№ 824/755/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 824/755/16-а

адміністративне провадження № К/9901/42775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру України, про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Гонтарука В.М., Граб Л.С., Білої Л.М. від 5 вересня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру (далі - треті особи), в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Держгеокадастру «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» від 8 липня 2016 року № 185 в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника № 000377 від 3 січня 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Держгеокадастром безпідставно скасовано сертифікат інженера-землевпорядника, виданого їй для здійснення професійної діяльності з розроблення документації у галузі землеустрою, оскільки згідно чинного законодавства підставою для прийняття рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката може бути лише подання Кваліфікаційної комісії, яке готується на підставі відповідного рішення, оформленого протоколом засідання при наявності вичерпних підстав, за наслідками розгляду акта перевірки та інших матеріалів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що винесення подання Кваліфікаційною комісією про скасування кваліфікаційного сертифіката за відсутності акта за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) Держгеокадастром та, відповідно, винесення оскаржуваного наказу є протиправними та таким, що не відповідає законодавству.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року апеляційну скаргу Держгеокадастру задоволено, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Держгеокадастром дотримано порядок та процедуру анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 , оскільки законодавець розмежував два окремі випадки внесення подання про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, а саме: за наслідком розгляду актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду (контролю) Держгеокадастром (стаття 61-1 Закону України «Про землеустрій»), та за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою (стаття 68 Закону України «Про землеустрій»).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що помилка під час розроблення землевпорядної документації допущена за відсутності вини позивача, а зумовлена помилкою, допущеною у рішеннях Сторожинецької міської ради Чернівецької області ХХІV сесії VІ скликання від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок громадянам» та V сесії VІІ скликання № 69-5/2016 від 15 квітня 2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2 ». Зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано, що у подальшому Сторожинецька міська рада VІ сесії VІІ скликання виправила допущену у зазначених рішеннях помилку та рішенням від 31 травня 2016 року № 112-6/2016 скасувала підпункт 1.10 пункту 1 цих рішень та рекомендувала ОСОБА_2 оформити договір оренди на земельну ділянку для обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку провести реконструкцію нежитлових приміщень під житлові, здати їх в експлуатацію, після чого звернутися до сесії міської ради із заявою про передачу даної земельної ділянки безоплатно у власність.

Від Держгеокадастру надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких зазначається, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги щодо відсутності вини позивача є безпідставними, оскільки землевпорядник, розробляючи проект землевпорядної документації, повинен перевіряти та аналізувати документи, подані для розробки такого проекту; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 13 жовтня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 824/755/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 824/755/16 за касаційною скаргою ОСОБА_1 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 є інженером-землевпорядником згідно кваліфікаційного сертифікату № 000377 від 3 січня 2013 року, виданого Державним агентством земельних ресурсів України, який підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою та документації з оцінки земель (крім експертної грошової оцінки земельних ділянок), виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.

Рішенням Сторожинецької міської ради Чернівецької області ХХІV сесії VІ скликання від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013 громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок, а саме: земельної ділянки орієнтованою площею 0,3455 га, з яких 0,1000 га для реконструкції нежитлового приміщення під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та 0,2455 га для ведення особистого селянського господарства по вул. Н. Яремчука .

21 травня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до директора ДП «Чернівецький геоінфоцентр» ОСОБА_1 із заявою, в якій просила виконати роботи по виготовленню проекту землеустрою на земельну ділянку в АДРЕСА_1 та виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства.

Між ОСОБА_2 та ДП «Чернівецький геоінфоцентр» було укладено договір № 10 від 21 травня 2015 року щодо виконання робіт з виготовлення проекту землеустрою.

Відповідальними за дотримання вимог законодавства при виконанні робіт із землеустрою в ході виготовлення вказаної документації були сертифіковані інженери-землевпорядники ОСОБА_1 та ОСОБА_3

22 січня 2016 року відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сторожинецької районної державної адміністрації за результатами розгляду матеріалів проекту із землеустрою надав Висновок № 13, яким погодив та вважав за можливе відвести земельну ділянку у власність (безоплатно) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

На підставі заяви замовника та рішення Сторожинецької міської ради Чернівецької області ХХІV сесії VІ скликання від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013 ДП «Чернівецький геоінфоцентр» виконано указані роботи та подано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (безоплатно) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 на погодження до відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі Чернівецької області.

Відповідно до пояснювальної записки, яка є складовою частиною проекту землеустрою згідно із статтею 50 Закону України «Про землеустрій», земельні ділянки відводяться у власність гр. ОСОБА_2 за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Сторожинецької міської ради.

Згідно з висновком відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі Чернівецької області від 22 березня 2016 року № 75/41-16 поданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок не погоджено у зв`язку із невідповідністю нормативно-правовим актам, а саме:

- заява та рішення Сторожинецької міської ради Чернівецької області ХХІV сесії VІ скликання від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013 суперечать пункту 6 статті 118 Земельного кодексу України (ЗК України); уточнити та привести у відповідність цільове призначення земельної ділянки відповідно до наказу Державного комітету із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» від 23 липня 2010 року № 548;

- згідно правовстановлюючих документів на нерухоме майно на даній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна виробничого призначення; уточнити категорію земель, за рахунок яких відводиться земельна ділянка та чи відповідає містобудівній документації.

Під час судового розгляду судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (безоплатно) ОСОБА_2 з усуненням недоліків повторно на погодження до відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі не подавався.

Разом із тим, листом від 16 травня 2016 року № 526 Сторожинецька міська рада звернулася до ДП «Чернівецький геоінфоцентр» з проханням призупинити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (безоплатно) в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 у зв`язку з виявленою помилкою та повідомити, на якому етапі знаходиться виконання проекту землеустрою.

У відповідь листом від 17 травня 2016 року № 23 в.о. директор ДП «Чернівецький геоінфоцентр» ОСОБА_4 повідомив, що виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (безоплатно) в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 призупинено у зв`язку з невідповідністю наданих документів на нерухоме майно із рішенням Сторожинецької міської ради. Також вказано, що проект землеустрою знаходиться у стадії розробки.

17 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Держгеокадастру зі скаргою на незаконні дії ДП «Чернівецькій геоінфоцентр» та в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі ОСОБА_5 .

Судами також встановлено, що після отримання негативного висновку в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі ОСОБА_5 , заявниця звернулася до Сторожинецької міської ради з метою внесення відповідних змін до рішення міської ради, згідно зауважень, викладених у висновку. 15 квітня 2016 року Сторожинецькою міською радою внесені відповідні зміни до рішення від 20 грудня 2013 року. На прохання ОСОБА_2 подати проект на повторне погодження керівник ДП 2Чернівецький геоінфоцентр» у Сторожинецькому районі Бездітний О.М. відмовив. Указаними неправомірними діями Бездітного О.М., на думку заявниці, порушено строки та умови договору № 10 від 21 травня 2015 року на виконання робіт та безпідставно позбавлено її можливості повторно звернутися про погодження виготовленого ДП «Чернівецькій геоінфоцентр» проекту.

У зв`язку з наведеним, заявниця у скарзі просила розглянути питання порушення її прав керівником ДП «Чернівецькій геоінфоцентр» Бездітним О.М., вирішити питання про позбавлення даного підприємства ліцензії та кваліфікаційних сертифікатів відповідальних осіб, винних у безпідставному затягуванні виготовлення замовленої документації та зобов`язати подати проект на погодження.

Крім того, у скарзі заявниця вказувала на протиправні дії в.о. начальника відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі ОСОБА_5 , що полягали у безпідставному висновку про уточнення категорії земель, за рахунок яких відводиться земельна ділянка, оскільки на ній розташований об`єкт виробничого призначення.

У поданій скарзі ОСОБА_2 також просила голову Держгеокадастру розглянути скаргу особисто, враховуючи зазначені обставини, та вирішити питання про погодження її проекту землеустрою у відповідності до вимог закону.

За результатами розгляду висновку відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі Чернівецької області від 22 березня 2016 року № 75/41-16 та листа ДП «Чернівецькій геоінфоцентр» № 23 від 17 травня 2016 року, рішенням Сторожинецької міської ради VІ сесії VІІ скликання від 31 травня 2016 року № 112-6/2016 скасовано підпункт 1.10 пункту 1 рішення Сторожинецької міської ради Чернівецької області ХХІV сесії VІ скликання від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок громадянам» та рішення V сесії VІІ скликання № 69-5/2016 від 15 квітня 2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2 ». Рекомендовано ОСОБА_2 оформити договір оренди на земельну ділянку для обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку провести реконструкцію нежитлових приміщень під житлові, здати їх в експлуатацію, після чого звернутися до сесії міської ради із заявою про передачу даної земельної ділянки безоплатно у власність.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 2 червня 2016 року № 1265/6-16 повідомило Держгеокадастр, що відділ Держгеокадастру у Сторожинецькому районі не погодив розроблений ДП «Чернівецький геоінфоцентр» проект землеустрою замовлений ОСОБА_2 , у зв`язку із невідповідністю нормативно-правовим актам та запропонував привести проект землеустрою у відповідність законодавству, усунути виявлені недоліки. У листі також зазначено, що повторно заява щодо погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 не надходила, в свою чергу Сторожинецька міська рада звернулась до ДП «Чернівецький геоінфоцентр» з проханням призупинити розроблення проекту землеустрою у зв`язку із виявленою помилкою.

17 червня 2016 року Держгеокадастр направив ОСОБА_2 (для відома) та Кваліфікаційній комісії (для розгляду) лист № К-2989/0-0.23-2247/6-16 про розгляд скарги, в якому повідомила, що нею в межах компетенції розглянута скарга щодо незаконних дій ДП «Чернівецький геоінфоцентр» при виконанні робіт із землеустрою.

У листі вказано, що згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (лист від 2 червня 2016 року № 1265/6-16) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність (безоплатно) гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , розроблений ДП «Чернівецький Геоінфоцентр» на підставі рішення Сторожинецької міської ради від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013. Відповідно до цього рішення земельна ділянка загальною площею 0,3455 відводиться у власність гр. ОСОБА_2 для реконструкції нежитлового приміщення під будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (0,10 га) та для ведення особистого селянського господарства (0,2455 га). На вказаній земельній ділянці розташовані нежилі приміщення, приміщення паливного складу з належними до нього будівлями та спорудами, які набуті гр. ОСОБА_2 у власність на підставі договору купівлі-продажу 85/100 ідеальної частки нежилого приміщення, приміщення паливного складу, укладеного з відкритим акціонерним товариством «Чернівціоблпаливо» 16 грудня 2005 року (витяг про реєстрацію права власності на 85/100 нерухомого майна від 21 грудня 2006 року № 13005765), та договору дарування 15/100 ідеальної частки нежилого приміщення, приміщення паливного складу, укладеного з гр. ОСОБА_6 2 січня 2004 року.

Зі змісту листа Держгеокадастру судами попередніх інстанцій також встановлено, що керуючись вимогами частини першої статті 186-1 ЗК України ДП «Чернівецький геоінфоцентр» подало на погодження до Відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі проект землеустрою, у розробленні якого приймали участь сертифіковані інженери-землевпорядники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Згідно з висновком від 22 березня 2016 року №75/41-16 проект землеустрою розроблено з порушенням вимог чинного законодавства у сфері землеустрою та повернуто на доопрацювання. Також у листі вказано, що зазначеними інженерами-землевпорядниками при розробленні цього проекту землеустрою порушено вимоги положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, зокрема, вимоги: статей 20 22 38 120 ЗК України; статей 28, 50 Закону України «Про землеустрій» (у проекті землеустрою відсутні: довідка з державної статисти стичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (на кадастрових планах земельних ділянок відсутні кадастрові номери суміжних ділянок). Держгеокадастр повідомив, що направляє на розгляд Кваліфікаційної комісії матеріали щодо порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері землеустрою для вжиття відповідних заходів реагування.

30 червня 2016 року відбулося засідання Кваліфікаційної комісії, склад якої затверджений наказом Держгеокадастру від 23 травня 2016 року № 138.

Зі змісту витягу з протоколу засідання судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 7 протоколу від 30 червня 2016 року до Кваліфікаційної комісії надійшла скарга ОСОБА_2 від 17 травня 2016 року, адресована листом Держгеокадастру № К2989/0-0.23-2247/6-16 від 17 червня 2016 року щодо незаконних дій ДП «Чернівецький геоінфоцентр» при виконанні робіт із землеустрою. Сертифікованими інженерами-землевпорядниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які за основним місцем роботи працюють в ДП «Чернівецький геоінфоцентр» та є відповідальними за якість робіт із землеустрою, було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Керуючись вимогами частини першої статті 186-1 ЗК України ДП «Чернівецький геоінфоцентр» подало проект землеустрою, в якому приймали участь інженери-землевпорядники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на погодження до відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі Чернівецької області. Згідно з висновком відділу Держгеокадастру у Сторожинецькому районі Чернівецької області від 22 березня 2016 року № 75/41-16 проект землеустрою розроблено з порушенням вимог чинного законодавства у сфері землеустрою, тому його повернуто ДП «Чернівецький геоінфоцентр» на доопрацювання. В протоколі також зазначено, що зазначеними інженерами-землевпорядниками при розробленні цього проекту землеустрою порушено вимоги положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, зокрема, вимоги: статей 20 22 38 120 ЗК України; статей 28, 50 Закону України «Про землеустрій» (у проекті землеустрою відсутні: довідка з державної статисти стичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (на кадастрових планах земельних ділянок відсутні кадастрові номери суміжних земельних ділянок).

За наслідком розгляду скарги ОСОБА_2 . Кваліфікаційна комісія ухвалила звернутися із поданням до Держгеокадастру щодо анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників ОСОБА_1 та ОСОБА_3

5 липня 2016 року Кваліфікаційна комісія листом направила до Держгеокадастру подання № 16/385 від 5 липня 2016 року про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів-землевпорядників, в тому числі ОСОБА_1 .

Відповідно до частини дев`ятнадцятої статті 66, частини третьої статті 66-1 та частини третьої статті 68 Закону України «Про землеустрій», пункту 20 розділу ІІІ Порядку роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 січня 2016 року № 11 «Про питання сертифікації інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 лютого 2016 року за № 265/28395, керуючись Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, на підставі листа Кваліфікаційної комісії від 5 липня 2016 року № 16/385, наказом Держгеокадастру від 8 травня 2016 року № 185 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів» анульовано кваліфікаційні сертифікати інженера-землевпорядника згідно з додатком.

Згідно переліку інженерів-землевпорядників, указаних в додатку до наказу від 8 липня 2016 року № 185, кваліфікаційні сертифікати яких анулюються на підставі листа Кваліфікаційної комісії № 16/385 від 5 липня 2016 року, зазначено ОСОБА_1 , сертифікат від 3 січня 2013 року № 000377.

11 липня 2016 року Держгеокадастром листом (вх.№ 31-28-0.23-1160772-16) повідомила позивача про те, що на підставі наказу від 8 травня 2016 року № 185 її кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анульовано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року відповідає, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Повноваження Держгеокадастру у спірних правовідносинах визначаються, зокрема ЗК України, законами України «Про землеустрій», «Про державну експертизу землевпорядної документації» (тут і далі у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту «ж» частини першої статті 184 ЗК України землеустрій передбачає, зокрема, складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель.

Згідно з положеннями частини шостої статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Пунктом 1 частини четвертої статті 25 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до статті 61-1 Закону України «Про землеустрій» державний нагляд у сфері землеустрою здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

За наявності підстав для анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника акт перевірки є обов`язковим для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії. За результатами розгляду акта Кваліфікаційна комісія направляє подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає рішення про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката та повідомляє інженера-землевпорядника письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Частиною третьою статті 66 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники.

Відповідно до частин дев`ятнадцятої - двадцять першої статті 66 Закону України «Про землеустрій» кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин: а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону; г) на підставі свідоцтва про смерть.

Кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника може бути також анульований за рішенням суду.

Рішення про зупинення дії чи анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника може бути оскаржено до суду.

Статтею 68 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що особи, винні у порушенні законодавства у сфері землеустрою, несуть відповідальність згідно із законом.

Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав: грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою; рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником; наявність у сертифікованого інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини; з`ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифіката.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає відповідне рішення та повідомляє його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Рішення про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено в судовому порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавець наділив Держгеокадастр повноваженнями здійснювати державний нагляд у сфері землеустрою та приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката на підставі відповідного подання Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру. Кваліфікаційна комісія Держгеокадастру, в свою чергу, формує таке подання за наслідками розгляду відповідних звернень заінтересованих осіб, а також актів Держгеокадастру, які фіксують порушення сертифікованими інженерами-землевпорядниками положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Колегія суддів зауважує, що законодавець розмежував два окремі випадки внесення подання про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника, а саме: за наслідком розгляду актів, складених за результатами здійснених заходів державного нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 61-1 Закону України «Про землеустрій»); за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою (стаття 68 Закону України «Про землеустрій»).

Слід наголосити, що законодавством не встановлено заборони для центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері землеустрою, на звернення до Кваліфікаційної комісії саме як до органу державної влади у порядку статті 68 Закону України «Про землеустрій», як і не встановлено статтею 61-1 цього Закону імперативного припису щодо здійснення останнім державного нагляду виключно шляхом проведення планових та позапланових заходів.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 806/290/16, від 5 березня 2019 року у справі № №814/1049/18, від 23 січня 2020 року у справах № 804/5700/16 та № 821/1216/17, від 30 січня 2020 року у справі № 806/3290/17, від 30 березня 2020 року у справі № 140/2220/18, від 26 травня 2020 року у справі № 820/429/17.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Держгеокадастр 17 червня 2016 року звернувся з листом № 2989/0-0.23-2247/6-16 до Кваліфікаційної комісії із вимогою щодо розгляду питання про позбавлення (анулювання) ОСОБА_1 кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника № 000377 від 3 січня 2013 року, у зв`язку з фактами порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Згідно протоколу засідання № 7 від 30 червня 2016 року Кваліфікаційною комісією було ухвалене рішення про звернення в порядку статті 68 Закону України «Про землеустрій» до відповідача з поданням про позбавлення (анулювання) ОСОБА_1 кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника № 000377, у зв`язку з встановленими фактами грубого порушення сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_1 вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, а саме статей 20 22 38 120 ЗК України та статей 28, 50 Закону України «Про землеустрій».

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даному випадку розглядалося питання про позбавлення позивача сертифікату інженера-землевпорядника не на підставі акта складеного за результатами здійснених заходів державного нагляду (стаття 61-1 Закону України «Про землеустрій»), а на підставі письмового звернення Держгеокадастру (стаття 68 Закону України «Про землеустрій»).

