ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 824/971/16-а
адміністративне провадження № К/9901/33747/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 824/971/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду (колегія у складі суддів: П. Д. Дембіцький, В. К. Левицький, О. П. Лелюк) від 17 березня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. О. Сушко, Т. В. Сапальова, І. Г. Залімський) від 15 червня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України (далі - Чернівецької митниці ДФС України) , у якому просив:
- визнати протиправними дії ДФС України щодо несвоєчасного поновлення позивача на роботі;
- стягнути з Чернівецької митниці ДФС України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі № 2а/2470/372/12 визнано протиправним звільнення ОСОБА_1 та скасовано наказ Державної митної служби України № 107-к від 25 січня 2012 року щодо припинення перебування його на державній службі в митних органах України та поновлено останнього на займаній посаді. Зазначена постанова набрала законної сили 15 серпня 2013 року. Однак, у строки встановлені законом позивача на посаді не поновлено, у зв`язку із чим, керуючись положеннями статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) позивач просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року та визнати протиправними дії ДФС України щодо несвоєчасного поновлення позивача на роботі.
3. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії ДФС України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Зобов`язано стягнути з Чернівецької митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року в сумі 20981,50 грн.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ДФС України, Чернівецької митниці ДФС України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року.
5. Постановою Верховного суду України від 26 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2015 року у частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року вказану справу прийнято до свого провадження.
7. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, позов задоволено частково:
Стягнуто з Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року в сумі 45638,30 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, 12 липня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суд першої інстанції.
9. Після усунення недоліків, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. 12 жовтня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
11. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
12. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. 05 березня 2018 року касаційну скаргу позивача на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі № 824/971/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М.- головуючий суддя, Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
15. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року № 699/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М. що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
16. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
17. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач з 1995 року проходив державну службу в митних органах України, де працював на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки.
19. Наказом Державної митної служби України № 107-к від 25 січня 2012 року «По особовому складу Чернівецької обласної митниці» за порушення Присяги державного службовця, відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» припинено перебування позивача на державній службі в митних органах з 26 січня 2012 року. (встановлено постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року).
20. Вважаючи наказ та мотиви звільнення незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу.
21. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року.
Визнано протиправним звільнення позивача та скасовано наказ Державної митної служби України № 107-к від 25 січня 2012 року в частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України; поновлено позивача на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці з 26 січня 2012 року.
Стягнуто з Чернівецької обласної митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 січня 2012 року за виключенням заробітної плати за 1 місяць.
У частині позовних вимог про поновлення на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці Саки В. К. постанова суду підлягала до негайного виконання.
22. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року № 2а/2470/372/12 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби, правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, Чернівецької обласної митниці про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, - змінено. Абзац 4 резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: «Стягнути з Чернівецької обласної митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26 січня 2012 року по 15 серпня 2013 року в розмірі 67534,72 грн.».
23. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2013 року, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року залишено без змін.
24. На підставі заяви позивача від 21 листопада 2013 року йому здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27 січня 2012 року по 15 серпня 2013 року у розмірі 67534,72 грн., з вирахуванням сум допомоги по безробіттю отриманої у Новоселицькому центрі зайнятості та обов`язкових податків (даний факт сторонами не заперечувався).
25. З матеріалів справи видно, що 08 липня 2014 року позивачу видано виконавчий лист № 2а/2470/372/12 про примусове виконання пунктів 2, 3 та 5 постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року.
26. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року про заміну сторони виконавчого провадження замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 44418719, а саме замінено Державну митну службу України на Державну фіскальну службу України.
27. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року № 2а/2470/372/12 змінено спосіб і порядок виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, а саме постановлено: поновити позивача на посаду, яка відповідає кваліфікаційним вимогам посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької митниці Міндоходів або на рівнозначну посаду з 26 січня 2012 року.
28. Відповідно до наказу ДФС України від 17 січня 2015 року № 134-о Про виконання рішення суду скасовано наказ ДМС України від 24 січня 2012 року № 107-к По особовому складу Чернівецької обласної митниці.
29. Надалі, позивачу оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 17 січня 2015 року № 134-0. По особовому складу митних органів щодо скасування наказу Державної митної служби України від 25 січня 2012 року № 107-к По особовому складу Чернівецької обласної митниці в частині припинення 26 січня 2012 року перебування на державній службі в митних органах. Також, наказано вважати позивача таким, що приступив до виконання обов`язків інспектора митного поста Чернівецької митниці ДФС з 26 січня 2015 року з посадовим окладом згідно штатного розпису митниці.
30. Таким чином, у відповідача був обов`язок щодо негайного виконання рішення суду від 21 червня 2013 року в частині поновлення позивача на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці.
31. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивача було поновлено на роботі лише наказом від 17 січня 2015 року № 134-о, а до роботи він приступив 26 січня 2015 року згідно наказу від 26 січня 2015 року №38-о.
32. У зв`язку із поновленням позивача 26 січня 2015 року на посаді старшого інспектора митного поста Вадул-Сірет Чернівецької митниці Міндоходів, кадровою службою були внесені відповідні записи у його трудову книжку НОМЕР_1
33. На звернення від 09 лютого 2015 року щодо виплати середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду з 16 серпня 2013 року по 26 січня 2015 року, позивач отримав відповідь від 14 лютого 2015 року № 1369/24-70-10-12/01-С-4, якою йому повідомлено, що проведення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року відповідно до положень статті 236 КЗпП України можливе лише за ухвалою органу, який розглядав трудовий спір, вказану відмову оскаржив до суду.
34. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення позивача на роботі та вирішено стягнути з Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року в сумі 20981,50 грн.
35. 08 вересня 2015 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги ДФС України та Чернівецької митниці ДФС України залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року - без змін.
36. Ухвалою від 17 листопада 2015 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою ДФС України, Чернівецької митниці ДФС України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ДФС України, Чернівецької митниці ДФС України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
37. 26 жовтня 2016 року постановою Верховного суду України заяву позивача задоволено. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 жовтня 2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
38. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з встановленого факту затримки виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді та визнав наявними підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
39. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
40. Позивач наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребує.
41. Зокрема, зазначає, що відбулося підвищення посадового окладу позивача, відповідно актів законодавства, як розрахунковому періоді (листопад, грудень 2011 року), так і в періоді, протягом якого зберігається середній заробіток (з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року). Тому, скаржник вважає, що відповідно пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. При цьому, порядок визначення коригуючого коефіцієнта підвищення наведено в листі Міністерства праці та соціальної політики від 24 жовтня 2008 року № 396/13/84-08, який наявний у матеріалах цієї справи.
42. Водночас, позивач вважає, що оскаржувані рішення прийнятті неповноважними судами, оскільки справа № 824/971/16-а є продовженням справи № 2а/2470/372/12, тому вимоги статті 27 28 КАС України про недопустимість повторної участі судді у розгляді адміністративної справи невиконанні.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
43. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
44. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
45. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
47. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
48. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
49. Частиною п`ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню..
50. Відповідно до частини другої статті 14 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
51. Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року), невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
52. Згідно частини першої статті 255 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
53. Відповідно до частини першої статті 256 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року) негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.
54. Відповідно до частини другої статті 257 КАС України (у редакції, чинною до 15 грудня 2017 року) визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
55. За змістом статті 236 КЗпП України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
56. Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
57. Пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.
58. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
59. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).
60. Відповідно до пункту 10 Порядку № 100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
61. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV Порядку № 100 визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
62. Так, аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.
63. Позивачем оскаржуються рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині позовних вимог, в задоволенні яких судами відмовлено, тому оскаржувані рішення судом касаційної інстанції перевіряються лише в цій частині в межах доводів та вимог касаційної скарги.
64. Предметом розгляду даної справи є, зокрема, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням судового рішення.
65. Вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку на час затримки виконання судового рішення.
66. При цьому, судами в частині розрахунків щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням судового рішення вказано на те, що позивач звернувся до суду із позовом, у якому вказав його предмет і підстави, а також вказав суму, яку бажав стягнути з відповідача за період з часу незаконного звільнення - з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року в сумі 84735,29 грн., із вирахуванням отриманих коштів у сумі 20981,50 грн.
67. Суд апеляційної інстанції, підтверджуючи висновок суду першої інстанції, вказав також на те, що при здійсненні розрахунку враховано заробіток позивача за останні два календарні місяці роботи, та зазначив, що середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих за попередні два місяці роботи, а саме: за листопад та грудень 2011 року.
68. Судами враховано, що середньоденне грошове забезпечення позивача станом на день звільнення складало 182,52 грн., таким чином, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, у зв`язку з невиконанням судового рішення позивача за період з 16 серпня 2013 року по 25 січня 2015 року складало 66619,80 грн. (365 робочих днів).
69. Разом з цим, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що висновок судів попередніх інстанцій щодо розрахунку середньої заробітної плати у зв`язку з невиконанням судового рішення є передчасним з огляду на те, що суди не встановили обставини та не з`ясували питання чи підвищувався посадовий оклад позивача в розрахунковий період та чи були підстави для застосування коефіцієнту підвищення при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді на підставі пункту 10 Порядку № 100.
70. Так, за змістом пункту 10 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
71. Аналізуючи зміст пункту 10 Порядку № 100, слід зазначити, що коефіцієнт коригування заробітної плати повинен розраховуватися шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівникові після підвищення, на посадовий оклад, який був у працівника до підвищення.
72. Отже, враховуючи вимоги зазначеної правої норми, слід зазначити, що підвищення саме посадового окладу (тарифної ставки) передбачає, відповідно, і коригування заробітної плати.
73. При цьому, розрахунок коефіцієнту коригування заробітної плати, який необхідно множити на суми виплат за період до підвищення, має здійснюватися при кожному підвищенні посадового окладу.
74. Колегія суддів також зауважує, що в даному випадку судами попередніх інстанцій не з`ясовано чи передбачає зміна структури заробітної плати з одночасним збільшенням посадових окладів, інші зміни та вимоги до розрахунку середнього заробітку та, відповідно, і визначення розрахункового періоду з огляду на положення пункту 10 Порядку № 100.
75. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 817/1169/16 (провадження № К/9901/55021/18) та від 26 червня 2019 року у справі № 813/5855/15 (провадження № К/9901/13309/19).
76. За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не врахував а суд апеляційної інстанції не надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо факту збільшення посадового окладу старшого інспектора.
77. Таким чином, суд першої інстанції не витребував, а також не дослідив зібрані у справі докази та не підтвердив або спростував факт підвищення посадового окладу позивача та складових її заробітної плати з метою здійснення належного розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
78. Суд апеляційної інстанції на вказані обставині та докази, які містять в матеріалах справи, не звернув увагу та не надав їм належної оцінки.
79. З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду та на те, що суд першої та апеляційної інстанції не перевірив й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення позовних вимог, рішення судів підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року скасувати, а справу № 824/971/16-а направити на новий розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов