ПОСТАНОВА
Іменем України
21 січня 2021 року
Київ
справа №826/14257/16
адміністративне провадження №К/9901/31402/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №826/14257/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.),-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Група «УМВБ» (далі за тексту - позивач, ТОВ «Група УМВБ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0025121201 від 30 серпня 2016 року.
За вказаною позовною заявою Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 14 вересня 2016 року відкрив провадження та адміністративну справу №826/14257/16 призначив до судового розгляду.
Крім того, ТОВ «Група УМВБ» звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС про:
- визнання протиправними дій відповідача у частині неправомірного відображення у податковому обліку уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 904985224 від 4 квітня 2016 року);
- зобов`язання відповідача виключити з податкового обліку зазначений уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації за лютий 2016 року (№ 904985224 від 4 квітня 2016 року) у повному обсязі датою його неправомірного проведення - 4 квітня 2016 року;
- зобов`язання відповідача зменшити суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 576004 грн датою подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 9152789392 від 25 серпня 2016 року) - 28 серпня 2016 року;
- зобов`язання відповідача вилучити із податкового обліку пеню у розмірі 515647,70 грн;
- зобов`язання відповідача, з метою недопущення втрат Державного бюджету України, привести податковий облік у відповідність до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України), у тому числі і шляхом виключення з податкового обліку, який веде відповідач, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 9152789392 від 25 серпня 2016 року) у повному обсязі датою його подання - 25 серпня 2016 року.
Одночасно позивач просив встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року за вказаною позовною заявою було відкрито провадження та адміністративну справу №826/16304/16 призначено до судового розгляду.
Відповідно до ухвали від 17 листопада 2016 року Окружний адміністративний суд міста Києва вищевказані адміністративні справи об`єднав в одне провадження, а справі присвоєно №826/14257/16.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що внаслідок допущених ним помилок при складанні податкової звітності, а саме подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 904985224 від 4 квітня 2016 року) відбулось зменшення податкового кредиту вдвічі та штучне завищення податкових зобов`язань, у зв`язку з чим виник податковий борг. На переконання позивача, контролюючий орган взагалі не повинен був враховувати зазначений уточнюючий розрахунок як податкову звітність, оскільки всупереч приписів пункту 50.1 статті 50 ПК України при його поданні ТОВ «Група «УМВБ» ні суму недоплати, ні визначені у ньому штрафні санкції не сплачувало. Неправомірним є врахування відповідачем як у сплату податкового зобов`язання за помилково поданим уточнюючим розрахунком сплачених сум ПДВ за поточними податковими зобов`язаннями, що виникали у квітні-травні 2016 року. З поданням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 9152789392 від 25 серпня 2016 року), позивач привів свою податкову звітність у відповідність до вимог податкового законодавства, підстави для винесення 30 серпня 2016 року податкового повідомлення-рішення №0025121201 про застосування штрафної санкції на підставі статті 126 ПК України не було.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року, адміністративний позов ТОВ «Група «УМВБ» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року №0025121201. Зобов`язано ГУ ДФС вилучити із податкового обліку ТОВ «Група «УМВБ» пеню у розмірі 515647,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зобов`язано ГУ ДФС подати звіт про виконання судового рішення упродовж 10 робочих днів з дати набрання ним законної сили.
Вирішуючи спір, суди встановили, що у лютому 2016 року з метою митного оформлення товару (природний газ), що надійшов за зовнішньоекономічним контрактом, ТОВ «Група «УМВБ» подано вантажну митну декларацію із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті - 19200132 грн.
Податок на додану вартість у розмірі 19200132 грн було сплачено у березні при завершенні митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією №903010002/2016/2147 від 15 березня 2016 року.
Зазначена сума була відображена у складі податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року.
4 квітня 2016 року ТОВ «Група «УМВБ» подало уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 9048985224 від 4 квітня 2016 року).
Цим уточненим розрахунком зменшено суму податкового кредиту по рядках 11.1 та 17 декларації на 19200132 грн та збільшено на вказану суму показник рядка 18 декларації (з податкового кредиту було виключено суму ПДВ, сплачену митним органам при розмитненні природного газу, фактично отриманого позивачем у лютому 2016 року, але такого, що був оформлений вантажною митною декларацією від 15 березня 2016 року №903010002/2016/002147 у березні 2016 року). Одночасно, позивачем самостійно нараховано згідно з поданим розрахунком штрафну санкцію у розмірі трьох відсотків - 576004 грн.
В подальшому, при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2016 року (№ 9101397138 від 17 червня 2016 року) податковий кредит знову скоригований на ту ж суму 19200132 грн і за тими ж підставами.
Таким чином, зменшення податкового кредиту відбулося двічі, що, відповідно, призвело до завищення на суму 19200132 грн податкових зобов`язань ТОВ «Група «УМВБ», а у позивача виник податковий борг з податку на додану вартість.
4 липня 2016 року та 14 липня 2016 року позивач звернувся до ГУ ДФС із листами № 201607-02 та № 201607-06, у яких просив здійснити коригування в системі електронного адміністрування ПДВ та прийняти «до відома» як помилковий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 4 квітня 2016 року за реєстраційним №9048985224.
Посадовими особами ГУ ДФС проведено перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань ТОВ «Група «УМВБ» податку на додану вартість, за наслідками чого складено акт №4565/26-56-12-01-18 від 16 серпня 2016 року.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Група «УМВБ» порушено терміни сплати самостійно визначених податкових зобов`язань по податку на додану вартість протягом строків, визначених вимогами пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України, в результаті чого до платника застосовується штрафна санкція у розмірі 303419 грн.
Визначаючи вказану вище штрафну санкцію у розмірі 20%, контролюючий орган виходив з того, що позивач допустив затримку сплати податкових зобов`язань з ПДВ згідно з поданим уточнюючим розрахунком № 9048985224 від 4 квітня 2016 року на 81 день, виходячи з дати сплати 24 червня 2016 року ним суми податкового боргу у розмірі 1349054 грн (сума штрафної санкції 269810,08 грн) та на 113 днів, виходячи з дати сплати 26 липня 2016 року ним суми податкового боргу у розмірі 168041 грн (сума штрафної санкції 33608 грн).
25 серпня 2016 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 9152789392 від 25 серпня 2016 року).
Цим уточненим розрахунком збільшено суму податкового кредиту по рядках 11.1 та 17 декларації на суму 19200132 грн та, відповідно, зменшено на суму 19200132 грн показник рядка 18 декларації та суму штрафу у розмірі 3%, яка становить 576004 грн, тобто фактично відновлено показники декларації з ПДВ за лютий 2016 року, які існували до подання уточнюючого розрахунку № 904985224 від 4 квітня 2016 року.
На підставі акта перевірки №4565/26-56-12-01-18 від 16 серпня 2016 року відповідачем 30 серпня 2016 року було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0025121201, яким встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1 ст. 57 ПК України, та на підставі статті 126 ПК України зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 303419 грн.
Окрім того, суди встановили, що відповідно до копії облікової картки з ПДВ позивача, за останнім, станом на 30 вересня 2016 року згідно з статті 129 ПК України обліковувалася сума нарахованої пені у розмірі 515647,70 грн, яка виникла з 4 липня 2016 року по 24 серпня 2016 року, у зв`язку із поданням вищевказаного розрахунку № 9048985224 від 4 квітня 2016 року.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що з поданням відповідно до статті 50 ПК України уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні. З 25 серпня 2016 року податкова звітність позивача з ПДВ за лютий 2016 року (з урахуванням збільшення податкового зобов`язання уточнюючим розрахунком від 4 квітня 2016 року) вважалася виправленою, а сума такого зобов`язання у загальному розмірі 19200132 грн втратила статусу узгодженої. Відтак, станом на час прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення (30 серпня 2016 року) в діях позивача були відсутні ознаки податкового правопорушення, у зв`язку із чим таке рішення було визнано протиправним та скасоване. З цих же підстав, на переконання суду, підлягала задоволенню і вимога про зобов`язання відповідача вилучити із податкового обліку, який відповідач веде по позивачу, пеню у розмірі 515647,70 грн. Щодо решти позовних вимог суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки відомості в обліковій картці платника податків були приведені відповідачем у відповідність до уточненої ним податкової звітності (зменшено суму ПДВ, яка підлягала сплаті у розмірі 19200132 грн; штрафна санкція у розмірі 576004 грн. за позивачем в складі податкового боргу не обліковується).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що актом перевірки встановлено факт прострочення позивачем сплати узгодженого грошового зобов`язання, у зв`язку з чим відповідач обґрунтовано застосував до ТОВ «Група «УМВБ» штрафні санкції на підставі статті 126 ПК України.
Позивач надав до суду заперечення на касаційну скаргу, відповідно до яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Позивач наголошував, що скаржник у касаційній скарзі не вказує, які саме норми процесуального чи матеріального права були порушені судами при прийнятті оскаржених рішень, а лише цитує норми статей 31, 54, 57, 75, 126, 203 ПК України та повідомляє, що ним було складено акт перевірки. Водночас, відповідач не вказує, в чому полягає неправильне застосування судами положень статті 50 ПК України, з огляду на приписи якої суди і дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. За позицією позивача, ГУ ДФС у порушення норм пункту 46.1 статті 46 ПК України визнало податковою звітністю уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ від 4 квітня 2016 року, поданий з порушенням вимог абзацу «а» частини третьої пункту 50.1 статті 50 ПК України. В подальшому ця помилка була виправлена позивачем, а суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку цим обставинам.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
З огляду на вимоги касаційної скарги та відповідно до приписів частини першої статті 341 КАС України предметом касаційного перегляду є висновки судів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0025121201 від 30 серпня 2016 року та зобов`язання відповідача вилучити із податкового обліку ТОВ «Група «УМВБ» пеню у розмірі 515647,70 грн.
Спірним питанням у цій справі, що належало вирішити судам, було наявність у контролюючого органу підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо до винесення відповідного податкового повідомлення-рішення платник податків самостійно виявив помилку в поданій ним податковій звітності і подав до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 ПК України.
За визначенням, наведеним у абзацу 1 пункту 46.1 статті 46 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
Положеннями пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.
Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.
Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.
Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
Таким чином, платник податків може скористатись правом на подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), від 21 серпня 2019 року (справа №805/4187/16-а), від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 30 вересня 2020 року (справа №826/8894/18), від 4 листопада 2020 року (справа №640/330/19).
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (пункт 126.1 статті 126 ПК України).
За приписами підпункту 129.1.2. пункту 129.1 статті 129 ПК України на суму заниження податкового зобов`язання пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
У разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (пункт 129.9 статті 129 ПК України).
Колегія суддів зазначає, що специфіка нарахування штрафної санкції, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 ПК України, полягає у тому, що вона застосовується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, тоді як при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої податкової декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, допущених у податковій декларації з ПДВ за лютий 2016 року (№ 9048985224 від 4 квітня 2016 року) позивач допустив помилку, а саме скоригував податковий кредит у бік зменшення на суму 19200132 грн, що призвело до збільшення податкового зобов`язання на цю ж суму, а також донарахував у зв`язку з цим штраф у розмірі 576004 грн.
При цьому при поданні податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року позивач здійснив аналогічне коригування податкового кредиту.
Водночас, 25 серпня 2016 року (після складання акта перевірки, але до винесення спірного податкового повідомлення-рішення) позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року, яким збільшив суму податкового кредиту по рядках 11.1 та 17 декларації на суму 19200132 грн та, відповідно, зменшено на суму 19200132 грн показник рядка 18 декларації та суму штрафу у розмірі 3%, яка становить 576004 грн, тобто фактично відновив показники декларації з ПДВ за лютий 2016 року, які існували до подання уточнюючого розрахунку № 904985224 від 4 квітня 2016 року.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 ПК України, у податкового органу відсутні підстави для застосування до такого платника податків санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні. З огляду на вказане суди також дійшли висновку і про відсутність підстав для нарахування та відображенні в інтегрованій картці платника пені у розмірі 515647,70 грн.
Поряд з цим суди також врахували, що уточнюючий розрахунок №9152789392 від 25 серпня 2016 року було подано в межах 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання за податковою декларацією з ПДВ за травень 2016 року, що відповідно до приписів пункту 129.9 статті 129 ПК України також свідчить про відсутність підстав для нарахування пені.
Ні під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, ні у касаційній скарзі контролюючий орган не висловлював заперечень щодо правильності позиції позивача, підтриманої в подальшому судами, щодо допущення ним помилки у податковій звітності та наявності правових підстав та відповідного механізму для її виправлення.
Обґрунтування касаційної скарги ГУ ДФС аналогічні доводам, викладеним у позові та запереченнях на апеляційну скаргу і зводяться виключно до цитувань положень ПК України та вказівки на прострочення позивачем сплати узгодженого податкового зобов`язання, що встановлено в акті перевірки. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили надану судами попередніх інстанцій оцінку повно та всебічно з`ясованим обставинам справи, скаржником не зазначено.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновку судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 листопада 2017 року у цій справі було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача вилучити з податкового обліку позивача пеню в сумі 515647 грн до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне поновити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року в зазначеній частині.
Керуючись статтями 343 349 350 355 356 375 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року у справі №826/14257/16 залишити без змін, поновивши їх виконання.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко