04.02.2023

№ 824/41/22

Постанова

Іменем України

21 липня 2022 року

м. Київ

справа № 824/41/22

провадження № 61-4381ав22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви та її доводи

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року (справа № 3008-19/01) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 064 600,00 грн, 14 400,00 грн витрат на правову допомогу та визнано розірваним договір підряду на організацію та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

02 травня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

У поданій заяві ОСОБА_2 звертав увагу суду на те, що 08 лютого 2022 року ним подавалась аналогічна заява, однак ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2022 року її було повернуто, оскільки ним не порушувалося питання щодо поновлення процесуального строку, визначеного ЦПК України для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Зазначав, що вказану ухвалу отримав 15 березня 2022 року.

Також у поданій заяві ОСОБА_2 просив суд поновити процесуальний строк, визначений ЦПК України для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, посилаючись на те, що з 24 лютого 2022 року він перебуває у лавах Сил територіальної оборони (за контрактом), а також звертав увагу на рішення Конституційного суду від 06 квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022 (справа № 3-9/2019(206/19)), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України щодо унеможливлення поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року (справа № 3008-19/01) вважає незаконним, оскільки третейському суду не підвідомчі справи з виниклих правовідносин (захист прав споживачів), а також посилався на недотримання положень Закону України «Про третейські суди» щодо погодження сторонами кількісного складу третейського суду.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів повернуто особі, яка її подала.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлений процесуальним законом строк (пункт 1 частини 5 статті 454 ЦПК України) є присічним, можливість його поновлення нормами ЦПК України не передбачена.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 травня 2018 року у справі № 796/3/2017 та у постанові від 11 жовтня 2018 року у справі № 796/151/2018.

Відповідно до частини 7 статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою цієї статті, повертається.

Враховуючи, що заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року (справа № 3008-19/01) подано заявником після закінчення строку, передбаченого пунктом 1 частини 5 статті 454 ЦПК України, вона підлягає поверненню.

Київський апеляційний суд не взяв до уваги посилання заявника на рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022, оскільки оскаржене рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» ухвалено раніше.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У травні 2022 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій заявник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та провадження в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року, витребувано з Київського апеляційного суду справу та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

17 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовчі дії у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що Київським апеляційним судомбезпідставно не враховано рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022.

Крім того, Київський апеляційний суд не надав жодної оцінки його доводам щодо підстав для поновлення процесуального строку, визначеного ЦПК України для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Доводи інших учасників справи

У червні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на те, що ухвалою Київського апеляційного суду у справі № 824/147/21 від 30 серпня 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення № 3008-19/01 Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року. Виконавче провадження відкрито відповідними органами.

Подання ОСОБА_2 апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у справі про той же предмет і з тих же підстав, з яких уже постановлено ухвалу суду першої інстанції від 11 лютого 2022 року у справі № 824/31/22, що набрала законної сили, фактично свідчить про намагання добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що суперечить принципу юридичної визначеності та положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у справі 824/41/22 та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення № 3008-19/01 Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлено, що 08 лютого 2022 року ОСОБА_2 подавалась аналогічна заява про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року, яка ухвалою Київського апеляційного суду від 11 лютого 2022 року була повернута заявнику з тих підстав, що заявником порушувалось питання щодо поновлення процесуального строку для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду (справа № 824/31/22).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року повторну заяву ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з тим, що встановлений процесуальним законом строк (пункт 1 частини 5 статті 454 ЦПК України) є присічним, а можливість його поновлення нормами ЦПК України не передбачена.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно із статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору. Стаття 4 Закону України «Про третейські суди» визначає, серед інших, такі принципи організації і діяльності третейського суду: законність (пункт 1), незалежність третейських суддів та підкорення їх тільки законові (пункт 2), змагальність сторін, свобода в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4), всебічність, повнота та об`єктивність вирішення спорів (пункт 10).

Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VIII ЦПК України.

За положеннями частини першої статті 454 ЦПК України і частини другої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду може бути оскаржене шляхом звернення до суду із заявою про його скасування сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п`ята статті 454 ЦПК України у редакції до 06 квітня 2022 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022 (справа № 3-9/2019(206/19)) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 ЦПК України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України у тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.

Вказаним рішенням Конституційного Суду України пункт 1 частини п`ятої, частина сьома статті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.

Частина сьома статті 454 ЦПК України містить правило про те, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, повертається (у редакції до 06 квітня 2022 року).

Разом із тим, Верховний Суд зазначає, що вказана норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині четвертій статті 148 ЦПК України та інших нормах процесуального закону.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 781/2/2018 (провадження № 61-41606ав18), від 29 жовтня 2020 року у справі № 755/7631/20 (провадження № 61-12521ав20), від 20 травня 2022 року у справі № 824/236/21 (провадження № 61-19239ав21) та від 02 червня 2022 року у справі № 814/477/21 (провадження № 61-13256ав21).

Київський апеляційний суд, посилаючись на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 21 травня 2018 року у справі № 796/3/2017 та від 11 жовтня 2018 року в справі № 796/151/2018,про те, що визначений процесуальним законом строк (стаття 454 ЦПК України) є присічним і можливість його поновлення нормами ЦПК України не передбачена, не врахував, що ці правові висновки є неактуальними.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, частина друга статті 10 ЦПК України), дотримання розумних строків звернення до суду за захистом своїх прав є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, а також запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (Рішення ЄСПЛ у справі STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM від 22 жовтня 1996 року, заява № 22083/93, § 51; Рішення ЄСПЛ у справі ZOLOTAS v. GREECE (№ 2) від 29 січня 2013 року, заява № 66610/09, § 43).

ОСОБА_2 у заяві про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів наводив підстави для поновлення процесуального строку, визначеного ЦПК України для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду, однак цим підставам судом оцінки надано не було, питання про дотримання заявником вказаного процесуального строку та про поважність пропуску цього строку не досліджувалось.

Судом першої інстанції повернуто заяву ОСОБА_2 без попереднього дослідження та надання відповідних висновків щодо вирішення питання про поновлення пропущеного заявником строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, чим порушено вимоги процесуального законодавства України, принцип правової визначеності та право сторони у справі на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з викладеного, апеляційним судом, як судом першої інстанції,

було передчасно повернуто заяву ОСОБА_2 , тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала - скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду, як суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції та передачу для продовження розгляду до апеляційного суду як суду першої інстанції, то підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 24 351 367-369 374 379 381-384 454 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до Київського апеляційного суду як суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття заяви ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств «Бона Деа» від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська