ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа №826/1738/18
адміністративне провадження №К/9901/16559/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кіцелюком Ярославом Миколайовичем, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Чудак О.М., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів Костюк Л.О., Кузьменка В.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2018 року громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Служби безпеки України, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 13 березня 2017 року про заборону йому в`їзду в Україну строком на п`ять років, винесену заступником начальника 3 управління ДКІБ Служби безпеки України - капітаном Мельниченко О.А., погоджену начальником ДКІБ Служби безпеки України - полковником Климчук О. та затверджену заступником голови Служби безпеки України - генерал-лейтенантом Фроловим О. 14 березня 2017 року.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувана постанова прийнята в порушення статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3773-VI); у ній не зазначено, у чому саме полягають діяння позивача, які стали підставою для прийняття рішення про заборону йому в`їзду в Україну. При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано, що ОСОБА_1 буде позбавлений можливості користуватися своїм майном (квартирою), що знаходиться в місті Києві.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року апеляційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року - без змін.
5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова Служби безпеки України про заборону позивачеві в`їзду в Україну строком на п`ять років прийнята в межах і на підставі закону.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, адвокат Кіцелюк Я.М., який діє в інтересах громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
7. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, ухваленими без урахування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. У касаційній скарзі вказано про те, що в оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено, у чому саме полягають діяння позивача, які стали підставою для прийняття рішення про заборону йому в`їзду в Україну, а також обставини і характер вчинення позивачем діяння; не наведено обґрунтування в якості достатнього і належного підґрунтя для прийняття оскаржуваної постанови. Оскаржувану постанову, на думку скаржника, прийнято Службою безпеки України необґрунтовано та непропорційно, оскільки відповідач не обґрунтував цілі, на досягнення яких спрямоване це рішення, тоді як для позивача прийняття цієї постанови має несприятливі наслідки у вигляді обмеження права на в`їзд в Україну строком на п`ять років, права користування та розпорядження своєю власністю, ведення бізнесу на території України. Скаржник наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази щодо ідентифікації особи, яка розповсюджувала інформацію в мережі Інтернет.
IV. Позиція інших учасників справи
8. Службою безпеки України подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року - без змін, оскільки вони, на думку відповідача, прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 21 червня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
10. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 16 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 18 лютого 2021 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
11. 30 січня 2017 року старшим оперуповноваженим на ОВО 2 відділу 3 управління ДКІБ Служби безпеки України - капітаном Покрасьон О.В. складено довідку щодо доцільності заборони в`їзду на територію України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , погоджену в установленому порядку, яка має гриф «Для службового користування», у якій зокрема зазначено, в чому полягають інтереси забезпечення безпеки України, запропоновано строк заборони в`їзду в Україну, вказано про результати перевірки позивача за інформаційними системами і оперативними обліками, зокрема щодо наявності родинних зв`язків в Україні та майнових зобов`язань перед юридичними і фізичними особами в Україні.
12. Старшим оперуповноваженим на ОВО 2 відділу 3 управління ДКІБ Служби безпеки України - капітаном Покрасьон О.В. також проведено огляд електронної сторінки - блогу «ІНФОРМАЦІЯ_10» (ІНФОРМАЦІЯ_9) на блог-платформі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », про що ІНФОРМАЦІЯ_2 складено акт огляду електронної сторінки, яким установлено, що на блог-платформі «ІНФОРМАЦІЯ_1» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 виявлено блог-сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_10», яка знаходиться на третьому місці в загальному рейтингу користувачів ЖЖ. Користувачем на блог-сторінці розміщено таку інформацію: «Имя: ОСОБА_1; местонахождение: АДРЕСА_1 ; сайт: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; способы связи: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_5 )», що підтверджує належність вказаної блог-сторінки позивачеві.
13. На вказаній електронній сторінці розміщено письмові матеріали та фотографії зроблені в «ДНР» і «ЛНР», а також на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим. У письмових матеріалах позивачем засуджуються події 2014 року, що призвели до зміни влади в Україні, та підтримуються бойові дії на сході України. Зокрема розміщено фотографії білбордів, які підтримують терористичні угруповання «ДНР» та «ЛНР», фотографії з написами: «Луганск русский город», « Спасите людей Донбаса от агрессии Киева », фотографія знищеної військової техніки з нецензурним написом на адресу військовослужбовців України. Під фотографіями, які зроблені на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, містяться категоричні дописи, що Автономна Республіка Крим це частина Росії, та що ця територія тільки через історичне непорозуміння 20 років була не Російською.
14. 13 березня 2017 року заступником начальника 3 управління ДКІБ Служби безпеки України - капітаном Мельниченко О.А. прийнято постанову про заборону громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженцю міста Москва, Російської Федерації, в`їзду в Україну строком на п`ять років.
15. 14 березня 2017 року зазначена постанова погоджена заступником начальника ДКІБ Служби безпеки України - полковником Довидьковим О. та затверджена заступником голови Служби безпеки України - генерал-лейтенантом Фроловим О.
16. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 є активним прибічником антиукраїнської громадської позиції, ідеології так званого « Русского Мира » та діяльності НЗФ ОРДЛО. ОСОБА_1 під час відвідувань іноземних держав (у тому числі України), а також через ресурси мережі Інтернет здійснює поширення інформаційних матеріалів із виразною антиукраїнською пропагандою, що формують у сприймачів уявлення, які можуть призвести до вчинення дій на шкоду територіальній цілісності України. Для поширення таких матеріалів ОСОБА_1 використовує персоніфіковану блог-сторінку «ІНФОРМАЦІЯ_10», що зареєстрована на блог-платформі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_9), а також аккаунти в соціально орієнтованих ресурсах мережі Інтернет: «ВКонтакте» (« ІНФОРМАЦІЯ_5 , загальна кількість підписників становить 27 тисяч осіб) та «Facebook» (« ОСОБА_1 », ІНФОРМАЦІЯ_11, загальна кількість підписників становить 164 тисячі осіб).
17. Окрім цього, ОСОБА_1 здійснював поширення через зазначені ресурси Інтернет закликів до порушення встановленого порядку перетину Державного кордону України, зокрема пункту 3 Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №367. У власних публікаціях на вказаних ресурсах ОСОБА_1 стверджував про те, що особисто порушував чинне законодавство України та незаконно перебував на тимчасово окупованих територіях України, про що також свідчать оприлюднені ним фотоматеріали.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон №3773-VI, у частині третій статті 3 якого закріплено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
20. Приписи статті 13 Закону №3773-VI установлюють підстави для заборони в`їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, згідно з абзацами першим і другим частини першої якої в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку.
21. У статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року №964-IV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №964-IV) визначено, що загрозою національній безпеці є наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України (абзац четвертий).
22. Відповідно до частини першої статті 5 Закону №964-IV основними принципами забезпечення національної безпеки є: пріоритет прав і свобод людини і громадянина; верховенство права; пріоритет договірних (мирних) засобів у розв`язанні конфліктів; своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки; демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки; використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.
23. Згідно зі статтею 7 Закону №964-IV на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві є, у тому числі, намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
24. В абзаці сьомому статті 9 Закону №964-IV визначено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Служба безпеки України та Служба зовнішньої розвідки України в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки.
25. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону №3773-VI рішення про заборону в`їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.
26. Згідно з пунктом 13 статті 24 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року №2229-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
27. Порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі - особи) визначає Інструкція про порядок прийняття Службою безпеки України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затверджена наказом Служби безпеки України від 01 червня 2009 року №344, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за №785/16801 (далі - Інструкція №344), відповідно до абзацу першого пункту 2 якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про заборону в`їзду в Україну особі (далі - рішення про заборону в`їзду) приймається в інтересах забезпечення безпеки України у разі, якщо є наявність достатньої інформації, отриманої в установленому законом порядку, про факт вчинення нею суспільно небезпечного діяння, незалежно від території його вчинення, яке суперечить інтересам забезпечення безпеки України, попередження, виявлення, припинення та розкриття якого віднесено до компетенції Служби безпеки України.
28. Пунктом 3 Інструкції №344 передбачено, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду функціональним підрозділом Центрального управління, регіональним органом готується довідка, у якій зазначаються: 1) дані про особу, якій передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я, друге ім`я, по батькові (українськими та латинськими літерами), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний телефон; 2) обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду (викладаються згідно з пунктом 2 цієї Інструкції із зазначенням фактів вчинення особою суспільно небезпечного діяння та посиланням на відповідну статтю Кримінального кодексу України); 3) в чому саме полягають інтереси забезпечення безпеки України - захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян, забезпечення охорони державної таємниці; 4) пропонований строк заборони в`їзду в Україну особі (від шести місяців до п`яти років); 5) відомості, що обґрунтовують обрання строку заборони в`їзду в Україну особі, зокрема: обставини і характер вчинення особою суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за інформаційними системами і оперативними обліками Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та банку даних Національного центрального бюро Інтерполу в Україні; наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні.
29. Згідно з пунктом 4 Інструкції №344 довідка, підготовлена регіональним органом, направляється на погодження функціональному підрозділу Центрального управління по лінії роботи. Начальник функціонального підрозділу Центрального управління зобов`язаний не пізніше десятиденного строку погодити довідку та повернути її регіональному органу, а якщо правових підстав для прийняття рішення про заборону недостатньо - повернути довідку без погодження з відповідним письмовим обґрунтуванням. Вимога щодо строку погодження довідки не поширюється на випадок, передбачений пунктом 5 цієї Інструкції.
30. Пунктом 6 Інструкції №344 установлено, що на підставі відомостей, викладених у довідці, у функціональному підрозділі Центрального управління, регіональному органі готується постанова про заборону в`їзду в Україну, яка складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником, та погоджуються: у Центральному управлінні - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі - начальником органу або його заступником. Примірники постанови затверджуються головою Служби безпеки України або його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов`язків. Строк заборони в`їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови (пункт 7 Інструкції №344).
VІІІ. Позиція Верховного Суду
31. Перегляд судових рішень судом касаційної інстанції здійснюється в межах доводів і вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.
32. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, оскаржуваною постановою Служби безпеки України громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 заборонено в`їзд в Україну строком на п`ять років.
33. Адміністративний суд, у силу вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в порядку судового контролю за оскаржуваним рішенням відповідача - суб`єкта владних повноважень, повинен перевірити, чи прийняте воно, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тощо.
34. Суб`єкт владних повноважень, в свою чергу, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими і достатніми доказами.
35. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи та правове регулювання, Верховний Суд уважає обґрунтованими їх висновки про доведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваної постанови про заборону позивачеві в`їзду в Україну строком на п`ять років.
36. З огляду на встановлені обставини в їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно погодилися із твердженнями відповідача про те, що в діях громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 містяться ознаки здійснення протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України. Використовуючи комунікативні можливості соціально орієнтованих мереж Інтернет, позивач здійснював поширення інформаційних матеріалів із виразною антиукраїнською пропагандою, що формують у сприймачів уявлення, які можуть призвести до вчинення останніми дій на шкоду територіальній цілісності України.
37. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувана постанова від 13 березня 2017 року, погоджена та затверджена 14 березня 2017 року, про заборону громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 в`їзду в Україну строком на п`ять років прийнята Службою безпеки України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, обґрунтовано і пропорційно. Цією постановою не порушено право власності позивача, а заборонено останньому в`їзд в Україну строком на п`ять років.
38. Покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи.
39. Натомість суд касаційної інстанції діє у межах статті 341 КАС України і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними і обґрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права. Підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
41. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
IХ. Судові витрати
42. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , подану адвокатом Кіцелюком Ярославом Миколайовичем, залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року в справі №826/1738/18 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С. А Уханенко