20.06.2023

№ 826/15183/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 826/15183/17

адміністративне провадження № К/9901/57444/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Україна»

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року

у справі №826/15183/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Україна»

до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення

про визнання протиправним та скасування рішення

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Україна» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 05.10.2017 №1860 "Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Пілот-Україна», м. Одеса (НР №00513-м від 11.09.2015, ефірне мовлення, позивні: «LOUNGE FM»)".

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, у задоволені адміністративного позову було відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Пілот-Україна" (код 30376996), місцезнаходження - 65125, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15), зареєстроване як юридична особа 27.05.1999, має ліцензію на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення НР №00513-м від 11.09.2015.

3.2. Згідно заяви від 26.05.2017 №260517-1 Громадської організації "Детектор Медіа" з проханням перевірити, чи вчасно були подані заяви про переоформлення ліцензій та документів або їх завірені копії, які підтверджують зміни кінцевого бенефіціарного власника, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення було прийнято рішення від 01.06.2017 №824 про призначення позапланової перевірки діяльності ТОВ "ТРК "Пілот-Україна", м. Одеса, з метою перевірки дотримання вимог статті 35 Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

3.3. За результатами проведеної перевірки відповідачем 11.07.2017 було складено акт № ПП/Од./С/15/2017 позапланової перевірки дотримання телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії від 12.07.2017. У зазначеному акті перевірки відповідачем вказано, що згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2017 кінцевим бенефіціарним власником контролером товариства є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), але станом на 31.05.2017 позивачем не подано заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензій на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, документів або їх засвідчених копій, що підтверджують таку зміну, а також відомостей про структуру власності з урахуванням внесених змін, відповідно до статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», рішення Нацради від 18.12.2013 № 2434.

3.4. 20.04.2017 товариство надіслало до Нацради листа, яким повідомило про зміну кінцевого бенефіціарного власника, а 11.05.2017 товариство надіслало до Нацради листа про зміну кінцевого бенефіціарного власника, відомості про структуру власності та декларацію кінцевого бенефіціарного власника.

3.5. 05.10.2017 Нацрадою на підставі вказаного акту перевірки було прийнято рішення № 1860 (протокол № 33) «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Пілот-Україна», м. Одеса (НР №00513-м від 11.09.2015, ефірне мовлення, позивні: «LOUNGE FM»), згідно з яким на підставі статті 35, пункту «б» частини 5 статті 37, частини 1 статті 70, частин 1, 2, 5 та 6 статті 72, частин 1 та 2 статті 73, частини 1 статті 74, частин 1 та 2 статті 75 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», статті 13 та частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» вирішено:

1) визнати факт неподання ТОВ "ТРК "Пілот-Україна", м. Одеса, заяв про переоформлення ліцензій НР №00513-м від 11.09.2015, НР №00514-м від 11.09.2015 у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;

2) звернутись до суду з позовом про анулювання ліцензій на мовлення ТОВ "ТРК "Пілот-Україна" НР №00513-м від 11.09.2015, НР №00514-м від 11.09.2015.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що саме по собі прийняте відповідачем рішення про визнання порушення і застосування передбаченої цим Законом санкції, якщо ця санкція не може бути застосована самою Нацрадою, а є лише підставою для звернення до суду, не є тим рішенням, яке безпосередньо створює права та обов`язки для ліцензіата, тоді як таким рішенням є лише рішення про визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій, що можуть бути застосовані самою Нацрадою.

Крім того, судами зазначено, що попередня оцінка дій (бездіяльності) ліцензіата щодо недотримання ним вимог законодавства, навіть оформлена у вигляді окремого рішення, а не висловлена в акті перевірки, в будь-якому випадку потребує наступного підтвердження судовим рішенням у справі про анулювання ліцензії.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:

5. Позивачем подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, у якій просить їх скасувати, справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції. Аргументами в обґрунтування скарги позивач зазначає те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права щодо встановлення фактичних обставин справи, зокрема:

5.1. Закон України "Про телебачення і радіомовлення" було доповнено пунктом "ґ" частини 3 статті 35, якою встановлювався обов`язок для телерадіоорганізацій подавати заяви про переоформлення ліцензій у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника, на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 01.11.2016, який набрав чинності 30.11.2016. Оскільки кінцевий бенефіціарний власник змінився до набрання чинності цією нормою, телерадіоорганізація не зобов`язана була подавати заяву про переоформлення ліцензії на мовлення.

5.3. Суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що перелік підстав, визначених частиною 5 статті 37 та частиною 13 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", для звернення до суду із позовом про анулювання ліцензії на мовлення, є виключними, а встановлені в акті перевірки факти порушення відсутні серед визначених вище підстав для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії. Відтак, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що у Нацради фактично відсутні підстави для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії.

6. Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Правильність застосування норм матеріального права судом перевіряються у їх редакції на час спірних правовідносин.

8. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

10. Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законами України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про телебачення і радіомовлення».

11. За статтею 1 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

12. Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що Національна рада, зокрема, здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; контроль та нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог щодо розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), а за їх відсутності - про всіх власників та учасників телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги і всіх фізичних осіб та власників і учасників юридичних осіб на всіх рівнях ланцюга володіння корпоративними правами телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги, про пов`язаних осіб та про структуру власності телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги. Контроль здійснюється шляхом подання Національною радою запитів про надання інформації до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб, запитів на отримання інформації з державних реєстрів, а також запитів про надання інформації до компетентних органів іноземних держав відповідно до міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України.

13. Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення передбачена статтею 71 Закону України "Про телебачення і радіомовлення". Згідно з частиною другою цієї статті міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

14. Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги (частина сьома статті 72).

15. Рішення про стягнення штрафу приймається: якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені; якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продовження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень; якщо провайдер програмної послуги за час після сплати ним попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень (частина восьма статті 72).

16. Частиною 12 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передбачено, що якщо порушення не були усунені після попередження та стягнення штрафу, Національна рада подає до суду справу про анулювання ліцензії на мовлення телерадіоорганізації або справу про скасування державної реєстрації провайдера програмної послуги.

17. За подібних обставин справи Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі 826/14599/17, від 22.12.2020 у справі № 826/14604/17, дійшов висновку, що аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що зверненню Національної ради до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення мають передувати як факти систематичного порушення телерадіоорганізацією законодавства про телебачення і радіомовлення, так і застосування до неї послідовно таких санкцій, як попередження та стягнення штрафу.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення позаплановою перевіркою встановлено, що станом на 31 травня 2017 року позивачем не подано заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензій на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника. У зв`язку з цим зроблено висновок, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має повноваження на звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії, оскільки наявність підстав для анулювання ліцензії вирішуватиметься під час судового розгляду такої справи, відтак, у межах розгляду цієї справи судами наявність або відсутність таких підстав не перевірялися.

19. Проте колегія суддів касаційного суду вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

20. Частиною 3 статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що підставами для переоформлення ліцензії на мовлення можуть бути, у тому числі, зміна організаційно-правової форми та умов діяльності ліцензіата; зміна відомостей про прямого власника (співвласників) та/або кінцевого бенефіціарного власника (контролера) заявника.

21. Згідно з частиною 6 статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада може застосувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.

22. Відповідно до положень частини 5 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі:

а) факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі-неліцензіату з метою проведення нею інформаційної діяльності;

б) факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата;

в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог;

г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України;

ґ) факту невідповідності ліцензіата визначеним статтею 12 цього Закону вимогам щодо заснування телерадіоорганізацій, обмеження частки власності іноземних фізичних та юридичних осіб в акціонерному або статутному капіталі телерадіоорганізації, а також до установчих і статутних документів телерадіоорганізації.

23. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Законом України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено три види санкцій за порушення телерадіокомпанією законодавства у сфері телебачення і радіомовлення. При цьому, вичерпний перелік підстав, наведених у частині 5 статті 37 Закону України "Про телебаченні і радіомовлення", за яких Національна рада з питань телебачення і радіомовлення може звернутися до суду з позовом про анулювання ліцензії, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки № ПП/Од./С/15/2017 від 11.07.2017 року встановлено, що позивачем не подано до Нацради заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника. Разом з тим, у рішенні Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 05.10.2017 року № 1860 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Пілот-Україна», прийнятому на підставі зазначеного акту перевірки, вирішено визнати факт неподання позивачем заяв про переоформлення ліцензій у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата та звернутися у зв`язку з цим до суду з позовом про анулювання ліцензії на мовлення.

25. З цього приводу колегія суддів зазначає, що правопорушення у виді встановлення «факту неподання заяви встановленого зразка про переоформлення ліцензії на мовлення у зв`язку зі зміною кінцевого бенефіціарного власника» (як вказано в акті перевірки Національної ради № ПП/Од./С/15/2017 від 11.07.2017) та «факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата» (рішення Національної ради № 1860 від 05.10.2017 року) не є тотожними. При цьому, підставою для звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії може бути, зокрема, встановлення факту несвоєчасного подання заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата.

26. Такий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, що була, зокрема, висловлена у постановах від 01.02.2019 у справі № 826/13000/15, від 04.07.2019 у справі № 826/25903/15, від 10.09.2019 у справі №826/14599/17, від 23.12.2019 у справі №826/16345/17.

27. Тому колегія суддів касаційного суду у цій справі приходить до висновку, що встановлення наявності або відсутності, визначених частиною 5 статті 37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», підстав для звернення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до суду з позовом про анулювання ліцензії, має важливе значення для надання правової оцінки правомірності рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 05.10.2017 року № 1860 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Пілот-Україна», оскільки відповідно до нього фактично вирішено застосувати одну із санкцій, визначених частиною 6 статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а саме: звернення до суду з позовом про анулювання ліцензії. Відтак, визначення наявності/відсутності підстав для прийняття такого рішення є однією з необхідних умов для визнання його правомірним.

28. При цьому суд касаційної інстанції зауважує, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки розбіжностям щодо визначення виду виявленого під час перевірки ТОВ «ТРК «Пілот-Україна» порушення законодавства у сфері телебачення і радіомовлення, що містяться в акті перевірки № ПП/Од./С/15/2017 від 11.07.2017 та рішенні від 05.10.2017 року № 1860 «Про результати позапланової перевірки ТОВ «ТРК «Пілот-Україна»; не встановлено, яке саме порушення виявлено Нацрадою з питань телебачення та радіомовлення, що має значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у цій справі.

29. Також судові рішення судів попередніх інстанцій містять невідповідності в частині встановлених цими судами обставин справи. Так, у описовій частині цих рішень суди встановили, що позивач має ліцензію на мовлення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення НР №00513-м від 11.09.2015. Між тим в акті перевірки та оскарженому позивачем рішенні відповідача від 05.10.2017 №1860 зазначено про наявність у позивача двох ліцензій: НР №00513-м від 11.09.2015, НР №00514-м від 11.09.2015. Суд касаційної інстанції за приписами статті 341 КАС України самостійно вказані розбіжності усунути не може.

30. Крім того, суди попередніх інстанцій відмовили у позові з тих підстав, що оскаржене рішення не створює прав та обов`язків для ліцензіата, а тому не порушує його прав.

31. Проте такі висновки є передчасними, оскільки частиною 5 статті 37 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" визначено, що Національна рада може звертатися до суду про анулювання ліцензії на мовлення на підставі:

в) факту невиконання розпоряджень про усунення порушень законодавства та ліцензійних вимог; г) факту відмови ліцензіата у проведенні працівниками Національної ради перевірки його діяльності відповідно до вимог законодавства України;

32. В оскарженому рішенні було встановлено факт неподання ТОВ «ТРК «Пілот-Україна» заяви про переоформлення ліцензії у зв`язку з організаційними змінами статусу та умов діяльності ліцензіата, а також вирішено звернутись до суду з позовом про анулювання вказаних ліцензій позивача на мовлення на підставі пункту б вищезазначеної статті (про що зазначено в пункті 1 резолютивної частини оскаржуваного рішення).

33. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та повноваження відповідача, зверненню Національної ради із позовом до суду про анулювання ліцензії на мовлення має передувати встановлення певних обставин. Суди першої та апеляційної інстанцій повинні були перевірити чи дійсно були такі обставини.

34. Також відповідно до підпункту ґ) частини 14 статті 25 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" при розгляді заяв Національна рада надає перевагу телерадіоорганізації, яка протягом одного року до дня подання заяви не допускала порушень вимог цього Закону щодо розкриття інформації про всіх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), про всіх пов`язаних осіб та про структуру власності.

35. Оскільки в рішенні відповідача встановлено факт правопорушення, судам належало встановити, чи має воно правове значення для позивача, чи впливає на його майбутню діяльність незалежно від того, чи звернувся б відповідач до суду після прийняття такого рішення. З огляду на це варто встановити, чи має таке рішення суб`єкта владних повноважень самостійне правове значення та чи може бути предметом судового контролю з боку адміністративного суду.

36. Відповідно до частин першої, другої, третьої та четвертої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеного цим Кодексом.

37. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

38. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

39. При цьому, згідно з частиною 2 статті 72 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

40. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

41. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про відповідність або невідповідність дій учасників справи вимогам Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

42. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини 2 статті 353 КАС України у редакції до 08.02.2020 є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 327 344 349 353 КАС України у редакції до 08.02.2020, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Україна»» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді В.М. Бевзенко

С.М. Чиркін