№ 826/15378/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року

м. Київ

справа №826/15378/17

адміністративне провадження № К/9901/57448/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 (суддя Кузьменко А.І.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді Коротких А.Ю., Чаку Є.В.) у справі №826/15378/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2017 №0046951310, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000,00 грн., №0047031310, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3510,00 грн., №0047001310, яким нараховано грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 292,50 грн., №0046901310, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на 1 грн., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-5526154203, якою визначено недоїмку у розмірі 2288,00 грн., та рішення від 28.09.2017 №0010141310, яким застосовано штрафні санкції на суму 228,80 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо порушення вимог податкового та пов`язаного з ним законодавства є помилковими, нечіткими та такими, що викладені без конкретизації відповідних нормативних визначень для ідентифікації останніх та не підтверджені належними доказами, водночас станом на момент проведення перевірки ним господарська діяльність за адресою АДРЕСА_1 , зокрема, з торгівлі алкогольними напоями, не проводилась, а виявлені залишки продукції зберіглися з часу наявності в нього дійсної ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями; також вказав, що перевірка здійснювалась в присутності особи, із якою велись лише перемовини щодо її працевлаштування, та остання не мала жодного відношення до його господарської діяльності, при цьому пояснення відносно того, що вона працює продавцем, були нею надані під тиском перевіряючих; крім того, послався на те, що виявлені під час перевірки грошові кошти належали йому як фізичній особі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши правову оцінку обставинам справи з урахуванням наявних у ній матеріалів та норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшли переконання, що позивачем не спростовано висновків, викладених в акті від 03.07.2017 № 16/26-15-13-10/ НОМЕР_1 , у той час, як наявними в матеріалах справи документами підтверджуються порушення, встановлені під час перевірки, та дотримання процедури її проведення.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення процесуальних норм - неповне з`ясування обставин справи (відсутність доказів, які б свідчили про фактичний допуск до роботи неоформленого працівника; невстановлення факту реалізації алкогольних напоїв та/або супутніх товарів тощо), що свідчить про недоведеність допущення порушень й базується лише на припущеннях; просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, в частині другій статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті Податкового кодексу України (далі - ПК України) (тут і далі в редакції, чинній на момент існування спірних взаємовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Згідно пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Отже, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення направлення на проведення, наказу про проведення перевірки, службового посвідчення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції.

Обов`язок щодо зберігання та надання до перевірки документів на підтвердження показників податкової звітності закріплено в статті 44 ПК України.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44 ПК України).

При цьому, пунктом 44.6 статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Трудові відносини врегульовано положеннями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (частини перша та друга статті 24 КЗпП України).

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці», яка кореспондується із статтею 94 КЗпП України, встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас, питання декларування та сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору з заробітної плати врегульовано нормами ПК України, а єдиного соціального внеску - Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

За приписами підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом (пункт 176.2 статті 176 ПК України).

Згідно підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України встановлено, що платником податку є податковий агент.

Підпунктами 164.2.1 та 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

Відповідно до вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 171.1 статті 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

За приписами підпункту 16-1.1.1 підпункту 16-1.1 статті 16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Частиною першою статті 4 Закону 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

При цьому, згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом;

Частинами другою, третьою та четвертою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

За приписами пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів та зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції - за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

Отже, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, у тому числі фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок, під час виплати на користь фізичної особи доходу у вигляді заробітної плати.

Порядок здійснення суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром та супутніми товарами врегульовано Законом України України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР) та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Так, відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах - нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: вчинене вперше - 1 гривня; за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об`ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об`ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Відтак, роздрібна торгівля пивом, вином, сидром може здійнюватись суб`єктом господарювання виключно за наявності відповідної ліцензії, а розрахункові операції на повну суму покупки мають бути проведені через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих розрахункових книжок.

Як встановлено судами, в період з 27.06.2017 по 01.07.2017 Управлінням проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазину «Живе пиво «Бочка», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 22-А, суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 03.07.2017 № 16/26-15-13-10/2953919292, яким виявлено, зокрема, порушення статті 15 Закону № 481/95-ВР; підпунктів 164.2.1 та 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.2 статті 176 ПК України; пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР; статей 24 та 26 Кодексу законів про працю України; пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 7, статті 8 Закону № 2464-VI.

Такі висновки ґрунтуються на тому, що в зазначеному магазині позивач здійснює господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром на спрощеній системі оподаткування ІІ групи без ліцензії та застосування РРО (згідно акту зняття залишків продукції, яка знаходиться у ФОП ОСОБА_1 без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі горілчаними виробами, який є додатком до акту перевірки, загальна вартість алкогольних напоїв становила 8560,00 грн.); станом на 01.07.2017 позивачем не надано до перевірки опису діяльності та завірених належним чином документів відносно її здійснення; на момент перевірки в приміщенні магазину знаходилась продавець ОСОБА_2 , яка здійснювала готівкові розрахунки зі споживачами у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром та супутніми товарами; ОСОБА_2 працює з 11.04.2017 та отримує заробітну плату у розмірі 5200,00 грн. без укладання трудової угоди; книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої та другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість), угоди та накладні на товар, який знаходиться в продажу, відсутні; на місці розрахунків зі споживачами встановлено відсутність РРО та книги КОРО, при цьому наявна виручка у сумі 3063,00 грн;

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 03.07.2017 № 16/26-15-13-10/2953919292 Управлінням прийняті:

податкові повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0046951310, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 34000,00 грн., №0047031310, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3510,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2808,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 702,00 грн., №0047001310, яким нараховано грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 292,50 грн., у тому числі податкове зобов`язання - 234,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) - 58,50 грн., №0046901310, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на 1 грн.;

вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2017 №Ф-5526154203, якою визначено недоїмку у розмірі 2288,00 грн.;

рішення від 28.09.2017 №0010141310, яким застосовано штрафні санкції на суму 228,80 грн.

Надаючи правову оцінку оспорюваним податковим повідомленням - рішенням, вимозі та рішенню в контексті порушень, визначених податковим органом, суди попередніх інстанцій з`ясували, що фактична перевірка магазину «Живе пиво «Бочка», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 22-А, в якому позивач провадив свою підприємницьку діяльність, здійснюючи роздрібну торгівлю пивом, вином, сидром, супутніми товарами була проведена службовими особами Управління за попереднього пред`явлення направлення на проведення перевірки та службових посвідчень, а також вручення копії наказу про її проведення працівнику цього магазину ОСОБА_2 , яка надала письмові пояснення, що за посадою є продавцем пива на розлив та супутніх товарів з 11.04.2017 та отримує заробітну плату у розмірі 5200 грн.; при цьому у поясненнях міститься вказівка, що їх підписано власноруч та без тиску з боку працівників ГУ ДФС у м. Києві.

Суди не прийняли до уваги та критично віднеслися до подальших свідчень, наданих ОСОБА_2 та позивачем при розгляді справи, як таких, що не спростовують встановлених обставин та є суперечливими.

При цьому суди зауважили, що як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи позивачем належними доказами не підтверджено невідповідність вказаних висновків перевірки, як і не надано обґрунтованих пояснень щодо перебування ОСОБА_2 27.06.2017 в магазині та допуску нею службових осіб Управління до перевірки.

Крім того, відносно позивача Головним управління Держпраці у Київській області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке полягає в допущенні працівника до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 07.12.2017 у справі №759/14557/17 за результатами розгляду зазначеного протоколу та доданих до нього матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто з нереабілітуючих підстав.

Враховуючи вище наведене у сукупності, суди обґрунтовано дійшли переконання про відсутність підстав вважати невмотивованими висновки акту від 03.07.2017 № 16/26-15-13-10/ НОМЕР_1 щодо невиконання позивачем обов`язку, як податковим агентом, під час виплати заробітної плати ОСОБА_2 , як продавцю, з 11.04.2017 по дату проведення перевірки, констатувавши при цьому виконання відповідачем вимог ПК України, якими обумовлено виникнення права приступити до проведення фактичної перевірки.

Також, судами встановлено, що відповідно до акту від 03.07.2017 № 16/26-15-13-10/ НОМЕР_1 , з додатками, в ході перевірки виявлено здійснення ОСОБА_1 . підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром та супутніми товарами на спрощеній системі оподаткування ІІ групи без відповідної ліцензії та без застосування РРО.

При цьому, суди відхилили твердження позивача про те, що після закінчення строку дії попередньої ліцензії він не проводив торгівлю відповідною групою товарів, оскільки ним, зокрема, не було надано жодних доказів на підтвердження наявності в нього вказаної ліцензії, як і не наведено ґрунтовних доводів щодо підстав розміщення в магазині, щодо якого проводилась перевірка, товарів, реалізація яких має здійснюватися лише за наявності відповідної ліцензії на суму 8560,00 грн., перелік якої наведено в акті зняття залишків продукції, яка знаходиться у ФОП ОСОБА_1 без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі горілчаними виробами.

Твердження позивача щодо нездійснення ним господарської діяльності в магазині «Живе пиво «Бочка», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з аварійністю його будівлі, судами не були прийняті до уваги, позаяк на підтвердження вказаного не було надано доказів; при цьому суди зауважили, що вказані аргументи є сумнівними, оскільки у відповідному приміщенні знаходилися люди та товар.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій сформували висновок, з яким погоджується колегія суддів Верховного Суду, про відсутність підстав вважати неспроможним констатування відповідачем в акті перевірки здійснення позивачем роздрібної торгівлі пивом, вином, сидром та супутніми товарами за відсутності відповідної ліцензії та без застосування РРО чи розрахункової книги.

Водночас, Суд вважає за необхідне зазначити, що розмір штрафних санкцій згідно податкового повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0046951310 (34 000,00 грн.) відповідачем визначено за помилкового застосування вказаних вище положень абзацу 5 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, а саме виходячи з 200 відсотків мінімальної межі штрафу у розмірі 17000,00 грн., що призвело до безпідставного нарахування штрафу на суму 16880,00 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За правилами ж частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій є помилковим лише щодо наявності правових підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2017 №0046951310 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 16880,00 грн., а в іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 відповідають закону, відтак вони підлягають частковому скасуванню.

Керуючись статтями 139 341 345 349 350 351 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо податкового повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0046951310 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 16880,00 грн. скасувати.

Прийняти у вказаній частині позовних вимог нове рішення, яким позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.07.2017 №0046951310 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 16880,00 грн.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Гончарова

І.А. Васильєва ,

Судді Верховного Суду