Постанова
Іменем України
13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 824/46/19
провадження № 61-8074ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі судді Ігнатченко Н. В. про повернення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, прийнятого 07 квітня 2015 року в місті Києві по вулиці Марини Раскової, 15 у складі третейського судді Ярошовця В. М. у справі № 2005/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2019 року до Київського апеляційного суду, як до суду першої інстанції, надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, прийнятого 07 квітня 2015 року по вулиці Марини Раскової, 15 в місті Києва у складі третейського судді Ярошовця В. М. у справі № 2005/14, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») заборгованість за кредитним договором у розмірі 484 710,36 грн та третейський збір у розмірі 5 247,10 грн.
Разом із заявою про скасування рішення третейського суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду клопотання про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення третейського суду було прийнято за відсутності відповідачів та без відповідного реагування на заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою заявника. Копію рішення заявник не отримував, відповідь на заяву про інформування щодо ходу розгляду справи від 30 квітня 2018 року йому не надходила. Про наявність рішення третейського суду заявник дізнався лише 27 грудня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження, а зі змістом вказаного рішення третейського суду ознайомився лише 04 березня 2019 року, після ознайомлення з матеріалами третейської справи. Стверджував, що процесуальним законом, а саме вимогами статті 454 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не встановлено неможливості поновлення пропущеного з поважних причин строку на оскарження рішень третейських судів.
Посилаючись на викладене, представник заявника просив поновити строк на оскарження рішення третейського суду та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, прийнятого 07 квітня 2015 року по вулиці Марини Раскової, 15 в місті Києві у складі третейського судді Ярошовця В. М. у справі № 2005/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повернуто заявнику.
Повертаючи заяву, суд виходив із того, що строк, передбачений пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, є преклюзивним і поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви про скасування рішення третейського суду. З огляду на те, що заява про скасування рішення третейського суду подана заявником після закінчення строку, передбаченого пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, ця заява підлягає поверненню заявнику.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на порушенням апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- неповно з`ясував обставини, що мають значення для розгляду справи;
- неправильно застосував пункт 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України та, як наслідок, відмовив у поновленні строку на скасування рішення третейського суду, оскільки не врахував положення частини першої статті 127 ЦПК України;
- проігнорував те, що стаття 454 ЦПК України не містить вказівки на неможливість поновлення строку на скасування рішення третейського суду, що свідчить на можливість його поновлення за наявності поважних причин;
- не надав належної оцінки тому факту, що строк, передбачений пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, було пропущено ним з поважних причин, а саме: копію рішення третейського суду він не отримував; вживав заходів, спрямованих на те, щоб дізнатись про результати розгляду справи, проте відповідь на заяву про інформування щодо ходу розгляду справи від 30 квітня 2018 року не отримував; про наявність рішення третейського суду він дізнався лише 27 грудня 2018 року під час ознайомлення з матеріалами зведеного виконавчого провадження, а зі змістом вказаного рішення третейського суду ознайомився лише 04 березня 2019 року після ознайомлення з матеріалами третейської справи.
У липні 2019 року Асоціація українських банків подала до Верховного Суду пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в яких, зазначає, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.
Станом на момент розгляду справи відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Пророку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у вищевказаній справі;витребувано з Київського апеляційного суду матеріали цивільної справи № 824/46/19; витребувано у Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків матеріали справи, що стосуються рішення від 07 квітня 2015 року в справі № 2005/14; встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У травні 2019 року матеріали справи № 824/46/19 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року № 670/0/226-19 у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у червні 2019 року апеляційну скаргу та матеріали справи передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
У липні 2019 року матеріали справи, що стосуються рішення від 07 квітня 2015 року в справі № 2005/14надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року зупинено апеляційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, прийнятого 07 квітня 2015 року в місті Києві по вулиці Марини Раскової, 15 , у складі третейського судді Ярошовця В. М. у справі № 2005/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, до закінчення розгляду Першим сенатом Конституційного Суду України справи за конституційною скаргою громадянки Російської Федерації ОСОБА_4 за вхідним № 18/206 від 14 січня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2021 року поновлено апеляційне провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, прийнятого 07 квітня 2015 року в місті Києві по вулиці Марини Раскової, 15 , у складі третейського судді Ярошовця В. М. у справі № 2005/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24 ЦПК Українипередбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про повернення заяви заявникові проводиться без повідомлення учасників справи.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини другої статті 51 Закону України «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Згідно з частиною четвертою статті 51 Закону України «Про третейські суди», заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейського суду.
Відповідно до частин першої статті454 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Частиною п`ятою статті 454 ЦПК України встановлено, що заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України, заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п`ятою або шостою цієї статті, повертається.
Аналогічні норми містилися і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України 2004 року, чинного на час прийняття рішення третейського суду.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, строк, передбачений пунктом 1 частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, є преклюзивним (припиняючим) і з урахуванням положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, поновленню не підлягає, тобто його закінчення є безумовною підставою для повернення заяви.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду: від 04 червня 2018 року у справі № 796/37/2018; від 04 червня 2018 року у справі № 795/305/18-ц; від 06 серпня 2018 року у справі № 795/310/18.
Згідно з частиною четвертоюстатті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Установивши, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, прийнятого 07 квітня 2015 року, лише 25 березня 2019 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильно висновку про повернення заяви про скасування рішення третейського суду заявнику, оскільки заяву було подано після спливу дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейського суду, тобто з пропуском преклюзивного строку на оскарження рішення третейського суду, передбаченого пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України.
Аргументи апеляційної скарги про те, що строк на оскарження рішення третейського суду пропущений з поважних причин, а тому такий строк підлягає поновленню, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони зводяться до суб`єктивного тлумачення заявником чинного процесуального законодавства України, оскільки процесуальне законодавство не передбачає можливості для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду, встановленого пунктом 1 частини п`ятої статті 454 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску.
Інші доводи касаційної скарги зводяться незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, що їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування вказаного судового рішення.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись статтею 24, частиною другою статті 351, 367, 369, статтею 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Ю. Гулейков Судді:О. В. Ступак Г. І. Усик