ПОСТАНОВА
Іменем України
30 березня 2020 року
Київ
справа №826/16935/18
адміністративне провадження №К/9901/9633/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Верховного Суду України до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Дубовик Жанни Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Верховного Суду України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 (головуючий суддя Качур І. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 (головуючий суддя Кучма А. Ю., судді: Аліменко В. О., Безименна Н. В.),
В С Т А Н О В И В:
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2018 року виконуючий обов`язки Голови Верховного Суду України (далі - ВСУ) Гуменюк Василь Іванович в інтересах та від імені ВСУ (далі - позивач) звернувся з позовом до державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Дубовик Ж. О. (далі - державний реєстратор, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Центр державної реєстрації" Дубовик Ж. О. від 21.06.2018 №10701100010024389 про перебування Верховного Суду України (код 00019034) в процесі припинення з 21.06.2018 (далі - спірне рішення).
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019, позовну заяву повернуто позивачеві.
3. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки Верховний Суд України, станом на день звернення до суду з даним позовом, перебуває у стані припинення (шляхом ліквідації), а тому й повноваження щодо представництва інтересів цієї юридичної особи у судах, ураховуючи приписи статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), належать виключно голові ліквідаційної комісії або ліквідатору, яким, згідно з наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) інформацією, є ОСОБА_2 .
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
4. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу передати на розгляд суду першої інстанції.
5. В обґрунтуванні касаційної скарги наводяться аргументи стосовно того, що представництво інтересів 12 суддів Верховного Суду України, на думку скаржника, має право здійснювати тільки Голова ВСУ, або виконуючий обов`язки Голови. В основу такої позиції покладено, зокрема, Висновок Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) від 10.11.2016 №19 (2016) "Про роль голів судів", у якому зазначено, що роль голови суду полягає у представництві суду та своїх колег-суддів, забезпеченні ефективного функціонування суду та, у такий спосіб, удосконаленні служби суду суспільству, а здійснюючи свої повноваження голова суду захищає незалежність та безсторонність суду в цілому та кожного з суддів. У цьому ж Висновку КРЄС вказано, що головним завданням голів судів є захист незалежності та безсторонності суддів та суду в цілому.
6. Скаржником наголошено й на тому, що, звертаючись до суду з цим позовом, він діяв як керівник суду, який, здійснюючи свої повноваження, захищає незалежність цього органу з мето запобігання втручання у його діяльність органів виконавчої влади, зокрема, Міністерства юстиції України та державного реєстратора. Також, скаржник наголосив, що саме голова суду відповідає за управління його роботою, включно з управлінням персоналом.
7. У мотивах касаційної скарги, окрім іншого зазначено, що даний позов направлено на збереження незалежності судової влади, яка має забезпечуватись та поважтись державними органами законодавчої та виконавчої гілок влади.
8. Наполягає скаржник і на тому, що статус Голови ВСУ, як власне і самого ВСУ, визначається Конституцією України, а тому не може бути змінений звичайними законами.
9. З наведених вище підстав позивач вважає, що стаття 105 ЦК України не регулює питання припинення конституційного органу, а тому вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що позовна заява підписана неповноваженою особою і підлягає поверненню.
10. Також, згідно з позицією, висловленою у касаційній скарзі, суд першої інстанції мав би перевірити, як законність призначення (переведення) ОСОБА_2 на посаду заступника керівника апарату ВСУ Головою Державної судової адміністрації, так і обставини, які стосуються законності дій цієї особи у якості ліквідатора, його статусу, однак, цього не зробив, пославшись лише на зазначені у Реєстрі відомості, а тому, на переконання скаржника, передчасно повернув позовну заяву.
11. Як на підставу для представництва інтересів ВСУ в суді позивач посилався й на приписи пункту 7 розділу ХІІ Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", статті 41 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закони №1402-VIII, №2453-VI відповідно).
12. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
13. У квітні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга, для розгляду якої, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Анцупової Т. О., суддів: Стародуба О. П., Кравчука В. М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 відкрите касаційне провадження у справі.
15. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т. О. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
16. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 21.01.2020 призначено касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження з 29.01.2020.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла дана позовна заява ВСУ, підписана від імені цього органу в.о. Голови Суду - Гуменюком В. І.
18. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2018 позовну заяву залишено без руху, оскільки особою, яка її підписала, не подано доказів на підтвердження його повноважень стосовно звернення до суду від імені ВСУ.
19. Позивачу встановлено триденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
20. 24.10.2018 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява за підписом голови ліквідаційної комісії, в.о. керівника апарату Верховного суду України Сердюка В. В., у якій останній просив повернути подану позовну заяву з підстав неналежного представництва інтересів позивача у справі.
21. Також, 26.10.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява за підписом в.о. Голови ВСУ Гуменюка В. І., у якій повідомлялось про те, що позовна заява підписана ним як особою, яка займає посаду відповідно до Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів", іншим особам не надавалось доручення про відкликання позовної заяви.
22. 01.11.2018 до суду першої інстанції надійшла заява, підписана в.о. Голови ВСУ Гуменюком В. І., щодо усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначалось про те, що ОСОБА_2 призначений з 06.04.2018 на посаду заступника керівника апарату цього Суду з порушенням процедури.
23. У цій же заяві повідомлялось, що 06.04.2018 ОСОБА_2 не був допущений до виконання обов`язків заступника керівника апарату ВСУ, а зборами суддів ця посада була скорочена.
24. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 позовну заяву було повернуто на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
VI. Позиція Верховного Суду
25. Так, у відповідності до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
26. При цьому, за змістом частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
27. Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
28. Стороною в адміністративному процесі, у розумінні частини першої статті 46 КАС України, є, зокрема, позивач. Частиною ж другою цієї статті визначено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.
29. Отже КАС України передбачає можливість ВСУ, яка є юридичною особою, бути стороною у адміністративному процесі й брати участь у справі, в тому числі, особисто - в порядку самопредставництва через свого керівника.
30. В той же час, загальні положення про юридичну особу наведені у главі 7 розділу ІІ ЦК України.
31. Згідно з приписами частин другої, третьої статті 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
32. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
33. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
34. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.
35. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.
36. Тобто, загальні положення про юридичну особу, наведені у ЦК України, розповсюджуються й на юридичних осіб публічного права, до яких, виходячи з вказаного у законодавстві визначення, належить й ВСУ, однак, за виключенням питань, які стосуються порядку утворення та правового статусу юридичних осіб публічного права.
37. В той же час, стаття 105 ЦК України не зачіпає питань, які б стосувались порядку утворення та правового статусу юридичних осіб публічного права, натомість, унормовує відносини, пов`язані з процедурою виконання рішення про припинення юридичної особи.
38. За змістом частин першої, третьої, четвертої вищезгаданої правової норми ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
39. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
40. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
41. Окрім цього, згідно з положеннями частини першої статті 10 Закону України від 15.05.2003 №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в редакції, чинній станом на день звернення до суду першої інстанції з цим позовом, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
42. Враховуючи наведені вище законодавчі приписи, колегія суддів вважає слушним висновок судів попередніх інстанцій про те, що належним представником юридичної особи, яка згідно з даними Реєстру, перебуває у процесі припинення, може бути лише голова ліквідаційної комісії або її член за дорученням голови цієї комісії.
43. Колегія суддів звертає увагу й на висловлені Верховним Судом правові позиції, які стосуються питання представництва інтересів юридичних осіб публічного права у межах адміністративного процесу.
44. Зокрема, у постанові від 24.04.2019 (справа №0940/2231/18) Верховний Суд, на підставі аналізу положень статті 105 ЦК України, зазначив, що до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. У цій справі колегія суддів наголосила, що відомості стосовно особи, уповноваженої представляти відповідача без довіреності, яким, у вказаному випадку, є юридична особа публічного права - орган державної влади, містились у Реєстрі, й така інформація є доступною і, у випадку сумніву щодо процесуальної дієздатності голови комісії з припинення діяльності цього органу, суд апеляційної інстанції мав можливість скористатися безкоштовним запитом до Реєстру на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.
45. У цій же постанові Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на відсутність документів, які підтверджують статус особи, яка її підписала, як голови комісії з припинення діяльності юридичної особи публічного права - органу державної влади, та наділяють його повноваженнями представляти інтереси цього органу, зокрема, підписувати апеляційну скаргу.
46. Тобто, для перевірки наявності у особи права підписувати позовні та інші заяви, скарги та інші визначені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, достатньо наявності у Реєстрі даних, які є достовірними, зокрема, про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо).
47. Крім того, Верховний Суд неодноразово, з урахуванням, окрім іншого, приписів статті 105 ЦК України, повертав касаційні скарги особам, які її подали - органам державної влади (юридичним особам публічного права) з тих підстав, що останні за даними Реєстру перебували у стані припинення, однак касаційні скарги, подані від імені цих органів, були підписані їх керівниками (начальниками), а не головою комісії з припинення або ліквідатором (ухвали Верховного Суду від 07.12.2018, 20.12.2018, постановлені у справах №816/834/18, №348/2356/17 відповідно).
48. В той же час, питання представництва (самопредставництва) інтересів, в тому числі юридичних осіб (приватного чи публічного права), однаково урегульовано на всіх стадіях адміністративного процесу в судах першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а тому колегія суддів не вбачає перешкод для врахування наведеної вище правозастосовчої практики у даному випадку.
49. Верховний Суд наголошує й на тому, що КАС України запроваджено однакові правила для всіх учасників справи, у тому числі щодо представництва (самопредставництва) юридичних осіб, незалежно від того, чи такі є юридичними особами публічного, або ж приватного права.
50. Такий підхід до регулювання питання представництва (самопредставництва) виплаває з задекларованого у пункті 2 частини третьої статті 3 КАС України принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, зміст якого розкриває стаття 8 цього ж Кодексу, у частині другій якої встановлено, що не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
51. В контексті названих вище положень процесуального закону та зважаючи на наявну правозастосовчу практику Верховного Суду у питаннях, які стосуються самопредставництва юридичних осіб, як приватного, так і публічного права, прийняття до провадження судом першої інстанції позовної заяви ВСУ, яка, незважаючи на встановлений факт перебування цієї юридичної особи у процесі припинення, підписана виконуючим обов`язки керівника (Голови цього Суду), а не головою комісії з припинення або ліквідатором, призвело б до порушення норм процесуального права і суперечить основним засадам (принципам) адміністративного судочинства стосовно рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
52. За таких обставин, беручи до уваги положення вищезгаданих норм законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджені наявними у справі матеріалами, колегія суддів дійшла висновку, що право на підпис позовної заяви, поданої від імені ВСУ, як юридичної особи, яка перебуває у стані припинення, належить голові комісії з припинення або ліквідатору, яким, згідно даних Реєстру, є ОСОБА_2 , про що правильно зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
53. Наведені ж у касаційній скарзі твердження і міркування такого висновку не спростовують.
54. Колегія суддів звертає увагу на те, що даний позов подано від імені ВСУ саме як юридичної особи, яка, як правильно встановлено у судах попередніх інстанцій, і це підтверджується даними Реєстру, перебуває у стані припинення, а отже, як випливає з приписів вищенаведених правових норм, представляти такого суб`єкта у судовому процесі уповноважений голова ліквідаційної комісії або її член за дорученням голови цієї комісії, яким Гуменюк В. І. не являється.
55. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги, згідно встановленого КАС України обсягу повноважень суду касаційної інстанції та в контексті встановлених судами обставин справи, не виявив неправильного застосування судами норм матеріального або порушень норм процесуального права, а відтак не вбачає наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
56. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
57. Керуючись статтями 340 341 344 349 350 355 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Верховного Суду України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С. Г. Стеценко,
Т. Г. Стрелець,
Л. В. Тацій,
Судді Верховного Суду