ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 824/59/24
провадження № 61-9541ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
за участю секретаря судового засідання Прижимірської О. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун Ріелт»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних Сил, 28) апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун Ріелт» на ухвалу Київського апеляційного суду у складі судді Болотова Є. В. від 17 червня 2024 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун Ріелт» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 28 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун Ріелт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун Ріелт» (далі - ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт») звернулося до суду з заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 28 лютого 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун Ріелт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди.
Заява мотивована тим, що рішенням постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 28 лютого 2024 року у справі № 17/23 за позовом ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди позов задоволено.
ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» зазначало про те, що боржник у добровільному порядку рішення третейського суду не виконує.
ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» просило видати виконавчий лист на примусове виконання рішення постійно діючого Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 28 лютого 2024 року у справі № 17/23 за позовом ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди від 18 серпня 2020 року № 2-1304/180820.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року у задоволенні заяви ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі спір виник з приводу нерухомого майна - стягнення орендної плати та комунальних платежів, тому спір третейським судам не підвідомчій, що є підставою для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» у липні 2024 року подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Доводи осіб, які подали апеляційну скаргу та відзив на неї
Апеляційна скарга мотивована тим, що при видачі виконавчого листа суд не перевіряє рішення третейського суду на відповідність нормам процесуального чи матеріального права, а перевіряє лише на дотримання процедурних вимог.
Заявник указує, що предметом позову у цій справі є виключно виконання грошового зобов`язання.Третейський суд не розглядав спір щодо нерухомого майна.
Заявник зазначає, що в аналогічних справах суди видавали виконавчі листи.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не подано.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача Глущенко О. В. подала клопотання про розгляд справи без участі ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт».
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася.
Судова повістка-повідомлення на ім`я відповідача ОСОБА_1 була направлена за вказаною у матеріалах справи адресою реєстрації (проживання), повернулась до Верховного Суду із довідкою про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою». Оскільки іншої адреси проживання (перебування) відповідача матеріали справи не містять, відповідач вважається повідомленим належним чином.
Відповідно до частини першої статті 485 ЦПК України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви. Тому Верховний Суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
18 серпня 2020 року ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» та ОСОБА_1 уклали договір оренди № 2-1304/180820, за яким ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» передає, а ОСОБА_1 приймає у тимчасове, строкове, платне користування квартиру АДРЕСА_1 .
Пунктом 3.1.3. договору визначено, що загальна сума орендної плати в місяць за договором складає 9 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.1.4. договору орендна плата вноситься орендарем щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця в період з 18 до 22 число поточного місяця.
Згідно з підпунктом 3.3.2. орендна плата не включає в себе оплату (відшкодування) за: експлуатаційні послуги (послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території); телекомунікаційні послуги (Інтернет); комунальні послуги (електро-, водо-, теплопостачання, послуги зв`язку); послуги з охорони прибудинкової території; будь-які супутні послуги орендодавця або третіх осіб, що використовуються орендарем при оренді майна.
Рішенням Незалежного третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 28 лютого 2024 року у справі № 17/23 позов ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комфорт-Таун Ріелт»: заборгованість за договором оренди у розмірі 36 841,94 грн; заборгованість за житлово-комунальні послуги за договором оренди - 6 965,95 грн; суму за порушення грошового зобов`язання - 667,36 грн; витрати зі сплати третейського збору у розмірі 817,28 грн (а.с.3-5).
Позиція суду апеляційної інстанції, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 55 Закону України «Про третейські суди» визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про третейські суди» заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів врегульовано главою 4 «Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» розділу IХ «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів» ЦПК України.
При розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу (частина третя статті 485 ЦПК України).
За вимогами статті 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Аналогічні положення містяться у частині шостій статті 56 Закону України «Про третейські суди».
Аналіз статті 486 ЦПК України та статті 56 Закону України «Про третейські суди» свідчить, що при розгляді заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд не здійснює оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа. У статті 486 ЦПК України передбачено виключний перелік підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, тягар доведення наявності яких покладається на сторону, яка обґрунтовує необхідність відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду (постанови Верховного Суду від 14 вересня 2023 року у справі № 824/25/23 (провадження № 61-6990ав23), від 10 серпня 2023 року у справі № 824/29/23 (провадження № 61-6989ав23)).
Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні, встановлення вимог щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб регулює Закон України «Про третейські суди» (частина перша статті 1 цього Закону).
До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 1 Закону України «Про третейські суди»).
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.
Відповідно до статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
Велика Палата Верховного Суду у цій постанові не відступила від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц (провадження № 61-12234св18), про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно».
Враховуючи викладене, спір між сторонами у цій справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки стосується стягнення орендної плати та комунальних платежів за користування нерухомим майном, а тому справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2024 року у справі № 824/42/24 (провадження № 61-9618ав24).
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку, що ухвала Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 24 351 368 374 375 381-384 485 486 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун Ріелт» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник