ПОСТАНОВА
Іменем України
16 квітня 2020 року
Київ
справа №826/12525/15
адміністративне провадження №К/9901/31725/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016 (суддя Огурцов О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 ( головуючий суддя Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/12525/15 за позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «ВУСО» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0012681503, визнати протиправними дії щодо нарахування пені у розмірі 249603,61 грн., зобов`язати внести зміни до картки особового рахунку шляхом скасування нарахованої пені.
В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" помилково не заповнено рядки 12, 12.1 (зменшення податкового зобов`язання) в податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081333697 від 01.03.2015), що призвело до збільшення податкового зобов`язання; така помилка самостійно виправлена позивачем шляхом подання уточнюючого розрахунку, в якому було зменшено податкове зобов`язання на суму 5588290 грн. (рядки 12, 12.1 декларації). Проте, відповідач під час здійснення камеральної перевірки не врахував уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410) та дійшов хибного висновку про несплату позивачем узгодженого грошового зобов`язання та нарахування пені.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.06.2015 №0012681503; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" суми пені у розмірі 249603,61 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що у разі, якщо платником податків самостійно виявлено факт завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів і подано уточнюючий розрахунок з виправленням помилок, з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України та нарахування пені. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку шляхом скасування нарахованої пені, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги, оскільки вказані дії мають бути вчинені відповідачем з урахуванням висновків суду в цій справі, а, відтак, така вимога є передчасною.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов`язань по податку на прибуток страхових організацій за 2014 рік за межами граничних строків їх сплати.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" було подано до відповідача податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081333697 від 01.03.2015, підтверджується квитанцією № 2), в якій позивач в рядку 11 (загальне податкове зобов`язання (рядок 02 + рядок 09 + рядок 10)) зазначив суму 4 520 278 грн., в рядку 13 (податкове зобов`язання за звітний (податковий) період (рядок 11 - рядок 12)) визначено суму 4 520 278 грн.
В подальшому, 07.05.2015 ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" було подано до відповідача уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік (№ 9081892410 від 07.05.2015, підтверджується квитанцією № 2), згідно якої сума в рядку 11 (загальне податкове зобов`язання (рядок 02 + рядок 09 + рядок 10)) залишена без змін (4 520 278 грн.), в рядках 12, 12.1 (зменшення податкового зобов`язання, у тому числі: відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 розділу І та абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України) зазначено суму 5 588 290 грн., в рядку 13 (податкове зобов`язання за звітний (податковий) період (рядок 11 - рядок 12)) визначено суму «-1 068 012 грн.».
В подальшому Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві було проведено камеральну ПрАТ Страховою компанією "ВУСО" щодо порушення правил сплати податку.
За результатами перевірки складено акт від 28.05.2015 № 357/26-50-15-03-23, яким встановлені порушення термінів сплати податків платником або іншими особами зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідальність за порушення передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки від 28.05.2015 № 357/26-50-15-03-23 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.06.2015 № 0012681503, яким зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 903 805,16 грн.
Крім того, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на податковий борг в сумі 4 519 112,81 грн., який виник за рахунок самостійно визначеного грошового зобов`язання за 2014 рік (податкова декларація № 9081333697 від 01.03.2015 року) з 12 березня 2015 року по 06 травня 2015 року було нараховано пеню, відповідно до статті 129 Податкового кодексу України в сумі 249603,61 грн., яка відображена в інтегрованій картці по податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України (11020700).
Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО", не погоджуючись з такою позицією відповідача та податковим повідомленням - рішенням від 08.06.2015 № 0012681503, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.
З огляду на заявлені вимоги та фактичні обставини, встановлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).
Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.
Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.
Отже, законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку.
У зв`язку із цим слід зазначити, що відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.
Тобто обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, передбаченого вказаною нормою, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов`язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Іншими словами, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобов`язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов`язок платника сплатити штраф.
Відповідно до пунктів 35.1, 35.2 статті 35 ПК України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
За змістом пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.
У відповідності до пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Враховуючи, що позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2014 рік, поданому з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, відкореговано (зменшено) суму податкового зобов`язання, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України , та нарахування пені, оскільки об`єкти їх застосування (нарахування) відсутні.
Доводи ж відповідача, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 у справі №826/12525/15 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду