Постанова
Іменем України
13 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 824/69/19
провадження № 61-22046ав19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
за участю секретаря судових засідань Гелецького П. В.
учасники справи:
стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Юргінський машзавод»,
боржник - приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юргінський машзавод» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації міста Москва від 04 травня 2016 року у справі № 24/2015 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юргінський машзавод» до приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юргінський машзавод» (далі - ТОВ «Юргінський машзавод») звернувся до суду з заявою про визнання і приведення до виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації міста Москва від 04 травня 2016 року у справі № 24/2015 за позовом ТОВ «Юргінський машзавод» до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») про стягнення 213 102 210, 08 рублів.
Заява мотивована тим, що рішення в добровільному порядку боржником не виконується, а тому просив визнати і привести його до виконання, направивши виконавчий лист до відповідного підрозділу виконавчої служби.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року заяву задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації міста Москва від 04 травня 2016 року у справі № 24/2015 за позовом ТОВ «Юргінський машзавод» до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення 213 102 210, 08 рублів.
Зобов`язано видати виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ТОВ «Юргінський машзавод» 201 191 041, 03 рублів - суму основного боргу, 10 059 552, 05 рублів пені; 1 851 617, 00 рублів витрат по оплаті арбітражного збору, а всього 213 102 210, 08 рублів.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» не підтвердило існування визначених статтею 36 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», статтею 478 ЦПК України та Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «Юргінський машзавод», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ухвала апеляційного суду постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при постановлені ухвали не враховано, що ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» не було належним чином повідомлено про розгляд справи; визнання та виконання арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації (далі - МКАС при ТПП РФ) м. Москва 04 травня 2016 року у м. Москва винесено рішення у справі №24/2015 про стягнення з ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» на даний час ПрАТ«Шахтоуправління «Покровське» на користь ТОВ «Юргінський машзавод» 201 191 041,03 рублів - суми основного боргу; 10 059 552,05 рублів - пені; 1 851 617,00 рублів - витрати по оплаті арбітражного збору, а всього 213 102 210,08 рублів.
Вказане рішення набрало законної сили з моменту його підписання 04 травня 2016 року, підлягає негайному виконанню.
У добровільному порядку рішення суду боржником не виконано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду як суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та положеннями Розділу IX ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Положення вказаної статті суд застосовує у взаємозв`язку із нормою пункту 1 частини третьої статті 23 ЦПК України, яка передбачає визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, який розташований на території України.
Згідно з частиною третьою статті 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
За результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення (стаття 479 ЦПК України).
Задовольняючи заяву ТОВ Юргінський Машзавод» щодо визнання і надання дозволу на виконання в Україні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 04 травня 2016 року по справі № 24/2015, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» не підтвердило існування визначених статтею 36 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», статтею 478 ЦПК України та Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки апеляційний суд дійшов його внаслідок помилкового застосування норм матеріального та процесуального права.
Згідно підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.
Порядок визнання і приведення до виконання іноземних арбітражних рішень, у тому числі підстави для відмови у такому виконанні, врегульовано Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (далі - Нью-Йорська Конвенція) та Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року (далі - Угода), що ратифікована постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України (частина друга статті 3 ЦПК України).
Аналогічні положення містяться у пункті 4 статті 15 Конституції Російської Федерації (у контексті співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права).
Встановлено, що зазначені вище міжнародні угоди є обов`язковими як для України, так і для Російської Федерації.
Відповідно до пункту «b» статті V Нью-Йорської Конвенції, у визнанні та приведенні у виконання іноземного арбітражного рішення може бути відмовлено у випадку, якщо сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд, або з інших причин не могла надати свої пояснення.
Аналогічна норма закріплена у пункті «г» частини першої статті 9 Угоди, а також у статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Враховуючи вказані приписи у поєднанні із змістом статті 9 Угоди та з огляду на принцип рівності учасників процесу, під «повідомленням про процес» слід розуміти саме належне, у спосіб, передбачений законом, сповіщення судом або іншим компетентним органом, що розглядає спір, сторін про час та місце розгляду, що може свідчити про ефективне забезпечення прав на справедливий розгляд справи як позивача, так і відповідача.
Відповідно до статті 5 Угоди, компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу. Взаємне надання правової допомоги включає вручення і пересилання документів і виконання процесуальних дій, зокрема, проведення експертизи, заслуховування Сторін, свідків, експертів та інших осіб. При наданні правової допомоги компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зносяться один з одним безпосередньо. При виконанні доручення про надання правової допомоги компетентні суди та інші органи, у яких просять допомогу, застосовують законодавство своєї держави.
Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеною 15 листопада 1965 року в місті Гаазі, до якої Україна приєдналася 19 жовтня 2000 року (далі - Гаазька Конвенція 1965 року), передбачено, що правова допомога включає в себе й виконання судових процесуальних дій, зокрема вручення та передачу документів.
Відповідно до статті 2 Гаазької Конвенції 1965 року кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов`язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3-6.
Міністерство юстиції Російської Федерації призначено центральним органом, який отримує та організовує виконання запитів компетентних органів іноземних держав про вручення документів на території Російської Федерації.
Із справи відомо, що ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» є юридичною особою, створеною за законодавством України, місцем його знаходження є: Донецька область, м. Покровськ, площа Шибанкова, 1 а. Дані про наявність у цієї особи філій та представництв на території Російської Федерації відсутні.
Таким чином, відповідно до статті 5 Угоди при вирішенні питання про порядок направлення судових (арбітражних) документів, у тому числі: повісток-викликів, копій позовних заяв та інших позовних та процесуальних матеріалів, іноземній юридичній особі, яка бере участь в справі, слід виходити з того, що ці документи повинні направлятися в порядку доручення про надання правової допомоги до відповідних компетентних органів іноземної держави для вручення цих документів адресату.
При зверненні до суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання в Україні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 04 травня 2016 року у справі № 24/2015, заявником в якості доказів повідомлення відповідача про призначення арбітра та про час та місце арбітражного розгляду справи надавалися копії документів (накладні, повідомлення), виданих службою експрес-доставки «МВЕ». При цьому вказані відправлення МКАС адресувалися безпосередньо відповідачу.
Вказані документи не можуть вважатися доказами належного повідомлення ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про призначення арбітра і про час та місце арбітражного розгляду справи, оскільки такий спосіб сповіщення не відповідає вимогам статті 5 Угоди та статті 2 Гаазької Конвенції 1965 року щодо процедури пересилання документів юридичній особі - суб`єкту господарської діяльності, що розміщена у країні-учасниці Угоди.
Докази повідомлення Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації відповідача - ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про призначення арбітра та про час та місце арбітражного розгляду справи у відповідності до приписів статті 5 Угоди та статті 2 Гаазької Конвенції 1965 року у справі відсутні.
Крім того, з наданих суду копій накладнихта повідомлень служби експрес-доставки «МВЕ» не можливо достеменно визначити перелік документів, що надсилаються. Також вказані копії не є належним чином засвідченими, що суперечить вимогам частини другої статті 95 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку щодо належного повідомлення ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» про розгляд справи, у зв`язку з чим не обґрунтовано задовольнив заяву ТОВ «Юргінський Машзавод» щодо визнання і надання дозволу на виконання в Україні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації від 04 травня 2016 року у справі № 24/2015.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскільки згідно з підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 478 ЦПК України неналежне сповіщення боржника про призначення арбітра і про арбітражний розгляд є необхідною та достатньою умовою для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, решта доводів апеляційної скарги не оцінюються.
Таким чином, апеляційна скарга є обґрунтованою та дає підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм матеріального та процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно зі статтею 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За викладених обставин, Верховний Суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не може вважатися законною, оскільки ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись статтями 24 351 367 368 369 374 376 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року скасувати.
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Юргінський машзавод» про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації міста Москва від 04 травня 2016 року у справі № 24/2015 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юргінський машзавод» до приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення коштів відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення виготовлено 18 лютого 2020 року.
Судді: С. Ю. Мартєв
А. А. Калараш
Є. В. Петров