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано встановлений порядок анулювання кваліфікаційного сертифікату та дійшов до висновку, що надання негативного висновку землевпорядній документації, розробленій ОСОБА_1 , є достатньою підставою вважати, що допущене позивачем порушення є грубим.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що у листі від 17 червня 2016 року № К-2989/0-0.23-2247/6-16 Держгеокадастр під «грубими порушеннями» вважає порушення вимог статей 20 22 38 120 ЗК України, статей 28, 50 Закону України «Про землеустрій», які виразились у тому, що у проекті землеустрою відсутні: довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), та порушення статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», яке полягає у тому, що на кадастрових планах земельних ділянок відсутні кадастрові номери суміжних земельних ділянок.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно пункту «а» частини другої статті 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

При цьому, Закон України «Про землеустрій» не дає визначення грубого порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів.

Поняття «грубе порушення суб`єктом господарювання або ж інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів», яке застосоване законодавцем у статті 68 Закону України «Про землеустрій», має оціночний характер, а тому для з`ясування характеру порушення слід досліджувати допущене порушення у сукупності з урахуванням усіх обставин та попередніх проступків. У кожному конкретному випадку воно повинно встановлюватися, виходячи з об`єктивних та суб`єктивних ознак вчиненого діяння.

Визнання порушення нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою грубим залежить від оцінки таких критеріїв кожний з яких має самостійне значення: характеру порушення; категорії виконавця; об`єктивних ознак здійснюваного порушення; суб`єктивних ознак здійснюваного порушення.

На цій підставі суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення позивача, дійшов до вірного висновку про недоведеність відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, вчинення ОСОБА_1 грубого порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Зокрема, судом першої інстанції досліджено матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , та встановлено, що проект містить наступні документи: зміст; завдання на розроблення проекту землеустрою № 07; пояснювальна записка; рішення Сторожинецької міської ради Чернівецької області ХХІV сесії VІ скликання від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013; копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, а саме: Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, Витяг з Державного реєстру правочинів, договір дарування 15/100 ідеальної частки нежилого приміщення, приміщення паливного складу, договір купівлі-продажу 85/100 ідеальної частки нежилого приміщення, приміщення паливного складу; копія заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заява замовника на розробку проекту землеустрою; відомості про обчислення площі земельної ділянки; акти приймання-передачі межових знаків на зберігання; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; викопіювання із проекту встановлення адміністративних меж Сторожинецької міської ради; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість); кадастровий план земельної ділянки; матеріали погодження проекту землеустрою (Висновок відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сторожинецької районної державної адміністрації № 13 від 22 січня 2016 року); копія паспортних даних і ідентифікаційного номеру заявника.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що згідно змісту проекту відведення на 15 аркуші значиться запис про наявність матеріалів геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування, однак відповідач їх до суду першої інстанції не надав.

Крім того, неможливість виправлення помилки у розробленому проекті землеустрою зумовлена зверненням Сторожинецької міської ради до ДП «Чернівецький геоінфоцентр» з проханням призупинити розроблення проекту землеустрою у зв`язку із виявленою помилкою у рішеннях Сторожинецької міської ради Чернівецької області ХХІV сесії VІ скликання від 20 грудня 2013 року № 138-24/2013 «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельних ділянок громадянам» та V сесії VІІ скликання № 69-5/2016 від 15 квітня 2016 року «Про розгляд заяви ОСОБА_2 », на підставі яких розроблялась проектна документація.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що Сторожинецька міська рада VІ сесії VІІ скликання рішенням від 31 травня 2016 року № 112-6/2016 скасувала підпункт 1.10 пункту 1 цих рішень та рекомендувала ОСОБА_2 оформити договір оренди на земельну ділянку для обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , в установленому законом порядку провести реконструкцію нежитлових приміщень під житлові, здати їх в експлуатацію, після чого звернутися до сесії міської ради із заявою про передачу даної земельної ділянки безоплатно у власність.

З урахуванням вищезазначеного, за відсутності фактичних негативних наслідків, що мала підготовка позивачем документів, зважаючи на те, що помилка допущена у тому числі внаслідок неправильного визначення міськрадою категорії земель, за рахунок яких відводиться земельна ділянка та її відповідність містобудівній документації, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачами без врахування усіх істотних обставин справи прийняті оскаржуване рішення про анулювання кваліфікаційного сертифікату інженеру-землевпоряднику ОСОБА_1 , що стало підставою для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів також враховує, що юридична відповідальність є однією з форм захисту суспільства та держави від посягань на відповідні цінності, головними з яких відповідно до статті 3 Конституції України є людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека. При цьому, юридична відповідальність ґрунтується, у першу чергу, на державному примусі як специфічному впливі на поведінку особи, заснованому на організованій силі та спрямованому на безумовне виконання санкціонованих державою правил поведінки (норм права). Такий примус передбачає його регламентованість виключно законом, наявність чітко встановлених меж застосування та здійснення лише компетентним суб`єктом владних повноважень.

Мета застосування державою юридичної відповідальності до правопорушника обумовлена цілями, заради яких вона запроваджується. До таких основних цілей слід віднести наступну:

охоронна - зупинити триваюче правопорушення (протиправний стан);

правозабезпечувальна - досягнути результату у формі приведення поведінки (діяльності) відповідного суб`єкта до стану правомірної;

правовідновлювальна (компенсаційна) - відновити порушене право потерпілого та компенсувати йому матеріальний і моральний збиток, заподіяний правопорушенням;

попереджувальна (превентивна) - попередити вчинення нових правопорушень з боку як самого правопорушника (приватна превенція), так і інших суб`єктів (загальна превенція);

процедурно-процесуальна - офіційно визнати правопорушника винним у здійсненні протиправного діяння;

виховна - перевиховати правопорушника шляхом забезпечення у нього сталого спрямування на неухильне дотримання норм права;

каральна (штрафна) - покарати правопорушника у формі понесенні ним додаткових втрат, зокрема, й анулювання кваліфікаційного сертифікату.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1122/17, від 5 березня 2019 року у справі № 814/1049/18.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спірні рішення Держгеокадастру та Кваліфікаційної комісії прийняті без дотримання встановлених законом вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність одної лише інформації від Держгеокадастру не може свідчити про грубе порушення інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою і матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідачами під час встановлення факту грубого порушення позивачем вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою досліджувались, збирались та оцінювались додаткові докази, аналізувалась попередня робота позивача, проводилась перевірка кваліфікації та якості його професійної підготовки, як інженера-землевпорядника, проводилась оцінка характеру порушення, категорії виконавця, об`єктивних та суб`єктивних ознак здійснюваного порушення, що свідчить про відсутність достатніх підстав стверджувати про допущення ним саме грубого порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Натомість, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення обмежився виключно посиланням на існування інформації від Держгеокадастру та безпідставно вказав, що наявність негативного висновку проекту землеустрою є підставою вважати недоліки відповідного проекту грубим порушенням.

Таким чином, оскаржуване рішення про анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника, прийняте відповідачем, не у повній мірі відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України, зокрема, є необґрунтованим, тобто винесеним без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, та непропорційним, тобто прийнятим без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне судове рішення по суті заявлених позовних вимог, проте допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині висновків щодо недотримання відповідачами порядку позбавлення позивача кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника.

За приписами частин 1, 3-4 статті 351 та статті 352 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції.

Конституцією України (частина перша статті 8 та частина перша статті 129) гарантується, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права; суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Крім того, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (статті 2, 6, 48) встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року; далі - Конвенція) Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, передбачені цією Конвенцією.

Як закріплено у статті 32 Конвенції, її положення тлумачяться і конкретизуються в рішеннях Європейського суду з прав людини («Юрисдикція Суду поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд).

Відповідно до статті 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно з Указом від 14 квітня 1986 року № 2077-XI) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору; для цілей тлумачення договору контекст охоплює, крім тексту, преамбулу й додатки; поряд з контекстом враховуються, зокрема, наступна практика застосування договору, яка встановлює угоду учасників щодо його тлумачення.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях постійно наголошує на необхідності врахування приписів чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та практики тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016, абзац перший підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 4 квітня 2018 року № 3-р/2018, абзац перший пункту 2.8 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 7 лютого 2019 року Основний Закон України (Преамбула, статті 85, 102 та 106) доповнено, зокрема, положеннями про європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського курсу України.

Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

Як зазначено у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справа «ТОВ «Світ розваг» та інші проти України» (заява № 13290/11) в усталеній практиці Суду встановлено, що припинення дії дійсної ліцензії на здійснення господарської діяльності становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, і воно має розглядатись за другим абзацом цієї статті як захід з контролю за користуванням майном (див., наприклад, рішення у справі «Тре Тракторер АБ» проти Швеції» ( Tre Traktцrer Aktiebolag v Sweden), заява № 10873/84, пункт 55; «Розенцвейг та Бондед Вархаус Лтд проти Польщі» (Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd v. Poland), заява № 51728/99, пункт 49; «Бімер С.А. проти Молдови» (Bimer S.A. v. Moldova), заява № 15084/03, пункт 51; «Megadat.com СРЛ проти Молдови» (Megadat.com SRL v. Moldova), заява № 21151/04, пункти 64 і 65; «Векони проти Угорщини» (Vekony v. Hungary), заява № 65681/13 ), пункти 29 і 30; «С.Ц. Антарес Траспорт С.А. та С .Ц. Трасроби С.Р.Л.» (S.C. Antares Transport S.A. and S.C. Transroby S.R.L. v. Romania), заява № 27227/08, пункти 39 і 40).

Так, відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (заява №25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch v. the United Kingdom», заява №44277/98).

Слід зазначити, що у практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Протоколу першого ЄКПЛ, а саме: (1) чи є втручання законним; (2) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; (3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Протоколу першого, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трегубенко проти України" (заява N61333/00) зазначено, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде доведений, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену, зокрема, у справах Moreno Diaz Peсa and Others v. Portugal (заява №44262/10; від 04 вересня 2019 року; пункти 60, 64 і 93), Cachia and Others v. Malta (заява № 72486/14; 22 січня 2019 року; пункт 49) та Hesz and otters v. Hungary (заява № 17884/12; від 19 лютого 2019 року; пункт 28), яка передбачає, що в процесах позбавлення власності держава повинна суворо дотримуватися процедури; для примусового позбавлення цього права мають бути вагомі причини і держава, в особі своїх уповноважених органів, повинна це довести неспростовними доказами.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 48- 54 та тексті свого рішення у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06) є порушенням ст. 14 Конвенції гідно з якою користування правами та свободами має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, доповнює інші основні її положення та протоколів до Конвенції; вона не існує незалежно, оскільки застосовується лише щодо «користування правами та свободами», що гарантуються цими основними положеннями; застосування статті 14 Конвенції необов`язково означає порушення одного з матеріальних прав, гарантованих Конвенцією; необхідно, але й також достатньо, щоб обставини справи входили «до сфери застосування» однієї або більше статей Конвенції; заборона дискримінації за статті 14 Конвенції поширюється за межі використання прав та свобод, гарантування яких кожною державою вимагається Конвенцією та протоколами до неї. Вона також застосовується до тих додаткових прав, що входять до загальної сфери застосування будь-якої статті Конвенції, які держави добровільно вирішили гарантувати.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити у силі, змінивши мотивувальну частину шляхом викладення у редакції цієї постанови.

Оскільки колегія суддів скасовує рішення апеляційного суду, не повертаючи справу на новий розгляд, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають новому розподілу.

Відповідно до квитанції № 4 від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 768,00 грн, який належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (частина перша статті 139 КАС України).

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року скасувати.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року залишити у силі, змінивши її мотивувальну частину шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (вул. Народного ополчення, 3, Південна Частина Києва, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 39411771) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 768 грн (сімсот шістдесят гривень 00 коп.), сплачений відповідно до квитанції № 4 від 11 жовтня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко