Постанова
Іменем України
04 березня 2024 року
м. Київ
справа № 824/97/22
провадження № 61-15913ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
при секретарі судового засідання - Подолянові Ю. А.,
учасники справи (сторони арбітражного спору):
заявник (позивач у арбітражному спорі) - AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта),
заінтересована особа (відповідач у арбітражному спорі) - RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови),
за участю представників:
AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) - Кєєр Олени Сергіївни,
RISOIL OVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) - Козолупа Микити Сергійовича,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу, відкриту за заявою Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі за позовом AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) до RISOIL OVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару, за апеляційною скаргою RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови), від імені якої діє Козолуп Микита Сергійович, на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року постановлену у складі судді: Желепи О. В. у м. Києві,
Історія справи
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2022 року Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) звернулося із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року.
Заява обґрунтована тим, що підставою для звернення до суду стало те, що між Agrostudio Group Limited, як покупцем, та RISOILOVERSEASLTD, як продавцем, було укладено Договір №Р931 від 08 жовтня 2020 року, який за своєю природою є договором поставки.
Зазначає, що відповідач своїх зобов`язань не виконав.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року задоволено позов Agrostudio GroupLimited (Республіка Мальта) до RISOILOVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) про стягнення 201 532,54 доларів США, а також відсотки на нараховану за рішенням суму, за ставкою 3 % річних щоквартально.
Питання звернення до компетентного суду України з приводу визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу обґрунтовується фактом надходження майна боржника, а саме кукурудза 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, 3 654, 10 метричних тонн, на території України, що підтверджується ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 910/19506/20 від 14.12.2020 року, якою задоволено заяву позивача ТОВ ДП «ЗЕРНЯТКО» про накладення арешту на майно та ухвалено накласти арешт на кукурудзу. У цій справі RISOILOVERSEASLTD звернувся з апеляційною скаргою на вказану ухвалу, якою вказує, що кукурудза належить йому на праві приватної власності.
Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) просило:
визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року, постановлене у складі одноосібного арбітра - Д. Перка (м. Лондон, Велика Британія) у справі № 18-412 за позовом Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) до RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року повернуто заяву Agrostudio Group Limited про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
стягувач до заяви не додав будь-яких доказів про те, що майно, зазначене у заяві про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, належить на праві власності боржнику. Відповідно до долученої до заяви ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/19506/20 про забезпечення позову право власності на таке майно (кукурудзу) належить ТОВ «ДП «Зернятко»;
інші надані заявником письмові матеріали також безумовно не свідчать про те, що RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) має на території України на праві власності майно, за рахунок якого компанія може задовольнити свої майнові вимоги, що задоволені рішенням арбітражу - Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412;
наведені представником заявника обставини не можуть слугувати підставою для виконання на території України судового рішення міжнародного комерційного арбітражу у справі за участю двох іноземних компаній (стягувача та боржника), спір між якими в цьому випадку не підпадає під юрисдикцію судів України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) задоволено.
Скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
суд першої інстанції не врахував те, що у пункті 8.39 рішення Міжнародного комерційного арбітражу - Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412 арбітр Д. Перк констатував, що продавець (Agrostudio Group Limited) доставив товар відповідно до договору від 08 жовтня 2020 року в тій кількості, яку він задекларував як доставлену, а також надав потрібні або, принаймні, необхідні товаросупровідні документи;
Київський апеляційний суд не надав оцінки поведінці боржника у справі № 910/19506/20, не врахував судові рішення, якими встановлено, що накладення арешту на кукурудзу 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тон, що є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд. 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28, стосується прав та інтересів боржника у цій справі. Верховний Суд, не вирішуючи питання про право власності боржника на товар, керується тим, що боржник у справі, надзвичайно ймовірно, має належне йому майно на території України, що є достатньою підставою для розгляду поданої стягувачем заяви по суті. У таких висновках Верховний Суд зробив висновок, що будь-які сумніви мають тлумачитися на користь саме заявника. Тож Верховний Суд переконаний, що у суду першої інстанції (Київського апеляційного суду) не було підстав для повернення заяви Agrostudio Group Limitedпро визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення;
за встановлених обставин справи поставки товару як за контрактом № Р981, так і за контрактом № Р983 здійснюються автомобільним/залізничним транспортом на умовах CPT (форма контракту GAFTA № 78 в редакції, чинній на момент укладення цього контракту) в один із терміналів порту/ів Одеса/Південний/Чорноморськ відповідно до інструкцій покупця (пункти 5.1 контрактів). CPT (Carriage Paid To) - термін ІНКОТЕРМС (офіційні правила, розроблені Міжнародною торговою палатою для тлумачення термінів, що стосуються внутрішньої та міжнародної торгівлі), що означає фрахт/перевезення товару оплачено до (назва місця призначення). Зазначений спосіб доставки товару означає, що поставка відбулася в момент, коли продавець доставив товар названому перевізникові або іншій особі в узгодженому сторонами місці. Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків та, відповідно, перехід права власності на товар до його набувача пов`язується із моментом передання товару перевізникові. Як встановив Верховний Суд, до заяви стягувач додав акти приймання-передачі до контракту від 27 жовтня 2020 року № 983 від 10 та 11 листопада 2020 року, відповідно до яких продавець Agrostudio Group Limited передав, а покупець RISOIL OVERSEAS LTD прийняв товар (кукурудза 3 класу, насипом, врожай 2020 року) на умовах поставки СРТ - «СП Рісоіл Термінал», м. Чорноморськ, Одеська область, Україна, згідно з контрактом від 27 жовтня 2020 року № Р983, у кількості 1 871,35 метричних тонн та 1 782,85 метричних тонн, відповідно;
накладаючи арешт на майно (кукурудза 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тонн), яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська обл., місто Чорноморськ, вул. Корабельна, буд. 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 28, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 910/19506/20 зазначив, що предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. Водночас про право власності на спірний товар заявляє також RISOIL OVERSEAS LTD;
тож заявник до заяви додав докази на підтвердження того, що у боржника в Україні є майно, які Київський апеляційний суд, повертаючи заяву, не врахував та не надав їм належної правової оцінки під час вирішення питання, чи підсудна заява стягувача судам України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року заяву Agrostudio Group Limited про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі за позовом AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) до RISOIL OVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару задоволено.
Визнано і надано дозвіл на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) №18-412 від 05 листопада 2021 за позовом AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) до RISOIL OVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару та відсотків.
Видано виконавчий лист за вказаним рішенням про стягнення з RISOIL OVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) на користь AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) 201 532, 54 доларів США, а також відсотків на зараховану за рішенням суму за ставкою 3% річних щоквартально, відповідно до наступного графіку:
сума у розмірі 11 369,60 доларів США, з 18 листопада 2020 року до моменту оплати;
сума у розмірі 2 750,65 доларів США, з 16 листопада 2020 року до моменту оплати;
сума у розмірі 117 791,60 доларів США, з 13 листопада 2020 року до моменту оплати;
сума у розмірі 25 581,60 доларів США, з 16 листопада 2020 року до моменту оплати;
сума у розмірі 4 031,81 доларів США, з 17 грудня 2020 року до моменту оплати.
Стягнуто з RISOIL OVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) на користь AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) судовий збір за подання заяви в розмірі 1 240,50 грн.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
з матеріалів справи не вбачається наявності обставин, які відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та статті 478 ЦПК України могли б слугувати підставою для відмови у задоволенні заяви;
відомостей, що одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною, що ця угода є недійсною за законом не установлено;
сторону, проти якої винесено рішення належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд - відповідно до змісту рішення відповідач належним чином повідомлений про арбітражний розгляд та про погодження кандидатури арбітра, проте своєї кандидатури не надали, у зв`язку із чим арбітр призначений відповідно до закону;
рішення винесено щодо спору, який передбачений арбітражною угодою - Розділ 13 «Арбітраж» договору № Р931 від 08 жовтня 2020 року - на підставі якого між сторонами виникли права і обов`язки, за наслідками яких ухвалено арбітражне рішення;
склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами;
відомостей, що рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено - не надано;
спір, у якому прийнято рішення, може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу;
визнання та виконання цього арбітражного рішення не суперечить публічному порядку України;
тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача (правова позиція Верховного Суду України, викладена у справі № 6-39цс14);
боржником не надано будь-яких належних обґрунтувань та доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви Agrostudio Group Limited відповідно до вимог вищезазначених норм;
заперечення представника боржника зводяться до того, що заявником не доведено, що існує майно боржника, яке знаходиться на території України. Ці доводи апеляційний суд відхиляє, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами, які підтверджуються матеріалами справи. У справі № 910/19506/20 відповідач претендував на майно, на яке ухвалою було накладено арешт і місце перебування такого майна знаходиться на території України. Доказів протилежного боржником суду не надано;
посилання представника боржника на те, що питання належності майна, що знаходиться на території України боржнику ще вирішується в господарському судочинстві, суд відхиляє, оскільки боржник в офіційних процесуальних документах, оскаржуючи правомірність арешту, зазначав про належність майна (зерна) йому, а тому за таких обставин, для цілей визначення юрисдикції Київського апеляційного суду для розгляду заяви про надання дозволу на виконання рішення міжнародного суду, такого визнання боржником факту наявності на території України його майна є достатнім;
заява подана у передбачені статтею 475 ЦПК України строки та до неї приєднано необхідний перелік документів, що визначений статтею 476 цього Кодексу та частиною другою статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Тому суд зробив висновок про надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду та видачу виконавчого листа.
Аргументи учасників справи
08 листопада 2023 року RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, яка підписана представником Козолупом М. С., на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року, в якій просить:
скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року;
ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Agrostudio Group Limited про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у складі одноосібного арбітра - Д. Перка (м. Лондон, Велика Британія) у справі N° 18-412 за позовом Agrostudio Group Limited до RISOIL OVERSEAS LTD про стягнення несплаченої ціни відвантаженого товару.
Апеляційна скарга мотивована тим, що:
висновок суду першої інстанції про те, що Agrostudio Group Limited надав усі необхідні докази знаходження майна RISOIL OVERSEAS LTD на території України на час подання заяви, суперечить обставинам справи, та суд попередньої інстанції не дослідив зміст листа ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» №236 від 30 червня 2023 року, в якому зазначено, що у потужностях терміналу майно, що належить RISOIL OVERSEAS LTD, не зберігається. Суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 02 жовтня 2020 року у справі №824/103/20, від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц;
суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин статтю 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 3 317 319 321 328 ЦК України, статтю 48 Закону України «Про виконавче провадження», адже під час примусового виконання Оскаржуваної ухвали буде звернено стягнення на майно, яке не належить боржнику, та не враховано висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 14 грудня 2022 року у справі №910/19506/20, від 16 грудня 2020 року у справі №511/2864/16-ц, від 21 березня 2018 року у справі №126/2311/16-ц, від 16 листопада 2022 року у справі №369/15039/19, від 01 грудня 2021 року у справі №753/9500/18, від 05 квітня 2021 року у справі №741/496/18;
суд першої інстанції порушив статтю 478 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення справи, адже визнання і виконання заяви Agrostudio Group Limited без наявності у RISOIL OVERSEAS LTD місця перебування і майна на території України, суперечить публічному порядку України в частині порушення принципу непорушності приватної власності, та не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 02 вересня 2022 року у справі № 824/182/21;
у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 у справі №824/103/20 зроблено висновок про те, що для правильного застосування частини другої статті 475 ЦПК України правове значення має не обсяг, а місиезнаходження майна боржника на території України на час подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення та її вирішення, підтверджене належними і достовірними доказами. Проте, разом з запереченнями RISOIL OVERSEAS LTD на заяву Agrostudio Group Limited від 01 серпня 2023 року, була надана копія листа ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» №236 від 30 червня 2023 року, за змістом якої зазначено, що у потужностях терміналу ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» майно, що належить Risoil Overseas LTD - не зберігається. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки змісту цього листа, не з`ясував обставин, що мають значення для справи. Зазначені документи підтверджують лише факт отримання RISOIL OVERSEAS LTD товару у листопаді 2020 року, однак жодним чином не доводять наявність у боржника манна на території України на дату подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA. Тобто обставини щодо переходу та набуття права власності на товар, приналежність якого до RISOIL OVERSEAS LTD є підставою для звернення Agrostudio Group Limited із заявою у порядку статті 475 ЦПК України у справі №824/97/22, ще не встановлені і підлягають з`ясуванню під час розгляду справи №910/19506/20 по суті. Самі по собі доводи боржника у своїх процесуальних документах про набуття ним права власності на кукурудзу, на яку було накладено арешт ухвалою Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі №910/19506/20, не може доводити наявність права власності на майно;
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду оцінив доводи RISOIL OVERSEAS LTD щодо належності йому майна та у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №910/19506/20 та зазначив, що до розгляду спору у справі №910/19506/20 по суті відсутні підстави вважати, що боржник є власником товару - кукурудзи 3 класу у кількості З 654,10 мт, на який накладено арешт ухвалою Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі №910/19506/20. У справі №910/19506/20 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04 грудня 2023 року, тобто справа ще не вирішена по суті, тому належність арештованого майна RISOIL OVERSEAS LTD ще не встановлена;
ухвала постановлена судом на підставі документів, які не свідчать про наявність у боржника майна на території України, документів, які містять доводи RISOIL OVERSEAS LTD щодо приналежності йому арештованого майна, що не є належним доказом виникнення права власності на цей товар, без врахування листа ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» №236 від 30 червня 2023 року. Суд першої інстанції припустився порушень основоположних принципів матеріального і процесуального права: принципу непорушності приватної власності, принципів верховенства права та диспозитивності, принципу змагальності сторін. Порушення основоположних принципів матеріального і процесуального права однозначно свідчать про порушення публічного порядку України;
постанова Верховного Суду України від 23 квітня 2014 року у справі №6-39цс14 не є постановою Верховного Суду, а тому не підлягає врахуванню судом в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України.
17 січня 2024 року AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) через представника Кєєр О. С. подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить:
відмовити у задоволенні апеляційної скарги;
ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що:
компанія Risoil Overseas L1D самостійно звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2020 року, вказавши, що кукурудза належить їй на праві приватної власності, що також посилаючись, зокрема на рішення Арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-414, яке наразі стало підставою для подання заяви про визнання та надання дозволу на його примусове виконання в Україні;
контракт № Р931 від 08 жовтня 2020 року підлягає дослідженню у зазначеній справі, адже визначальним є те, що сторони погодили в договорі, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в дату поставки товару, а тому прямим підтвердженням того, що майно, яке було придбано Risoil Overseas LTD у продавця Agrostudio Group Limited на даний час знаходиться на праві власності Risoil Overseas LTD так, як підтверджується фактом того, що відповідач подає позовні заяви, що становлять спір між продавцем та покупцем щодо якості поставленого майна;
у зв`язку з тим, що рішенням арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 було встановлено, що продавцем було належним чином поставлений товар, а відповідно до умов договору № Р931 дата поставки товару є датою набуття право власності на майно покупцем (Risoil Overseas LTD), а тому вважаємо, що на праві приватної власності Risoil Overseas LTD є майно, яке знаходиться на території України;
У листі Risoil Overseas LTD повідомило ТОВ «СП Рисоіл Термінал» повідомило, що «..у потужностях терміналу ТОВ «СПІЛЬНЕПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ», майно (Товар), що належить Risoil Overseas LTD, не зберігається..». Проте цей документ не може підтвердити відсутність майна Risoil Overseas LTD на території України з таких підстав. RISOIL група агропромислових компаній, які займаються торгівлею зерновими та олійними культурами, продажем і виробництвом рослинних олій, забезпеченням логістики олії, насипних і генеральних вантажів тощо, які мають свої представництва про всьому світу. До складу представників входять компанії ТОВ «СП Рисоіл Термінал» та Risoil Overseas LTD, які фактично відрізняються найменуванням в частині організаційно-правової форми, проте співпрацюють разом, поставляючи та реалізовуючи продукцію;
у справі № 824/98/22 Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2023 року встановлено: «..Суд першої інстанції, повертаючи заяву Agrostudio Group Limited заявнику, дійшов помилкових висновків про те, що така заява не підлягає розгляду судами України. Київський апеляційний суд не врахував, що заявник на обґрунтування підвідомчості заяви судам України надав належні докази, які підтверджують отримання боржником кукурудзи третього класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості З 654,10 метричних тон, яка зберігається на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28..»;
рішення арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18 - 414 не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи (Risoil Overseas LTD) та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, оскільки воно поширює свою дію тільки на боржника (Risoil Overseas LTD) та подається за місцезнаходженням майна боржника.
У лютому 2024 року RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) через представника Козолупа М. С. надало письмові пояснення, мотивовані тим, що:
рішення арбітражу GAFTA і контракт № Р931 від 08 жовтня 2020 року не можуть підтверджувати знаходження майна Боржника на території України станом на дату подання заяви про визнання рішення арбітражу GAFTA, а саме на дату 29 серпня 2022 року;
у рішенні Господарського суду м. Києва від 10 січня 2024 року у справі №910/19506/20 зазначено: «компанія (Agrostudio Group Limited) в силу умов договору на могла розпоряджатися товаром до моменту повної оплати, а тому твердження підприємства (ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ») про наявність права власності на спірний товар у третьої особи - RISOIL OVERSEAS LTD є хибними». Тобто, ухвала Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі №910/19506/20, апеляційна і касаційна скарги RISOIL OVERSEAS LTD, а також акти приймання-передачі до контракту №Р983 від 27 жовтня 2020 року, які датовані 10-11 листопада 2020 року не можуть підтвердити факт знаходження майна боржника на території України станом на дату подання заяви про визнання рішення арбітражу GAFTA. Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували знаходження майна RISOIL OVERSEAS LTD на території України станом на дату подання заяви про визнання рішення арбітражу GAFTA (29 серпня 2022 року);
Київський апеляційний суд безпідставно не врахував належний і допустимий доказ відсутності майна RISOIL OVERSEAS LTD у потужностях Терміналу - лист ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» №236 від 30 червня 2023 року. Верховний Суд не досліджував зміст листа ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» №236 від 30 червня 2023 року при прийнятті постанови від 18 травня 2023 року у справі № 824/97/22, тому що цей лист був складений пізніше.
Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року: заяву AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта), яка підписана представником Кєєр О. С., про продовження строку на подання відзиву задоволено; продовжено AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) строк на подання відзиву на апеляційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови); закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови), яка підписана представником Козолупом М. С., на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року; призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 лютого 2024 року на 12:30 год. з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 лютого 2024 року на 12:30 год. з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року: заяву RISOIL OVERSEAS LTD, від імені якої діє Козолуп М. С., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, задоволено; ухвалено проводити судові засіданні Касаційного цивільного суду Верховного Суду в частині участі представника заявника RISOIL OVERSEAS LTD адвоката Козолупа М. С. у справі № 824/97/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua); оголошено перерву в розгляді справи № 824/97/22 до 26 лютого 2024 року о 14:30 год. з повідомленням учасників справи.
Короткий зміст аргументів сторін
У судовому засіданні представник RISOIL OVERSEASLTD (Британські Віргінські острови) - Козолуп М. С. підтримав вимоги апеляційної скарги та пояснив, що відповідно до листа ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» №236 від 30 червня 2023 року у потужностях терміналу майно, що належить RISOIL OVERSEAS LTD, не зберігається. У боржника відсутнє майно на території України на дату подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення арбітражу GAFTA. У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №910/19506/20 зазначено, що відсутні підстави вважати, що боржник є власником товару - кукурудзи 3 класу у кількості З 654,10 мт, на який накладено арешт ухвалою Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі №910/19506/20. Представник RISOIL OVERSEASLTD вважає, що суд першої інстанції припустився порушень основоположних принципів матеріального і процесуального права: принципу непорушності приватної власності, принципів верховенства права та диспозитивності, принципу змагальності сторін, що свідчить про порушення публічного порядку України.
У судовому засіданні представник AgrostudioGroupLimited (Республіка Мальта) Кєєр О. С. зазначила, що компанія Risoil OVERSEASLTD самостійно звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2020\ року, вказавши, що кукурудза належить їй на праві приватної власності, що також посилаючись, зокрема на рішення Арбітражу - Асоціації торгівлі зерном і кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-414. Рішення арбітражу не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, оскільки це рішення ухвалено виключно стосовно боржника як окремої юридичної особи (Risoil Overseas LTD) та самостійного учасника господарського обороту.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що рішенням від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412 Міжнародний комерційний арбітраж - Асоціація торгівлі зерном та кормами (GAFTA) - задовольнив позов Agrostudio Group Limited (Республіка Мальта) до RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) про стягнення суми в розмірі 201 532,54 дол. США, а також відсотків на нараховану за рішенням суму за ставкою 3 % річних щоквартально.
Місце знаходження боржника RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) є: 958, Пейсі Естейт, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови / Box 958, Pasea Estate, Road Town Tortola, British Virgin Island.
Підставою для звернення до міжнародного комерційного арбітражу стало невиконання з боку RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови) умов контракту від 08 жовтня 2020 року № 931, укладеного між сторонами.
Відповідно до пункту 1.1 цього контракту продавець (Agrostudio Group Limited) передає у власність, а покупець (RISOIL OVERSEAS LTD) приймає і сплачує товар на умовах, визначних у цьому контракті. Вид, кількість, якість, ціна і вартість товару встановлюються відповідно до умов цього контракту.
Згідно пункту 2.1 контракту товаром є кукурудза третього класу, насипом, врожай 2020 року, країна походження - Україна.
Поставка товару здійснюється автомобільним/залізничним транспортом на умовах CPT (форма контракту GAFTA № 78 у редакції, чинній на момент укладення цього контракту) в один із терміналів порту/ів Одеса/Південний/Чорноморськ відповідно до інструкцій покупця (пункт 5.1 контракту).
Місце фактичної передачі товару - термінал. Приймання товару на терміналі оформлюється актом приймання-передачі товару, підписаним уповноваженими представниками покупця і продавця. Право власності на товар переходить від продавця покупцю в дату поставки товару (пункт 5.5 контракту).
У пункті 8.39 арбітражного рішення зазначено, що, виконавши вибіркову перевірку та порівняння документів, наданих продавцями з їхніми позовними вимогами та відповідями разом із пояснювальними записками продавців, одноосібний арбітр вважав на основі зважування всіх доказів та/або факторів, що продавці доставили товар відповідно до своїх договірних зобов`язань щодо кількості та передачі необхідних товаросупровідних документів, за винятком акта приймання-передачі залізничних накладних та ваги вантажу, згідно з підпунктом 8.1.2 (b) договору та письмового підтвердження від продавців звільнення прав на товар (згідно з листом покупця), згідно з підпунктом 8.1.1 (d).
Арбітражний суд зазначив, що, як видно з фактів, покупці отримали та оплатили 18 491,45 тон товару без жодного заперечення, ці документи були або зайвими та неважливими, та/або їх видача була припинена або унеможливлена покупцями, або, якщо на те пішло, їх невидача чи ненадання була прийнята поведінкою покупців. Вочевидь, заперечення щодо ненадання документів, що належать до будь-якої із зазначених категорій, у ситуації, коли, як і тут, товар був належним чином отриманий, не може мати жодного виправдання.
Також до заяви стягувач надав інші докази на підтвердження того, що боржник має майно на території України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 910/19506/20 накладено арешт на майно - кукурудзу 3 класу, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654, 10 метричних тонн, право власності на яке належить ТОВ «ДП Зернятко», що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал».
Не погодившись із цією ухвалою, RISOIL OVERSEAS LTD, яке не є учасником зазначеної справи, подало апеляційну скаргу на таке судове рішення, вважаючи, що зазначене майно належить йому на праві власності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою RISOIL OVERSEAS LTD на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/19506/20.
Постановою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року задоволено касаційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD, скасовано ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2021 року, справу № 910/19506/20 передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 910/19506/20 вказав, що суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що скаржник (RISOIL OVERSEAS LTD) наголошував на тому, що вантаж уже поставлений останньому та право власності на нього уже належить скаржнику. Обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги (RISOIL OVERSEAS LTD), зокрема щодо факту поставки йому товару та переходу до нього права власності, мають істотне значення під час з`ясування питання, чи прийнято оскаржувану ухвалу про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, оскільки у разі підтвердження доводів RISOIL OVERSEAS LTD може виявитися, що арешт накладено на майно, яке належить не сторонам у цій справі, а RISOIL OVERSEAS LTD, без залучення його до участі у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року залишено без задоволення апеляційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/19506/20 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року змінено ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року у справі № 910/19506/20, виклавши пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у такій редакції: «Накласти арешт на майно - кукурудзу 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654, 10 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири тисячі і одна десята) метричних тонн, яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Корабельна, 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28». В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року Верховний Суд залишив без змін.
Накладаючи арешт на майно, Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 910/19506/20 зазначив, що предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. Про право власності на спірний товар заявляє також скаржник. Водночас обставини щодо переходу та набуття права власності на товар підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті для правильної кваліфікації правовідносин і застосування до них відповідних норм матеріального права. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції оцінив доводи RISOIL OVERSEAS LTD щодо набуття ним права власності на товар, проте, врахувавши, що спір у цій справі по суті судом не розглянуто, зробив висновок, що немає підстав вважати, що відповідач у справі був власником товару. Відповідно передчасними визнано доводи RISOIL OVERSEAS LTD про наявність у нього права власності на товар. Тому суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини щодо наявності спору стосовно товару, який є предметом контракту, як між позивачем та відповідачем, так і між скаржником і відповідачем, правомірно врахував ймовірний інтерес RISOIL OVERSEAS LTD у справі та розглянув його скаргу як скаргу особи, що не була залучена до участі у справі, без залучення його до справи як третьої особи без самостійних вимог.
Також до заяви стягувач додав акти приймання-передачі до контракту від 27 жовтня 2020 року № 983 від 10 та 11 листопада 2020 року, відповідно до яких продавець Agrostudio Group Limited передав, а покупець RISOIL OVERSEAS LTD прийняв товар (кукурудза 3 класу, насипом, врожай 2020 року) на умовах поставки СРТ - «СП Рісоіл Термінал», м. Чорноморськ, Одеська область, Україна, згідно з контрактом від 27 жовтня 2020 року № Р983, у кількості 1 871, 35 метричних тонн та 1 782,85 метричних тон, відповідно.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні в справі матеріали, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з таких мотивів.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 761/41709/17 (провадження № 61-47280св18) зроблено висновок про те, що:
«вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви».
У пункті а) статті V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) передбачено, що у визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона подасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та приведення до виконання, докази того, що: сторони в угоді, зазначеній у статті II, були за законом, що застосовується до них, якоюсь мірою недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесено.
У визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено (пункт 1 частини першої статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження (частина перша статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).
Тлумачення вказаної норми свідчить, що
по своїй суті арбітражна угода (застереження) - це процесуальний договір, хоча й може міститися в приватному-правовому договорі;
підстави недійсності арбітражної угоди (застереження) визначені Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж»;
для арбітражної угоди (застереження), внаслідок наявності принципу автономності, на відміну від окремих випадків недійсності матеріального договору (наприклад, частина друга статті 548, частина четверта статті 1119 ЦК України), нехарактерна залежна недійсність.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року в справі № 920/241/19 зроблено висновок, що «арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, далі - Нью-Йоркська конвенція) закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина 1 статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Нью-Йоркської конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2019 року в справі № 761/39565/17 (провадження № 61-5333св19) зроблено висновок про те, що:
«застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього.
Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов`язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар`єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення може порушувати гарантії, передбачені частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, становитиме непропорційне втручання у право власності стягувача на присуджені грошові кошти».
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу, стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності, основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо.
Публічний порядок як перешкода для виконання арбітражного рішення пов`язується з визначенням публічного порядку, який необхідно розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, винесених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Публічний порядок будь-якої країни включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Апеляційний суд встановив, що:
ухвалою Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у справі № 910/19506/20 накладено арешт на майно - кукурудзу 3 класу, насипом, врожаю 2020 року, країна походження - Україна, у кількості 3 654,10 метричних тонн, право власності на яке належить ТОВ «ДП Зернятко», що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне підприємство Рисоіл Термінал»;
не погодившись із цією ухвалою, RISOIL OVERSEAS LTD, яке не є учасником справи № 910/19506/20, подало апеляційну скаргу на таке судове рішення, вважаючи, що зазначене майно належить йому на праві власності;
постановою Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року залишено без задоволення апеляційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі № 910/19506/20 - без змін;
постановою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року змінено ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року у справі № 910/19506/20, виклавши пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року у такій редакції: «Накласти арешт на майно - кукурудзу 3 класу, без ГМО, насипом, врожаю 2020 року, походження - Україна, у кількості 3 654, 10 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири тисячі і одна десята) метричних тонн, яке є предметом контракту від 27 жовтня 2020 року № CN271020DPZ, укладеного між ТОВ «ДП Зернятко» та Agrostudio Group Limited, що знаходиться на терміналі ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» (68000, Одеська область, місто Чорноморськ, вулиця Корабельна, 4/1-Н; ідентифікаційний код 31786337) за адресою: 68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 28». В іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 14 грудня 2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10 серпня 2022 року Верховний Суд залишив без змін;
Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 910/19506/20 зазначив, що предметом цього судового провадження є вимога позивача про розірвання контракту та повернення товару, переданого на виконання умов правочину. Про право власності на спірний товар заявляє також скаржник. Водночас обставини щодо переходу та набуття права власності на товар підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті для правильної кваліфікації правовідносин і застосування до них відповідних норм матеріального права. Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції оцінив доводи RISOIL OVERSEAS LTD щодо набуття ним права власності на товар, проте, врахувавши, що спір у цій справі по суті судом не розглянуто, зробив висновок, що немає підстав вважати, що відповідач у справі був власником товару. Відповідно передчасними визнано доводи RISOIL OVERSEAS LTD про наявність у нього права власності на товар. Тому суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини щодо наявності спору стосовно товару, який є предметом контракту, як між позивачем та відповідачем, так і між скаржником і відповідачем, правомірно врахував ймовірний інтерес RISOIL OVERSEAS LTD у справі та розглянув його скаргу як скаргу особи, що не була залучена до участі у справі, без залучення його до справи як третьої особи без самостійних вимог.
За таких обставин, установивши, що Agrostudio Group Limited звернулася із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412 у межах встановленого законом строку, заявником до заяви долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 476 ЦПК України, на час звернення Agrostudio Group Limited до суду із заявою рішення Міжнародного комерційного арбітражу Асоціації торгівлі зерном та кормами (GAFTA) від 05 листопада 2021 року у справі № 18-412 вступило в законну силу, було остаточним для сторін та підлягало виконанню, арбітражне рішення ухвалене у спорі, який виник на підставі укладеного між сторонами контракту, його вирішення передбачено арбітражною угодою та постановлено в межах компетенції арбітражу, арбітражне рішення не суперечить публічному порядку України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання. Підстав для відмови у задоволенні заяви судом не встановлено.
Доводи RISOIL OVERSEAS LTD про те, що ухвала суд першої інстанції постановлена судом на підставі документів, які не свідчать про наявність у боржника майна на території України, документів, які містять доводи RISOIL OVERSEAS LTD щодо приналежності йому арештованого майна, що не є належним доказом виникнення права власності на цей товар, без врахування листа ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ» №236 від 30 червня 2023 року, не свідчать про те, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Верховний Суд відхиляє посилання RISOIL OVERSEAS LTD на те, що у рішенні Господарського суду м. Києва від 10 січня 2024 року у справі №910/19506/20 зазначено: «компанія (Agrostudio Group Limited) в силу умов договору на могла розпоряджатися товаром до моменту повної оплати, а тому твердження підприємства (ТОВ «СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ») про наявність права власності на спірний товар у третьої особи - RISOIL OVERSEAS LTD є хибними».
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) зазначено, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Оскаржена ухвала Київського апеляційного суду постановлена від 09 жовтня 2023 року, і суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржену ухвалу без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367 374 375 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу RISOIL OVERSEAS LTD (Британські Віргінські острови), від імені якої діє Козолуп Микита Сергійович, залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року залишити без змін.
Повний текст постанови Верховного Суду складено 04 березня 2024 року.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков