ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №826/12451/15
адміністративне провадження №К/9901/25352/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2016 (суддя: Бужак Н.П.) у справі №826/12451/15 за позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,
ВСТАНОВИВ:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.06.2015 №0003651701, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 5.07.2016 позов задоволено: визнано протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15.06.2015 №0003651701, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2015 №Ф-60 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2015 №0003661701.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.09.2016 залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а саме - не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено строк для усунення недоліків до 03.10.2016.
Внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 7.10.2016 повернув її заявнику.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7.10.2016 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилається на порушення судом норм процесуального права, а саме: статтей 8 55 Конституції України, статті 8 Закону України «Про судовий збір», статей 88 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції).
Відзив від позивача на касаційну скаргу відповідача до Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.
Статтею 187 КАС України (в редакції, чинній на час подання позивачем апеляційної скарги) встановлено вимоги до апеляційної скарги та, зокрема, передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Зі змісту положень Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Комплексний аналіз вказаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.
Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України, та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов`язку щодо сплати судового збору.
Колегія суддів додатково зазначає, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена в праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 189 КАС України (в редакції, чинній на час подання позивачем апеляційної скарги) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно із частинами 1 та 3 якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Матеріалами справи встановлено, що підставою для залишення апеляційної скарги без руху, згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2016 , стало те, що відповідачем не надано документ про сплату судового збору.
Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві отримала 22.09.2016.
06.10. 2016 на адресу Київського апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів на його сплату, оскільки в кошторисі податкового органу не передбачено кошти на цю мету.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2016 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2016 апеляційну скаргу відповідача повернуто.
За таких обставин, враховуючи що відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення такої апеляційної скарги.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2016 у справі №826/12451/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду