ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2023 року
м. Київ
справа № 822/1672/16
адміністративне провадження № К/9901/40296/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року (суддя Шевчук О.П.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року (головуючий суддя Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.) у справі за позовом Державного підприємства "Нігинський кар`єр" до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2016 року Державне підприємство "Нігинський кар`єр" (далі - Підприємство, позивач) звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо непроведення перерахунку зайво сплачених платежів за георозвідувальні роботи та плати за надра й зобов`язання відповідача здійснити проведення перерахунку зайво сплачених платежів за георозвідувальні роботи та плати за надра в рахунок поточних платежів та платежів майбутніх періодів.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство зазначало, що за результатами проведених компетентними органами перерахунків залишків запасів корисної копалини використовуваного ним родовища вапняків виявлено зайве списання 15 193,47 тисяч тон запасів корисної копалини, за яку сплачено збір за георозвідувальні роботи та плату за надра, з метою повернення яких воно зверталось до контролюючих органів, проте відповіді не отримало; вважає, що такою бездіяльністю його фактично позбавлено можливості повернути зайво сплачений збір за георозвідувальні роботи у розмірі 7 351 208,00 грн. та плату за надра в сумі 224 863 356,00 грн.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Інспекції щодо нерозгляду питання стосовно проведення перерахунку зайво сплачених Підприємством платежів за георозвідувальні роботи та плати за надра; зобов`язано Інспекцію розглянути питання щодо проведення перерахунку зайво сплачених Підприємством платежів за георозвідувальні роботи та плати за надра в рахунок поточних платежів та платежів майбутніх періодів; в задоволені інших позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши обставини справи, вказав, що внаслідок протиправної бездіяльності Інспекції щодо проведення позивачеві за його заявами перерахунку зайво сплачених платежів за георозвідувальні роботи та плати за надра Підприємство фактично позбавлене можливості повернути ці кошти в порядку статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка визначає умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань до бюджетів різних рівнів; разом з тим, враховуючи, що суди не вправі втручатись в повноваження та діяльність суб`єктів владних повноважень або ж підміняти їх, суд з посиланням на положення частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дійшов переконання про необхідність зобов`язання відповідача саме розглянути питання проведення відповідного перерахунку коштів Підприємства.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм, просила їх скасувати та залишити позов Підприємства без розгляду.
В касаційній скарзі, заперечуючи по суті наявність у позивача переплат за георозвідувальні роботи та плати за надра, разом з тим зазначає про залишення судами поза увагою обставин пропуску Підприємством як строку звернення до суду з позовом у даній справі, так і 1095-денного строку на подання заяви про повернення коштів, а також того, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі виявлення платником помилок в раніше поданих податкових деклараціях він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації, чого позивач, однак, не зробив; водночас, оскільки у податкового органу відсутні визначені пунктом 54.3 статті 54 ПК України підстави для самостійного визначення грошового зобов`язання (адже останнє декларувалось Підприємством самостійно), то він і не вправі здійснювати перерахунок.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу (з врахуванням додаткових заперечень від 12 вересня 2017 року) проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" КАС України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що згідно спеціального дозволу на користування надрами №1130 від 05 листопада 1997 року Підприємством здійснюється розробка Нігинсько-Вербецького родовища вапняків, ділянка "Сахкамінь".
Протоколом ДКЗ СРСР №7137 від 29 березня 1974 року запаси корисних копалин Нігинсько-Вербецького родовища вапняків затверджені в кількості 66 757 000 тон.
В 2011 році Житомирською геологічною експедицією за замовленням Підприємства проведено перерахунок залишків запасів корисної копалини Нігинсько-Вербецького родовища вапняків в Кам`янець-Подільському районі.
У відповідності до зазначеного перерахунку за час роботи Підприємства було зайво списано 15 193,47 тисяч тон запасів корисної копалини, за яку було сплачено збір за георозвідувальні роботи та плату за надра.
На підставі перерахунку складено уточнений звіт по формі 5-ГР, який подано до Державного науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» (далі - ДНВП «Геоінформ України»), прийнято останнім та станом на 01 січня 2011 року внесено відповідні зміни до Державного реєстру запасів корисної копалини - поновлено зайво списані запаси вапняку Нігинсько-Вербецького родовища вапняків в кількості 15 193,47 тисяч тон.
Згідно результатів перерахунку залишку запасів корисної копалини Нігинсько-Вербицького родовища вапняків помилково списані запаси поновлені на балансі держави та Підприємства, що підтверджується довідкою ДНВП «Геоінформ України» №02/302-4468 від 23 грудня 2014 року.
Результати перерахунку залишку запасів вапняків розглянуті та прийняті на засіданнях секції НТР Житомирської геологічної експедиції (протокол №109 від 18 квітня 2011 року) та НТР ПДРГП "Північгеологія" (протокол №22 від 21 квітня 2011 року).
Підприємство звернулось до Інспекції з листом від 06 червня 2011 року №166, в якому просило розглянути можливість відшкодування йому надлишково сплачених збору за георозвідувальні роботи у розмірі 7 351 208,00 грн. та плати за надра в сумі 224 863 356,00 грн. шляхом: 1) перерахування на розрахунковий рахунок Підприємства; 2) зарахування в рахунок поточних платежів та платежів майбутніх періодів.
В подальшому Підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України з листом від 17 червня 2015 року за №465 щодо здійснення перерахунку сплачених коштів за користування надрами та георозвідувальні роботи.
Не погодившись з бездіяльністю щодо розгляду його вищевказаних звернень, Підприємство в серпні 2016 року звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Разом з тим умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначено статтею 43 ПК України, якою (в редакції, що діяла на час звернення Підприємства до податкового органу із заявою від 06 червня 2011 року) передбачалось, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України.
На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, можна зробити висновок, що обов`язковою передумовою повернення платнику податків надміру/помилково сплачених коштів, є одночасна наявність таких обставин: 1) відсутність у такого платника податкового боргу; 2) подання платником податків заяви про повернення коштів протягом 1095 днів від дня виникнення переплати; 3) відповідність поданої заяви встановленим вимогам. За наслідками подання відповідної заяви контролюючий орган у визначені законом строки повинен або підготувати висновок про повернення такої суми, або надати письмову відмову у поверненні коштів з бюджету.
В той же час, приймаючи рішення у справі, суди, посилаючись на обставини, пов`язані зі змінами обсягів залишків запасів вапняку на Нігинсько-Вербицькому родовищі, яке розроблялось позивачем, зробили висновок про наявність як такої заборгованості Державного бюджету України перед Підприємством, заходів щодо перерахунку й повернення якої Інспекцією не здійснено, як і не розглянуто відповідні звернення платника, в яких це питання порушувалось.
При цьому, вказуючи на дискрецію податкового органу у розгляді і вирішенні цього питання, суди фактично не розв`язали й не вирішили спір відповідно до заявлених Підприємством позовних вимог, а також не надали правової оцінки спірним правовідносинам в контексті вищенаведених обов`язкових умов, з якими стаття 43 ПК України пов`язує можливість повернення коштів платнику.
Разом з тим матеріали справи не свідчать й про дослідження судами попередніх інстанцій питання дотримання Підприємством встановленого процесуальним законом строку звернення до суду з позовом у даній справі.
Частинами 4 та 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.
В статті 163 КАС України викладено вимоги до постанови суду першої інстанції та в її пункті 3 частини 1 передбачено, що в мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів й мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
Такі ж вимоги до ухвал апеляційного суду було викладено і в статті 206 КАС України.
Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Отже, як вже зазначалось, неповнота при з`ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків у ній і зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення потребує відновлення судового розгляду справи.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними і допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області задовольнити частково.
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва