ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2020 року
м. Київ
справа №826/18367/16
адміністративне провадження №К/9901/37989/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року (суддя Келеберда В.І.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (судді: Епель О.В. (головуючий), Карпушова О.В., Кобаль М.І.)
у справі № 826/18367/16
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "УКРООПГАРАНТ"»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування акта і податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2016 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "УКРООПГАРАНТ"» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати акт про результати проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків від 29 липня 2016 року № 190/26-55-12-05; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 00001901205.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01 лютого 2017 року відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу Товариства задовольнив частково: скасував рішення суду першої інстанції в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29 липня 2016 року № 00001901205 та в цій частині задовольнив позов.
Задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що податок на прибуток сплачувався позивачем авансовими внесками у період з березня 2013 року до лютого 2014 року своєчасно. У податковій декларації з податку на прибуток Товариство допустило помилку, задекларувавши вже сплачені у 2013 році податкові зобов`язання, що призвело до викривлення звітності. Вказану помилку позивач усунув 24 грудня 2014 року, подавши уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік № 9091486248. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2017 року.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що Товариством самостійно подано декларацію з податку на прибуток та визначене грошове зобов`язання сплачено з порушенням строку, у зв`язку з чим ДПІ правомірно прийняло спірне податкове повідомлення-рішення на підставі статті 126 Податкового кодексу України.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
14 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 28 лютого 2014 року Товариство подало податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік №9090865070. У рядку 15 «податкове зобов`язання за звітний (податковий) період» зазначеної декларації вказано суму у розмірі 540 057,00 грн.
24 грудня 2014 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік № 9091486248, у рядку 13 «податкове зобов`язання за звітний (податковий) період» якої зазначено суму у розмірі 116 477,00 грн.
29 липня 2016 року ДПІ провела камеральну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем податків до бюджету, за результатами якої склала акт перевірки №190/26-55-12-05.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на прибуток, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Зокрема, ДПІ зазначила, що Товариством порушено граничний термін сплати грошового зобов`язання, визначеного самостійно у податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика від 28 лютого 2014 року № 9090865070: граничний термін сплати - 11 березня 2014 року; дати сплати:
- 27 листопада 2014 року (платіжне доручення № 0053956509), кількість днів затримки сплати - 261, відсотковий розмір штрафної санкції - 20, заборгованість по узгодженому податковому зобов`язанню - 930,00 грн, сума штрафу - 186,00 грн;
- 27 листопада 2014 року (платіжне доручення № 231), кількість днів затримки сплати - 261, відсотковий розмір штрафної санкції - 20, заборгованість по узгодженому податковому зобов`язанню - 170,00 грн, сума штрафу - 34,00 грн;
- 01 вересня 2015 року (документ уточнюючої звітності № 3987/26-55-15-02), кількість днів затримки - 174, відсотковий розмір штрафної санкції - 20, заборгованість по узгодженому податковому зобов`язанню - 413 548,25 грн, сума штрафу - 82 709,65 грн.
Не погодившись із висновками акта перевірки, позивач подав заперечення, які контролюючий орган залишив без розгляду.
29 липня 2016 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20 %, що складає 82 929,65 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду скарги залишено без змін.
Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підпунктом 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).
За положеннями статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України в разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариство у період з березня 2013 року до лютого 2014 року включно щомісяця сплачувало авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік у сумі 47 817,00 грн, тобто у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік, як того вимагає пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.
За таких обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивачем своєчасно та в повному обсязі авансовими платежами сплачено його податкові зобов`язання з податку на прибуток за 2013 рік.
Разом із тим, у податковій декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік № 9090865070, поданій 28 лютого 2014 року, позивач у рядку 16 замість рядка 14 помилково задекларував вже сплачені у 2013 році податкові зобов`язання з податку на прибуток за 2013 рік, що призвело до викривлення звітної інформації.
У зв`язку з цим 24 грудня 2014 року Товариство подало уточнюючу податкову декларацію з податку на доходи (прибуток) страховика за 2013 рік № 9091486248, у якій скориговано неправильно вказані відомості.
Враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що в діях позивача відсутній склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, відтак спірне податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ протиправно.
При цьому, погоджуючись із позицією суду апеляційної інстанції, Судом враховано також наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем проведено 29 липня 2016 року.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).
Водночас за змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.
21 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.
Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися контролюючим органом лише в межах проведення документальної перевірки.
Верховний Суд зазначає, що під час проведення камеральної перевірки (до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 19 березня 2019 року у справі № 803/1908/16, від 23 серпня 2019 року у справі № 826/4242/15.
У розглядуваному випадку відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов`язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, що, у свою чергу, також свідчить про протиправність прийнятого контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова