16.06.2024

№ 826/17070/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2024 року

м. Київ

справа № 826/17070/18

адміністративне провадження № К/990/25002/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні, як суд касаційної інстанції

касаційну скаргу Міністерства юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року (суддя - Добрівська Н.А.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року (суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р., судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В.)

у справі № 826/17070/18

за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Житомирська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення та наказів, -

у с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач 1 або ВККН), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ГТУЮ у Житомирській області, відповідач 3), третя особа - Житомирська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України (далі - третя особа), в якій просила:

- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України в частині розгляду подання про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 13 березня 2018 року №2.2-11/5/80/2018;

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 10 серпня 2018 року №9 про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року за №1603 на ім`я ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2652/5 від 16 серпня 2018 року «Про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 »;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №242/6 від 18 вересня 2018 року «Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 ».

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність дій і наказів, які прийняті/вчинені з порушенням вимог законодавства, яким регулюються спірні правовідносини. Позивачка вказує, що подання розглянуто всупереч абзацу 3 пункту 10 Порядку внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року №1904/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2011 року за № 925/19663 (далі - Порядок № 1904/5), без урахування наявності судового рішення, яким встановлено протиправність направлення ГТУЮ у Житомирській області подання до ВККН, що виключало можливість розгляду подання.

Окрім того, ВККН порушено процедуру розгляду подання, оскільки про розгляд останнього позивачку було повідомлено не у строки, визначені Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923 (далі - Положення №923). Так, повідомлення про засідання, призначене на 10 серпня 2018 року, позивачка отримала 06 серпня 2018 року, тобто не за 10 днів, як це передбачено Положенням №923. Також ВККН не прийняла доводи позивачки про неможливість розгляду подання у відсутності адвоката, у зв`язку з чим позбавила позивачку права на отримання професійної правничої допомоги, чим порушила імперативні норми Конституції України.

Доповнюючи підстави заявленого позову (заява від 19 грудня 2018 року), позивачка додатково зазначає про порушення ВККН процедури розгляду подання ГТУЮ у Житомирській області (відсутність позивачки під час доповіді члена комісії про зміст подання; нездійснення перевірки викладених у поданні обставин; ненадання можливості позивачці заявити відвід членам Комісії та не заявлення одним із членів Комісії ( ОСОБА_2 ) самовідводу поряд з твердженням щодо вчинення на неї тиску позивачкою та її представниками; відсутність у матеріалах, доданих до подання, всіх необхідних для його розгляду документів).

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 9 від 10 серпня 2018 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року за №1603 ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2652/5 від 16 серпня 2018 року «Про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 »;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області №242/6 від 18 вересня 2018 року «Про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 »;

- у задоволенні решти вимог - відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що розгляд подання Комісією здійснено з дотриманням положень Порядку № 1904/5, а позивачці відповідно до правової (справедливої) процедури, яка є невід`ємною складовою принципу верховенства права, було надано право бути почутою.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №806/1605/18, яким визнано протиправними дії ГТУЮ у Житомирській області щодо внесення до Комісії подання № 2.2-11/5/80/2018 від 13 березня 2018 року, станом на час розгляду цього подання Комісією (10 серпня 2018 року) з огляду на відкриття Житомирським апеляційним адміністративним судом апеляційного провадження 26 червня 2018 року не набрало законної сили.

При цьому, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, не вживались такі заходи забезпечення позову, які б унеможливлювали розгляд подання Комісією. Так, вказаною ухвалою суд вжив заходи шляхом зупинення дії Наказу ГТУЮ у Житомирській області «Про зупинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » №65/6 від 13 березня 2018 року і не обмежував дії відповідного суб`єкта щодо розгляду подання по суті.

З огляду на наведене, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України в частині розгляду подання про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 13 березня 2018 року №2.2-11/5/80/2018.

Суди зауважили, що застосуванню відповідачами правил підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів вчинення позивачем як нотаріусом, певних порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій.

При цьому, ні матеріали перевірки діяльності нотаріуса, за результатами якої складена Довідка, ні Подання ГТУЮ у Житомирській області не містять посилань на судові рішення, якими встановлені факти порушення ОСОБА_1 , як нотаріусом, вимог законодавства при здійсненні нотаріальної діяльності. Не містить таких посилань і рішення Комісії № 9 від 10 серпня 2018 року, на підставі якого прийняті оскаржувані у цьому провадженні накази.

Крім вказаного, спірне рішення ВККН №9 від 10 серпня 2018 року містить посилання на порушення позивачкою вимог законодавства, які не знайшли свого відображення ні у Довідці за результатами перевірки діяльності ОСОБА_1 , ні у Поданні, за результатом розгляду якого постановлено вказане рішення.

Ураховуючи наведене, суди визнали протиправними та скасували рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 10 серпня 2018 року №9 про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року за №1603 на ім`я ОСОБА_1 .

Оскільки Міністерством юстиції України наказ №2652/5 від 16 серпня 2018 року «Про анулювання Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_1 » прийнято на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №9 від 10 серпня 2018 року, а наказ ГТУЮ у Житомирській області №242/6 від 18 вересня 2018 року - на підставі наказу Мін`юсту №2652/5 від 16 серпня 2018 року, суди дійшли висновку про безпідставність таких наказів та наявність підстав для їх скасування.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

У касаційній скарзі відповідачі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги скаржники зазначають, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови застосовано підпункт «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» без урахування висновку щодо застосування вказаної норми матеріального права, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № П/811/591/18.

Також, скаржники вказують, що є необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах у справах №№520/5993/21, 640/7645/20, 826/7176/17, №2340/5084/18, № 140/1382/19 щодо застосування підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», оскільки за допомогою сурядного зв`язку між словами, що позначають порушення, а також розділового сполучника «або», законодавець перерахував альтернативні фактичні підстави для притягнення нотаріуса до дисциплінарної відповідальності, підкреслюючи, що підставою для складення подання та, надалі, прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, може бути автономно кожна з наведених підстав: неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Натомість, Верховний Суд у постановах у справах №№ 520/5993/21, 640/7645/20, 140/1382/19, 826/7176/17, 2340/5084/18 зробив висновки про те, що застосуванню Відповідачами правил підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів завдання шкоди при вчиненні позивачем, як нотаріусом, певних порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій; водночас, у постановах у справах № № 826/3746/17 та 817/800/17 Верховний Суд зауважив, що завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Крім того, підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме положень:

- статей 10, 12 Закону України «Про нотаріат» у сукупності з пунктом 14 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923, та пунктом 34 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 357/5 від 17 лютого 2014 року та зареєстрованого за №298/25075, щодо необхідності фіксувати у Довідці про результати комплексної перевірки діяльності нотаріуса та рішенні ВККН факти спричинення шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян тими порушеннями, які були допущенні нотаріусом при вчиненні нотаріальних дій та виявлені під час проведення перевірки.

Також скаржники вказують, що у разі виявлення органом контролю порушень законодавства, допущених нотаріусом під час вчинення нотаріальних дій, які у своїй сукупності є достатніми для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, ВККН, маючи одноголосне рішення членів Комісії щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, не могла ухвалити рішення про відмову в анулюванні свідоцтва, оскільки вказані дії свідчили б про порушення приписів статті 19 Конституції України.

При неодноразовому порушенні законодавства не береться до уваги, чи дії нотаріуса призвели до шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян. У даному випадку йде мова про часті, повторювані порушення, які свідчать про постійне неналежне виконання нотаріусом своїх обов`язків.

Друга ж частина пункту містить вказівку на те, що навіть одноразове, проте грубе, порушення, що завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, може мати наслідком таку санкцію, як анулювання свідоцтва, якщо воно завдало шкоди.

Отже, враховуючи неодноразові порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, Комісією встановлено, що Подання та додані до нього матеріали і документи, надані Управлінням юстиції, містять всі підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю відповідно до підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону.

Позивачкою подано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржників, якими не спростовано законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а тому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позивачка зазначає, що скаржники не наводять мотивів та аргументів, які б зумовили необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду щодо обов`язковості настання такої обставини як завдання шкоди, це при тому, що відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно- правовий акт, що містить відповідну норму права.

Окрім того, завдання шкоди, про яку йдеться в підпункті «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», є саме тією кваліфікуючою ознакою, яка фактично дозволяє оцінити пропорційність застосованого обмеження до тяжкості допущеного порушення.

Кваліфікація діяння - це точна правова оцінка конкретного діяння, яка полягає у встановленні точної відповідності між ознаками вчиненого діяння та ознаками, визначеними законом.

Юридичною підставою кваліфікації діяння є його склад.

Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причинний зв`язок.

Настання описаних у законі наслідків є свідченням того, що вони виконують роль обставин, які надають проступку кваліфікованого виду.

Саме такі висновки були викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі №11-638сап19 від 03 жовтня 2019 року.

Істотні негативні наслідки мають полягати не в самому по собі неправильному застосуванні положень закону, якими гарантовані ті чи інші права людини (навіть якщо ця помилка мала місце), а в настанні в результаті цього конкретних фактів чи обставин, які полягають у заподіянні носію права чи іншим особам шкоди (втрата, знищення чи пошкодження майна, інші матеріальні збитки, незаконне позбавлення свободи, витік конфіденційної чи службової інформації, позбавлення чи обмеження у можливостях здійснювати професійну діяльність, шкода життю, здоров`ю, майну, честі, гідності, репутації тощо). Порушення вимог закону, навіть, якщо воно допущене, може бути лише причиною таких фактів і обставин, якщо вони настали, а не становити наслідок саме по собі.

Саме такі висновки були викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові по справі №11-260сап20 від 21 січня 2021 року.

03 листопада 2022 року відповідачами подано додаткові пояснення, в яких Міністерство та ВККН вважають, що саме висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 червня 2019 року у справі №П/811/591/18, мають бути застосовані при вирішенні даної справи, оскільки обставини в ній є ідентичними до обставин у справі № 826/17070/18.

Щодо порушення, яке нібито, як стверджує позивачка, не знайшло свого відображення ні у поданні Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ні у Довідці, складеній за результатами комплексної перевірки приватного нотаріуса, відповідачі зазначили, що у Довідці про результати комплексної перевірки приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 на сторінці 15, а також на сторінці 4 Подання Управління юстиції містяться посилання на нотаріальні дії, вчинені позивачкою за реєстровими номерами 1355 та 1357, і зазначено про недотримання приватним нотаріусом вимог статті 377 Цивільного кодексу України.

Тобто, вищевказані порушення законодавства були встановлені під час проведення комплексної перевірки діяльності приватного нотаріуса та, відповідно, були враховані Комісією під час прийняття рішення.

Як наслідок, встановлене судами першої та апеляційної інстанцій, так зване, процедурне порушення спростовується матеріалами справи, що знову ж таки свідчить про неповноту дослідження обставин справи та ухвалення судових рішень, які підлягають скасуванню.

Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області та Житомирська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи" Міністерства юстиції України не скористалися, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року з підстав, визначених пунктами 1,2,3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 13 червня 2024 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16 березня 1996 року Міністерством юстиції України ОСОБА_1 було видано свідоцтво №1603 про право на заняття нотаріальною діяльністю.

13 листопада 1996 року ОСОБА_1 отримала реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності №15.

07 лютого 2018 року наказом ГТУЮ у Житомирській області №28/7 «Про проведення комплексної перевірки приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1» призначено проведення 12-13 лютого 2018 року комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1

За результатами комплексної перевірки приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 складено Довідку.

У розділі ІІІ Довідки «Висновок» наведено, що у ході комплексної перевірки встановлено, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в частині організації нотаріальної діяльності, виконання правил нотаріального діловодства та дотримання порядку вчинення нотаріальних дій, виявлені численні порушення та помилки в організації нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій, які носять системний характер та свідчать про недотримання норм діючого законодавства та виконання правил нотаріального діловодства при вчиненні нотаріальних дій.

Згідно із висновком, викладеним у Довідці, робота приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства визнана незадовільною.

Відповідно до рекомендацій, наведених у Довідці, з метою належної організації нотаріальної діяльності та недопущення в подальшому виявлених порушень приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зобов`язано:

- дотримуватись вимог Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №325353/5;

- дотримуватись вимог, встановлених Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5;

- при засвідченні справжності підписів фізичних осіб (батьків) на заявах про згоду на тимчасовий виїзд за кордон їх дітей враховувати вимоги частини другої статті 238, частини першої статті 242 Цивільного кодексу України, Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57, міжнародні договори та інші нормативні документи;

- у подальшій роботі чітко дотримуватися вимог чинного законодавства та враховувати Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя від 29 січня 2009 року;

- дотримуватись вимог, передбачених нормативно-правовими актами, користуватися методичними добірками, інформаційними листами по роботі з Єдиними та державними реєстрами, що діють в системі Міністерства юстиції України.

Приватного нотаріуса ОСОБА_1 також було зобов`язано , письмово повідомити ГТУЮ у Житомирській області до 11 березня 2018 року про вжиті заходи щодо усунення виявлених недоліків та виконання рекомендацій, наданих у ході комплексної перевірки.

Підставою для таких висновків та рекомендацій слугували встановлені під час перевірки обставини:

- договори відчуження нерухомого майна посвідчувались нотаріусом з порушенням ; вимог статей 41, 55 Закону України «Про нотаріат» (нотаріусом посвідчувалися договори купівлі-продажу та договори дарування щодо нерухомого майна, що перебуває поза межами округу, в якому здійснює діяльність приватний нотаріус ОСОБА_1 (Житомирський міський нотаріальний округ), і сторони таких договорів мали місце реєстрації поза межами округу, в якому здійснює діяльність приватний нотаріус ОСОБА_1);

- нотаріусом посвідчувалися довіреності від імені одного з батьків на ім`я третіх осіб на представництво інтересів малолітніх чи неповнолітніх дітей з питань, що стосуються перебування (проживання) дитини в Україні або закордоном, її виховання, навчання, а також супровід дитини в поїздках за кордон до будь-якої країни світу, що суперечить нормам статей 238 242 Цивільного кодексу України, статей 14 15 Сімейного кодексу України та Правилам перетинання державного кордону громадянами України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 із змінами (пункти 3, 4, 5);

- при вчиненні нотаріальних дій нотаріусом не виконуються вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій щодо: долучення при посвідченні правочинів, видачі свідоцтв, оформленні інших документів, примірники яких залишаються у справах нотаріуса, витягу з документа, за яким встановлено особу громадянина, до справ нотаріуса (пункт 5 глави 7 розділу І), а при посвідченні правочинів майнового характеру долучення також і фотокопії довідки чи витягу або фотокопії сторінки паспорта з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (пункт 5 глави 7 розділу І); витребування витягу з Державного земельного кадастру при посвідченні договору про відчуження земельної ділянки, як самостійного об`єкта цивільних правовідносин (підпункт 3.3. пункту 3 глави 2 розділу II); роз`яснення сторонам змісту статті 377 Цивільного кодексу України щодо переходу права власності чи права користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, при посвідченні правочинів про відчуження жилого будинку, будівлі або споруди (підпункт 3.4. пункту 3 глави 2 розділу II); перевірки справжності кожного аркуша документа, викладеного на спеціальних бланках нотаріальних документів, який подається нотаріусу для вчинення нотаріальних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, та долучення інформаційної довідки про перевірку нотаріального документа, який зберігається у справах нотаріуса (пункти 4, 5 глави 8 розділу I);

- в порушення вимог статей 5, 52 Закону України «Про нотаріат» та Правил ведення нотаріального діловодства, розділом VII яких передбачено порядок ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, приватний нотаріус ОСОБА_1 не здійснювала записи в реєстрі із заповненням усіх граф, записи здійснено нерозбірливо, неповно і з скороченнями, які не дають можливості прочитати повний текст такого запису та встановити, для яких саме осіб вчинювалася та чи інша нотаріальна дія (пункт 7.14. розділу VII Правил); були випадки, коли в реєстрах для вчинення нотаріальних дій взагалі не зазначені особи, для яких вчинена нотаріальна дія.

19 лютого 2018 року ГТУЮ у Житомирській області виданий наказ за № 42/7 «Про результати комплексної перевірки приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1», відповідно до змісту якого роботу щодо організації нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 визнано незадовільною.

Цим же наказом приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 наказано:

- провести роботу по приведенню нотаріального діловодства у відповідність до вимог, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5 «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства», та щодо належного виконання вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (пункт 2.1 Наказу);

- у строк до 11 березня 2018 року підготувати й направити до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області інформацію про заходи щодо усунення порушень та помилок, виявлених у ході комплексної перевірки (пункт 2.2 Наказу).

Наказом ГТУЮ у Житомирській області від 21 лютого 2018 року «Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 на Житомирському нотаріальному округу з 26 лютого 2018 року по 11 березня 2018 року включно (за результатами комплексної перевірки).

22 лютого 2018 року начальником ГТУЮ у Житомирській області затверджений «Графік та тематика проведення теоретичних і практичних занять з питань дотримання нотаріусом Правил ведення нотаріального діловодства та вимог законодавства про Єдині та державні реєстри інформаційної системи Мін`юсту України з приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (26 лютого 2018 року -11 березня 2018 року)». За цим Графіком підсумковий контроль призначений на 07 березня 2018 року, проведення якого доручено відділу нотаріату ГТУЮ.

07 березня 2018 року позивачем на ім`я начальника ГТУЮ у Житомирській області складено повідомлення «Про виконання рекомендацій за результатами перевірки», у якому деталізуються вжиті приватним нотаріусом заходи щодо усунення виявлених недоліків та виконання рекомендацій, наданих у ході комплексної перевірки.

07 березня 2018 року Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області виданий наказ № 63/6, яким відповідно до вимог пункту третього частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» поновлено приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1 по Житомирському міському нотаріальному округу з 12 березня 2018 року.

13 березня 2018 року Головним територіальним управлінням юстиції у Житомирській області видано наказ № 65/6, яким відповідно до підпункту е) пункту 2 частини 1 статті 12, пункту 8 частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» зупинено нотаріальну діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_1 по Житомирському міському нотаріальному округу з 14 березня 2018 року до вирішення питання по суті, але не більше як на шість місяців.

Як підставу для видання такого наказу визначено подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю від 13 березня 2018 року №2.2-11/5/80/2018 (далі по тексту - Подання №2.2-11/5/80/2018 від 13 березня 2018 року).

Так, у Поданні №2.2-11/5/80/2018 від 13 березня 2018 року зазначається про те, що в ході проведеної 12-13 лютого 2018 року комплексної перевірки виявлено неодноразові порушення приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вимог Закону України «Про нотаріат» Цивільного кодексу України, а також низки нормативних актів, які регулюють порядок нотаріальної діяльності.

Зокрема, у Поданні наводяться такі порушення позивачем вимог законодавства:

- вимог п.7.27, п.7.31 розділу VII Правил (при послідовному вчиненні декількох нотаріальних дій для однієї і тієї самої особи не зазначена відповідна інформація у графах 3 і 4); вимог пункту 7.25 розділу VII Правил, а саме у графі 3 реєстру нотаріусом не зазначено дані про особу, яка підписалась за особу, яка внаслідок хвороби або з інших причин не може власноручно підписати правочин, заяву, інший документ чи розписатися в отриманні нотаріально оформленого документа, однак у графі 7 наявний підпис такої особи; вимог пункту 7.41 розділу VII Правил у графі 5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій нотаріус не проставляє відмітку (дата, номер витягу та/чи інформаційної довідки) про перевірку спеціального бланку нотаріальних документів (загальний недолік); вимоги п.7.43, та п.7.47 розділу VII Правил - у графі 6 нотаріусом не внесено запис про суму оплати за вчинену нотаріальну дію, а у графі 7 реєстру відсутні підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії; вимог пункту 7.16 розділу VII Правил - повторення реєстрових номерів або їх пропуск при веденні нотаріусом реєстру для реєстрації нотаріальних дій; вимог пункту 7.39 розділу VII Правил, а саме у разі, якщо нотаріальна дія вчинялася за межами робочого місця приватного нотаріуса, у графі 5 нотаріусом не проставлялася відповідна відмітка щодо місця вчинення нотаріальної дії; виявлено розбіжність в реєстрових номерах при посвідченні договору купівлі-продажу будівлі;

- вимог пунктів 4, 5 глави 8 розділу І Порядку, пунктів 3.1, 3.3 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів нотаріус не перевіряє справжність кожного аркуша документа, який викладений на спеціальних бланках нотаріальних документів та подається для вчинення нотаріальних дій за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. Інформаційна довідка про перевірку спеціального бланка нотаріального документа не долучається до примірника нотаріального документа (договору, довіреності, свідоцтва тощо), який зберігається у справах нотаріуса;

- вимог статей 43, 44 Закону Україні «Про нотаріат», пунктів 5, 8 глави 7 розділу І Порядку, а саме нотаріус до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса не долучає фотокопію сторінок паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру. Виявлено випадки, коли при вчиненні нотаріальних дій нотаріус неналежним чином встановлює особу учасників цивільних відносин, визначає обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, які особисто звернулись за вчиненням нотаріальних дій;

- як загальний недолік, тексти договорів відчуження нерухомого майна не містять необхідних роз`яснень норм Цивільного кодексу України, у текстах договорів відчуження нерухомого майна нотаріус не роз`яснив вимоги статті 377 Цивільного кодексу України, чим не дотримано вимог п.п. 3,4 п.3 глави 2 розділу II Порядку;

- вимог частини 4 статті 55 Закону України «Про нотаріат» щодо посвідчення правочинів відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації лише за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину;

- вимог пп.3.3. п. 3 глави 2 розділу II Порядку, частини другої статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» - до примірника договору дарування земельної ділянки (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) нотаріусом не долучено витяг з Державного земельного кадастру. Також відсутня будь-яка інформація щодо наявності / відсутності забудов на зазначеній земельній ділянці;

- вимог п.4, 5 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінетів Міністрів України 27 січня 1995 року №57, 05 квітня 2017 року за p.№1051 нотаріусом засвідчено справжність підпису від матері на заяві про згоду на переліт за кордон на постійне місце проживання її малолітньої дитини у супроводі співробітників авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України». Однак в такій заяві нотаріус не зазначив прізвище, ім`я та по батькові представника або представників, на яких покладено обов`язок вирішувати всі питання, які можуть виникнути під час поїздки за кордон;

- встановлено випадки порушення нотаріусом вимог частини другої статті 238, частини першої статті 242 Цивільного кодексу України, а саме нотаріус посвідчувала довіреності від імені одного з батьків на ім`я третіх осіб на представництво інтересів малолітніх/неповнолітніх дітей у всіх підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності та підпорядкування з усіх питань, що стосуються перебування дитини в Україні, навчання, виховання та відпочинку, а також супроводження в поїздках територією України та за кордон до будь-якої країни світу. Довіреності нотаріусом посвідчені строком на один, два, три, п`ять років.

Як зазначається у Поданні, враховуючи в ньому викладене, у зв`язку з неодноразовим порушенням приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_1 вимог статей 43, 44, 55 Закону України «Про нотаріат», частини другої статті 238, частини першої статті 242 Цивільного кодексу України, пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінетів Міністрів України 27 січня 1995 року №57, розділу VІІ Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Мін`юсту України від 22 грудня 2010 року №3253/5, наказу Мін`юсту України від 22 лютого 2012 року №296/5 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області вносить до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №1603, виданого Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року на ім`я ОСОБА_1 , на підставі підпункту е) пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Наказ ГТУЮ у Житомирській області «Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » № 65/6 від 13 березня 2018 року та дії ГТУЮ у Житомирській області щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання № 2.2-11/5/80/2018 від 13 березня 2018 року з пропозицією про анулювання належного ОСОБА_1 Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 1603, виданого Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року, були оскаржені позивачем до Житомирського окружного адміністративного суду, який своїм рішенням від 17 травня 2018 року у справі №806/1605/18 вимоги ОСОБА_1 задовольнив. Цим судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Житомирській області «Про зупинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » № 65/6 від 13 березня 2018 року та визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо внесення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату Міністерства юстиції України подання № 2.2-11/5/80/2018 від 13 березня 2018 року з пропозицією про анулювання належного ОСОБА_1 Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №1603, виданого Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року.

Разом з тим, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу ГТУЮ у Житомирській області задоволено повністю, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі №806/1605/18 відмовлено.

В рамках цієї ж адміністративної справи №806/1605/18 Житомирським окружним адміністративним судом 28 березня 2018 року постановлено ухвалу, що була залишена без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року, якою задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову і вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного територіального управління юстиції у Житомирській області «Про зупинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » №65/6 від 13 березня 2018 року.

18 травня 2018 року представником ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України направлено клопотання призупинити розгляд подання №2.2-11/5/80/2018 від 13 березня 2018 року з пропозицією про анулювання належного ОСОБА_1 Свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №1603, виданого Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року, до набрання рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №806/1605/18 законної сили. Згідно роздруківки з інтернет-сайту «Укрпошта» вказане клопотання отримано адресатом 21 травня 2018 року.

07 серпня 2018 на адресу Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України адвокатом позивача, у зв`язку з отриманням ОСОБА_1 06 серпня 2018 року листа №377/19-6/37-18 від 31 липня 2018 року щодо призначення на 10 серпня 2018 року о 10:00 год. засідання, на якому серед іншого буде здійснюватися розгляд подання ГТУЮ у Житомирській області про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 16 березня1995 року за №1603 на ім`я ОСОБА_1 , направлено клопотання про відкладення розгляду подання.

Клопотання мотивоване наявністю трьох обставин, що перешкоджають розгляду справи: перебування адвоката ОСОБА_1 у щорічній відпустці; наявність судового рішення, яким встановлено протиправність направлення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 , яке станом на 10 серпня 2018 року не набрало законної сили; незавчасне попередження секретарем Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про розгляд подання.

На вказані звернення Міністерством юстиції України надана відповідь листом від 17 серпня 2018 року за №33861/25925-33-18/19.6.4, у якому після вже проведеного 10 серпня 2018 року засідання з розгляду подання повідомлялось про відсутність підстав для відкладення розгляду подання ГТУЮ у Житомирській області з посиланням, у тому числі і на ті обставини, що мали місце під час самого засідання.

Так, згідно з Протоколом № 5/2 засідання Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 10 серпня 2018 року пунктом дев`ятим порядку денного цього засідання було визначено: розгляд і прийняття рішення Комісією щодо подання ГТУЮ у Житомирській області про анулювання свідоцтва на право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Під час розгляду вказаного питання була заслухана член Комісії ОСОБА_3 , якою було підготовлено висновок за результатами розгляду подання ГТУЮ у Житомирській області.

Як зазначається у Протоколі, підставою для порушення цього питання стали результати проведеної ГТУЮ у Житомирській області 12-13 лютого 2018 року планової комплексної перевірки нотаріальної діяльності ОСОБА_1 , якою встановлено, що організація нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства приватним нотаріусом ОСОБА_1 мали суттєві зауваження та порушення норм чинного законодавства.

Серед перелічених порушень позивачем Протокол містить посилання і на таке: «З матеріалів доданих до Подання також вбачається, що у договорах дарування частини житлового будинку, посвідчених за реєстровими №№ 1355, 1357, де об`єкт (житловий будинок) відчужувався частинами, сторонами договорів є одні й ті самі особи, договори укладені сторонами та посвідчені нотаріусом в один день (21 квітня 2016 року), що свідчить про намагання уникнути: сторонами - обов`язку надання документів, що підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, а нотаріусом - обов`язку витребування відповідних документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, та для зазначення в договорах істотних умов щодо розміру та кадастрового номера земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 377 Цивільного кодексу України».

При цьому, вказане порушення не знайшло свого відображення ні у Поданні ГТУЮ у Житомирській області, ні у Довідці, складеній за результатами комплексної перевірки приватного нотаріуса.

10 серпня 2018 року Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України, розглянувши подання ГТУЮ у Житомирській області щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року за № 1603 на ім`я ОСОБА_1 , прийняла рішення №9 (далі по тексту - Рішення №9), яким на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року за № 1603 на ім`я ОСОБА_1

16 серпня 2018 року Міністерством юстиції України видано наказ №2652/5 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 16 березня 1995 року за №1603 на ім`я ОСОБА_1

18 вересня 2018 року ГТУЮ у Житомирській області виданий наказ №242/6 про припинення приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 та припинення дії реєстраційного посвідчення від 13 листопада 1996 року №15, виданого Головним управлінням юстиції в Житомирській області, з 18 вересня 2018 року.

Не погоджуючись із рішенням і наказами відповідачів, позивач звернулась до суду із цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-XII (далі - Закон №3425-XII; у редакції на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до статті 1 Закону №3425-XII нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

За змістом абзацу 2 статті 2-1 Закону №3425-XII контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Визначення «нотаріусу» міститься у статті 3 Закону №3425-XII та означає уповноважену державою фізичну особу, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За правилами частини другої статті 3 Закону №3425-XII, нотаріусом може бути громадянин України, який, серед іншого, отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Статтею 5 Закону №3425-XII передбачено, що нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону №3425-XII нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Частинами першою, дев`ятою, десятою статті 10 Закону №3425-XII обумовлено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції України утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату.

Питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.

Порядок внесення відповідно Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.

Відповідно до підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадку, зокрема, неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Закону №3425-XII Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період.

Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Перевірка організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, крім повторних перевірок, передбачених цим Законом, проводиться не частіше одного разу на два роки виключно на робочому місці (у конторі) приватного нотаріуса з обов`язковим повідомленням його про проведення такої перевірки.

Приватний нотаріус зобов`язаний надавати посадовим особам, уповноваженим проводити перевірку, відомості і документи щодо організації нотаріальної діяльності, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.

У разі виявлення під час перевірки порушень в організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса або неодноразових порушень ним правил нотаріального діловодства Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які проводили перевірку, можуть зупинити або припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса з підстав та у порядку, передбачених цим Законом.

У разі виявлення під час перевірки неодноразового грубого порушення порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса може бути анульовано у порядку та на підставах, передбачених цим Законом.

Порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1904/5 затверджено Порядок внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату (далі - Порядок № 1904/5).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1904/5 подання Мін`юсту, управління юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія) не пізніше тридцяти днів з дня встановлення підстав для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, якщо інший строк не передбачено законом.

Нотаріус може ознайомитися з Поданням та доданими до нього матеріалами в Департаменті державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, управлінні юстиції, Нотаріальній палаті України, які внесли таке Подання, з правом робити виписки та копії до винесення рішення Комісії.

Попередній розгляд Подання здійснюється членом Комісії, якому головуючим на засіданні Комісії доручаються вивчення Подання і підготовка висновку за результатами розгляду матеріалів Подання (пункт 7 Порядку № 1904/5).

Після попереднього розгляду членом Комісії Подання розглядається на засіданні Комісії у присутності нотаріуса, щодо якого внесено Подання, представника Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, управління юстиції або територіального уповноваженого (пункт 8 Порядку № 1904/5).

Неявка на засідання Комісії нотаріуса, представника Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, управління юстиції або територіального уповноваженого, які належним чином повідомлені про дату, час і місце засідання Комісії, не є перешкодою для розгляду Подання, проте Комісія може визнати присутність зазначених осіб обов`язковою.

Розгляд Подання на засіданні Комісії розпочинається з доповіді члена Комісії, який підготував висновок, після чого заслуховуються представник Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, управління юстиції або територіальний уповноважений та нотаріус, щодо якого складено Подання (пункт 9 Порядку № 1904/5).

У разі відсутності необхідної інформації стосовно обставин, викладених у Поданні, або наявності додаткових відомостей Комісія може перенести розгляд питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до вирішення зазначених питань або повернути на доопрацювання до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Мін`юсту, управління юстиції, Нотаріальної палати України, але не більше ніж на тридцять днів з дня його надходження та з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 291 Закону (абзац третій пункту 10 Порядку № 1904/5).

Завдання, функції та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (Комісія), яка утворюється при Мін`юсті, визначаються Положенням про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 року № 923 (далі - Положення № 923).

Основними завданнями Комісії, відповідно до пункту 3 Положення № 923, є:

- визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю;

- вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

За змістом пункту 4 Положення № 923 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Комісія відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, розглядає подання Мін`юсту, головних управлінь юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

IV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Предметом судового контролю в ці й справі є накази та рішення відповідачів, які належить оцінити на предмет їх відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а саме: чи прийняті вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Так, зі змісту оскаржуваного рішення ВККН від 10 серпня 2018 року №9 убачається, що комісія, розглянувши подання ГТУЮ у Житомирській області щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 16 березня1995 року за № 1603 на ім`я ОСОБА_1 , та додані до нього матеріали встановила, що на підставі наказу ГТУЮ у Житомирській області № 28/7 від 07 лютого 2018 року та згідно з графіком проведення планових комплексних перевірок організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів Житомирської області, дотримання ними Порядку вчинення нотаріальних дій і виконання правил ведення нотаріального діловодства на 2018 рік, проведено комплексну планову перевірку, за результатами якої роботу позивачки, як нотаріуса, визнано незадовільною.

Матеріали справи свідчать, що організація нотаріальної діяльності, дотримання порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства приватним нотаріусом ОСОБА_1 має значні зауваження та порушення.

Так, у Поданні №2.2-11/5/80/2018 від 13 березня 2018 року, на підставі якого ухвалено оскаржуване рішення, зазначені порушення, які допущено приватним нотаріусом ОСОБА_1., а саме:

- вимог п.7.27, п.7.31 розділу VII Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22 грудня 2010 року №3253/5, (при послідовному вчиненні декількох нотаріальних дій для однієї і тієї самої особи не зазначена відповідна інформація у графах 3 і 4); вимог пункту 7.25 розділу VII Правил, а саме у графі 3 реєстру нотаріусом не зазначено дані про особу, яка підписалась за особу, яка внаслідок хвороби або з інших причин не може власноручно підписати правочин, заяву, інший документ чи розписатися в отриманні нотаріально оформленого документа, однак у графі 7 наявний підпис такої особи; вимог пункту 7.41 розділу VII Правил - у графі 5 реєстру для реєстрації нотаріальних дій нотаріус не проставляє відмітку (дата, номер витягу та/чи інформаційної довідки) про перевірку спеціального бланку нотаріальних документів (загальний недолік); вимог п.7.43, та п.7.47 розділу VII Правил - у графі 6 нотаріусом не внесено запис про суму оплати за вчинену нотаріальну дію, а у графі 7 реєстру відсутні підписи осіб (їх представників), які звернулися за вчиненням нотаріальної дії; вимог пункту 7.16 розділу VII Правил - повторення реєстрових номерів або їх пропуск при веденні нотаріусом реєстру для реєстрації нотаріальних дій; вимог пункту 7.39 розділу VII Правил, а саме у разі, якщо нотаріальна дія вчинялася за межами робочого місця приватного нотаріуса, у графі 5 нотаріусом не проставлялася відповідна відмітка щодо місця вчинення нотаріальної дії; виявлено розбіжність в реєстрових номерах при посвідченні договору купівлі-продажу будівлі;

- вимог пунктів 4, 5 глави 8 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, пунктів 3.1, 3.3 Порядку ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів нотаріус не перевіряє справжність кожного аркуша документа, який викладений на спеціальних бланках нотаріальних документів та подається для вчинення нотаріальних дій за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів. Інформаційна довідка про перевірку спеціального бланка нотаріального документа не долучається до примірника нотаріального документа (договору, довіреності, свідоцтва тощо), який зберігається у справах нотаріуса;

- вимог статей 43, 44 Закону Україні «Про нотаріат», пунктів 5, 8 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій, а саме нотаріус до примірника правочину, який залишається у справах нотаріуса, не долучає фотокопію сторінок паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків з Державного реєстру. Виявлено випадки, коли при вчиненні нотаріальних дій нотаріус неналежним чином встановлює особу учасників цивільних відносин, визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які особисто звернулись за вчиненням нотаріальних дій;

- вимог частини 4 статті 55 Закону України «Про нотаріат» щодо посвідчення правочинів відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, лише за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину;

- вимог пп.3.3. п. 3 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, частини другої статті 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» - до примірника договору дарування земельної ділянки (цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) нотаріусом не долучено витяг з Державного земельного кадастру. Також відсутня будь-яка інформація щодо наявності / відсутності забудов на зазначеній земельній ділянці;

Установивши наведені порушення, в.о. начальника ГТУЮ у Житомирській області внесено до ВККН подання про анулювання свідоцтва позивачки про право на зайняття нотаріальною діяльністю з підстав, передбачених підпунктом "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", а саме: у зв`язку із неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.

З огляду на це Верховний Суд звертає увагу на таке.

З установлених судами попередніх інстанцій обставин Верховний Суд резюмує, що у підсумку свідоцтво позивачки про право на зайняття нотаріальною діяльністю анульоване у зв`язку із встановленням відповідачами неодноразових порушень чинного законодавства позивачкою при вчиненні нотаріальних дій.

Втім, аналіз змісту підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат" дає підстави для висновку, що законодавець для застосування до нотаріуса стягнення, визначеного цією правовою нормою визначає дві передумови, а саме: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону.

Одночасно, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.

Досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, якими позивачці анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинено нотаріальну діяльність, суди мають дослідити наявність факту вчинення позивачкою неодноразового порушення чинного законодавства та встановити, чи завдали такі порушення шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах сформований у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №826/7176/17, від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 10 серпня 2022 року у справі №520/5993/21, від 25 червня 2020 року №2340/5084/18, від 20 січня 2022 року у справі №826/3746/17, від 05 жовтня 2020 року №140/1382/19 та від 21 квітня 2021 року у справі №640/7645/20, на які покликаються відповідачі в обґрунтування підстави касаційного оскарження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Колегія суддів наголошує, що для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.

Крім цього, Верховний Суд наголошує, що у постановах Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18, від 05 жовтня 2020 року у справі №140/1382/19, від 11 березня 2021 року у справі №826/7176/17 сформована правова позиція, відповідно до якої встановлення факту порушень нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій належить до компетенції суду.

Отже, застосуванню відповідачами правил підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинно передувати встановлення судовим рішенням (рішеннями) фактів вчинення позивачкою, як нотаріусом, певних порушень під час безпосереднього здійснення нотаріальних дій.

Проте, відповідного судового рішення матеріали цієї справи не містять.

Також вказані рішення містять висновки Верховного Суду про те, що Законом України «Про нотаріат» не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчинення нотаріальних дій, так само як і встановлення наявності чи відсутності шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам.

Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Встановивши відсутність завданої шкоди у результаті дій ОСОБА_1 під час здійснення нею нотаріальної діяльності, які відповідачі кваліфікували як порушення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що підпункт «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» не є застосовним до позивачки.

За такого правового регулювання, предмета і підстав позову, а також встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи Верховний Суд уважає правильними та обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення цього адміністративного позову, оскільки спірні рішення відповідачів є такими, що прийняті за відсутності правових підстав для цього.

Також Верховний Суд зазначає, що мотиви, якими скаржники обґрунтували необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду, не є підставами для відступу від цієї правової позиції.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Верховний Суд уважає за доцільне зазначити, що статтями 8 129 147 Конституції України гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав.

Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (пункт 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Необхідно зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Надаючи правову оцінку доводам скаржників, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд звертає увагу на те, що зміст скарги не дає підстав для висновку, що скаржники навели належне обґрунтування необхідності відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду №520/5993/21, 640/7645/20, 826/7176/17, № 2340/5084/18, № 140/1382/19, та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Скаржники не наводять інших прикладів судових рішень, ухвалених після прийняття Верховним Судом вказаних постанов, у яких Верховний Суд по іншому застосовує норми права у подібних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги стосовно неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № П/811/591/18, колегія суддів відхиляє, оскільки текст зазначеної постанови безпосередньо не містить тлумачення підпункту "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 3425-XII.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду про необхідність фіксувати у Довідці про результати комплексної перевірки діяльності нотаріуса та рішенні ВККН факти спричинення шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян тими порушеннями, які були допущенні нотаріусом при вчиненні нотаріальних дій та виявлені під час проведення перевірки, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 34 Порядку №357/5 визначено, що довідка за результатами перевірки складається з чотирьох частин: І - вступна; ІІ - описова (стан організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства); ІІІ - висновок; ІV - рекомендації:

1) у вступній частині довідки мають бути наведені такі дані:

- дата складання довідки за результатами перевірки;

- найменування та місцезнаходження державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, місцезнаходження його робочого місця;

- підстави для проведення перевірки;

- прізвища, імена, по батькові та посади членів комісії, що проводить перевірку;

- вид перевірки (планова комплексна чи позапланова комплексна, цільова, контрольна);

- період, за який проводиться перевірка;

- інформація про направлення повідомлення до державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса про проведення перевірки;

- строк проведення перевірки;

- інформація про попередню перевірку (у разі якщо така проводилась) із зазначенням наказу Міністерства юстиції, головного управління юстиції, відповідно до якого проводилась така перевірка, періоду, за який проводилась перевірка, та вжитих заходів щодо усунення виявлених порушень та недоліків;

2) в описовій частині довідки має бути відображений стан роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса з питань, визначених пунктами 28-31 цього Порядку, а також зазначено показники, які характеризують їх роботу, та викладено зміст виявлених порушень з посиланням на норми чинного законодавства, період, у якому такі порушення здійснено, та із зазначенням реквізитів документа, у якому нотаріусом допущено такі порушення.

Якщо перевіркою не встановлено порушень вимог законодавства з боку нотаріуса (державного чи приватного), то в описовій частині робиться відповідний запис;

3) у висновку довідки за результатами перевірки відображаються узагальнений аналіз виявлених недоліків та порушень у діяльності державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, їх причини та загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса;

4) у довідці за результатами перевірки надаються рекомендації щодо покращення стану нотаріальної діяльності, усунення виявлених порушень і недоліків у роботі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.

З наведеного слідує, що законодавець поклав обов`язок на контролюючий орган під час складання відповідної Довідки за результатами проведеної перевірки здійснювати фіксацію фактів, які спричинили шкоду інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян тими порушеннями, які були допущені, зокрема, приватним нотаріусом.

Щодо клопотання позивачки про повернення касаційної скарги у зв`язку з тим, що підписант касаційної скарги - ОСОБА_4 , представляє інтереси скаржників на підставі довіреності, виданої в порядку передоручення, колегія суддів зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції була подана відповідачами через свого представника ОСОБА_4 за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Судом установлено, що до касаційної скарги, поданої через підсистему «Електронний суд» була додана електронна довіреність від 10 березня 2022 року від імені ОСОБА_5 , згідно з якою останній уповноважує ОСОБА_4 представляти інтереси Міністерства юстиції України в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Додана до касаційної скарги довіреність сформована в системі «Електронний суд».

Також скаржником надано Положення про Департамент з питань судової роботи Міністерства юстиції України (далі - Положення) та Наказ від 14 грудня 2021 року №3074/к про призначення ОСОБА_4 на посаду головного спеціаліста відділу судового забезпечення суміжних правових інституцій Управління судово-претензійної роботи Міністерства юстиції України Департаменту з питань судової роботи.

Пунктом 8 розділу IV Положення визначено, окрім іншого, що головні спеціалісти Департаменту мають право брати участь у справах, діяти в судах України від імені Мінюсту, зокрема у порядку самопредставництва, з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат.

При цьому, колегія суддів ураховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20, відповідно до якої з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання позивачки про повернення касаційної скарги є необґрунтованим.

Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Водночас, доводи касаційної скарги свідчать лише про власне тлумачення відповідачами норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини та вказують на наявність у них власного бачення щодо результату вирішення цієї справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

ІV. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України та Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.Е. Мацедонська

Судді М.В. Білак

О.А. Губська