіб.

Висновок контролюючого органу про те, що операції товариства з ТОВ``Лінкортекс`` є удаваними, обґрунтований посиланням на результати аналізу податкової інформації щодо формування посередниками у ланцюгу поставок (ТОВ "Ренбаксі Фармасьютікалс Україна" - ТОВ "Релайн Інвест" - ТОВ "Фонд Експерт" - ТОВ "Пріум Енерджи" - ТОВ "Лінкортекс" - ПАТ "Херсонський КХП") схемного податкового кредиту. Згідно з податковою інформацією, отриману з інформаційних баз даних (АІС``Податковий блок``, підсистема ``Аналітична система``, Єдиний реєстр податкових накладних) контрагент у ланцюгу посередників ТОВ "Ренбаксі Фармасьютікалс Україна" заперечує реєстрацію податкових накладних у серпні 2016 року на суму ПДВ 7,7 млн грн в Єдиному реєстрі податкових накладних та реалізацію сільськогосподарської продукції (пшениця, 2 клас) на користь іншого посередника - ТОВ"Релайн Інвест". В акті перевірки також зазначено про суттєві недоліки і розбіжності в первинних документах, що були надані до перевірки, та відсутність у товариства документів про перевезення продукції. Зокрема, у видаткових накладних від 11.08.2016 №282, від 12.08.2016 №283 відсутня посада особи, що підписала ці документи, в графі "отримав" зазначено підпис Бідняк А. С. за довіреністю від 11.08.2016 №744, проте таку довіреність до перевірки не надано. Згідно з умовами договору купівлі-продажу від 10.08.2016 №225 ТОВ"Лінкортекс" зобов`язується продати ПАТ"Херсонський КХП" товар (пшеницю 2-го класу, гр.А, промислової переробки, врожай 2016 року) в кількості 350 т, проте у залізничних накладних від 15.08.2016 №50150481, від 17.08.2016 №50173079 зазначено, що "відправником" сільськогосподарської продукції в кількості 343,66 т є ТОВ "Сідрейл", "одержувач" - ПАТ"Херсонський КХП", "власник вантажу" - ТОВ "Пріум Енерджи" для ТОВ"Лінкортекс" по договору від 10.08.2016 №225 з ПАТ"Херсонський КХП", а відповідно до видаткової накладної від 11.08.2016 №282 та податкової накладної від 11.08.2016 №1 на виконання умов договору поставлено сільськогосподарської продукції (пшениці 2-го, врожай 2016 року) в кількості 202,606 т. Також ТОВ"Лінкортекс" виписало на користь товариства видаткову накладну від 12.08.2016 №283 та податкову накладну від 12.08.2016 №2 на поставку сільськогосподарської продукції (пшениця 2-го класу, врожай 2016 року) в кількості 137,804 т, проте документи про перевезення цієї продукції відповідно до умов договору товариство до перевірки не надало. Так само товариство не надало документи про переміщення вищевказаної сільськогосподарської продукції від станції "Херсон-Порт" до млина та картки бухгалтерських рахунків 28 "Товари на складі", 20 "Виробничі запаси", 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загально-виробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 79 "Фінансові результати" за серпень 2016 року.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 ПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' від 16.07.1999 №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Порядок формування платником податків об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту у 2016 році був врегульований нормами статей 134, 198 ПК України (у редакції, чинній станом на вказаний період).

Відповідно до положень норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є скоригований на відповідні податкові різниці фінансовий результат, визначений підприємством за правилами бухгалтерського обліку згідно з національними або міжнародними стандартами фінансової звітності.

Відповідно до пунктів 6, 7 П(С)БО 16 ''Витрати'', затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Підпунктом ''а'' пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду {Абзац четвертий пункту 198.3 статті 198 із змінами, внесеними згідно із Законом №. 643-VIII від 16.07.2015}.

Підсумовуючи вимоги наведених норм, у податковому обліку господарські операції та витрати за цими операціями, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її здійснення та витрати, пов`язані з цією операцією. Податковий кредит, крім іншого, має бути обов`язково підтверджений податковою накладною.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків формування даних свого податкового обліку та законної податкової вигоди від дотримання податкової дисципліни його контрагентом - постачальником товару (послуг), якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товару (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності та в оподатковуваних операціях. Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо обліку витрат та формування податкового кредиту за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його (покупця) обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента (постачальника) та про злагодженість дій між ними.

Тобто платник податків не може відповідати за можливі зловживання свого контрагента в тому разі, якщо не буде доведено залученість цього платника до протиправних діянь іншої особи.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків доктринально закріплений і у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ЄСПЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

За умови подання платником податків належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми ПДВ податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларовані платником податків дані податкового обліку вважаються підтвердженим (правомірними), якщо контролюючий орган не доведе протилежне.

Це відповідає нормі частини другої статті 77 КАС України в чинній редакції (частина друга статті 71 КАС України в редакції Закону на час розгляду справи) згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Водночас відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні тощо самі по собі не є самостійно достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

Зазначені висновки неодноразово робив Верховний Суд у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які підтримала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21), виснувавши, зокрема, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Також за висновком Великої Палати Верховного Суду визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: наявність вироку щодо контрагента платника податків; факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення позивачем операцій з придбання сільгосппродукції (зерна пшениці 2-го класу, врожай 2016 року) у ТОВ``Лінкортекс`` підтверджується письмовими доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договорами купівлі-продажу між позивачем і вказаним товариством, рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, платіжними документами, залізничними накладними, актами приймання на постачання сільськогосподарської продукції ``Приемка ж/д…``, актами на відвантаження зерна, посвідченнями про якість зерна, регістрами бухгалтерського обліку.

Надані позивачем первинні документи мають всі необхідні реквізити, передбачені статтею 9 Закону №996-XIV.

Суд визнав безпідставним посилання ГУ ДФС на відсутність у видаткових накладних від 11.08.2016 №282, від 12.08.2016 №283 посади особи, яка їх оформила та підписала, оскільки такі недоліки носять оціночний характер і не можуть бути самостійною підставою для висновку про відсутність господарських операцій.

Так само, суд визнав непереконливими доводи контролюючого органу про розбіжність даних в кількості продукції, що зазначені у договорі від 10.08.2016 №225 (350 т), залізничних накладних від 15.08.2016 №50150481, від 17.08.2016 №50173079 (340,650 т) та видатковій накладних від 11.08.2016 №282 (202,606 т), як підстави для висновку про відсутність господарських операцій. У судовому процесі суд встановив, що у межах договору купівлі-продажу від 10.08.2016 №225 позивач отримав від ТОВ``Лінкортекс`` пшеницю в кількості 337,410 т, що підтверджено видатковими накладними від 11.08.2016 №282 (202,606 т), від 12.08.2016 №283 (134,804 т), податковими накладними від 11.08.2016 №1, від 12.08.2016, а також іншими представленими позивачем документами, яким суд надав правову оцінку (т.ІІ, а.с. 102-122).

Те, що у залізничних накладних від 15.08.2016 №501504481, від 17.08.2016 №50173079 зазначено інша маса (кількість) пшениці (340,650 т), ніж у видаткових та податкових накладних (337,41 т), не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій між ПАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ КХП" та ТОВ"Лінкортекс", оскільки за правилами приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом і має оціночний характер. Зазначені накладні містять усі відомості, що дозволяють ідентифікувати вантаж, його кількість, відправника, одержувача, договір, у межах якого здійснюється поставка і перевезення вантажу (т.ІІ, а.с. 115-116).

Також суд врахував, що висновок контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства фактично ґрунтується на даних інформаційних баз, які є в розпорядженні ГУ ДФС, щодо формування посередниками по ланцюгу поставок схемного податкового кредиту. Водночас відповідач не надав витребувані судом докази, які підтверджують притягнення до відповідальності посадових осіб контрагентів по ланцюгу постачання. Також відповідач не зазначав про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів. Крім того, зважаючи на принцип індивідуальної відповідальності платника податків, допущені порушення іншими суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути достатньою підставою для висновку про безтоварність господарських операцій позивача. До того ж згідно з правовою позицією Верховного Суду податкова інформація носить виключно інформативний характер. Тому посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними.

Оцінка доказів судом першої інстанції, на підставі яких суд встановив обставини у цій справі, відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України (в редакції Закону до 15.12.2017) (стаття 90 КАС України у чинній редакції), зокрема правилу оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Висновки суду першої інстанції свідчать про правильне застосування норм матеріального права щодо встановлених у справі обставин і узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду при вирішенні спорів цієї категорії.

Отже, ухвалене у справі судове рішення суду першої інстанції відповідає приписам статті 159 КАС України в редакції закону, чинного на час розгляду справи (стаття 242 КАС України у чинній редакції) щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

На обґрунтування цього висновку колегія суддів Верховного Суду також звертає увагу на непослідовність підходів ГУ ДФС у донарахуванні товариству сум податкових зобов`язань. В акті перевірки ГУ ДФС визнає факт придбання позивачем сільськогосподарської продукції (пшениці) на суму 1' 256' 840 грн та витрати у вигляді зменшення активів унаслідок сплати коштів за таку продукцію ТОВ"Лінкортекс", заперечуючи, однак, її постачання від ТОВ"Лінкортекс". При цьому оприбутковану товариством сільськогосподарську продукцію та використану у виробництві ГУ ДФС пропонує розцінювати як таку, що отримана безоплатно від невстановлених осіб, а її вартість розглядає як дохід. Збільшуючи доходи позивача на вартість придбаного товару у сумі 1' 256' 840 грн без ПДВ (251' 368 грн) як безоплатно отриманого від невстановлених осіб, в акті перевірки ГУ ДФС не робить висновок про завищення позивачем витрат на цю суму по операціях з придбання товару у ТОВ"Лінкортекс", водночас, зазначає про завищення товариством суми податкового кредиту на 251' 368 грн за податковими накладними, виписаними ТОВ"Лінкортекс". Зважаючи на те, що відповідно до норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України доходи та витрати оцінюються за правилами бухгалтерського обліку за фактом вибуття чи приросту активів, то в результаті застосування контролюючим органом такого підходу в бухгалтерському, та як наслідок, у податковому обліку з податку на прибуток товариство має відобразити двічі дохід (перший раз - на суму безоплатно отриманого товару, другий раз - від його використання у виробництві та продажу) та двічі витрати (один раз - на сплату коштів постачальнику, другий раз - у складі собівартості товару при його продажі). Як наслідок, загальний фінансовий результат такого обліку операцій буде дорівнювати нулю і не виникатиме додаткового об`єкта оподаткування, який мав би місце у разі, якби платник податку отримав товар безоплатно.

Отже, збільшення ГУ ДФС позивачу суми грошових зобов`язань з податку на прибуток на підставі пункту 134.1 статті 134 ПК України не відповідає змісту правовідносин щодо сплати податку на прибуток підприємств. За встановленого перевіркою факту витрат платника цього податку контролюючий орган відповідно до встановлених нормами пункту 20.1 статті 20 ПК України повноважень має право витребувати від платника документи, які підтверджують ці витрати, а в разі не надання таких документів - виключити з податкового обліку непідтверджену суму витрат та збільшити дохід до оподаткування (або зменшити від`ємне значення об`єкта оподаткування). Одночасне врахування в податковому обліку витрат у зв`язку з придбанням товару та доходу в розмірі вартості цього ж товару як безоплатно отриманого не відповідає методології застосування норм пункту 134.1 статті 134 ПК України.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 підлягає скасуванню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2017 - залишенню в силі.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ" (процесуальний правонаступник - Приватне акціонерне товариство "ХЕРСОНСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ").

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.02.2017.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко