ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №825/2083/17
адміністративне провадження №К/9901/46363/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 825/2083/17
за позовом Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, прийняте в складі головуючого судді Зайця О.В.,
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Бужак Н. П., суддів: Костюк Л. О., Троян Н. М.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. 14 грудня 2017 року Чернігівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - позивач, Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2017 року ВП № 54911600 у частині стягнення з Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області виконавчого збору у розмірі 12800 грн 00 коп;
- скасувати постанови Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області в частині стягнення з Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області виконавчого збору у розмірі 12800 грн 00 коп;
2. 1.3. зобов`язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області здійснити нарахування виконавчого збору у виконавчому провадженні № 54911600 відповідно до пункту 2 статті 27 Закону України ''Про виконавче провадження''.
3. На обґрунтування позову позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною в частині, оскільки відсутні підстави для стягнення з Чернігівської ОДПІ суми виконавчого збору 12800 грн 00 коп. За доводами позивача, згідно з пунктом 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» розмір виконавчого збору має становити 10% від суми майнової вимоги, а не 12800 грн 00 коп.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 13 жовтня 2017 року на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшов виконавчий лист № 2а/2570/40/2011, виданий 10 жовтня 2017 року Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов`язання Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з урахуванням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати щодо коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу) нарахувати на користь ОСОБА_1 заробіток за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року (з урахуванням суми 615 грн 00 коп, яка була виплачена в листопаді 2010 року) та виплатити ОСОБА_1 за мінусом раніше виплаченого заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.
5. 17 жовтня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевським О.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 54911600 та стягнуто з Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області виконавчий збір у розмірі 12800 грн 00 коп.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
6. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року, відмовлено в задоволенні позову.
7. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що в цьому випадку у державного виконавця були підстави для стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 12800 грн 00 коп, оскільки не можливо визначити суму, що фактично стягнута за рішенням суду, а отже, рішення містить ознаки немайнового характеру і виконавчий збір стягується у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітних плат (3200*4=12800 грн).
8. Додатково суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам апеляційної скарги та зауважив, що посилання позивача на ту обставину, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2017 року ВП № 54911600 в частині стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню за формальними підставами, через порушення державним виконавцем строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки в цьому випадку при відкритті виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний був прийняти рішення про стягнення виконавчого збору як це передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
ІV Касаційне оскарження
9. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 28 березня 2018 року.
10. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, позивач наголошує на тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2017 року ВП № 54911600 у частині стягнення виконавчого збору підлягає скасуванню за формальними підставами, через порушення державним виконавцем строку винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
11. За таких обставин позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
12. 23 квітня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Желтобрюх І.Л., суддів Білоуса О.В., Стрелець Т.Г. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу № 825/2083/17 із Чернігівського окружного адміністративного суду.
13. 29 травня 2018 року справа № 825/2083/17 надійшла до Верховного Суду.
14. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н. В., суддів: Радишевську О. Р., Уханенка С. А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
16. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до частини першої статі 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону № 1404) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
21. Частиною першою статті 18 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
23. 32. Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
24. Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
25. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
26. Згідно з частинами першою, другою, третьою та п`ятою статті 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
26.1. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
26.2. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
26.3. Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
27. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
VІ Позиція Верховного Суду
28. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
29. Проаналізувавши положення статей 26, 27 Закону №1404-VIII, в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов`язаний зазначити суму виконавчого збору, яка підлягає стягненню.
30. Законом №1404-VIII передбачено випадки стягнення виконавчого збору за примусове виконання рішення майнового та немайнового характеру (частина друга та третя статті 27 Закону №1404-VIII).
31. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на виконання надійшов виконавчий лист № 2а/2570/40/2011 Чернігівського окружного адміністративного суду про зобов`язання Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з урахуванням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати щодо коригування на коефіцієнт підвищення посадового окладу), нарахувати на користь ОСОБА_1 заробіток за час відпустки, яка була надана в лютому 2008 року (з урахуванням суми 615 грн 00 коп, що була виплачена в листопаді 2010 року) та виплатити ОСОБА_1 за мінусом раніше виплаченого заробітку за час відпустки, що була надана в лютому 2008 року.
32. Судами попередніх інстанцій також установлено, що із зазначеного виконавчого листа не можливо визначити суму, що фактично стягнута за рішенням суду, а отже, рішення містить ознаки немайнового характеру.
33. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком та зауважує, що відповідно до виконавчого листа № 2а/2570/40/2011 визначений спосіб поновлення порушеного права особи є не стягнення коштів, а покладення на відповідача обов`язку вчинити певні дії, а саме зобов`язання нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробіток за час відпустки. Крім того із вказаного виконавчого листа неможливо визначити суму, що фактично стягнута за рішенням суду, а отже, рішення містить ознаки немайнового характеру, що, в свою чергу, надає повноваження державному виконавцю під час здійснення дій щодо відкриття виконавчого провадження застосувати частину третю статті 27 Закону №1404-VIII.
34. З огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, з яких виник цей спір, правильним є висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач діяв в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 жовтня 2017 року ВП № 54911600 у частині стягнення з Чернігівської ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області виконавчого збору у розмірі 12800,00 грн.
35. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, запереченнях проти позову, апеляційній скарзі, а також обставинам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.
36. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Чернігівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.
2. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в справі №825/2083/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко