№ 826/16903/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 826/16903/16

адміністративне провадження № К/9901/39853/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 (суддя Кобилянський К.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 (головуючий суддя Бабенко К.А., судді Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СЕК» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СЕК» (далі - позивач, ТОВ «ТД «СЕК», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2016 №0004391402, яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 785 317 грн., в тому числі 665 210 грн. за основним платежем, 120 107 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0004401402, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 921 205 грн., в тому числі 736 964 грн. за основним платежем, 184 241 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначило про безпідставність висновків акта перевірки щодо допущення позивачем порушень вимог законодавства при взаємовідносинах з контрагентами ПП «Кінос», ТОВ «Баста Трейд», ПП «Діслав» і ТОВ «Салкон-2012». На переконання позивача акт перевірки не містить жодних належних доказів нереальності господарських операцій позивача з названими постачальниками товарів і послуг, натомість наявні у ТОВ «ТД «СЕК» первинні документи свідчать про те, що господарські операції дійсно мали місце та спричинили реальні зміни у майновому стані сторін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.08.2016 №0004391402 та №0004401402.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, адже не зважили на фактичні обставини справи та підтверджуючі їх докази, які свідчать про відсутність реального вчинення господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Кінос», ТОВ «Баста Трейд», ПП «Діслав» і ТОВ «Салкон-2012».

Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження у справі.

В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «СЕК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 31.05.2016 №234/26-15-14-02-04/35871221, у висновках якого зазначено про порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 6 130 072,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 656 260,00 грн.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 31.05.2016 №234/26-15-14-02-04/35871221 разом з додатковими матеріалами, розглянувши які, контролюючий орган прийняв рішення про проведення документальної позапланової перевірки та 18.07.2016 склав акт №314/26-15-14-02-04.

Згідно із висновками цього акта перевірки, відповідач встановив порушення позивачем норм підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 665 210 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 736 964 грн.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняло оспорювані податкові повідомлення-рішення 01.08.2016 №0004391402 (форми «Р»), яким визначило позивачу до сплати суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 785 317 грн., в тому числі 665 210 грн. за основним платежем, 120 107 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0004401402 (форми «Р»), яким нарахувало грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 921 205 грн., в тому числі 736 964 грн. за основним платежем, 184 241 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Оскаржені позивачем в адміністративній процедурі в порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення від 01.08.2016 були залишені без змін рішенням Державної фіскальної служби України від 05.10.2016 №21607/6/99-99-11-01-01-25.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин).

За приписами абзацу 1 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

У відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України «витрати» - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із пунктом 138.1 статті 138 цього Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За нормою підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають в себе собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон №996-ХІV), обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону №996-ХІV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно із статтею 1 Закону №996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону №996-ХІV, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи наведене, слід зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом, ТОВ «ТД «СЕК» мало фінансово-господарські взаємовідносини із ПП «Кінос», ТОВ «Баста Трейд», ПП «Діслав» та ТОВ «Салкон-2012».

Так, між позивачем (покупець) та ТОВ «Баста Трейд» (постачальник) укладено договір поставки №17 від 03.03.2014, відповідно до підпункту 1.1. якого постачальник зобов`язується продавати покупцю за його заявками у власність обладнання належної якості, а покупець - придбавати в асортименті, кількості, ціні та вартості, що визначаються згідно рахунків-фактур на Товар, які після складання становлять невід`ємну частину цього договору. Продавець зобов`язується власними силами та засобами поставити товар на склад покупця.

Із ПП «Діслав» (постачальник) позивачем (покупець) укладено договір поставки №42 від 01.10.2014, згідно умов якого постачальник зобов`язується продавати покупцю за його заявками у власність обладнання належної якості, а покупець придбавати в асортименті, кількості, ціні та вартості, що визначаються згідно рахунків-фактур на товар, які після складання становлять невід`ємну частину цього договору. Умовами договору передбачено, що покупець зобов`язується власними силами та засобами забрати товар зі складу продавця.

Згідно із наведеними договорами позивачем придбано електротовари та електрообладнання для систем відеоспостереження та охоронних систем.

Стосовно транспортування придбаного позивачем товару за вказаними договорами, судами враховано, що ТОВ «Баста Трейд», за умовами договору здійснювало поставку товару на адресу з використанням власного транспорту. Від ПП «Діслав» позивачем доставлено товар із використанням автомобілів Ford Transit (легковий універсал) та Volkswagen Caddy (вантажний фургон малотонажний), які ТОВ «ТД «СЕК» використовувало на підставі нотаріально посвідчених договорів оренди автомобіля від 27.05.2014, укладених із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Між ПП «Кінос», як виконавцем, та позивачем, як замовником, укладено договір надання послуг по виготовленню поліграфічної продукції від 09.06.2014 №09062014, згідно з підпунктом 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання послуг по виготовленню поліграфічної продукції: паперові пакети, календарі, банери, флаєри, листівки, каталоги, візитки, буклети тощо.

Відповідно до договору «Про виконання робіт по проектуванню, монтажу та демонтажу ексклюзивного стенду на виставці «KIPS 2013»» від 23.01.2013 №12, укладеного позивачем (замовник) із ТОВ «Салкон-2012» (виконавець), останній зобов`язався виконати комплекс робіт з розробки архітектурного проекту ексклюзивного стенду, його монтажу та демонтажу на виставці «KIPS 2013», яка відбуватиметься 20-22.02.2013 у виставкому центрі (м. Київ, Броварський проспект, 15).

Також із ТОВ «Салкон-2012» (виконавець) позивачем (замовник) укладено договір №17 від 13.02.2013, за умовами якого виконавець зобов`язується у період з 25.02.2013 по 26.02.2013 надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: «Підвищення продажів та уникнення конфліктних ситуацій» для замовника, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти послуги і оплатити їх у відповідності до положень договору. Надання інформаційно-консультаційних послуг здійснюється у вигляді проведення семінару, з наданням методичних матеріалів та інформації.

Згідно із умовами договору №22 від 11.03.2013, укладеного між ТОВ «Салкон-2012» (виконавець) та позивачем (замовник), виконавець зобов`язується у період з 25.03.2013 по 26.03.2013 надати інформаційно-консультаційні послуги на тему: «Методологія продажу торгових марок «COMMAX», «SLINEX» для замовника, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти послуги і оплатити їх у відповідності до положень договору. Надання інформаційно-консультаційних послуг здійснюється у вигляді проведення семінару, з наданням методичних матеріалів та інформації.

Із ТОВ «Салкон-2012» (виконавець) позивачем (замовник) також укладено договір №21 від 01.03.2013, за умовами якого виконавець зобов`язується у період з 04.03.2013 по 29.03.2013 надати інформаційно-рекламні послуги по розповсюдженню товарної групи ATIS (замки та аксесуари) для замовника, а замовник - своєчасно прийняти послуги і оплатити їх у відповідності до положень договору. Надання послуг здійснюється у конкретних містах України за переліком, визначеним у п. 2.1 ст. 2 даного договору.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаними договорами позивач надав суду копії: видаткових накладних на передачу-прийняття готової поліграфічної продукції (каталогів) та товарів (апаратури для відеоспостереження, інших електроапаратури та обладнання в асортименті); актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), датованих лютим і березнем 2013 року, складених ТОВ «Салкон-2012» за результатами надання послуг з розробки архітектурного проекту ексклюзивного виставкового стенду, його монтажу і демонтажу, послуг з надання інформаційно-консультаційних послуг за певний період, інформаційно-консультаційних послуг на тему: «Методологія продажу торгових марок «Comax», «SLINEX» та інформаційно-рекламних послуг з розповсюдження товарів товарної груп «АТIS»; фотознімки виставкового стенду; податкових накладних; рахунків-фактур; виписок банків по особовим рахункам ТОВ «ТД «СЕК» з відомостями про перерахування коштів на користь контрагентів в якості оплати за поставлені товари і надані послуги; оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 281 «Товари на складі» (в розрізі по контрагентах і номенклатурі товарів) та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; подорожніх листів вантажного та службового легкового автомобілів; актів списання дизпалива; витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих відносно ПП «Кінос», ТОВ «Баста Трейд», ПП «Діслав» і ТОВ «Салкон-2012» станом на дати укладання описаних вище договорів.

Придбані у ТОВ «Баста Трейд» і ПП «Діслав» товари реалізовано позивачем контрагентам-покупцям ПАТ «Перший український міжнародний банк» та ТОВ «Епіцентр К». Одержана від ПП «Кінос» поліграфічна продукція та виконані роботи ТОВ «Салкон-2012» також були використанні ТОВ «ТД «СЕК» у своїй господарській діяльності, а саме: каталоги продукції - для залучення клієнтів, а виконані роботи щодо монтажу/демонтажу виставкового стенду - з метою участі у профільній виставці.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями первинними документами: установчих (статуту) та дозвільних документів (ліцензії на право здійснення робіт з монтажу інженерних мереж та проектування об`єктів архітектури за переліком) ТОВ «ТД «СЕК»; договорів поставок, видаткових накладних на видачу товарів покупцям, довіреностей покупців на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТД «СЕК»; виписок банку по особовим рахункам позивача з відомостями про надходження коштів від покупців електротехнічної продукції; оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 281; договорів оренди ТОВ «ТД «СЕК» у третіх осіб приміщень для розміщення офісу та складів; нотаріально посвідчених договорів оренди ТОВ «ТД «СЕК» у третіх осіб легкових та вантажних автомобільних транспортних засобів; штатних розписів ТОВ «ТД «СЕК», затверджених на відповідні дати; дипломів учасника профільних виставок (в тому числі за період 20-22 лютий 2013 року); договорів та первинних документів по операціях з третіми особами (ДП «Прем`єр Експо») щодо розробки та популяризації сайту ТОВ «ТД «СЕК» як постачальника відповідних товарів, надання послуг з організації участі ТОВ «ТД «СЕК» у виставці за адресою: м. Київ, Броварський проспект, 15, Міжнародний виставковий центр, період: 20.02.2013 - 22.02.2013, надання послуг з організації перевезення вантажів ТОВ «ТД «СЕК».

Дослідивши та проаналізувавши подані позивачем документи у їх сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначені первинні та інші документи підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Кінос», ТОВ «Баста Трейд», ПП «Діслав» і ТОВ «Салкон-2012», також встановлено наявність у контрагентів фізичних і технічних можливостей для виконання вищезазначених договорів.

Крім того, суди посилались на те, що з наявних матеріалів справи чітко прослідковується взаємозв`язок між витратами ТОВ «ТД «СЕК» на придбання товарів і послуг та здійсненням ним господарської діяльності з оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення, охоронних систем.

Посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок спірних партій товарів через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких товарно-матеріальних цінностей постачальниками судами визнано необґрунтованим, оскільки у відповідності до норм Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568, Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

При цьому, судами враховано, що для виду товару, який постачався контрагентами (електротовари, обладнання для охоронних систем та відеоспостереження, поліграфічна продукція), не встановлено законодавством особливих умов перевезення із використанням спеціального транспорту. Водночас, враховуючи об`єми поставок, не викликають розумних сумнівів доводи позивача про те, що товари були транспортовані з використанням легкового або малотонажного транспорту, що також підтверджується наявними в матеріалах справах первинними документами.

Отже, в межах спірних правовідносин, товарно-транспорті накладні не належать до обов`язкових первинних документів, адже транспортування здійснювалось власними силами сторін договорів без використання послуг транспортних компаній.

Надаючи оцінку обґрунтованості посилань відповідача на вирок Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.12.2014 по кримінальній справі №524/10551/14-к (набрав законної сили), яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частини 2 статті 205 Кримінального кодексу України («фіктивне підприємництво» шляхом створення ТОВ «Салкон-2012») судами попередніх інстанцій констатовано, що зі змісту вироку слідує, що в ході розгляду кримінальної справи районним судом досліджувались та встановлювались лише обставини щодо фіктивності створення та реєстрації ТОВ «Салкон-2012» на ім`я обвинуваченого, а не подальшої господарської діяльності зазначеного суб`єкта підприємницької діяльності. При цьому, судами враховано, що від імені ТОВ «Салкон-2012» первинні документи підписано уповноваженою особою Мозгуновим Олександром Юрійовичем, а не особою, щодо якої наявний вирок суду.

Також, у пункті 91 постанови від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оспорювані операції між ТОВ «ТД «СЕК» і ТОВ "Салкон-2012" мали місце у період з січня по березень 2013 року, податкові декларації з ПДВ з відображеними показниками за відповідні періоди були подані позивачем до контролюючого органу: за січень 2013 року - 15.02.2013 (граничний строк - 20.02.2013), за лютий 2013 року - 19.03.2013 (граничний строк - 20.03.2013), за березень 2013 року - 22.04.2013 (граничний строк, з урахуванням абзацу 1 пункту 49.20 статті 49 Податкового кодексу України, - 22.04.2013).

Положеннями абзацу 1 пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0004391402 та №0004401402 про збільшення ТОВ «ТД «СЕК» суми грошового зобов`язання прийняті відповідачем 01.08.2016, тобто в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Салкон-2012» контролюючим органом здійснено визначення суми грошових зобов`язань платника податків поза межами строку давності, встановленої пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем порушення Товариством відповідних вимог Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту та витрат за результатами взаємовідносин із контрагентами й, як наслідок, підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 01.08.2016 №0004391402 та №0004401402.

Доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.

У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова