№ 824/2467/15-а

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 січня 2020 року

Київ

справа №824/2467/15-а

адміністративне провадження №К/9901/25723/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (правонаступник Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області)

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року (суддя Левицький В.К.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року (судді: Ватаманюк Р.В. (головуючий), Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.)

у справі № 824/2467/15-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державна податкова інспекція у Сторожинецькому районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ДПІ, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2015 року № 0089831707 та № 0089811707.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 15 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ від 15 жовтня 2015 року № 0089831707, №0089811707.

Судові рішення мотивовані тим, що помилково перерахована сума узгодженого грошового зобов`язання до місцевого бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій. З огляду на це штраф за несвоєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов`язання в сумі 1415 грн нараховано ДПІ безпідставно. Водночас суди зауважили, що не наділені повноваженнями вирішувати питання щодо суми штрафних санкцій, які підлягають стягненню з позивача, з урахуванням виключення не правильно визначеної суми штрафу.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 листопада 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою ДПІ.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги контролюючого органу просила відмовити.

20 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до положень підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, глави 8 Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов`язань до бюджету з єдиного податку за 2012-2015 роки, за результатами якої складено акт від 18 серпня 2015 року № 452/24-12-17-03/2798216128.

Згідно з висновками акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата сум податкового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб по строкам сплати 2012-2015 роки.

Не погоджуючись із викладеними в акті перевірки висновками, позивач подав письмові заперечення, за результатами розгляду яких 31 серпня 2015 року відповідач надав відповідь, що факти, викладені в акті камеральної перевірки від 18 серпня 2015 року № 452/24-12-17-03/2798216128, в частині виявлених порушень вимог Податкового кодексу України є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства за виключенням штрафної санкції за 2012 рік у розмірі 95,84 грн.

02 вересня 2015 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0067091707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1023,26 грн за несвоєчасну сплату сум грошового зобов`язання з єдиного податку.

Вважаючи застосовані штрафні санкції необґрунтованими та безпідставними, позивач оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Чернівецькій області.

01 жовтня 2015 року за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_1 . Головне управління ДФС у Чернівецькій області прийняло рішення № 1354/10/24-13-10-01-08, згідно з яким скасовано податкове повідомлення- рішення ДПІ форми "Р" від 02 вересня 2015 року № 0067091707, відмовлено в задоволенні скарги позивача в частині застосування штрафних санкцій та зобов`язано ДПІ прийняти нові податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій форми "Ш" відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236.

15 жовтня 2015 року відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми "Ш": № 0089831707 про застосування до позивача штрафу в розмірі 20% на суму 770,49 грн за затримку більше 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 3852,47 грн; та № 0089811707 про застосування до позивача штрафу в розмірі 10% на суму 348,51 грн за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов`язання в розмірі 3484,95 грн.

За результатами адміністративного оскарження ФОП ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень від 15 жовтня 2015 року Головне управління ДФС у Чернівецькій області рішенням від 05 листопада 2015 року № 1571/10/24-13-10-01-08 залишило скаргу без розгляду.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин Суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у межах граничного строку, визначеного Податковим кодексом України, такий платник притягується до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій.

За змістом пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Як вбачається з матеріалів справи, зміст податкового правопорушення полягає в тому, що позивач впродовж 2012-2015 років несвоєчасно сплачувала суми узгодженого податкового зобов`язання з єдиного податку із затримкою до 30 календарних днів у сумі 3484,95 грн. та із затримкою більше 30 календарних днів у сумі 3852,47 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ДПІ спірних податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату нею узгодженого податкового зобов`язання з єдиного податку у сумі 1415 грн, оскільки вказана сума сплачена ФОП ОСОБА_1 у строк, визначений нормами Податкового кодексу України (пункт 57.1 статті 57, пункт 295.3 статті 295), однак через помилку банку кошти надійшли на рахунок іншого контролюючого органу.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету у строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений вказаною нормою Податкового кодексу України строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Також Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що мораторій на застосування штрафних (фінансових) санкцій до платників єдиного податку у 2012 році, визначений пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, не поширюється на несвоєчасну сплату щомісячних авансових внесків єдиного податку, квартальних платежів.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що адміністративний суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо суми грошового зобов`язання зі сплати штрафних санкцій, які підлягають стягненню з позивача, з урахуванням виключення не правильно визначеної суми штрафу.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого в частині четвертій статті 9 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже КАС України не унеможливлює прийняття судами рішень щодо визнання протиправними та скасування окремих положень прийнятого контролюючим органом рішення, яке відповідно до статті 4 цього Кодексу за своєю правовою природою є індивідуально-правовим актом, тобто актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відтак суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень у цілому, не забезпечивши повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вживши визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Чернівецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити частково.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова