№ 824/205/21

Постанова

Іменем України

02 червня 2022 року

м. Київ

справа № 824/205/21

провадження № 61-20402ав21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,

за участю:

секретаря судового засідання - Калішенка М. О.,

представника Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. - Цаль Марини Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - адвоката Сєрова Єгора Івановича на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року у складі судді Левенця Б. Б. у справі заявою Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 за позовом Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі -

ПАТ «Укрнафта») 402 300,00 доларів США заборгованості за поставлений товар та витрат по сплаті арбітражного збору.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 стягнуто з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. 402 300,00 доларів США заборгованості за поставлений товар і

13 246,00 доларів США у відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 415 546,00 доларів США.

31 серпня 2021 року представник Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. - адвокат Цаль М. В. подала до суду заяву про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 за позовом Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. до ПАТ «Укрнафта» про стягнення заборгованості.

Зава мотивована тим, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року набрало законної сили з дня його винесення, є остаточним та підлягає негайному виконанню. Рішення арбітражного суду не оскаржувалось, ПАТ «Укрнафта» не зверталося до суду з заявою про добровільне виконання рішення та ігнорує виконання рішення суду.

Враховуючи вказане, Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. просило визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі

№ 143/2019, видати виконавчий лист на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 про стягнення з

ПАТ «Укрнафта» на користь Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd.

402 300,00 доларів США заборгованості за поставлений товар і

13 246,00 доларів США у відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 415 546,00 доларів США, стягнути з ПАТ «Укрнафта» 1 135,00 грн судового збору.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі

№ 143/2019 за позовом Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. до ПАТ «Укрнафта» про стягнення заборгованості.

Видано виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого

2021 року у справі № 143/2019 за позовом Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. до ПАТ «Укрнафта» про стягнення з ПАТ «Укрнафта» на користь Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. 402 300,00 доларів США заборгованості за поставлений товар та 13 246,00 доларів США у відшкодування витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 415 546,00 доларів США.

Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. 1 135,00 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Ухвала суду мотивована тим, що вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено у статті 478 ЦПК України.

Тлумачення статті 478 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти задоволення заяви.

ПАТ «Укрнафта» не доведено обставин, які могли бути підставою для відмови в задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 22 лютого 2021 року, що передбачені статтею 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статтею 478 ЦПК України, зокрема, що склад міжнародного комерційного арбітражу не відповідав арбітражній угоді; рішення арбітражного суду містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення суперечить публічному порядку України, оскільки позов Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd було подано поза межами строку позовної давності.

Аргументи учасників справи

Аргументи заявника

Не погоджуючись із ухвалою Київського апеляційного суду від 15 листопада

2021 року, представник ПАТ «Укрнафта» - Сєров Є. І. 15 грудня 2021 року через засоби поштового зв?язку подав для розгляду в апеляційному порядку до Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року і постановити нову ухвалу, якою заяву Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 залишити без задоволення.

На обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що Регламент МКАС при ТПП України є частиною арбітражної угоди у цій справі, оскільки включений до арбітражного застереження у контракті шляхом посилання. У зв`язку з цим порушення Регламенту МКАС при ТПП України у цій справі прирівнюється до порушення арбітражної угоди між сторонами.

Склад арбітражного суду й арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами, а саме: в порушення арбітражного регламенту реєстраційний збір і арбітражний збір були сплачені не позивачем; один з арбітрів був призначений з порушенням арбітражного регламенту; позов в арбітражі підписаний особою, яка не мала повноважень на вчинення цих дій; ПАТ «Укрнафта» не могло ефективно представити свою позицію в арбітражі.

Апеляційний суд не надав оцінки зазначеним вище доводам, які були наведені у запереченнях проти визнання арбітражного рішення, не дослідив доказів, поданих ПАТ «Укрнафта» на обґрунтування заперечень проти заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

У 2016 році Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd (Китайська Народна Республіка) відступило право вимоги за контрактом на користь страхової компанії China Export and Credit Insurance Corporation, про що ПАТ «Укрнафта» заявляло в арбітражному суді.

Під час арбітражного розгляду Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd (Китайська Народна Республіка) підтвердило, що у 2016 році отримало страхове відшкодування від China Export and Credit Insurance Corporation у правовідносинах з ПАТ «Укрнафта», проте не надало документи, які б могли підтверджувати, що отримане страхове відшкодування не стосувалося контракту.

Отже, рішення МКАС при ТПП України від 22 лютого 2021 року містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, оскільки воно ухвалене на користь особи, яка з 2016 року не мала права вимоги за контрактом, який містить арбітражну угоду, а отже не була стороною такої угоди.

Апеляційний суд не перевірив рішення МКАС при ТПП України від 22 лютого 2021 року на предмет наявності/відсутності в арбітражного суду компетенції, що призвело до неправильного вирішення справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі

№ 826/13768/16 (провадження № 11-609апп18) зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли б бути ущемлені у разі, якщо було б передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (рішення ЄСПЛ у справах: «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року, заява № 14902/04, «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року, заяви № 22083/93 і № 22095/93).

Висновок апеляційного суду, що вирішення питання щодо позовної давності не суперечить публічному порядку України, суперечить визначенню терміну «публічний порядок України» та законодавству України і висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 (провадження № 11-609апп18).

Аргументи інших учасників справи

11 лютого 2022 року представник Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd -

Цаль М. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що апеляційна скарга не містить жодних обґрунтованих підстав, аргументів щодо підтвердження порушення судом пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК України. Аргументи заявника про те, що судом було проігноровано докази є необґрунтованими, оскільки під час судового засідання, судом досліджувались усі докази, що були долучені до матеріалів справи. Аргументи заявника про те, що рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою та про те, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України є безпідставними. Фактично всі доводи апеляційної скарги стосуються суті рішення МКАС та зводяться до незгоди з правильністю застосування норм матеріального права при вирішенні спору по суті, аналіз чого перебуває за межами компетенції судів загальної юрисдикції. Апеляційна скарга не містить обґрунтованих та підтверджених тверджень та доказів щодо порушення Київським апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, а також інших підстав, що передбачено статтею 376 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду, як суду першої інстанції та рух матеріалів справи

17 грудня 2021 року апеляційна скарга надійшла до Верховного Суду та передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укрнафта» на ухвалу Київського апеляційного суду

від 15 листопада 2021 року у справі за заявою Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське ТОВ «Кежуйнафтообладнання») про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 за позовом Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (ТОВ «Кежуйнафтообладнання») до ПАТ «Укрнафта» про стягнення заборгованості.

Витребувано з Київського апеляційного суду цивільну справу № 824/205/21 за заявою Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське ТОВ «Кежуйнафтообладнання») про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 за позовом Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське ТОВ «Кежуйнафтообладнання») до ПАТ «Укрнафта» про стягнення заборгованості.

11 лютого 2022 року матеріали справи № 824/205/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

30 травня 2022 року ПАТ «Укрнафта» на електронну пошту Верховного Суду надіслало клопотання, яке підписане представником Чепелюк І. В., про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, в якому ПАТ «Укрнафта» просить: визнати поважними причини неможливості явки уповноваженого представника ПАТ «Укрнафта» до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на засідання у справі № 824/205/21, призначене на 02 червня 2022 року; забезпечити ПАТ «Укрнафта» можливість реалізації свого права на справедливий суд, визначений статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у зв`язку зі чим відкласти розгляд справи, призначений на 02 червня

2022 року, на іншу дату після закінчення правового режиму воєнного стану на території України; продовжити строк розгляду апеляційної скарги ПАТ «Укрнафта» на час дії воєнного стану на території України.

Клопотання мотивоване тим, що судовою повісткою-повідомленням від 16 травня 2022 року повідомлено представника ПАТ «Укрнафта» Сєрова Є. І. про призначення справи № 824/205/21 до розгляду у судовому засіданні на 02 червня 2022 року об 11 год. 00 хв. ПАТ «Укрнафта» не має можливості забезпечити представництво інтересів у Верховному Суді, оскільки уповноважений представник ПАТ «Укрнафта» - Сєров Є. І., якому доручено представництво інтересів ПАТ «Укрнафта» при розгляді судом цієї справи, призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією. Оскільки документи й інформацію у цій справі готував представник ПАТ «Укрнафта»

Сєров Є. І., то він є обізнаним із обставинами виникнення спору. У зв`язку із чим саме Сєрову Є. І. доручено представляти інтереси ПАТ «Укрнафта».

Також в клопотанні зазначено, що розпорядженням голови правління ПАТ «Укрнафта» № 25-р від 25 лютого 2022 року визначено фактичне місце роботи виконавчого органу ПАТ «Укрнафта» та Оперативного штабу з функціонування ПАТ «Укрнафта» в умовах особливого періоду - м. Надвірна Івано-Франківської області на базі філії НГВУ «Надвірнанафтогаз». Частина адвокатів ПАТ «Укрнафта» також тимчасово переміщені у м. Надвірна Івано-Франківської області. Інші представники ПАТ «Укрнафта», які б були обізнаними із матеріалами цієї справи та могли б забезпечити належну участь у судовому засіданні та якісне представництво інтересів, не перебувають у місті Києві з огляду на загрозу своєму життю та відкриту військову агресію російської федерації. Сукупність зазначених обставин унеможливлює явку уповноваженого представника ПАТ «Укрнафта» до Верховного Суду на судове засідання, призначене 02 червня 2022 року. Крім того ПАТ «Укрнафта» зазначає, що розгляд цієї справи не є невідкладним.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (пункт 2 частини другої статті 223 ЦПК України).

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою (частина третя стаття 223 ЦК України).

Згідно частин першої-другої статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи суд апеляційної інстанції може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу (частини перша та друга статті 371 ЦПК України).

Як свідчить аналіз довіреності № 01/01/07-1225/д від 02 грудня 2021 року, якою ПАТ «Укрнафта» уповноважило Чепелюк І. В., представляти товариство, їй надано у тому числі й право представляти інтереси ПАТ «Укрнафта» в місцевих та апеляційних загальних, господарських і адміністративних судах України, у Верховному Суді з усіма правами, наданими чинним законодавством України відповідному учаснику провадження. Довіреність дійсна до 31 грудня 2022 року. Таким чином Чепелюк І. В. є повноважним представником ПАТ «Укрнафта», зокрема, й у цій справі.

ПАТ «Укрнафта» не надало доказів неможливості явки у судове засідання представника Чепелюк І. В. , призначене на 02 червня 2022 року, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції ні ПАТ «Укрнафта», ні його представник не заявляли. Перебування представника в іншому місці не перешкоджає проведенню засідання в режимі відеоконференції. Доказів загрози життю представника Чепелюк І. В. за місцем знаходження підприємства, а не Верховного Суду, та неможливості взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не надано.

Крім того, отримання представником ПАТ «Укрнафта» Сєровим Є. І. повістки на відправку не є поважною причиною неможливості ПАТ «Укрнафта» представляти інтереси в суді, за умови наявності інших представників.

За таких обставин відсутні підстави для визнання поважними причин неможливості явки уповноваженого представника ПАТ «Укрнафта» у судове засідання, призначене на 02 червня 2022 року та відкладення розгляду справи на іншу дату.

Тому колегія суддів вважає необхідним у задоволенні клопотання ПАТ «Укрнафта» про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

За правилами частини четвертої та п?ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позиція Верховного Суду

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 01 лютого 2016 року між Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») та ПАТ «Укрнафта» було укладено контракт № 20/47-МТР, за яким продавець Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. зобов`язався продати, а покупець ПАТ «Укрнафта» купити обладнання згідно зі специфікаціями.

Згідно з пп. 8.2 п. 8 контракту № 20/47-МТР від 01 лютого 2016 року всі спори й розбіжності, які можуть виникнути з контракту або у зв`язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів. У разі неможливості врегулювання їх дружнім шляхом спори й розбіжності підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно з пп. 8.3 п. 8 контракту № 20/47-МТР від 01 лютого 2016 року сторони згодні з тим, що в процесі розгляду та вирішення спору буде застосовуватися Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Застосоване право - матеріальне та процесуальне право України. Місце проведення суду - м. Київ. Мова арбітражного розгляду - російська. До прав та обов`язків сторін застосовується матеріальне право України.

Оскільки ПАТ «Укрнафта» станом на 16 вересня 2019 року не сплатило вартість поставленого товару в розмірі 402 300,00 доларів США, Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd. (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd.

402 300,00 доларів США заборгованості за поставлений товар і 13 246,00 доларів США у відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього

415 546,00 доларів США

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Положенням пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.

Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».

Надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими статтею 482 ЦПК України.

Статтею 474 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Згідно із частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.

За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (частина перша статті 479 ЦПК України).

Відповідно до статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Згідно зі статтею V Нью-Йоркської конвенції у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.

Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.

Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 січня

2021 року у справі № 824/178/19 (провадження № 61-15459ав20), від 13 січня

2022 року у справі № 824/87/21 (провадження № 22-вк/824/126/2021) (провадження № 61-16378ав21).

Встановивши, що Shandong Kerui Petroleum Equipment Со., Ltd (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») звернулось до суду із заявою про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 у межах встановленого законом строку; заявником долучено до заяви документи, згідно з переліком, передбаченим статтею 476 ЦПК України; на час звернення до суду із заявою про надання дозволу на примусове виконання рішення арбітражного суду це рішення набрало законної сили, було остаточним та підлягало негайному виконанню; боржник був належним чином повідомлений про арбітражний розгляд; контракт, який містить арбітражне застереження, недійсним не визнавався, а рішення прийнято арбітражним судом щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду та надання дозволу на його виконання й видачу виконавчого листа. Підстав для відмови у задоволенні заяви судом не встановлено.

ПАТ «Укрнафта» брало участь у арбітражному розгляді, було належним чином повідомленим про склад арбітражного суду та дату його формування, не було позбавленим права ознайомитись зі всіма матеріалами арбітражної справи і мало можливість заявити про порушення процедури призначення складу арбітражного суду, якщо вважало, що такі порушення існують.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 761/5425/16-ц вказано, що процесуальна поведінка ПАТ «Компанія «Райз», яке реалізувало своє право на призначення арбітра, висловлювало заперечення по суті спору під час арбітражного провадження, однак не посилалось на дефекти складу арбітражного суду, а отримавши за результатами арбітражного розгляду невигідне для себе рішення, використало притримані підстави для оскарження у державному суді рішення МКАС при ТПП України, містить ознаки зловживання правом та не відповідає принципу добросовісності.

Апеляційний суд як суд першої інстанції належним чином оцінив поведінку

ПАТ «Укрнафта» при арбітражному розгляді справи та обґрунтовано відхилив доводи боржника щодо порушення призначення арбітрів, які увійшли до складу арбітражного суду, оскільки ПАТ «Укрнафта» під час арбітражного розгляду справи не посилалось на дефекти складу арбітражного суду.

Доводи апеляційної скарги щодо призначення арбітрів арбітражного спору з порушеннями Регламенту МКАС при ТПП України, Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражної угоди сторін наведеного не спростовують, а тому підлягають відхиленню.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно зі статтею II Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати в арбітраж усі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним або іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.

Для чинності арбітражного застереження не має значення, оформлено воно як рукописний текст чи з використанням техніки; важливо, аби була дотримана письмова форма.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті II Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

Суд апеляційної інстанції як суд першої інстанції встановив, що арбітражною угодою між сторонами є розділ 8 контракту від 01 лютого 2016 року № 20/47-МТР, укладеного між сторонами, яким передбачено, що всі спори та розбіжності, які можуть виникати із контракту або у зв`язку з ним, будуть вирішуватися шляхом переговорів. У разі неможливості врегулювання їх дружнім шляхом спори і розбіжності підлягають передачі на розгляд і остаточне вирішення до МКАС при ТПП України. Під час розгляду і вирішення спору буду застосовуватися Регламент МКАС при ТПП України (м. Київ). До прав і обов`язків сторін застосовується матеріальне право України. Місце проведення засідань арбітражного суду - місто Київ (Україна). Мова арбітражного розгляду - російська.

Вказане арбітражне застереження містить усі необхідні істотні умови, в тому числі визначення арбітражної установи, підстави передачі спору на арбітраж, порядок розгляду справи, місце та мову проведення арбітражного розгляду.

ПАТ «Укрнафта» у встановленому законом порядку не оспорювало дійсність арбітражної угоди.

Контракт, який містить арбітражне застереження, недійсним не визнавався та рішення винесено щодо спору, передбаченого арбітражною угодою, яка наявна у матеріалах справи, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Крім того, ПАТ «Укрнафта» вказувало, що оскаржене рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від

22 лютого 2021 року у справі № 143/2019 безпосередньо стосується прав та інтересів страховика. Проте Верховним Судом встановлено необґрунтованість доводів ПАТ «Укрнафта» про те, що право вимоги перейшло до страхової компанії. За таких обставин відсутні підстави вважати, що оскаржене рішення арбітражного суду стосується прав та інтересів страховика.

Встановивши, що розгляд справи здійснено Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України, арбітражний суд визнав себе компетентним розглядати цей спір, арбітражне рішення не містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, оспорюване арбітражне рішення не стосується прав та інтересів страховика, і ПАТ «Укрнафта» не доведено наявності підстав для скасування арбітражного рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що Shandong Kerui Petroleum Equipment Со., Ltd (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») звернулося до арбітражного суду з пропуском позовної давності, про застосування якого ПАТ «Укрнафта» заявляло в арбітражному суді, та ті доводи, що позовна давність складає основу правопорядку в Україні та є частиною принципу верховенства права, тому визнання та виконання рішення МКАС суперечить публічному порядку України.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.

Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.

Порушення публічного порядку слід застосовувати як виключну міру для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення. Особливість застосування категорії публічного порядку на стадії вирішення питання про визнання та виконання арбітражного рішення полягає у тому, що йдеться не про те, що правочин, щодо виконання якого виник спір, суперечить публічному порядку (статті 228 ЦК України), не норма іноземного права, застосована арбітражем при вирішенні спору по суті, суперечить публічному порядку України (стаття 12 Закону України «Про міжнародне приватне право»), а саме визнання і виконання арбітражного рішення, ухваленого за результатами вирішення спору, суперечить публічному порядку.

У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.

Безпідставна відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти.

Доводи апеляційної скарги, що рішення МКАС при ТПП України від 22 лютого

2021 року у справі № 143/2019 порушує публічний порядок України, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 824/204/21 (провадження № 61-20335ав21) за наслідком розгляду в апеляційному порядку заяви Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 лютого 2021 року у справі № 148/2019 за позовом Shandong Kerui Petroleum Equipment Co., Ltd (Шаньдунське Товариство з обмеженою відповідальністю «Кежуйнафтообладнання») до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення заборгованості за поставлений товар та компенсації витрат зі сплати арбітражного збору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України», заява № 25531/12, нагадав, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом (рішення ЄСПЛ у справах «Авотіньш проти Латвії, заява № 17502/07, ЄСПЛ 2016, та «Регнер проти Чехії», заява № 35289/11, від 19 вересня 2017 року. До того ж, право на змагальний судовий процес, в принципі, означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні вимоги задовольнили (рішення ЄСПЛ у справі «Клінік дез Акація та інші проти Франції» (Clinique des Acacias and Others v. France), заява № 65399/01 та 3 інші заяви, від

13 жовтня 2005 року). До того ж, суд, який розглядає справу, повинен сам дотримуватися принципу змагальності, наприклад, якщо він розглядає справу на підставі обґрунтування або заперечення, висловленого ним за власною ініціативою (рішення ЄСПЛ у справі «Чепек проти Чехії», заява № 9815/10, від 05 вересня

2013 року).

Ураховуючи викладене, ухвала Київського апеляційного суду від 15 листопада

2021 року як суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України; суд повно та всебічно розглянув справу, встановив усі фактичні обставини справи, надав належну оцінку наданим доказам та дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 22 лютого 2021 року у справі № 143/2019, оскільки заявником доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції як судом першої інстанції норм процесуального права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Оскільки апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» залишено без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку, немає.

Керуючись статтями 24 351 368 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - адвоката Сєрова Єгора Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська