Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 824/11/20
провадження № 61-4721ав20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Хурсякової О. І.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
заявник - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року в складі судді Нежура В. А., в справі за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 травня 2018 року у справі № 38/2018/19.0-7.4 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та витрат із сплати судового збору,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 травня 2018 року у справі № 38/2018/19.0-7.4 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та витрат із сплати судового збору.
На обґрунтування заяви зазначив, що відповідно до договору № 94213944000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 13 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_1 банком надано кредит у розмірі 33 746,00 грн.
У зв`язку з невиконанням вимог кредитного договору та несплати заборгованості, 29 травня 2018 року Постійно діючий третейський суд при Торгово-Промисловій палаті України розглянув справу 38/2018/19.0-7.4 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та витрат із сплати судового збору та прийняв рішення, яким задовольнив позовні вимоги.
Заявник вказав, що за договором факторингу від 11 жовтня 2018 року № 125 ПАТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги по договору № 94213944000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 13 грудня 2007 року ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». Відповідно до договору від 11 жовтня 2018 року № 11-10/1 ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» право вимоги передано ТОВ «ФІНАНС КОНСАЛТИНГ ЗАХІД». Договором від 30 жовтня 2018 року № 30-10/1 відступлено право вимоги ТОВ «ФІНАНС КОНСАЛТИНГ ЗАХІД» до ОСОБА_2 .
Ураховуючи, що ОСОБА_1 не виконав вказане рішення третейського суду, заявник просив суд видати виконавчий лист на його примусове виконання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 травня 2018 року у справі № 38/2018/19.0-7.4 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та витрат із сплати судового збору.
Судове рішення Київського апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивоване тим, що оскільки боржник є споживачем послуг та спір виник щодо стягнення з нього боргу за споживчим договором, тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка її подала
У березні 2020 року на адресу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив суд скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення про задоволення його заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що справи за позовом банку до фізичної особи - споживача банківських послуг про захист прав банку не виключені законом із компетенції третейського суду.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження апеляційної скарги до суду
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року; відкрито апеляційне провадження у справі № 824/11/20 та витребувано з Київського апеляційного суду матеріали зазначеної справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року закінчено підготовчі дії у справі № 824/11/20, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17 вересня 2020 року о 10:00 годині за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28 з повідомленням учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що 13 грудня 2017 року ПАТ «УкрСиббанк» уклало договір № 94213944000 із ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, та ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 33 746,00 грн.
Згідно розрахунку, станом на 11 квітня 2018 року заборгованість відповідача з повернення кредитних коштів становила 34 329,25 грн, з яких: 33 746,00 грн - заборгованість за простроченим тілом, 24,36 грн - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 450,00 грн - заборгованість по комісії, 105,07 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 0,19 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, 3,63 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії.
Згідно пункту 5.2 договору, сторони дійшли згоди, що всі спори між сторонами, що виникають за цим договором або у зв`язку з ним (у тому числі щодо його тлумачення, виконання або порушення, зміни, припинення, розірвання або визнання недійсним) підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони погоджуються з тим, що третейський розгляд справи здійснюється Третейським судом у складі одноособового третейського судді, який призначається Головою Третейського суду одночасно з порушенням третейського провадження.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «УкрСиббанк» подало до Постійно діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Рішенням Постійно діючого третейського суду при Торгово-Промисловій палаті України від 29 травня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму боргу за договором від 13 грудня 2017 року № 94213944000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку у розмірі 34 329,25 грн та витрат із сплати третейського збору у розмірі 800,00 грн, а всього - 35 129,25 грн.
За договором факторингу від 11 жовтня 2018 року № 125 ПАТ «УкрСиббанк» відступив право вимоги по договору № 94213944000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 13 грудня 2007 року ТОВ «ФК «Укрфінстандарт». Договором від 11 жовтня 2018 року № 11-10/1 відступлено право вимоги ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» до ТОВ «ФІНАНС КОНСАЛТИНГ ЗАХІД».Договором від 30 жовтня 2018 року № 30-10/1 відступлено право вимоги ТОВ «ФІНАНС КОНСАЛТИНГ ЗАХІД» до ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення Київського апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів визначено главою 4 розділу IX ЦПК України.
Відповідно до положень частини третьої статті 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.
Статтею 486 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, який виникає із цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину першу цієї статті доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі - споживачів послуг банку (кредитної спілки).
За частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що спори за споживчим договором, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки Законом № 2983-VI виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб`єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах та їх предмета.
Незалежно від предмета й підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк/інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Рішення Постійно діючого Третейського суду при Торгово-промисловій палаті України було ухвалено 29 травня 2018 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про третейські суди», а тому третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті6 Закону така справа не підвідомча.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками Київського апеляційного суду, як суду першої інстанції, про те, що спір про стягнення коштів за невиконання умов споживчого договору не підвідомчий третейському суду, що є обґрунтованою підставою для відмови у видачі виконавчого листа на вказане рішення третейського суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, як суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального або процесуального права апеляційного суду.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає необхідним залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 24 351 367 368 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є В. Коротенко
С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев