Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 824/166/19
провадження № 61-20390ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого судді - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
за участю секретаря судового засідання: Іванова В. В.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»,
заінтересована особа - Компанія JODOVIT S.R.L. (Італія),
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019року у складі судді Мельника Я. С., у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 травня 2019 року у справі № 284/2018 за позовом Компанії JODOVIT S.R.L. (Італія) до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення боргу, неустойки та відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви про скасування рішення арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 травня 2019 року у справі № 284/2018
Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України у складі одноособового арбітра Сергія Войтовича, розглянуто справу № 284/2018 за позовом Компанії JODOVIT S.R.L. до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») про стягнення 28 687,60 Євро, а також відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 травня 2019 року позов JODOVIT S.R.L. задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь позивача 26 562,60 Євро заборгованості за договором та 2 004,77 Євро витрат зі сплати арбітражного збору.
Заявник вважає, що вказане судове рішення прийнято з порушенням вимог статті 129 Конституції України та положень Регламенту МКАС при ТПП України.
Арбітражне застереження у контракті не відповідає вимогам законодавства України, зокрема, Закону України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» щодо його змісту, тому є недійсним за законодавством України, якому сторони це арбітражне застереження підпорядкували. Застереження не містить всіх встановлених законом істотних умов, у тому числі, в ньому не визначено жодних вимог, які виникають при виконанні цього договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, а також інші характеристики спорів, які сторони відносять до компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Отже, сторони не домовилися про істотні умови, що є необхідними для дійсності арбітражної угоди.
Заявник вказував на те, що засідання суду проводилось 16 травня 2019 року (четвер), представник заявника був присутній на робочому місці лише 20 травня 2019 року (з урахуванням часу для проїзду до місця знаходження підприємства та вихідних днів), беручи до уваги те, що витребування будь-яких документів на підприємстві проводиться лише через внутрішню кореспонденцію за допомогою службових записок, надання суду копій міжнародних накладних (CMR) зі штампом митної дільниці, що підтверджує перехід права власності на товар, у встановлений судом строк було неможливим.
Заявник зазначав також, що Арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Посилаючись на викладене, ПАТ «Енергомашспецсталь» просило скасувати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 травня 2019 року у справі № 284/2018.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив із того, що арбітражне застереження у пункті 16 контракту є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Посилання в заяві на те, що судом встановлено занадто короткі строки для подання доказів, у зв`язку з чим представник ПАТ «Енергомашспецсталь» не зміг надати відповідні документи, які мали значення для розгляду справи, є формальними та такими, що не можуть бути підставою для скасування обґрунтованого рішення міжнародного комерційного арбітражу.Крім того, оскаржуване арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, зокрема статті 129 Конституції України, оскільки жодного порушення судом принципів законності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальності сторін та свобода у наданні ними своїх доказів, під час розгляду справи встановлено не було та заявником не доведено, і доводи щодо невідповідності арбітражного рішення публічному порядку України зводяться до його незгоди з цим рішенням.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
У листопаді 2019 року ПАТ «Енергомашспецсталь» подало апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення заяви, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права. Вказує на те, що суд заздалегідь неправомірно встановив такий строк для подання доказів, у період якого відповідач фактично не в стані був надати запитувані документи. Розгляд справи 284/2018 б здійснений судом із порушенням статті 36 Регламенту та статті 18 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», що є прямим порушенням основних принципів судочинства, встановлених Конституцією України, що є підставою для скасування рішення суду.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24 ЦПК Українипередбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник ПАТ «Енергомашспецсталь» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, а тому суд, порадившись на місці, ухвалив - розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника Компанії JODOVIT S.R.L. - адвоката Писаренка М. О., який з`явився у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Встановлені судом обставини
07 липня 2015 року між Компанією JODOVIT S.R.L. (продавець) та ПАТ «Енергомашспецсталь» (покупець) укладений контракт купівлі-продажу № 15/499, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у додатках до контракту. У додатках до контракту визначається кількість товару, що поставляється, його ціна, умови поставки (згідно з ІНКОТЕРМС 2010) та оплати товару, строк поставки товару (пункти 2.1, 5.1, 8.1, 9.2, 10.1, 12.1 контракту).
Також умовами договору визначено, що товар може поставлятися залізничним та автомобільним транспортом (пункт 9.1 контракту). Оплата товару здійснюється у Євро банківським переказом грошових коштів на рахунок продавця (пункти 13.1, 13.2 контракту). У разі, якщо оплата за поставлений товар проведена із затримкою, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,3 % від простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 8 % від загальної вартості (пункт 14.5 контракту).
Відповідно до пункту 17.1 контракту, угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2017 року.
У Додатку до контракту від 16 липня 2016 року № 2 сторони погодили поставку товару - кільця Volumix Hot Top у кількості 1224 штуки за ціною 16,40 Євро за одиницю на загальну суму 20 073,60 Євро, та ізоляцію 150х800 sp.25 у кількості 945 штук за ціною 7,00 Євро за одиницю на загальну суму 6 615, 00 Євро, за умовами поставки DAP - Краматорськ, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 автомобільним транспортом. Датою доставки і датою передачі права власності на товар є дата штампа митного посла на транспортному документі (CMR). Оплата здійснюється протягом 35 днів після дати виставлення рахунку в разі виконання умов поставки і надання продавцем документів, передбачених пунктом 12 контракту.
13 вересня 2016 року JODOVIT S.R.L. (Італія) відправив ПАТ «Енергомашспецсталь» товари на суму 26 562,60 Євро, а також передав рахунки-фактури № 16160171, № 16160170 на суму 16 329,00 Євро і 10 233,60 Євро відповідно.
Статтею 16 контракту передбачено, що будь-які суперечки, що виникають у зв`язку із цим контрактом, включаючи будь-які питання щодо його дійсності, законності і розірвання, повинні бути передані на розгляд до МКАС при Торгово-промисловій палаті України відповідно з його Регламентом. Правом, яке регулює цей контракт, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з одного арбітра. Місце проведення засідань Арбітражного суду - м. Київ. Мова арбітражного розгляду - українська.
Посилаючись на невиконання ПАТ «Енергомашспецсталь» своїх зобов`язань за контрактом купівлі-продажу, несплату у встановлені строки вартість поставленого продавцем товару, Компанія JODOVIT S.R.L. (Італія) подала до МКАС при Торгово-промисловій палаті України позов про стягнення заборгованості.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 травня 2019 року позов Компанії JODOVIT S.R.L. задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Енергомашспецсталь» на користь позивача 26 562,60 Євро заборгованості за договором та 2 004,77 Євро витрат зі сплати арбітражного збору.
Нормативно-правове обґрунтування
Щодо підстав оскарження рішення міжнародного арбітражного суду
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.
Частиною першою статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Відповідно до частини другої статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:
1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
2) суд визначить, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно із статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Частиною першою статті 34 вказаного Закону передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.
Щодо принципу «competence-competence»
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.
Згідно зі статтею 16 вказаного Закону питання про компетенцію Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у кожній конкретній справі вирішує склад Арбітражного суду, який розглядає спір. (The principle of «competence-competence»).
Отже на практиці наведений принцип реалізується таким чином, що сам Арбітражний суд має тлумачити зміст арбітражної угоди з метою визначення наявності чи відсутності у нього (суду) компетенції на розгляд конкретної справи.
У силу положень статті 7 цього Закону Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України має право розглядати спори за наявності письмової угоди сторін про передачу спору, що виник між ними або може виникнути в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні, на вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Щодо недійсності clause compromissoire
Відповідно до пункту 1 статті 7 вищевказаного Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні.
Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги у частині доводів про недійсність арбітражного застереження
Арбітражна угода (арбітражне застереження), що міститься у статті 16 контракту від 07 липня 2015 року, відповідає вимогам, викладеним у частині першій статті Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» щодо форми арбітражної угоди, оскільки вона укладена в письмовій формі і міститься в документі, підписаному сторонами.
Арбітражна угода (арбітражне застереження), що міститься у статті 16 контракту від 07 липня 2015 року за своїм змістом відповідає вимогам Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони у статті 16 контракту узгодили, що спори за цим контрактом мають бути передані на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті (місто Київ) відповідно до його Регламенту.
Тобто, сторони однозначно у письмовій формі визначили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, розбіжності або вимога підлягають розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у відповідності з його регламентом. Також сторони узгодили кількість арбітрів, місце проведення засідання складу Арбітражного суду та мову арбітражного розгляду.
Це арбітражне застереження є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що арбітражна угода не містить усіх істотних умов є безпідставними.
Нормативно-правове обґрунтування
у частині доводів заяви про порушення orde public України оскаржуваним рішенням
Відповідно до пункту другого частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише коли суд визначить, що: об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України, арбітражне рішення суперечить публічному порядку (orde public) України.
Згідно з статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно несумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може ґрунтуватися лише на відмінності правової, політичної або економічної системи відповідної іноземної держави від правової, політичної або економічної системи України.
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Міжнародний публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи: у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, не порушення територіальної цілісності тощо.
Під публічним порядком у цьому та інших випадках, коли незаподіяння йому (публічному порядку) шкоди обумовлює можливість визнання і виконання рішення, належить розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний і державний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
Таким чином, головним завданням застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення колізій різних країн.
Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
Статтею 12 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв`язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України. У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги в частині доводів про порушення orde public України
Виконання зазначеного Арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, відповідно це рішення поширює свою дію тільки на боржника.
Крім того, спірні правовідносини у межах розгляду справи ґрунтуються на домовленості сторін (на договірних засадах), зі змісту договору не вбачається факту застосування норми права іноземної держави, яка суперечить та вступає в колізію з чинним цивільним законодавством України, тому публічний порядок України в цьому випадку не зачіпається.
Заявник не надав суду доказів, що арбітражне рішення впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або вказане рішення заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна.
Зважаючи на викладене вище, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюване рішення МКАС при ТПП України ухвалено компетентним арбітражним судом відповідно до укладеного між сторонами договору, та виконання цього рішення не суперечить публічному порядку України.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення під час розгляду справи Регламенту МКАС при ТПП України щодо рівності сторін не підтверджено належними та допустимими доказами, а посилання на те, що судом встановлено занадто короткі строки для подання доказів, у зв`язку з чим представник ПАТ «Енергомашспецсталь» не зміг надати відповідні документи, які мали значення для розгляду справи, є безпідставними та необґрунтованими. За обставинами справи, строк наданий арбітражним судом для подання документів в електронному вигляді був достатнім, крім того, представники ПАТ «Енергомашспецсталь» не надали доказів того, що вони клопотали перед арбітражним судом про продовження строку на подання документів, а суд відмовив у задоволенні такого клопотання.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись частиною другою статті 351, статтею 374 375 381 382 384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик