ПОСТАНОВА
Іменем України
10 квітня 2020 року
Київ
справа №826/11353/15
адміністративне провадження №К/9901/25438/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року (суддя Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року (головуючий суддя Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Агентство Союздрук" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В червні 2015 року Товариство з додатковою відповідальністю "Агентство Союздрук" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - Інспекція, відповідач) про зобов`язання вчинити дії щодо повернення надміру сплачених коштів в сумі 23 272,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що неодноразово зверталось до контролюючого органу із заявами про повернення надміру сплачених коштів, які сплачувались як збір за придбання торгових патентів, проте отримувало відмови, які вважає незаконними.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, зобов`язано Інспекцію підготувати висновок про повернення Товариству надміру сплачених коштів у розмірі 23 272,00 грн. з відповідного бюджету та подати його для виконання органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів; в задоволенні решти вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що за позивачем рахується переплата коштів за придбання торгових патентів й ним дотримано алгоритм дій для їх повернення; в той же час контролюючий орган неправомірно та необґрунтовано відмовився вжити передбачених чинними нормативно-правовими актами заходів щодо повернення Товариству надміру сплачених коштів.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Інспекція звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначав, що відповідно до наявних у нього даних за Товариством рахується позитивне сальдо, яке утворилось внаслідок надмірно сплаченої суми грошового зобов`язання за придбання торгових патентів, в сумі меншій, аніж заявлено позивачем.
Позивач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.
Судами встановлено, що Товариство як суб`єкт господарювання здійснює, серед іншого, діяльність у сфері роздрібної торгівлі газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах, у зв`язку з чим ним, зокрема, у 2014 році сплачувався збір за придбання торгових патентів, що не заперечувалось відповідачем.
Так, відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податковим кодексом України (далі - ПК України; в редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (зокрема, в разі здійснення торговельної діяльності у пунктах продажу товарів) були є суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримували в установленому цією статтею порядку торгові патенти.
Підпунктом «б» підпункту 267.5.2 пункту 267.5 статті 267 ПК України встановлювались строки сплати збору за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю.
Під час придбання торгового патенту суб`єкт господарювання вносить суму збору за один місяць (квартал). На суму збору, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується сума збору, яка підлягає внесенню в останній місяць (квартал) його дії. Платники збору можуть здійснити сплату збору авансовим внеском до кінця календарного року (підпункти 267.5.3 та 267.5.4 пункту 267.5 статті 267 ПК України).
У зв`язку із набранням з 01 січня 2015 року чинності змінами у податковому законодавстві й скасуванням збору за проведення деяких видів підприємницької діяльності у позивача виникла переплата до місцевого бюджету по внесених платежах за придбання торгових патентів.
27 січня та 30 січня 2015 року позивач звертався до Інспекції із заявами про повернення збору за торгові патенти та надання висновку про повернення із бюджету надміру сплачених коштів, проте листом від 28 січня 2015 року №1611/10/26-50-02-10 відповідач повідомив заявника, що за даними картки особового рахунку по сплаті збору за провадження торговельної діяльності, сплаченого юридичними особами, за позивачем обліковується переплата менша за суму, ніж заявлена ним до повернення, а листом від 27 лютого 2015 року №3381/110/2650-20-02-10 - про те, що станом на поточну дату відсутній перерахунок нарахувань по збору за провадження торговельної діяльності на рівні ДФС України, у зв`язку з чим немає можливості здійснити перерахунок коштів.
Не погодившись відмовою Інспекції повернути надміру сплачені грошові зобов`язання зі збору за провадження торговельної діяльності в сумі 23 272,00 грн., Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ПК України передбачено можливість повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платнику податків.
Відповідно до підпунктів 14.1.39, 14.1.156 та 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);. надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Отже суми коштів, які платник податків сплатив як податок або збір, в тому числі за провадження деяких видів підприємницької діяльності, у розмірі, що перевищує належну до сплати згідно податкового законодавства суму, відносяться до надміру сплачених грошових зобов`язань.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначені статтею 43 ПК України, положеннями якої передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
Таким чином суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, підлягають поверненню платнику податків у разі, якщо у платника відсутній податковий борг з відповідного податку (збору), за умови подання платником відповідної заяви із вказівкою про напрям перерахування коштів; при цьому контролюючий орган готує та направляє до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету.
Взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України (далі - органи Міндоходів) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 ПК України, частини 2 статті 45 та частини 2 статті 78 Бюджетного кодексу України на час спірних відносин було регламентовано Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженим Наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року №882/1188 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за №146/24923.
Згідно з пунктом 7 вказаного Порядку орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.
За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за сім робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.
Тобто висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету готується контролюючим органом на підставі даних особових рахунків платника.
Як встановили суди та вже вказувалось в цій постанові, у зв`язку із наявністю переплати зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності позивач в січні 2015 року звертався до відповідача із заявами про повернення надміру сплачених коштів, що містять вказівку про напрям перерахування коштів; при цьому на момент звернення до контролюючого органу у позивача була відсутня заборгованість з податків, зборів та інших обов`язкових платежів.
Разом з тим, на вимогу суду контролюючим органом подавались дані картки облікового рахунку Товариства з платежу «Збір за провадження торговельної діяльності (роздрібна торгівля), що сплачується юридичними особами, що справлявся до 01 січня 2015 року», якими підтверджено наявність у нього переплата з указаного платежу в заявленій до повернення сумі.
За таких обставин відповідно до положень статті 43 ПК України та пункту 7 вищевказаного Порядку у відповідача виник обов`язок підготувати та направити до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення відповідних сум коштів з бюджету, проте доказів вчинення ним таких дій матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо повернення Товариству надміру сплачених коштів в сумі 23 272,00 грн. ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327 341 345 349 350 355 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду